Рішення № 84730693, 01.10.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6544/18

Провадження № 2/242/1273/19

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: - головуючого - судді Черкова В.Г.,

- при секретарі Кідрон О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

13.12.2018 р. позивач – ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що 13.09.2013 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № R52150453449В, відповідно до якого остання отримала кредит у сумі 165780,00 грн. 22.06.2015 р. між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» було укладено Договір про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами, відповідно до умов якого право вимоги за зазначеним вище кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Відповідач умови кредитного договору не виконала, внаслідок чого просив стягнути частину заборгованості за період з 13.12.2015 р. по 30.11.2018 р. у розмірі 170146,35 грн. та судові витрати у розмірі 2552,20 грн.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вважає, що позовна заява та обставини, зазначені в ній, не відповідають дійсності. Так, зазначено, що між ПАТ «ВТБ Банк» та нею було укладено кредитний договір № R52150453449В від 13.09.2013 р., на підтвердження чого позивач надає не завірену належним чином копію зазначеного договору та не завірену належним чином копію графіку повернення кредиту та сплати процентів. Зазначені докази викликають сумнів, оскільки вони не завірені належним чином та їх зміст важко розібрати. З урахуванням вищевикладеного, провила відмовити у задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, законодавство, що регулює данні правовідносини, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивачем надано копію кредитного договору від 13.09.2013 р., укладеного між ПАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_1 , № НОМЕР_1 , копію платіжного доручення та копію графіку погашення заборгованості, зміст якого важко розібрати. Зазначені документи не завірені належним чином (а.с.4-14).

Також надано копію договору про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами № 220615нв від 22.06.2015 р. та Акт приймання-передачі Документації до Договору про відступлення права вимоги № 220615 від 22.06.2015 р. та Реєстр прав вимоги № 1, відповідно до якого ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» набув право первісного кредитора по кредитному договору № R52150453449В від 13.09.2013 р., боржник ОСОБА_1 також, крім Реєстру, не завірені належним чином (а.с.25-32).

27.02.2019 р. було замінено позивача по справі на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс».

27.03.2019 р. задоволено клопотання відповідача про витребування доказів.

Згідно повідомлення позивача, товариство не має можливості взагалі надати суду оригінали документів, що витребовуються ухвалою, у зв`язку з відсутністю можливості направити до судового засідання представника позивача, який міг би надати до судового засідання оригінали документів, що пов`язано із ситуацією на сході країни, у зв`язку з чим майже неможливо без ускладнень прибути до Донецької області із м.Києва, а направлення шляхом поштового пересилання оригіналів документів є неможливим у зв`язку із існуючим ризиком їх втрати та/або неповернення судом. Крім того, у відповідача має бути другий оригінальний примірник кредитного договору, який останнім може бути наданий до судного засідання (а.с.115-116).

На виконання ухвали суду, у зв`язку з неможливістю надання оригіналів документів, завірені належним чином копії цих документів суду також не надано.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Згідно з приписами ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 627 та ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду.

Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей істотними умовами кредитного договору щодо яких сторони повинні дійти згоди в належній формі виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 N 14

обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і

всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на

підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які

були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам

закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не

підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні

висновки суду, що відповідають встановленим на підставі

достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення

справи.

З огляду на викладене, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРАЙМ АЛЬЯНС», ЄДРПОУ 41677971, розташоване за адресою: 04053, м.Київ, вул.Січових Стрільців, 77, до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя