Рішення № 84729810, 25.09.2019, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/4395/14-ц

Провадження № 2/225/647/2019

Дзержинський міський суд Донецької області

РІШЕННЯ

Іменем України

25 вересня 2019 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Челюбєєва Є.В.,

з участю

секретаря Бондарчук Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1 О.А.,

представника відповідача Легезіна О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року до суду звернувся позивач з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому ставить питання про стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у сумі 843782 грн. 23 коп.

Заявлені вимоги обґрунтовує тим, що між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 8_9/25ДС/0033/2008-С від 01.02.2008 року, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 1325625 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,7% річних, з кінцевим терміном повернення 31.01.2018 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_2 повинен був щомісяця, починаючи з місяця отримання кредиту, частково погашати суму зобов`язання згідно графіку погашення кредиту.

В той же день, з метою забезпечення повернення кредиту між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 9/25ДС/0033/П01/2008-ССк, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе на добровільних засадах зобов`язання перед позивачем відповідати в повному обсязі по зобов`язанням ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору.

26 червня 2013 року між публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанку» та публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено договір купівлі – продажу прав вимоги, відповідно до якого останній набув права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, укладеними з відповідачами.

Відповідач ОСОБА_2 зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, відповідно до цього Банк нарахував заборгованість за кредитом у сумі 724108 грн. 70 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 119673 грн. 53 коп.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 № 27/0/38-14 дана позовна заява підлягає розгляду Дзержинським міським судом Донецької області.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала повністю, наполягала на їх задоволенні. Суду зауважила, що відповідач ОСОБА_2 за весь період не вчинив жодного кроку для влаштування виниклої ситуації з кредитом. Також суду пояснила, що витяг з додатку, який свідчить про перехід права вимоги за кредитним договором до позивача, є належним документом, який засвідчений представником позивача. У неї, як представниці є доручення з банком і вона може завіряти будь – які документи. В 2012 році встановилася практика про перехід права вимоги з одного банку до іншого. Суду підтвердила, що всі договори є нотаріально посвідченими з додатком. В даному випадку позичальники не мають до цього договору ніякого відношення. До цього договору підтягуються додатки. Об`єм цієї документації складається з трьох ящиків. Вважає, що для з`ясування обставин достатньо витягу з додатку.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, їх інтереси представляв ОСОБА_4 , який в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав, вважає їх необґрунтованими і недоведеними в суді, просив суд повністю відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень суду повідомив, що позивач в доведеність отримання відповідачем ОСОБА_2 кредиту не надав первинні документи або зведені облікові документи, виписки з особових рахунків клієнтів, що свідчать про отримання останнім коштів від банку. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру. Також звернув увагу суду на цілковиту необґрунтованість сум, наведених позивачем у розрахунку заборгованості за кредитним договором. Суду повідомив, що розрахунок заборгованості позивач розпочинає з 26.06.2013. Однак, жодних обґрунтувань або розрахунків цієї суми, природи. Строку та порядку її виникнення до 26.06.2013 позивач не наводить. Виходячи з цього неможливо визначити, коли саме та в якому розмірі виникла заборгованість за кредитним договором, що в свою чергу виключає можливість відповідачів скористатись своїм правом на застосування строків позовної давності. Також позивач не надав суду доказів щодо набуття ним прав кредитора за кредитним договором на підставі договору купівлі – продажу. Вважає, що доданий позивачем Додаток № 1 до договору купівлі – продажу прав вимоги від 26.06.2013 повинен бути оформлений таким самим чином як і договір купівлі – продажу прав вимоги від 26.06.2013 і складати в сукупності з останнім єдиний документ. А надана позивачем копія документу під назвою «Витяг з Додатку № 1» не може бути доказом переходу до позивача права вимоги за кредитним договором. Також звернув увагу суду на те, що всі надані позивачем копії документів оформлені з порушенням вимог діючого законодавства про засвідчення копій документів. З цих підстав. Просив повністю відмовити в задоволенні даного позиву.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи та надані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Між сторонами по справі виникли цивільно-правові відносини на підставі договору кредитування, які регулюються Цивільним кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, відповідно до кредитного договору № 8_9/25ДС/0033/2008-С від 01.02.2008 року (а.с. 5-11; 15-16; 17-19; 20-24) ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 1325625 грн., із зобов`язанням сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 13,7% на рік.

Додатковими договорами № 1 та № 2 від 10.12.2009 (а.с. 15-16; 17-19), що є невід`ємними частинами до кредитного договору, укладеними банком з відповідачем ОСОБА_2 , регулювались встановлені процедура та умови повернення ОСОБА_2 отриманого кредиту, нарахування та сплата процентів за отриманим кредитом, сплата комісій, а також взаємні права та зобов`язання сторін, що виникнуть при обслуговуванні кредиту. Крім того, додатковою угодою № 1 від 10.11.2010 (20-24) сторонами було погоджено новий графік погашення кредитної заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 не сплачував суми кредиту та відсотки за його користування, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

При цьому, суд звертає увагу, що між ПАТ «Кредитпромбанк» та позивачем по справі ПАТ «Дельта Банк» 26.06.2013 року було укладено договір купівлі – продажу прав вимоги, відповідно до якого останній набув права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с. 37-42; 43).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з цим суд зазначає, що відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема сплата комісії банку, пені, штрафу.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8_9/25ДС/0033/2008-С від 01.02.2008 року, укладеного між ПАТ «Кредитпромбанк» (в подальшому ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_2 встановлено, що станом на 15.10.2014 року утворилась заборгованість на загальну суму 843782 грн. 23 коп., з них 724108 грн. 70 коп. – заборгованість за кредитом, 119673 грн. 53 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 3; 190).

Згідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу.

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

В той же час суд зазначає, що сторони встановили як строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за кредитами та процентами за користування ними (пункт 1.1 частини першої кредитного договору), кінцевий строк повернення кредиту по 31 січня 2018 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, визначений графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у частині другій статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов`язань, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов`язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Статтею 264 ЦК України передбачено, що переривання перебігу позовної давності перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний щомісячно повертати кредит рівними частинами відповідно до умов кредитного договору, щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов`язання, які деталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів за його користування повинне здійснюватись позичальником щомісячно рівними частинами, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов`язань.

У разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за кредитним договором сплатив в період часу з 01.08.2013 по 31.08.2013 року 12804 грн., та 31968 грн. 37 коп. в рахунок погашення відсотків за кредитним договором.

В той же час, судом встановлено, що не заперечується сторонами по справі, при укладенні кредитного договору термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки та пені, штрафів за даним договором сторонами не встановлено.

Враховуючи, що відповідач в серпні 2013 року сплатив кошти в рахунок погашення заборгованості, тому строк позовної давності був перерваний останнім платежом.

У свою чергу банк звернувся до суду з позовом до відповідача 01 грудня 2014 року.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості з відповідача ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

При цьому, суд не приймає до уваги доводи представника відповідачів з приводу недоведення позивачем отримання відповідачем ОСОБА_2 від банку коштів кредиту, що позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності заборгованості за кредитним договором та її розміру, що позивачем належними доказами не доведено про перехід права вимоги, оскільки такі доводи в ході судового розгляду були спростовані наданими позивачем та дослідженими судом доказами.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 , то суд зазначає наступне.

01 лютого 2008 року між ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 , з метою забезпечення повернення грошового зобов`язання за кредитним договором, був укладений договір поруки № 9/25ДС/0033/П01/2008-ССк (а.с. 25-27; 28). Згідно з умовами зазначеного договору, відповідач ОСОБА_3 на добровільних засадах несе відповідальність перед банком по зобов`язанням відповідача ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. В приписах частини 2 цієї статті зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_3 згідно з умовами договору поруки, взяла на себе, на добровільних засадах, зобов`язання перед банком відповідати по борговим зобов`язанням відповідача ОСОБА_2 , які виникають з умов кредитного договору № 8_9/25ДС/0033/2008-С від 01.02.2008 року, а у випадку невиконання боржником взятих на себе зобов`язань по кредитному договору, несе солідарну відповідальність перед банком у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків.

В період виконання умов кредитного договору з поручителем ОСОБА_3 також укладалась додаткова угода № 1 від 10.12.2009 року до договору поруки, яка була ознайомлена із зміненими умовами кредитного договору.

Між тим, судом встановлено, що встановлений відповідачу ОСОБА_2 новий графік погашення кредиту, викладений в додатковій угоді № 1 від 10.11.2010 до кредитного договору, не був в установленому порядку доведений до поручителя ОСОБА_3 . Відповідно з відповідачем ОСОБА_3 не було укладено ніяких додаткових угод до договору поруки з цього приводу.

З огляду на це, суд зазначає

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 2 ст. 203 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В частині першій статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

В приписах статті 559 ЦК України зазначено, що порука припиняється, зокрема у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Оскільки банком без згоди поручителя було змінено зобов`язання в кредитному договорі, суд приходить до висновку, що порука в даному випадку є припиненою.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 10, 81, 259, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецька, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 724108 (сімсот двадцять чотири тисячі сто вісім) грн. 70 коп., заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 119673 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот сімдесят три) грн. 53 коп., понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. та судові витрати, пов`язані з опублікуванням оголошення в газеті «Урядовий кур`єр» у розмірі 315 (триста п`ятнадцять ) грн.

В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Якщо повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, позивач має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції ЦПК України (п. 15.5 ч. 1 Розділу XIІІ Перехідних Положень ЦПК України).

Суддя Є.В. Челюбєєв