Рішення № 84740414, 30.09.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2019 р. справа № 300/1222/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

за участю секретаря судового засідання Ткачука І.М.,

представників позивача - Андрійчука В.В., Говзана М.М.,

представників відповідача - Гоголь М.М., Кінаша Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-113" до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-113" (далі-позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно, необґрунтовано, виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення за №0004121406 від 22.05.2019 року за платежем податок на прибуток на суму 8771 грн, в тому числі за основним платежем - 7017 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1754 грн та №0004131406 від 22.05.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму 287511 грн, в тому числі за основним платежем - 230009 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57502 грн, з огляду на те, що господарські операції із контрагентом мала реальний характер та призвели до змін в майновому стані позивача. Вважає, що ТОВ "ПМК-113" мало право на формування податкового кредиту з огляду на реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Європроектгруп" отримано товар в межах укладених договорів поставки та купівлі-продажі, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження (том 1 а.с. 1-2).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.07.2019 року (том 1 а.с. 83-85). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідачем здійснено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, за результатами якої складено Акт перевірки від 02.04.2019 року №267/09-19-14-11/36116834, яким встановлено вчинення ТОВ "ПМК-113" порушень податкового законодавства. Вказано, що перевіркою позивача встановлено неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ "ПМК-113" із ТОВ "Європроектгруп". Також відмічено, що первинні бухгалтерські документи, які надані позивачем під час перевірки щодо здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Транспортні Будівельні Системи" не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, оскільки фактичного здійснення господарської операції не відбулось. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, відповідач вважає, що ТОВ «ПМК-113» відображено в податковому обліку, податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, а також за первинними документами, які суперечать законодавчим та нормативним актам. Тому дані факти спростовують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ПМК-113» (реальність фактичного отримання товару) протягом 2016-2017 років з ТОВ «ЄВРОПРОЕКТГРУП» з придбання товарів на загальну суму 1310482 грн в тому числі ПДВ 218413 грн. Крім того, позивачем занижено суму чистого доходу від реалізації продукції в сумі 218681 грн, чим порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI. пункти 5.7. 21 Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860 4153, у зв`язку з чим наявні обґрунтовані підстави для відмови в задоволенні позовних вимог (том 1 а.с. 83-85).

У судовому засіданні представник позивача вимоги, викладені у позовній заяві, підтримав у повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. Додатково пояснив, що наявність порушеного кримінального провадження від 14.03.2018 року відносно директора ТОВ «ПМК-113» - ОСОБА_6 та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані, як доказ фіктивності Товариства.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року заяву про заміну сторони від 30.09.2019 року Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області задоволено. Замінено відповідача Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на його правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (том 2 а.с. 174).

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-113" є юридичною особою, перебуває на податковому обліку, як платник податків, є платником податку на додану вартість з 05.09.2008 року.

Згідно вимог п. 20.1 ст. 20, ст. 77, п. 82.1, ст. 82 глави 8 ПК України, на підставі наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області №260 від 22.02.2019 року, посадовою особою відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ПМК-113" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року (том 2 а.с. 95-97 ).

За результатами перевірки складено Акт від 02.04.2019 року №267/09-19-14-11/36116834 (том 2 а.с. 100-145), яким зроблено висновки, зокрема, про порушення позивачем:

- пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), п. 5, 7, 21 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п.5, 6, 7, 10, 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» затверджених наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року № 290 та доповненнями), в результаті чого занижено (завищено) податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7017 грн, у томі числі за 2018 рік - 7017 грн;

- п. 188.1 ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в загальній сумі 230 009 грн., у тому числі: за вересень 2016 року в сумі 2325 грн, за жовтень 2016 року в сумі 34627 грн, за грудень 2016 року в сумі 44426 грн, за лютий 2017 року в сумі 52537 грн, за червень 2017 року в сумі 7672 грн, за вересень 2017 року в сумі 1604 грн, за листопад 2017 року в сумі 2066 грн, за квітень 2018 року в сумі 31192 грн, за травень 2018 року в сумі 121980 грн, за червень 2018 року в сумі 104278 грн, за липень 2018 року в сумі 9092 грн.

07.05.2019 року ТОВ «ПМК-113» подала письмові заперечення на акт перевірки ГУ ДФС в Івано-Франківській області №267/09-19-14-11/36116834 від 02.04.2019 року про результати планової виїзної перевірки ТОВ «ПМК-0113». Відповідачем в задоволенні вказаних заперечень було відмовлено (том 1 а.с. 47-51).

За наслідками розгляду акту за №267/09-19-14-11/36116834 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

№0004121406 від 22.05.2019 року за платежем податок на прибуток на суму 8771 грн, в тому числі за основним платежем - 7017 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1754 грн;

№0004131406 від 22.05.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму 287511 грн, в тому числі за основним платежем - 230009 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57502 грн (том 1 а.с. 39, 40).

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями №0004121406 та №0004131406 від 22.05.2019 року, позивач звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Суд зазначає, що позивач не оскаржує призначення планової перевірки, її проведення, а також дій посадових осіб відповідача щодо проведення фактичної перевірки.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Щодо податкового повідомлення-рішення за №0004121406 від 22.05.2019 року за платежем податок на прибуток на суму 8771 грн, в тому числі за основним платежем - 7017 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1754 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За період з 01.07.2016 року по 31.12.2018 року ТОВ «ПМК-113» задекларовано податок на прибуток в сумі 14734 гри. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період 01.07.2016 року по 31.12.2018 року встановлено його заниження у сумі 7017 грн, в результаті допущених порушень податкового законодавства.

Судом встановлено, що в результаті проведення перевірки виявлено, що в липні 2016 року ТОВ «ПМК-113» отримало грошові кошти від Ямницької сільської ради в сумі 262417 грн згідно платіжного доручення № 387 від 02.07.2016 року, однак не відобразило отримані доходи від виконаних робіт по відновленню розмитого паводковими водами берегоукріплення та берегів на річці Павлівка в нижній частині с. Ямниця згідно Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2016 року та в податковій декларації платника єдиного податку третьої групи за 1 півріччя 2016 року та в податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік та відповідно не відобразило собівартість виконаних будівельних робіт по Акту № 2 приймання виконаних робіт за червень 2016 року.

Внаслідок цього, позивачем занижено суму чистого доходу від реалізації продукції в сумі 218681 грн, чим порушено підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI. пункти 5.7.21 Положення бухгалтерського обліку 15 «Дохід» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860 4153.

Крім того, в судовому засіданні позивачі визнали виявлені порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України та не заперечили щодо правомірності нарахування податковим повідомленням-рішенням за №0004121406 від 22.05.2019 року за платежем податок на прибуток на суму 8771 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення №0004121406 від 22.05.2019 року прийняте відповідачем обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а отже є правомірним.

Щодо податкового повідомлення-рішення за №0004131406 від 22.05.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму 287511 грн, в тому числі за основним платежем - 230009 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57502 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, пунктом 188.1. статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Підпунктом 189.1 пункту 189 Податкового кодексу України, встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Так, згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послут (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Так пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України платники податку в разі здійснення постачання товарів/послуг протягом періоду, за який складається така податкова накладна, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом такого місяця; покупцям - особам, не зареєстрованим платниками податку, - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер, протягом такого місяця.

У разі якщо станом на дату складення зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, судом встановлено наступне.

Між позивачем (як Покупцем) та ТОВ «Європроектгруп» (як Постачальником) укладено ряд договорів, а саме: Договір поставки № від 03.10.2016 року (том 1 а.с. 131-133), Договір поставки від 03.10.2016 року (том 1 а.с. 128-129), Договір купівлі-продажу від 01.11.2016 року (том 1 а.с. 124-126), Договір купівлі-продажу від 25.09.2017 року (том 1 а.с. 135-137), Договір купівлі-продажу № 27 від 05.10.2017 року (том 1 а.с. 120-122), Договір купівлі-продажу від 01.12.2017 року (том 1 а.с. 116-118), Договір купівлі-продажу № 01/12-17 від 01.12.2017 року (том 1 а.с. 108-110), Договір купівлі-продажу від 01.12.2017 року (том 1 а.с. 112-114).

Судом встановлено, що ТОВ «ПМК-113» не надало до перевірки сертифікатів відповідності на придбаний товар, не надання до перевірки товарно-транспортних накладних, шляхових листів, документів залізниці та інше на підставі яких проводилось переміщення товарів.

При цьому слід зазначити, що згідно із Законом України від 01.07.2004р. №1955-1V «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжуються товарно - транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила №363), товарно- транспортна накладна (ф.№1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Згідно з положеннями п.11.5, п. 11.6. п. 11.7 Правил №363 товарно-транспортну накладну (далі - ТТН) на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох примірників. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший примірник ТТН залишається у замовника (вантажовідправника). другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій та четвертий примірники, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби - і печаткою або штампом), передаються перевізнику.

Перевізник у свою чергу для виконання розрахунків із замовником автотранспорту (за найняті автомобілі) надсилає останньому третій примірник. Четвертин примірник залишається у перевізника та є підставою для обліку транспортної роботи і нарахуванням заробітної плати водію.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Суд звертає увагу, що одним із основних принципів на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до ст.4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є принцип превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Таким чином, як вже зазначалось, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як, зокрема, зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 31.03.2015 по справі №21-15а15: "… для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської діяльності, визначальною ознакою якої є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. За відсутності ж факту придбання товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів …".

Аналогічний висновок зроблено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-1513а16: "… господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. ... Потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій …".

Крім того, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 14.03.2017 по справі №21-2239а16 дійшла до такого висновку: "… недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 06.12.2016 по справі №21-1440а16: "… Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. … недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди …".

Крім того, слід зазначити, що на підставі матеріалів кримінального провадження № 2018090000000013 від 14.03.2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205 КК України ОСОБА_6- директором ІОВ «Європроектгруп». встановлено невідповідність первинних документів і те, що станом на 26.03.2019 року ІОВ «ГІМК-113» не надаю в повному обсязі інформації та належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують факт придбання товарів (робіт, послуг) та інше, саме в ТОВ «Європроектгруп», проведеною перевіркою не встановлено реальність отримання ТМЦ ТОВ «ПМК-113» протягом 2016-2017 років від ТОВ «Європроектгруп в загальній сумі 1310482 в т.ч. ПДВ - 218413. наявність у у ТОВ «ПМК-113» лише видаткових накладних ТОВ «Європроектгруп» не є підставою для включення до складу податкового кредиту, оскільки надані первинні документи платником, який фактично не здійснював його виконання. ТОВ «ПМК-113» відображено в податковому обліку, податкові накладні за операціями, які фактично не відбулися, а лише відображені на первинних документах, а також за первинними документами, які суперечать законодавчим та нормативним актам. Тому дані факти спростовують реальність здійснення господарських операцій ТОВ «ПМК-113» ( реальність фактичного отримання товару) протягом 2016-2017 років з ТОВ «Європроектгруп» з придбання товарів на загальну сум у 1310482 гри в тому числі ПДВ 218413 гри.

З урахуванням приписів ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2, п. 2.1 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, надані позивачем суду докази, документи у сукупності не підтверджують фактичне виконання ТОВ "Комфорт-Вест" своїх зобов'язань, реальне здійснення господарських операцій.

Як зазначено колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 22.03.2016 по справі №21-170а16: "… надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. … первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним …".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відображення позивачем у податковому обліку господарської операцій з ТОВ «Європроектгруп» є необґрунтованим.

Виписані ТОВ «Європроектгруп» податкова накладна та платіжні доручення з урахуванням інших документів, обставин здійснення оподатковуваних операцій, на думку суду, не надають право позивачу на формування податкового кредиту за операціями з цим контрагентом у відповідний податковий період.

Таким чином, знаходять своє підтвердження порушення позивачем вимог п. 188.1 ст. 188, п. 189.1. ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6. ст. 198, п. 201.1., п. 201.7. ст. 201 Податкового кодексу України щодо заниження податку на додану вартість, а тому позовна вимога щодо скасування податкового повідомлення-рішення №0004131406 від 22.05.2019 року за платежем податок на додану вартість на суму 287511 грн, в тому числі за основним платежем - 230009 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 57502 грн, не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із абзацом 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, спростував доводи позивача в цілому.

Позивач, в силу положень частини 1 статті 71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необгрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004121406 від 22.05.2019 року та №0004131406 від 22.05.2019 року прийняті правомірно, а тому в задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ПМК-113" слід відмовити.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПМК-113" (код ЄДРПОУ 36116834), вул. Тичини, 8-а, оф. 165, м. Івано-Франківськ, 76018;

Головне управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Грицюк П.П.

Рішення складене в повному обсязі 04 жовтня 2019 р.