Ухвала суду № 84740651, 03.10.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

03 жовтня 2019 року м. Київ № 320/5228/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву Приватного підприємства «Корона-Сервіс» до Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Корона-Сервіс» з позовом до Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області від 21.05.2019 №VII-41/288 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації частини земель адміністративно-територіальної одиниці Олізарівської сільської ради за межами населеного пункту з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв)».

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначив, що розпорядженням Іванківської районної державної адміністрації від 08.09.2016 №348 вирішено надати Приватному підприємству «Корона-Сервіс» в оренду земельні ділянки загальною площею 267,13 га (рілля) зі складу невитребуваних земельних часток (паїв), місцезнаходження власників яких невідоме, власники яких померли, а спадкоємці не з’явилися, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за межами населених пунктів на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, терміном на 7 років, до появи власників або спадкоємців земельних часток (паїв) та державної реєстрації ними права власності на земельні ділянки. Цим рішенням було рекомендовано Олізарівській сільській раді укласти договір оренди.

На виконання цього розпорядження рішенням Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області від 06.10.2016 №VII-12/78 доручено сільському голові укласти договір оренди ділянки площею 253,47 га терміном на 7 років, після чого 17.10.2016 між позивачем та Олізарівською сільською радою в особі її сільського голови було укладено договір оренди 54 земельних часток (паїв) розміром 253,47 умовних кадастрових гектарів. Договір зареєстровано в книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області 17.10.2016 за №2.

В подальшому до вказаного договору неодноразово вносилися зміни в частині зменшення кількості та площі орендованих земельних паїв, у зв’язку з переоформленням спадщини на них, та на теперішній час у користуванні позивача перебуває 51 земельна частка (пай) загальною площею 239,72 умовних кадастрових гектарів.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Приватне підприємство «Корона-Сервіс» зазначає, що 21.05.2019 Олізарівською сільською радою прийнято спірне рішення №VII-41/288, яким надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою на проведення інвентаризації частини земель адміністративно-територіальної одиниці Олізарівської сільської ради за межами населеного пункту з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв).

Позивач вважає, що спірне рішення порушує його права як користувача земельних часток (паїв), оскільки свідчить про намір відповідача передати іншій особі земельні ділянки зі складу невитребуваних земельних часток (паїв), що знаходяться на території Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, які вже перебувають у користуванні позивача на умовах оренди, строк якої не закінчився.

При цьому, позивач вважає, що інвентаризація земельних часток (паїв) уже була проведена відповідачем раніше, та передувала укладенню договору оренди від 17.10.2016.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Досліджуючи питання правомірності обраної позивачем юрисдикції розгляду та вирішення даного спору, суд зазначає таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін “суд, встановлений законом” у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, “встановленим законом”.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1).

При цьому, частина перша статті 4 КАС України містить дефініції таких термінів:

- адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

- публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;

- суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Як було зазначено вище, предметом спору у цій справі є вимоги позивач про визнання протиправним та скасування рішення Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області, яким надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), які перебувають в оренді у позивача.

Відповідно до частини третьої статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з Розділом ІХ «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

При цьому, частиною третьою статті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що пред`явлений позов не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень, зокрема, з боку органу місцевого самоврядування Олізарівською сільською радою Іванківського району Київської області.

Так, з позовної заяви вбачається, що спір виник щодо правомірності рішення сільради про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з проведення інвентаризації земель адміністративно-територіальної одиниці Олізарівської сільської ради за межами населеного пункту з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), які знаходяться у користуванні позивача.

На підтвердження наявності у Приватного підприємства «Корона-Сервіс» речового права користування земельними частками (паями), позивач надав договір оренди, зареєстрований у встановленому порядку, з додатковими угодами до нього. У зв’язку з цим суд вважає, що оскаржуване рішення сільської ради є спором про право, оскільки стосується надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, з метою подальшого надання спірних земельних часток (паїв) у власність (користування).

Відповідно до пунктів 6, 10 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Оскільки з матеріалів позовної заяви вбачається наявність існуючого речового права на спірні земельні частки (паї) у позивача, а рішення відповідача, яке оскаржується, - про надання дозволу на розробку проекту технічної документації з проведення інвентаризації земель з числа не витребуваних (нерозподілених) земельних часток (паїв), з метою передання їх у власність (користування) іншим особам, спричиняє порушення речового права позивача, обставини справи не свідчать про публічно-правовий характер цих правовідносини.

Аналогічна правова позиція щодо цивільно-правового характеру спору про оскарження рішення органу місцевого самоврядування про надання територіальній громаді в особі міськради дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель викладена в постанові ОСОБА_1 Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі №924/174/18, провадження №12-82гс19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 84275099).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви (ч.2 ст.170 КАС України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та повернути позовну заяву позивачеві разом з усіма доданими матеріалами.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 170 КАС України у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

На підставі зазначеної правової норми суд вважає за необхідне роз’яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції господарського суду.

Керуючись статтями 170, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного підприємства «Корона-Сервіс» до Олізарівської сільської ради Іванківського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

3. Роз’яснити позивачу, що дану справу віднесено до юрисдикції господарського суду.

4. Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п’ятнадцяти днів з дня підписання ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.