Рішення № 84730701, 02.10.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/2411/19

Провадження № 2/242/870/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року м. Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді – Хацько Н.О., за участю секретаря судового засідання Дурової Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лаврищев ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_3 , 26.04.2018 року звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала у трудових відносинах з відповідачем по 17.07.2017 року. Згідно наказу № 9211/ДН-ОС від 10.07.2017 року позивача було звільнено із займаної посади з 17.07.2019 року на підставі ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв`язку із скороченням штату, однак у день звільнення остаточного розрахунку проведено не було. З урахуванням уточнених позовних вимог просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості по заробітній платі у розмірі 28 669 грн. 81 коп. та суму компенсації за втрату частини заробітної плати у розмірі 5 157 грн. 13 коп.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 13.05.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 31.05.2019 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Селидівського міського суду Донецької області від 06.08.2019 року задоволено клопотання представника позивача та витребувано з АТ «Українська залізниця» копію наказу № 236-ДНД від 17.03.2017 року «Про встановлення простою», копію наказу № 645-113-1 від 28.04.2017 року «Про деякі питання діяльності регіональної філії «Донецька залізниця», відомості про обставини (дата, спосіб, місце) ознайомлення з наказом № 236-ДНД від 17.03.2017 року та 645-113-1 від 28.04.2017 року позивача та керівництво Виробничого підрозділу «Іловайська дистанція колії», де працювала ОСОБА_1 ; відомості про обставини (дата, спосіб, місце) ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення № 9211/ДН-ОС від 10.07.2017 року, а також підстави для прийняття відповідачем рішення про виплату позивачу компенсації за невикористану відпустку (24 дні) та одноразової грошової допомоги, витребувано з Добропільського ОУ ПФУ в Донецькій області індивідуальні відомості про застраховану особу (форма ОК-5) стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН2833614622), що містять інформацію про страховий стаж, заробітну плату та сплати страхових внесків страхувальником за період з 2016 року по 2017 рік.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Лаврищев ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявою про розгляд справи без їх участі, в якій позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції , викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно Рішення ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національної безпеки України», введеного в дію Указом Президента України від 15.03.2017 року № 62/2017 року, виробнича діяльність на непідконтрольній території була припинена. В зв`язку з відсутністю первинної бухгалтерської документації на підконтрольній Україні території, не має можливості підтвердити заборгованість по заробітній платі. Також відповідно до науково-правового висновку Торгово-промислової палати України за 2018 року №126/2/21-10.2 про наявність форс-мажорних обставин, які свідчать про відсутність вини підприємства у невиконанні трудового законодавства та унеможливлюють своєчасну виплату заробітної плати. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

Згідно ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно запису № 2 трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 01.07.1999 року було прийнято на посаду бухгалтера Іловайської дистанції шляху Донецька залізна дорога.

Відповідно до запису № 8 трудової книжки серія НОМЕР_1 , Іловайська дистанція колії ДП «Донецька залізниця» реорганізована шляхом злиття у виробничий підрозділ «Іловайська дистанція колії» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Пубілчного акціонерного товариства «Українська залізниця»

Згідно запису № 9 трудової книжки серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звільнено з займаної посади у зв`язку зі скороченням штату згідно п. 1 ст. 40 КЗпП на підставі наказу №9211/ДН-ос від 10.07.2017 року.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 43 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Відповідно до частини 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

При вирішення питання про наявність заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем, суд враховує надані позивачем розрахункові листки за період роботи з березня по липень 2017 року (а.с. 74-79), табелі обліку використання робочого часу (а.с. 80-84) довідку про середню заробітну плату № 569/3 від 18.06.2019 року (а.с. 116), індивідуальні відомості про застраховану особу форма ОК-5, з яких вбачається, що нарахування по заробітній платі відповідача складає 28 669грн. 81 коп.

Таким чином, суд вважає що відповідачем порушені законні інтереси позивача, який припинив трудові відносини з підприємством і мав право на час звільнення отримати від відповідача всі належні йому виплати із заробітної плати.

Натомість при вирішенні питання щодо суми заробітної плати, яка підлягає стягнення з відповідача на користь позивача, суд враховує те, що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 801 грн. 66 коп., яка отримана 28.08.2017 року позивачем у касі Дирекції м. Лиман.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період роботи позивача в Акціонерному товаристві «Українська залізниця» з березня 2017 – по липень 2017 року є частково обґрунтованими та слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі, підтверджену письмовими доказами, яка складає 27 868 грн. 15 коп.

Доводи представника відповідача проте, що частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» № 999-XIV від 16.07.1999 року передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи і у зв`язку з відсутністю первинних документів в регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити не можливо не підтверджені належними доказами та є припущеннями, є безпідставними.

Діючим законодавством саме на роботодавця покладений обов`язок своєчасно провести всі розрахунки та вжити всі необхідні заходи для збереження первинної бухгалтерської документації підприємства.

Посилання представника відповідача у відзиві на Указ Президента України від 15 березня 2017 року № 62/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» не приймаються до уваги, оскільки ці документи регламентують питання щодо припинення переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької і Луганської областей та не містять в собі положень, які б вказували на звільнення відповідача від обов`язку виконувати трудове законодавство по проведенню повного розрахунку при звільненні.

Суд відхиляє посилання відповідача на неможливість вивезти первинні документи, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на роботодавцеві, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов`язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, тим більше, що відповідачем не надано суду жодних доказів того, що він у будь-який спосіб намагався виправити цю ситуацію.

Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на існування «непереборної сили», яка унеможливила здійснити розрахунок з позивачем, оскільки така позиція повністю спростовується вивченими доказами у справі, наявність належним чином заповненої трудової книжки позивача із зазначенням наказів про прийняття на роботу та його звільнення з роботи, скріплених печаткою підприємства. Наявність роздрукованих розрахункових листів, виданих позивачу, який використав їх як доказ наявної заборгованості із заробітної плати свідчить та розцінюється судом як обізнаність підприємства відповідача про існуючий обов`язок розрахунку та його невиконання, що тягне за собою відповідне правове відшкодування у вигляді нарахування середнього заробітку.

Також, із долученої відповідачем до матеріалів справи копії науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16.01.2018 року № 126 - 221102, викладеного на бланку Торгово-промислової палати України на замовлення ПАТ «Укрзалізниця» вбачається, що наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12.05.2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26.06.2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м. Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень».

Що стосується позовних вимог в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, то суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «;Про індексацію грошових доходів населення», « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків ї виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427.

Під доходами слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші.

У рішенні Конституційного суду України від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати проводиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

У випадках порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникові надається право на компенсацію відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у звязку з порушенням строків їх виплати», за яким компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427 (зі змінами, внесеними згідно з постановою КМУ від 23.04.1999 року № 692) компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток.

Враховуючи те, що позивачу частково (801 грн. 66 коп.) була виплачена заборгованість по заробітній платі, суд вважає за можливе прийняти наданий позивачем розрахунок та стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, без утримання податку та інших обов`язкових платежів з урахуванням виплачених сум.

У зв`язку з чим, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 4987 грн. 17 коп.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП, Законам України «Про оплату праці», а позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем до 17.07.2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд враховує, що оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від його сплати за подання позову до суду про стягнення заробітної плати та компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 38, 40, 116, 117, 232 КЗпП України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Лаврищев ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 32 825 (тридцять дві тисячі вісімсот двадцять п`ять) 32 коп., з яких: 27 868 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 15 коп. – заборгованість по заробітній платі, 4987 (чотири тисячі дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 17 коп. – компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. на користь держави на розрахунковий рахунок на UA НОМЕР_2 , код отримувача ЄДРПОУ 37993783, МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030106, отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

В решті позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в межах платежів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після початку її функціонування, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання – АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: Акціонерного товариства «Українська залізниця», юридична адреса – 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд № 5, код ЄДРПОУ 40075815.

Суддя Н.О.Хацько