Рішення № 84728518, 24.09.2019, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.19 Справа № 917/1595/18

Суддя господарського суду Полтавської області Іванко Л.А., при секретарі судового засідання Ісенко М.В., розглянувши матеріали

за позовною заявою ПП "Тех-Маш", 39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Івана Мазепи, 22/9, ідент. код 36618610

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м.Полтава, вул.В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261

третя особа: Служба автомобільних доріг у Полтавській області, 36039, м.Полтава, вул. В.Чорновола, 22А, ідент. код 25898491

про стягнення 668853,74 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ордер ПТ№107729 від 01.12.2018

від відповідача: ОСОБА_2, ордер ПТ №073712 від 01.03.2019 року

Позивач - ПП "Тех-Маш" звернулося до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 668853,74 грн. збитків.

Позов обгрунтовано тим, що 16 вересня 2018 року о 15 год. 30 хв. на автодорозі М-22 Олександрія - Кропивницький - Полтава на 125 км. 100 м на автомобіль Fiat Fullback, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ПП "ТЕХ-МАШ" впало старе трухляве дерево. У результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль отримав значні механічні пошкодження і вартість матеріального збитку згідно Висновку експертного автотоварозначного дослідження №179 від 04.10.2018р. складає 668853, 74 грн.

Посилаючись на приписи ст. ст. 1166, 1192 ЦК України, Закону України "Про дорожній рух", позивач просить задовольнити пред'явлений позов, оскільки, на його думку ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" згідно із договором №01-01-18 від 27.03.2018р., укладеним із Службою автомобільних доріг у Полтавській області несе обов'язок з утримання дороги М-22 Олександрія - Кропивницький - Полтава, а отже має відповідати за неналежне виконання своїх обов'язків, внаслідок чого було завдано шкоду майну позивача.

Відповідач надав відзив на позов, в якому ставить під сумнів сам факт дорожньо - транспортної пригоди, через порушення при його оформленні, зокрема, в схемі місця ДТП, відсутність протоколу. Крім цього, відповідач не вбачає своєї вини в завдані шкоди майну позивача, та вважає себе неналежним відповідачем, оскільки відповідальність повинна покладатися на власника автомобільної дороги - Службу автомобільних доріг у Полтавській області.

За даним позовом ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.01.2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 14.02.2019р., яке було відкладено на 14.03.2019р.

16.04.2019 року господарським судом Полтавської області було призначено транспортно - трасологічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України, провадження у справі зупинено.

В зв'язку з ненаданням позивачем на дослідження експерту автомобіля Fiat Fullback, державний номерний знак НОМЕР_1, до суду надійшло повідомлення №285 від 24.06.2019 р. про неможливість проведення судової експертизи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.07.2019р. провадження у справі поновлено, а ухвалою від 22.08.2019р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 10.09.2019р.

10.09.2019р. сторони в судовому засіданні виступили з вступним словом, оголошено перерву до 24.09.2019р.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази та пояснення, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 24.09.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно з ч.6 ст.233, ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, встановив.

ПП "Тех-Маш" (далі-позивач) на праві приватної власності володіє автомобілем марки Fiat Fullback, державний номерний знак НОМЕР_1.

16 вересня 2018 року о 15 год. 30 хв. на автодорозі М-22 Олександрія - Кропивницький - Полтава, 125 км. 100 м. (за межами населеного пункту) сталося ДТП - на вищевказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_3 впало старе трухляве дерево.

Внаслідок падіння дерева на автомобіль, останній отримав механічні ушкодження, відповідно до Висновку експертного автотоварозначного дослідження №179 від 04.10.2018р., вартість матеріального збитку з врахуванням втрати товарної вартості складає 668853, 74 грн. (шістсот шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят три гривні 74 коп.).

По факту ДТП складено схему її наслідків від 16.09.2018 р., відповідно до якої дерево було довжиною 10, 5 м.

Відповідно до схеми місця ДТП вбачається, що від кромки проїзної частини до найближчого краю стовбура дерева відстань складала 7 м., а згідно норм, наведених у п.п.3.4.1. п.3.4. ДСТУ 3587-97, розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах загального користування повинно відповідати відстані не менше 8, 25 м. Насадження, які розміщені ближче, підлягають вирубці або огородженню.

Даний відрізок дороги знаходиться на території Кременчуцького району Полтавської області. Автодорога М-22 відноситься до автомобільних доріг загального користування державного значення Полтавської області та перебуває в користуванні - Служби автомобільних доріг у Полтавській області, що підтверджується листом начальника міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці №1249/122-18 від 07.11.2018 р.

Службою автомобільних доріг у Полтавській області та Дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» 27 березня 2018 року було укладено Договір № 01-01-18 про закупівлю послуг за державні кошти. Предметом даного договору є обов’язок Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» у порядку та на умовах, визначеному даним Договором, своїми та залученими силами і засобами на власний ризик надати послуги з експлуатаційного утримання автомобільних доріг загального користування та споруд на них в Полтавській області згідно технічного завдання в обумовлений цим договором термін.

У відповідності до п. 1.4 даного Договору послуги виконуються Дочірнім підприємством «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» згідно щомісячних завдань та дефектних актів, затверджених Службою автомобільних доріг у Полтавській області.

У відповідності до п. 1.6 даного Договору (на нього посилається і Позивач у своїй позовній заяві) на період дії договору та протягом гарантійного періоду Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відповідно до Закону України «Про дорожній рух» та норм глави 82 Цивільного кодексу України, в повній мірі відповідає за належне утримання доріг, забезпечення умов безпеки руху і несе повну безумовну майнову та іншу юридичну відповідальність в частині відшкодування майнової (матеріальної) і нематеріальної (в т.ч. моральної) шкоди та компенсації витрат власникам транспортних засобів, іншим учасникам дорожнього руху якщо дорожньо - транспортна пригода сталася з причини незадовільного експлуатаційного утримання, допущеного з вини Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», а також забезпечує повне майнове відшкодування Службі автомобільних доріг у Полтавській області у разі заподіяння збитків користувачами доріг, та/або в процесі використання смуги відведення юридичними чи фізичними особами на мережі автомобільних доріг, якщо такі збитки завдані з вини Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Підпунктом 6.3.3 договору визначені обов'язки виконання, зокрема, постійно контролювати та забезпечувати експлуатаційний стан автомобільних доріг загального користування, їх елементів відповідно до чинних норм; забезпечення планових заходів з організації безпеки дорожнього руху; терміново усувати недоліки експлуатаційного стану автодоріг, які негативно впливають на забезпечення безпеки дорожнього руху; виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені договором. Виконавець бере на себе юридичну та матеріальну відповідальність за експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування, в тому числі і за незабезпечення безпеки дорожнього руху згідно з чинними нормативами при наданні послуг, якщо ці порушення виникли з вини виконавця та призвели до дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок неналежного виконання умов цього договору.

При прийнятті рішення суд врахував наступне.

Відповідно до частини третьої статті 14, частини першої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху. Водій має право на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.

За змістом статті 10 Закону України «Про автомобільні дороги» державне керування автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якої направляється й координується Кабінетом Міністрів України через керівника центрального органу виконавчої влади в області транспорту і який має свої органи керування на місцях.

Основними обов'язками органу державного управління автомобільними дорогами загального користування є, зокрема, забезпечення сталого функціонування автомобільних доріг загального користування державного значення; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами і нормами (пункти 2, 4 статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»).

Органом державного керування автомобільними дорогами загального користування у Полтавській області є Служба автомобільних доріг у Полтавській області, на балансі якої перебувають усі автомобільні дороги загального користування області.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільні дороги» автомобільна дорога - лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про автомобільні дороги» орган державного управління автомобільними дорогами загального користування відповідає за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом; санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення.

При цьому під смугою відведення необхідно розуміти земельні ділянки, що надаються в установленому порядку для розміщення автомобільної дороги (стаття 1 Закону України «Про автомобільні дороги»).

За частиною першою статті 9 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення є: земляне полотно; проїзна частина; дорожнє покриття; смуга руху; споруди дорожнього водовідводу та водоочисні споруди; споруди шумозахисні; штучні споруди; засоби технологічного зв'язку; інженерне облаштування: спеціальні споруди та засоби, призначені для забезпечення безпечних та зручних умов руху (освітлення, стаціонарні комплекси вимірювання вагових і габаритних параметрів транспортних засобів, примусового зниження швидкості руху); архітектурне облаштування: архітектурні споруди та декоративні насадження, призначені для забезпечення естетичного вигляду автомобільних доріг; технічні засоби організації дорожнього руху, автопавільйони, лінійні споруди і комплекси, що забезпечують функціонування і збереження доріг; елементи санітарного облаштування; зелені насадження; спеціально облаштовані місця для зупинки маршрутних транспортних засобів.

Відповідно до статті 48 цього Закону захист зелених насаджень повинен здійснюватися згідно з природоохоронним законодавством. Не допускається проводити рубки дерев у снігозахисних лісосмугах та у межах смуги відведення автомобільної дороги, які не пов'язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху відповідно до вимог нормативно-правових актів та виконанням робіт з розширення доріг.

Таким чином, законодавством визначено як пріоритет забезпечення безпеки дорожнього руху і не встановлено будь-якої заборони чи обмежень на видалення із смуги відведення автомобільної дороги аварійних дерев.

За приписами пунктів 2, 5, 10 розділу першого Загальних положень Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198 (далі - Правила), ремонт і утримання дорожніх об'єктів, що перебувають у загальнодержавній власності, здійснюється дорожньо-експлуатаційними організаціями, які належать до сфери управління Укравтодору.

Власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо- експлуатаційні організації, користувачі дорожніх об'єктів та спеціалізовані служби організації дорожнього руху зобов'язані забезпечувати зручні і безпечні умови руху, сприяти збільшенню пропускної спроможності дорожніх об'єктів, запобігати травмуванню учасників дорожнього руху, пошкодженню транспортних засобів і дорожніх об'єктів, забрудненню навколишнього середовища.

Розділом 2 Правил визначено обов’язки і права власників дорожніх об'єктів або уповноважених ними органів, дорожньо-експлуатаційних організацій, де серед інших зазначено, що власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити - невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; контролювати якість робіт, що виконуються підрядними організаціями; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів (пункт 11 Правил).

Відповідно до пункту 25 Правил власники та користувачі земельних ділянок, що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов'язані утримувати в належному стані зелені насадження тощо.

Розміщення зелених насаджень на автомобільних дорогах загального користування повинно відповідати вимогам таблиці 13 ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану». Розміщення зелених насаджень на узбіччях і укосах земляного полотна автомобільних доріг не допускається. Зелені насадження повинні бути ліквідовані протягом 10 діб з моменту виявлення. Згідно з даними, наведеними у таблиці № 13, відстань від кромки проїзної частини до найближчого краю стовбура дерева певної категорії доріг повинна становити не менше ніж: 1 категорія - 14 м, 2 - 11, 25 м, 3 - 9, 50 м, 4 - 9 м, 5 - 8, 25 м (підпункти 3.4.1, 3.4.2 ДСТУ 3587-97).

Контроль за дотриманням цих Правил здійснюється власниками дорожніх об'єктів або уповноваженими ними органами та Державтоінспекцією.

З Системного аналізу наведених норм та правил можна зробити висновок про те, що належним відповідачем у справі є Служба автомобільних доріг у Полтавській області.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду №748/60/17 від 03.04.2019р.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 73, 77 ГПК України).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем безпідставно заявлено позов до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", який не є власником автомобільної дороги М-22 Олександрія - Кропивницький - Полтава.

Відповідач у відзиві на позов просить стягнути з позивача судові витрати пов'язані з розглядом справи в суді в сумі 60000, 00 грн.

Позивач заперечив проти зазначеної суми судових витрат, оскільки в акті приймання - передачі не зазначена кількість часу, витраченого на правову допомогу та відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що гонорар є розумним і враховує витрачений адвокатами час.

За ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 Господарсько процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть, сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обгрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи та складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі, витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обгрунтований (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі №914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.02.2019 року між адвокатами ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Клієнт) було укладено Договір про надання правової допомоги №06/02/19 за змістом якого замовник доручає, а виконавець надає замовнику правову допомогу.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано опис робіт (наданих послуг), та платіжні доручення про оплату згідно договору про надання правової допомоги на загальну суму 60000 грн. При цьому оплата послуг з правової допомоги згідно платіжних доручень №854, 855 від 06.09.2019р. на суму 30000 грн. здійснена не відповідачем ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", а філією Копилянська ДЕД "ДП "Полтавська ОАД", а тому ця сума не може бути врахована судом, як витрати на професійну правничу допомогу саме по даній справі.

Враховуючи те, що справа не є складною, адвокатами не проводилася претензійна робота, беручи до уваги вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася у м.Полтаві та Полтавській області, знаходження адвокатського бюро та суду в одному місті, тривалість розгляду справи, суд застосувавши критерії пропорційності і розумності, дійшов висновку, що вказаним критеріям відповідає сума 10000 грн.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові цього Суду від 06.03.2019 року у справі №910/15357/17.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Стягнути з ПП "Тех - Маш" (39600, Полтавська область, м.Кременчук, вул.Івана Мазепи, 22/9, ідент. код 36618610) на користь Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м.Полтава, вул.В.Чорновола, 22А, ідент. код 32017261) 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне текст рішення складено 04.10.2019 року.

Суддя Іванко Л.А.