Ухвала суду № 84730482, 27.09.2019, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/1176/18

Провадження № 1-кп/265/218/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Вайновського А.М.,суддів Мєльнік І.Г., Гноєвого С.С.,

за участю секретаря судового засідання Злидіної Г.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22018050000000010 від 11 січня 2018 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Красний Лиман Донецької області, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Лукянченко М.В.,

захисника – адвокат Здор К.С.

ВСТАНОВИВ

14 вересня 2018 року з Донецького Апеляційного суду до Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області надійшли матеріали кримінального провадження, що зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22018050000000010 і реєстр матеріалів досудового розслідування відносно ОСОБА_1 , за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч 1 ст. 258-3 КК України.

У підготовчому судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого, обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, але не з`явився. Станом на сьогодення ОСОБА_1 переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та перебуває в Російській Федерації, а тому, за переконанням прокурора, здійснювати судовий розгляд даного кримінального провадження у загальному порядку не можливо, та є підставою для здійснення спеціального судового провадження, про що заявив відповідне клопотання.

Захисник обвинуваченого - адвокат Здор К.С. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважаючи його необґрунтованим, оскільки не має відомостей про місце реєстрації обвинуваченого та сторона обвинувачення таких відомостей не надає. Також прокурором не доведено, що ОСОБА_1 станом на теперішній час перебуває на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, тому вважає за необхідне оголосити обвинуваченого у розшук та зупинити судове провадження.

Вислухавши учасників кримінального провадження, вивчивши клопотання та надані матеріали, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов`язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.

Так, право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р. Крім того у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту, зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р, відповідно до якої “кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред`явлене, на справедливий розгляд справи судом”.

Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст.297-1 КПК України, може здійснюватисяза відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Процедури іn absentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред`явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі “Колоцца проти Італії” Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі “Годди проти Італії” від 9 квітня 1984 р. Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з`явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з`явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні “Колоцца проти Італії” підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред`явлено кримінальне обвинувачення, право “захищати себе особисто”, “допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані”, “користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові”, і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера від 7 травня 1974 р.

В даному кримінальному провадженні сторона обвинувачення не надала беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що з того моменту коли ОСОБА_1 набув статусу обвинуваченого, він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання.

Крім того, суд зазначає, що до загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов`язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia).

У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу (ч.6 ст.9 КПК України).

Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У справі “Годди проти Італії”, в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з`ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з`ясування причин неявки сторін.

11 січня 2018 року відповідно до ст.276, ст.277 КПК України складено письмове повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.258-3 КК України.

16 січня 2018 року ОСОБА_1 оголошено у розшук у зв`язку з переховуванням від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Копії процесуальних документів в порядку ч.2 ст.297-5 КПК України, що підлягають врученню обвинуваченому вручені його матері.

Згідно відомостей які містяться в обвинувальному акті, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .

Для виклику обвинуваченого в судове засідання судом розміщувалися судові виклики на офіційному сайті судової влади та здійснювалася публікації, а також приймались заходи щодо примусового приводу обвинуваченого.

Таким чином, в даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази про те, що ОСОБА_1 в достатній мірі проінформований про те, що відбудеться судовий розгляд даного кримінального провадження, та на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь у розгляді справи. Суду також не надано достатніх доказів того, що наразі він перебуває на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції та/або оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. Стороною обвинувачення станом на час проведення підготовчого судового засідання не надано суду жодних даних про те, яких вжито заходів для розшуку обвинуваченого.

Так, на підтвердження того, що обвинувачений перебуває поза межами республіки Україна, прокурором під час проведення підготовчого судового засідання не надано жодних документів, які б свідчили, що обвинувачений на теперішній час постійно мешкає на території іншої держави, а саме в РФ.

Крім того колегія суддів зауважує, те, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженню не свідчить, що суд зобов`язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні.

З урахуванням норм міжнародного законодавства в сфері захисту прав людини, а також вищенаведеної практики Європейського Суду, яка є частиною національного законодавства, є обґрунтовані підстави вважати, що здійснення спеціального судового провадження на даній стадії може призвести до порушення ст. 6 Конвенції, оскільки обвинувачена позбавлена права висловити бажання на розгляд її справи судом, захищати себе особисто чи скористатися правовою допомогою захисників, обраних нею особисто, допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані, надавати суду докази в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження задоволенню не підлягає, оскільки ним не доведено, що обвинувачений ухиляється від суду, перебуває в Російській Федерації чи на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції та/або оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук.

Окрім того, під час проведення підготовчого судового засідання прокурор звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках даного кримінального провадження та одночасно подав клопотання про дозвіл на затримання ОСОБА_1 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування поданого клопотання вказує на те, що в провадженні Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області перебуває кримінальне провадження № 22018050000000010 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України.

Під час судового провадження обвинувачений неодноразово викликався до суду повістками, проте систематично не з`являвся, що свідчить про те, що останній переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв`язку з чим виникла необхідність у обранні відносно обвинуваченого запобіжного заходу та отриманні дозволу на затримання для участі в розгляді клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Необхідність обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою обумовлюється відповідними ризиками, передбаченими п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме тим, що ОСОБА_1 фактично переховується від органів досудового розслідування та суду, при цьому може незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що обвинувачений до теперішнього часу переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, знаходиться у розшуку та без затримання останнього неможливо забезпечити його явку до суду для розгляду клопотання про застосування відповідного запобіжного заходу, прокурор просить надати дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглянувши клопотання, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно зі ст.187 ч.2 КПК України якщо прокурор подав разом із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою клопотання про дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу, суд приймає рішення згідно зі статтею 189 цього Кодексу.

У відповідності до ч.4 ст.189 КПК України суд відмовляє у наданні дозволу на затримання обвинуваченого з метою його приводу, якщо прокурор не доведе, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого, а також є достатні підстави вважати, що обвинувачений переховується від органів досудового розслідування чи суду; одержавши відомості про звернення слідчого, прокурора до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу, підозрюваний, обвинувачений до початку розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу вчинить дії, які є підставою для застосування запобіжного заходу і зазначені у статті 177 цього Кодексу.

Розглянувши клопотання колегія суддів приходить до висновку про те, що прокурор довів, що зазначені у клопотанні про застосування запобіжного заходу обставини вказують на наявність підстав для тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , а також є достатні підстави вважати, що обвинувачений переховується від суду, тому слід надати дозвіл на затримання обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Разом з тим, враховуючи, що проведення судового засідання у відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне на підставі пунктів 2, 10, 13, 14, 15, 16 ч.1, ч.2 ст.7, ст.335 КПК України оголосити обвинуваченого ОСОБА_1 в розшук, а провадження по справі зупинити до його розшуку.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 187, 188, 189, 323,335,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні № 22018050000000010 від 11 січня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України - відмовити.

Оголосити розшук обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Організацію виконання розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , доручити прокурору прокуратури Донецької області, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби управління нагляду прокуратури Донецької області Лук`янченко М.В. про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого ОСОБА_1 для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Дозволити затримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Встановити строк дії ухвали до 27 квітня 2020 року.

Зупинити судове провадження по кримінальному провадженню №22018050000000010 від 11 січня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України до його розшуку.

Ухвала в частині затримання ОСОБА_1 втрачає законну силу з моменту приводу обвинуваченого до суду, закінчення строку дії ухвали або відкликання ухвали прокурором.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення судом.

Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає. Заперечення на неї може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України.

Головуючий суддя А.М. Вайновський

Судді: С.С. Гноєвий

І.Г. Мєльник