Ухвала суду № 84738542, 04.10.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10682/19

Провадження № 1-кс/947/13208/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.10.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Піщевським А.А. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000172 від 04.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого, погодженого прокурором про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000172 від 04.01.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Згідно клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що група осіб, до якої входить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інші невстановлені особи, які з метою незаконного збагачення та протиправного отримання грошових коштів від незаконної діяльності, пов`язаної зі збутом наркотичних засобів, переслідуючи умисел, спрямований на порушення встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, а саме положень ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» в редакції від 22.12.2006, відповідно до якої обіг наркотичних засобів включених до таблиці I, списку № 1 переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою КМУ №770 від 6 травня 2000р., (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), на території України заборонено, налагодили канал постачання та організували систематичне придбання, зберігання, перевезення та збут наркотичних засобів на території м. Ізмаїл та Ізмаїльського району Одеської області.

02.10.2019 на підставі ч. 3 ст. 233 КПК України, керуючись ст. 237 КПК України, було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого було виявлено та вилучено зазначені у клопотанні речі та документи.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням того, що вище зазначені речі та документи є об`єктом кримінального правопорушення та зберігають на собі сліди кримінального правопорушення, мобільні телефони, сім-карти можуть містити інформацію, яка викриває незаконну діяльність групи, тому мають суттєве значення для подальшого розслідування вказаного кримінального провадження, слідчий за погодженням з прокурором звертаються до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, разом з тим слідчим було подано заяву про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності.

Власника майна повідомити про дату та час судового засідання не виявилося можливим, оскільки місцезнаходженням такої особи на теперішній час не відоме.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, врахувавши положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З долучених до клопотання матеріалів вбачається наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Так, слідчий суддя враховує, що вилучення в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , відбувалося на підставі ухвали слідчого судді, якою було надано дозвіл на відшукання речей та документів, які можуть бути використані як докази в рамках кримінального провадження, зокрема, мобільних телефонів, сім-карток операторів мобільного зв`язку та інших речей та документів, які можуть мати відношення до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

З огляду на викладене, є достатньо підстав вважати, що зазначені у клопотанні речі та документи, які були вилучені в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою, могли використовуватися як засоби для вчинення кримінального правопорушення, могли бути набуті кримінально протиправним шляхом, а також можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а отже мають значення речових доказів.

Викладені обставини у сукупності доводять, з огляду на серйозність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ступінь його суспільної небезпеки та характер, наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, в свою чергу необхідністю та завданнями арешту майна є запобігання можливого знищення та втрати вилучених речей та документів, що суттєво ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, та, таким чином, встановлення істини.

Слідчий суддя надає належну правову оцінку розумності та співрозмірності арешту майна, а також його наслідкам та приходить до переконання, що наявний суспільний інтерес, який полягає у запобіганні можливому вчиненні аналогічного роду протиправних дій, притягнення винних у вчиненні таких дій до встановленої законом відповідальності, суттєво перевищує обмеження прав та інтересів ОСОБА_2 , яке настане в результаті застосування арешту майна.

На підставі викладеного, враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, наявність правових підстав для арешту майна, оскільки наявні достатні підстави та розумні підозри вважати, що вилучені речі та документи є доказами в рамках кримінального провадження, з метою досягнення завдань кримінального провадження, запобігання їх можливого знищення та приховання, з огляду на розумність та співрозмірність арешту майна, а також наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого прокурором є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Піщевським А.А. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000172 від 04.01.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - задовольнити.

Накласти арешт на майно, що було вилучено 02.10.2019 в ході проведення обшуку за місцем проживання: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою : АДРЕСА_1 , а саме:

-Мобільний телефон марки «Нокіа 1208», імеі НОМЕР_1 , з сім картою «Київстар»№ НОМЕР_29

-Мобільний телефон марки «Бравіс», імеі НОМЕР_3 , імеі НОМЕР_4 , з сім картою «Водафон Україна» ЕMCІ: НОМЕР_5 , з картою пам`яті «Micro SD» 4GB

-Карта- слот від стартового пакету «Лайфселл» № НОМЕР_6

-Карта- слот від стартового пакету «Київстар» № НОМЕР_7

-Наручний годинник «LQ-S1» на ременці чорного кольору, з с/н НОМЕР_8

-Коробка від мобільного телефону «Айфон 5S», імеі НОМЕР_9

-Коробка від мобільного телефону «Айфон 5S», імеі НОМЕР_10

-Коробка від мобільного телефону «Айфон 6S», імеі НОМЕР_11

-Коробка від мобільного телефону «Айфон 6S», імеі НОМЕР_12

-Коробка від мобільного телефону «Айфон 6S», імеі НОМЕР_13 , з гарантійним талоном № НОМЕР_14 , чек від 28.08.2016

-Коробка від мобільного телефону «Леново А859», імеі1 НОМЕР_15 , імеі2 НОМЕР_16 , з гарантійним талоном

-Коробка від мобільного телефону «Самсунг Гелексі G5», імеі НОМЕР_17

-Сім карта ЕМСІ № НОМЕР_18 «Київстар»

-Сім карта «Київстар» ЕМСІ №

НОМЕР_19 від мобільного телефону «Бравіс С182», імеі1 НОМЕР_20 , імеі2 НОМЕР_21 , з гарантійним талоном

-Карта від стартового пакету «Київстар» № НОМЕР_22

-Карта від стартового пакету «Київстар» № НОМЕР_23

-Карта від стартового пакету «Київстар» № НОМЕР_24

-Карта від стартового пакету «Лайфселл» № НОМЕР_25

-Карта від стартового пакету «Лайфселл» № НОМЕР_26

-Картка- слот від сім картки «Київстар» № НОМЕР_27

-Коробка від мобільного телефону «Нокіа 105», імеі НОМЕР_28 , з гарантійним талоном та документами.

Виконання ухвали покласти на старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області Войтенко О.А.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.