Рішення № 84740029, 02.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2019 рокум. Ужгород№ 260/845/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Симканич Ю.В.

сторони по справі - не з'явилися;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Т И:

ОСОБА_2 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

01.10.2019 року до суду надійшла заява представника позивача - Тирпак А.В. про розгляд справи за відсутності позивача та представника позивача на підставі наявних матеріалів справі та просив позов задовольнити з мотивів викладених у позовній заяві.

02.10.2019 року до суду надійшла заява представника відповідача - Марковича В.М. про розгляд справи за відсутності представника відповідача, згідно якої, також, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 10.10.2007 року позивачеві було призначено пенсію за віком, яку вона отримувала на банківський рахунок відкритий у ПАТ "Приват Банк". У зв'язку з тимчасовим перебуванням у Сполучених Штатах Америки, позивач деякий час особисто не знімала суми пенсії з банківського рахунку. В березні 2019 року, дочка позивача ОСОБА_5 яка була уповноважена позивачем на отримання та розпорядження її банківським рахунком, згідно Довіреності від 11.07.2018 року, при спробі зняти з рахунку суми пенсії позивача дізналася, що рахунок заблокований. 13.05.2019 року позивач, через представника за Довіреністю від 11.07.2018 року - ОСОБА_5 звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок пенсії, згідно якої просила поновити виплату пенсії за віком. Однак, відповідач листом від 23.05.2019 року відмовив у поновлені виплати пенсії ОСОБА_2, вказавши на те, що позивач повинна особисто з'явитися до відповідача. Позивач наголошувала на тому, що ні їй ні її представнику до березня 2019 року не було відомо про припинення нарахування та виплати пенсії. Таким чином, позивач просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

17.07.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, вказавши на те, що оскільки протягом року не відбувалося руху коштів по рахунку позивача, а тому відповідачем було призупинено виплату пенсії та направлено позивачеві лист №360 від 22.02.2016 року про необхідність з'явитися до територіального органу пенсійного фонду за місцем призначення пенсії, однак з 2016 року позивач до відповідача не з'являлася і заяву про поновлення пенсії не подавала. Таким чином, відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що з 10.10.2007 року позивачеві було призначено пенсію по віку, згідно ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Позивач отримувала пенсію на рахунок НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "Приват Банк".

Як встановлено в ході розгляду справи по суті позивач тимчасово проживає в Сполучених Штатах Америки.

Відповідачем було надіслано позивачеві лист №360 від 22.02.2016 року з повідомленням про те, що згідно отриманого листа від філії ПАТ "ПриватБанк" (а.с. 33) вбачається, що по рахунку ОСОБА_2 не проводилося зняття сум пенсій протягом року, у зв'язку з чим позивачеві було призупинено виплату пенсії та повідомлено про необхідність особистого звернення до територіального органу ПФУ з метою поновлення виплати пенсії, а у разі нез'явлення виплата пенсії буде здійснюватися через відділення поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" за місцем її проживання (а.с. 32).

У зв'язку з тим, що позивач не отримував пенсію через відділення поштового зв'язку ПАТ "Укрпошта" протягом шести місяців підряд виплата пенсії відповідачем була припинена.

Представник позивача ОСОБА_5 07.05.2019 року звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії позивачеві (а.с. 16-17).

Згідно листа від 23.05.2019 року №8/П-99-04/06 позивачеві було відмовлено у поновленні виплати пенсії, мотивуючи тим, що для поновлення пенсії позивачеві необхідно особисто з'явитися в Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області та надати паспорт громадянина України та ідентифікаційний номер.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 р. № 1596 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2016 р. № 662) (далі - Порядок № 1596) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями (далі - органи Пенсійного фонду), головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення), а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів (далі - пенсія та грошова допомога), шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги (далі - одержувачі) в уповноважених банках.

Відповідно до п. 16 Порядку №1596 якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються за довіреністю більш як один рік або не одержуються з поточного рахунка більш як один рік, уповноважений банк зобов'язаний повідомити про це відповідному органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, а одержувач - подати нову заяву до органу Пенсійного фонду або органу соціального захисту населення згідно з вимогами, визначеними в пункті 10 цього Порядку.

У разі невиконання одержувачем цієї умови орган Пенсійного фонду або орган соціального захисту населення припиняє перерахування пенсії та грошової допомоги на поточний рахунок у визначену одержувачем установу уповноваженого банку та проводить виплату через національного оператора поштового зв'язку за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті у межах України в установленому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Таким чином, на підставі листа філії ПАТ "ПриватБанк" про те, що протягом року не відбувалося руху коштів по рахунку громадянки ОСОБА_2 та у зв'язку з тим, що позивач не отримувала призначену пенсію протягом шести місяців підряд, відповідачем була припинена виплата пенсії позивачеві.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Згідно пп. 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Таким чином, звернення особи за призначенням (перерахунком) чи поновленням виплати пенсії може здійснюватися за заявою поданою особисто або через належним чином уповноваженого представника.

Так, позивач 11.07.2018 року, за межами території України, а саме: в Нью-Йорку, Сполучених Штатах Америки видала Довіреність ОСОБА_5, згідно якої уповноважила її отримувати пенсію і розпоряджатися нею (а.с. 48).

Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 05.10.1961 р., до якої Україна приєдналася згідно Закону № 2933-III (2933-14) від 10.01.2002 р. (далі - Конвенція) поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Згідно ст. 3 Конвенції Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Відповідно до ст. 4 Конвенції Передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції.

Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 оctobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Як підтверджується наявними матеріалами справи Довіреність від 11.07.2018 року, згідно якої позивач уповноважила ОСОБА_5 отримувати пенсію і розпоряджатися нею відповідає вимогам Конвенції, а саме: місить апостиль компетентного органу держави, в якій документ був складений (а.с. 46-52).

Таким чином, ОСОБА_5 на підставі Довіреності від 11.07.2018 року звернулася до відповідача із заявою від 07.05.2019 року про поновлення виплати пенсії позивачеві (а.с. 16). До заяви про поновлення виплати пенсії, представником позивача - ОСОБА_5 було подано до відповідача Довіреність від 11.07.2018 року.

З огляду на вище викладене суд приходить висновку, що відповідачем було протиправно відмовлено у поновленні виплати пенсії позивачеві, за наявності умов для відновлення її виплати на підставі поданої заяви від 07.05.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Згідно ч. 2 т. 46 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Щодо твердження позивача про те, що їй не було відомо про припинення виплати пенсії з 2016 року, суд констатує наступне.

В матеріалах справи наявна копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, згідно якого лист відповідача від №360 від 22.02.2016 року про повідомлення позивача про призупинення виплати пенсії - було вручено 03.05.2016 року за за вказаною адресою позивача (а.с. 32, зворотній бік).

Таким чином, суд приходить висновку, що позивача 03.05.2016 року була належним чином повідомлено відповідачем про наявність підстав для призупинення пенсії, а також їй було роз'яснено, що для відновлення виплати пенсії слід звернутися з відповідною заявою до відповідача. Однак, позивач скористалася наданим їй правом щодо відновлення виплати пенсії тільки 07.05.2019 року, звернувшись до відповідача через уповноваженого представника із відповідною заявою.

Отже, суд приходить висновку, що позивачем було своєчасно не отримано належну їй пенсію з власної вини, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачеві починаючи з моменту її припинення без обмеження жодним строком.

З огляду на вище викладе, суд приходить висновку, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 46 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" слід зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 на виплату якої вона мала право, але не отримала своєчасно з власної вини, за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, а саме: починаючи з 07.05.2016 року.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню частково.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (пл. Народна, буд. 6, м. Перечин, Закарпатська область, 89200, код ЄДРПОУ 40384254) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо непоновлення нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2.

3. Зобов'язати Перечинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_2 починаючи з 07.05.2016 року.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Перечинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок) грн.

6. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 04.10.2019 року.