Вирок № 84731580, 04.10.2019, Василівський районний суд Запорізької області

Справа №311/3218/19

Провадження №1-кп/311/270/2019

04.10.19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

при секретарі судового засідання Листопад В.І.

за участю прокурора Стельмащук Д.С.

обвинуваченого ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні обвинувальний акт відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Примосрьке Василівського району Запорізької області, українця, громадянина України, яка має неповну середню освіту, не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України.

запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовано,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується у крадіжці, тобто у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, за наступних обставин.

08 серпня 2019 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , діючи з раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з поверхні столу у спальній кімнаті вказаного будинку таємно викрав мобільний телефон «NOKIA 6233» в корпусі моноблок чорного кольору із сріблястою оправою, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 350,00 гривень, який належить ОСОБА_2 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця події зник та в подальшому розпорядився вказаним майном на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду, на загальну суму 350 гривень 00 копійок

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

28 серпня 2019 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 в порядку, передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення.

Згідно з даною угодою потерпілий та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст. 185 КК України та обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного злочину. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинений злочин у вигляді громадських робіт на строк 80 годин та отримана згода обвинуваченого на його призначення. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому та потерпілому.

Розглядаючи в порядку ст.474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про примирення, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.3 ст.469 КПК України, угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Згідно вимог ст.471 КПК України, у угоді про примирення зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, строк її відшкодування чи перелік дій, не пов`язаних з відшкодуванням шкоди, які підозрюваний чи обвинувачений зобов`язані вчинити на користь потерпілого, строк їх вчинення, узгоджене покарання та згода сторін на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди. В угоді зазначається дата її укладення та вона скріплюється підписами сторін

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст.474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про примирення не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій ОСОБА_1 вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про примирення може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і положення КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив укладену з потерпілим угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні просив укладену з обвинуваченим угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому пояснивши, що йому зрозумілий зміст укладеної угоди та наслідки її укладення.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із положеннями ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлюють зміст укладеної угоди про примирення, характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_1 визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України та наслідки її невиконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, приймаючи до уваги заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що 08 серпня 2019 року, приблизно о 22 годині 00 хвилин, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння в спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , діючи з раптово виниклим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, з поверхні столу у спальній кімнаті вказаного будинку таємно викрав мобільний телефон «NOKIA 6233» в корпусі моноблок чорного кольору із сріблястою оправою, ІМЕІ: НОМЕР_1 , вартістю 350,00 гривень, який належить ОСОБА_2 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму, після чого з місця події зник та в подальшому розпорядився вказаним майном на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду, на загальну суму 350 гривень 00 копійок.

Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за якою належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про примирення міру покарання.

До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

До обставин, які обтяжують покарання, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень статті 100 КПК України.

Судові витрати на проведення судової товарознавчої експертизи в розмірі 628,04 грн. необхідно покласти на обвинуваченого, відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 122, 124, 314, 373, 374,394, 472-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про примирення від 28 серпня 2019 року між потерпілим ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про примирення покарання у виді 80-ти (вісімдесят) годин громадських робіт.

Речові докази у провадженні - мобільний телефон «NOKIA 6233» в корпусі моноблок чорного кольору із сріблястою оправою, ІМЕІ: НОМЕР_1 , який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_2 , залишити в його розпорядженні.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової товарознавчої експертизи № 10-592 від 21 серпня 2019 року в розмірі 628,04 грн. (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко