Рішення № 84740124, 23.09.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2019 року 17 год. 30 хв.Справа № 280/3814/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій нарахувати та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності з вимогами п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Обґрунтовуючи заявлений позов, ОСОБА_1 зазначає, що звернулась до Шевченківського об'єднаного управління пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, як особа, яка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Проте, листом № 18/0-1 від 19.07.2019 Комунарський відділ обслуговування громадян м. Запоріжжя Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відмовив позивачу в призначенні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій згідно з п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» посилаючись на те, що позивачу раніше призначалась та виплачувалась пенсія за вислугу років. Вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій протиправними та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив від 29.08.2019 вх. № 35808. Зокрема, вказав, що ОСОБА_1 первинно пенсію за вислугу років було призначено з 27.01.2011, а з 01.02.2011 було призупинено, у зв'язку з працевлаштуванням. Стверджує, що позивачу у період з 27.01.2011 по 31.01.2011 було нараховано та виплачено пенсію за вислугу років у сумі 198,43 грн., що підтверджується протоколом від 07.02.2011. Таким чином, вважає, що положення п. 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на ОСОБА_1 не розповсюджуються, оскільки головною умовою для отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення є саме неотримання (непризначення) до моменту звернення за пенсією за віком будь-якої іншої пенсії. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/3814/19. Призначено судове засідання на 30 серпня 2019 року.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

З 27.01.2011 ОСОБА_1 було призначено пенсію за вислугу років згідно її заяви про призначення пенсії та протоколу № 900039 від 27.01.2011.

З 01.02.2011 позивачу нарахування пенсії по вислузі років було призупинено у зв'язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на призначення такої пенсії.

21.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком.

10.07.2019 ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню, як особі, яка на день досягнення пенсійного віку , передбаченого ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» працювала у закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листом від 19.07.2019 вих. № 18/О-1 Комунарський відділ обслуговування громадян м. Запоріжжя Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомив позивача про те, що відсутні підстави для виплати їй грошової допомоги відповідно до п.7.1 розділу ХV Закону № 1058.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV).

Згідно зі статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі особистої заяви від 27.01.2011 позивачу було призначено пенсію за вислугу років як працівнику охорони здоров'я відповідно до протоколу від 27.01.2011 № 900039.

З 21.06.2019 позивача переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком за її заявою.

Так, пунктом 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-ІV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Статтею 26 Закону № 1058-ІV вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема: 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Позивач, обґрунтовуючи свою позицію, вказує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за наявності необхідного спеціального страхового стажу обмежено юридичним фактом отримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком будь-якого іншого виду пенсії, а не її нарахування чи призначення. Посилається на те, що на час звернення до відповідача із заявою про виплату спірної допомоги позивач пенсію не отримувала, досягла пенсійного віку та працювала на посаді, робота на якій дає право на призначення даної грошової допомоги.

Водночас, суд не погоджується з даним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Так, синтаксичний аналіз пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати дає підстави для висновку, що умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. При цьому законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком.

За змістом вказаної норми отримання вказаної грошової допомоги визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які, отримавши право на призначення пенсії, виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 № 328/328/1619/17 (2-а/328/80/17).

Суд зазначає, що доводи позивача про те, що вона не отримувала до звернення із заявою про виплату спірної допомоги будь-яку пенсію спростовуються документами, копії яких надані до матеріалів справи. Зокрема, відповідно до протоколу від 07.02.2011 ОСОБА_1 призначено та нараховано пенсію у розмірі 198,43 грн.

Згідно довідки від 20.09.2019 розмір пенсії в сумі 198,43 грн. нараховано за період з 27.01.2011 по 31.01.2011 виплачено.

Тож, отримавши право на призначення пенсії за вислугу років, позивач таким своїм правом скористалась, за призначенням пенсії звернулась та отримувала пенсію за вислугу років, у зв'язку з чим, підстав для нарахування та отримання грошової допомоги у відповідності до положень пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України №1058-IV у неї немає.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Зважаючи на відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, - відмовлено повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.09.2019.

Суддя Л.Я. Максименко