Рішення № 84729053, 27.09.2019, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2908/14-ц

Провадження № 2/132/33/19

РІШЕННЯ

Іменем України

27.09.2019 Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

адвоката Бабошина А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення щодо приватизації квартири,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Калинівської міської ради Вінницької області, в якому просив скасувати рішення ради щодо приватизації квартири АДРЕСА_1 на сім`ю у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 01 лютого 1996 року.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15 березня 1988 року він отримав ордер на право зайняття квартири АДРЕСА_1 з сімє`ю у складі трьох осіб разом із дружиною ОСОБА_5 та сином ОСОБА_2 У 1988 році його син одружився. У квартирі почали проживати невістка і внук. Пізніше він з дружиною у зв`язку з сімейними обставинами вирішив на певний час переїхати проживати в с. Сальник, Калинівського району Вінницької області. У 2014 році дізнався від сина, що у 1996 році спірна квартира була приватизована родиною сина у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . У 2007 році син розлучився.

Згоди на приватизацію квартири він з дружиною не надавав, а тому при передачі квартири у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були порушенні їх житлові права, тому звертається до суду з даним позовом.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2015 року замінено неналежного відповідача Калинівську міську раду на належного - квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці (далі -КЕВ м. Вінниці).

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 21.07.2015 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці за участю третьої особи на стороні позивача – ОСОБА_2 , за участю третіх осіб на боці відповідача – ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення - відмовлено.

30.10.2015 року на вищевказане рішення Квартирно – експлуатаційним відділом м. Вінниці було подано апеляційну скаргу.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 04 квітня 2016 року апеляційну скаргу Квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці задоволено частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.07.2015 року скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право власності на житло від 01.02.1996 року, видане керівником Вінницької Квартирно-експлуатаційної частини району, згідно розпорядження від 01.02.1996 року № 23.

В задоволені решти вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці 268 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

28.04.2016 року третя особа – ОСОБА_3 подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Вінницької області від 04.04.2016 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 21.07.2015 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 04.04.2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 14 березня 2019 року проведено заміну третіх осіб на відповідачів по справі за позовом ОСОБА_1 до квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниця, за участю третіх осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення щодо приватизації квартири, а саме замінити третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_2 на співвідповідачів.

25.04.2019 року представником позивача ОСОБА_6 подано позовну заяву в новій редакції, відповідно до якої просить скасувати свідоцтво про право власності на житло від 01 лютого 1996 року, щ обуло видано на підставі розпорядження № 23 від 01 лютого 1996 року.

Представники позивача – ОСОБА_7 та адвокат Бабошин А.С., в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Вважають неправомірним рішення про приватизацію квартири АДРЕСА_1 , так як приватизація квартири була проведена без відома ОСОБА_1 і його дружини.

Представник КЕВ в судове засідання не з`явився, хоча про місце, час та дату судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, хоча про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення вимог позивача. Крім того, суду пояснила, що тривалий час проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Батьки чоловіка переїхали на постійне місце проживання в с. Сальник, Калинівського району Вінницької області в 1992 році. В 1996 році її сім`я із трьох осіб приватизувала квартиру без будь-яких порушень і заперечень, а чоловік здійснював приватизацію квартири з відому батьків, а вона йому допомагала. Після розлучення з чоловіком ОСОБА_2 батьки намагаються відібрати квартиру, стверджуючи, що квартира надана їм і належить їм

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі - Закон) приватизації підлягає Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

В розумінні ч. 2 ст. 8 Закону право на одержання у приватну власність житла повинні набувати громадяни, які на законних підставах мешкали у цих квартирах.

Законом передбачено, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або спільну часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) державного житлового фонду, вирішуються судом.

Так, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що 1988 році позивач, ОСОБА_1 , отримав ордер № 1040 з сім`єю в кількості трьох чоловік на житлове приміщення - на двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . На момент отримання ордеру склад сім`ї: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (син, відповідач по справі).

Ордер виданий головою виконавчого комітету Калинівської міської ради, на підставі рішення виконавчого комітету № 140 від 15 березня 1988 року.

В 1988 році ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_3 . Від шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .

Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 на спірну квартиру, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 зареєстровані в даній квартирі з 24.04.1988 року.

Відповідачка ОСОБА_3 в даній квартирі зареєстрована з 13.06.1989 року, а їх син, ОСОБА_4 , зареєстрований у даній квартирі з 31.05.2005 року.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на спірну квартиру, дана квартира згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» була приватизована в лютому 1996 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

Дане свідоцтво видане Вінницьким квартирно-експлуатаційною частиною району за підписом ОСОБА_8 , який був на той час керівником КЕВ.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Житлового кодексу УРСР, (що діяла на момент спірних правовідносин) громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, а відповідно до ст. 65-1 цього Кодексу наймачі жилих приміщень у будинках державного житлового фонду можуть за згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з ними, придбати займані приміщення у власність на підставах передбачених законодавством.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки (надалі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (ст. 2 Закон ВР України "Про приватизацію державного житлового фонду").

Відповідно до ч. 4 ст. 8 цього Закону передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Аналогічна норма міститься в Положенні про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (з змінами та доповненнями, внесеними наказом Держжитлокомунгоспу України від 5 серпня 1994 року № 72), яке діяло на момент приватизації спірної квартири, в якому вказується, що передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх (віком від 18 і більше років) членів сім`ї з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

До членів сім`ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло (ст. 5 вищевказаного Закону).

Як встановлено судом та доведено при розгляді справи, позивач разом із своєю дружиною на момент приватизації спірної квартири були зареєстровані у даній квартирі, а їх проживання в с. Сальник, Калинівського району Вінницької області було тимчасове.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, провадиться в судовому порядку (ст. 72 ЖК УРСР).

Рішень судів про визнання позивача та його дружини такими, що втратили право користування спірною квартирою не має.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Під час розгляду справи представниками позивача вказувалась та обставина, що при приватизації спірної квартири згоди на приватизацію даної квартири з боку позивача та його дружини не надавалось.

Відповідачка ОСОБА_3 в судовому засіданні не надала пояснень з цього приводу, оскільки, з її слів, приватизацією займався її колишній чоловіквідповідасч ОСОБА_2 .

Відповідно до повідомлення КЕВ м. Вінниці (наявне в матеріалах справи), який є правонаступником КЕВ району, приватизаційної справи на спірну квартири у КЕВ м. Вінниці не має.

Повідомленням Голови Калинівської міської ради від 14.11.2014 року (наявне в матеріалах справи), вказується, що в міській раді матеріалів по приватизаційній справі на спірну квартиру немає.

Крім того, про відсутність згоди стверджує представник відповідача - КЕВ м. Вінниці, про що зазначено в останньому абзаці пояснень представника КЕВ (т. 1, а.с.61), і в додаткових поясненнях (т. 1, а.с.88 абз.3).

Твердження представників позивача про відсутність згоди позивача та його дружини не спростовується іншими доказами, а отже, приймаються судом до уваги.

Отже, встановлено, що згоди на приватизацію спірної квартири ні позивач, ні його дружина, як члени сім`ї, які були зареєстровані у спірній квартирі, не надавали.

В даному випадку, позивач та його дружина, у яких не брали згоди на приватизацію спірної квартири, фактично не знали про процес приватизації квартири і, не приймаючи участі в ній, а від так фактично були неправомірно позбавлені такого права.

Крім того, відповідач стверджує, що приватизаційна справа відносно квартири АДРЕСА_1 КЕВ АДРЕСА_3 . Вінниця відсутня.

Згідно даних КЕВ м. Вінниця, відсутні відомості про надання згоди на оформлення громадянином ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», передача квартир у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

До КЕВ м. Вінниця ОСОБА_2 заяви на здійснення приватизації не подавав. Відносно спірної квартири, жодної заяви на здійснення приватизації до КЕВ м. Вінниця не надходило.

Окрім вказаного, в КЕВ м. Вінниця також відсутні відомості, які могли б свідчити про те, що КЕВ м. Вінниця укладав договір із спеціально створеними органами та надавав відповідні довідки для здійснення реєстрації та оформлення права власності на спірну квартиру в органах місцевого самоврядування та Бюро технічної інвентаризації за місцем знаходження нерухомого майна, як того вимагав Наказ МОУ № 1 від 03.01.1993 року (т. 1, а.с.88).

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому Законом.

Житлові права охороняться законом.

А від так підлягає відновлення порушеного права позивача та скасування Акта про приватизацію - свідоцтва про право власності на спірну квартиру.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та скасування свідоцтва про право власності на житло від 01 лютого 1996 року, видане на підставі розпорядження № 23 від 01 лютого 1996 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 328, 346 ЦК України, ст.ст. 81, 89, 141, 259, 268, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до квартирно – експлуатаційного відділу м. Вінниці, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування рішення щодо приватизації квартири - задовільнити.

Скасувати свідоцтво про право власності на житло від 01 лютого 1996 року, а саме - квартиру АДРЕСА_1 , видане керівником Вінницької Квартирно-експлуатаційної частини району, згідно розпорядження № 23 від 01 лютого 1996 року.

В зв`язку з проголошенням в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частини рішення суду, суд повідомляє, що повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст. 354 ЦПК України.

Суддя: