Рішення № 84728311, 30.09.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

30 вересня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/685/19

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Книш Н.Ю.

за участю секретаря судового засідання Солончева О.П.

розглянуто у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу №927/685/19

за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

вул. Б Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія»

вул. Любецька, буд 60-А, м. Чернігів, 14021

про стягнення 38504 грн 24 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

У судовому засіданні підписано вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позов до Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» про стягнення пені в сумі 32355,25 грн, три проценти річних у сумі 2291,70 грн, інфляційних втрат у сумі 3857,29 грн.

При цьому, як свідчить текст позовної заяви, позивачем визначено ціну позову у сумі - 38504 грн 26 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2250/16-ТЕ-39 постачання природного газу від 21.12.2015, укладеного між публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та приватним підприємством «Спеціальна енергетична компанія», щодо своєчасності проведення розрахунків за спожитий природний газ.

Як встановлено у п.3 ч.3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Відповідно до приписів ст.163 Господарського процесуального кодексу України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів – сумою, яка стягується або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення проводиться у безспірному (безакцептному) порядку.

У прохальній частині позовної заяви Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» просить стягнути з відповідача на свою користь «борг у загальній сумі 38504,26грн, у тому числі: пеня у сумі 32355,25 грн, три проценти річних у сумі 2291,70 грн, інфляційні втрати у сумі 3857,29 грн» (мовою документа), що за підрахунком суду становить - 38504,24 грн, а не 38504,26грн, як позивачем в позовній заяві визначено ціну позову - 38504 грн 26 коп.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2019 відкрито провадження у справі №927/685/19 за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 12.09.2019.

05.09.2019 від відповідача надійшов відзив №17/19 від 04.09.2019 на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує, що заборгованість відповідача по договору №2250/16-ТЕ-39 від 12.12.2015 (мовою документа) відсутня та наводить перелік платежів на загальну суму 1114196,99грн. Посилаючись на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016, відповідач стверджує про порушення позивачем приписів вказаного закону щодо нарахуванні пені, 3% річних і інфляційних втрат при наявності платежів здійснених до 30.11.2016. Суд долучив поданий відзив до матеріалів справи.

В судове засідання 12.09.2019 прибув уповноважений представник позивача.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045281991, проте уповноваженого представника в судове засідання не направив. Заяви та клопотання від відповідача не надходили.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 12.09.2019 представник позивача повідомив, що відповідь на відзив позивач не готував та намірів її подавати немає, позиція щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат викладена у позові . Крім того, представник позивача надав усні пояснення, що між сторонами іншого укладеного договору за №2250/16-ТЕ-39 від 12.12.2015 немає, у відповідача можлива технічна помилка у даті договору, зазначеній ним у відзиві на позовну заяву. Позивач вказав, що між сторонами укладено договір за №2250/16-ТЕ-39 від 21.12.2015.

Приймаючи до уваги, що явка представників сторін у судове засідання з розгляду справи по суті не визнавалася судом обов’язковою, в матеріалах справи наявні докази, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, позиція відповідача щодо заявленого позову сформована та викладена у відзиві, який направлений позивачу, суд доходить висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача виклав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

З огляду на відсутність у судовому засіданні представника відповідача суд оголосив відзив на позовну заяву вих.№17/19 від 04.09.2019.

У судовому засіданні 12.09.2019 відповідно до ст.216 Господарського процесуального кодексу України, не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 30.09.2019, час проведення судового засідання 09год 00 хв, про що представник позивача повідомлений під розписку.

Ухвала повідомлення від 12.09.2019 направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням.

Після перерви уповноважені представники сторін в судове засідання призначене на 30.09.2019 не прибули.

Позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується протоколом судового засідання від 12.09.2019 та розпискою уповноваженого представника позивача ОСОБА_1 від 12.09.2019.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400045615504, отриманого 16.09.2019.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на те, що згідно з ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов’язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об’єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 30.09.2019 продовжено розгляд справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд встановив:

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник, позивач) та ПП «Спеціальна Енергетична Компанія» (споживач, відповідач) укладено договір №2250/16-ТЕ-39 (далі – договір) постачання природного газу, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

У п. 1.2 договору сторони встановили, газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 «Деякі питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» змінено тип публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 «Питання публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 «Питання акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було затверджено Статут Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», згідно якого змінено тип компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Умовами п.2.1. договору сторони передбачили, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 630 тис.куб.м, у тому числі по місяцях: січень 2016 – 250 тис.куб.м, лютий 2016 – 210 тис.куб.м, березень 2016 – 170 тис.куб.м.

Обсяги газу, що планується передати за договором, повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, викладених в. 1.2 цього договору (п. 2.1.1. договору).

Відповідно до п. 3.3., 3.4. договору приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим відхиленням добових обсягів від середньодобового не більше як +/- 5,0 відсотків. При необхідності відступу від середньодобової норми постачальником і споживачем установлюються нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками. Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється фактом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Пунктом 3.5. договору сторонами погоджено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, споживач зобов’язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два- примірники, акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа, повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Ціна газу обумовлена сторонами у договорі, зокрема у Розділі 5 «Ціна газу».

Згідно з п. 5.1 договору регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.01.2016по 31.03.2016 встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того: - збір у вигляді цільової надбавки до ціни на природний газ – 2%; - податок на додану вартість за ставкою – 20%. До сплати за 1000 куб.м природного газу – 1806,15 грн, крім того ПДВ – 20% - 361,23 грн, всього з ПДВ – 2167,38 грн (п. 5.2 договору).

В подальшому до договору постачання природного газу від 21.12.2015 №2250/16-ТЕ-39 між сторонами укладались додаткові угоди № 1 від 31.12.2015, № 2 від 29.01.2016, № 3 від 31.03.2016, №4 від 30.04.2016, №5 від 15.08.2016, зокрема, щодо внесення змін в розділ про ціну газу.

Відповідно до п. 5.2. в редакції додаткової угоди № 1 від 31.12.2015 ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість – 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного гази магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз» - 17,20 грн, крім того ПДВ – 20 %, всього з ПДВ – 20,64 грн. До сплати за 1000 куб.м природного газу – 1787,94 грн, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ – 2145,53 грн.

Згідно з умов додаткової угоди № 2 від 29.01.2016, сторони погодили викласти п. 1.3. договору в наступній редакції: « 1.3. За цим договором може бути поставлений газ власного видобутку (газ, видобутий на території України) та /або імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на митну територію України).».

Відповідно до умов п. 3.5., 3.6. договору в редакції додаткової угоди № 3 від 31.03.2016, та додаткової угоди №5 від 15.08.2016 не пізніше 7-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов’язується надати постачальнику підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 10-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником, та скріплений печаткою. У разі не підписання постачальником акту приймання-передачі газу, постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого не підписання акта.

Крім того, відповідно до п. 5.1., 5.2 договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2016 регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 із змінами, внесеними постановою України від 30.03.16 № 234.

Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) для підприємств, які приєднані до газорозподільних мереж, становить 1770,74 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 2 124,89 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди №4 від 30.04.2016, сторони погодили внести зміни в п. 2.1. договору та викласти його в наступній редакції: « Постачальник передає споживачу з 01.05.2016 по 30.09.2016 газ обсягом до 100 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: травень – 20 тис.куб.м., червень – 20 тис.куб.м., липень – 20 тис.куб.м., серпень – 20 тис.куб.м., вересень – 20 тис.куб.м.

Згідно з п. 5.1. та п. 5.2. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 регульована ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) на природний газ, який постачається за цим договором, а період з 01.05.2016 встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 № 758 із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.16 №315.

Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором в період з 01.05.2016 становить 4 942,00 гривні, крім того податок на додану вартість - 20%. Всього до сплати з ПДВ - 5 930,40 грн.

Відповідно до п. 8.2. в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 у разі невиконання споживачем умов пункту 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів за наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем, пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21% річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За умовами п. 4 додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 сторони домовились викласти статтю 12 «Строк дії договору» договору у наступній редакції: «Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 30.09.2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.».

За приписами п. 6 додаткової угоди № 4 від 30.04.2016 дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання і діє з 01.05.2016.

Як свідчать матеріали справи та не заперечує відповідач, згідно актів приймання- передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 385729,46 грн, від 29.02.2016 на суму 245894,67 грн, від 31.03.2016 на суму 219468,21 грн, від 30.04.2016 на суму 38128,99 грн, від 30.06.2016 на суму 45148,14 грн, від 31.07.2016 на суму 55324,70 грн, від 31.08.2016 на суму 57524,88 грн, від 30.09.2016 на суму 66977,94 грн продавцем передано, а покупцем прийнято природний газ на загальну суму 1114196,99 грн.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.1. договору в редакції додаткової угоди №3 від 31.03.2016 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У п.12 додаткової угоди № 3 від 31.03.2016 встановлено, що дана додаткова угода складена у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, які мають однакову юридичну силу, набуває чинності з дати її підписання і діє з 01.04.2016.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2016 на суму 385729,46 грн відповідач зобов’язаний був розрахуватись в строк до 15.02.2016 (оскільки 14.02.2016 – вихідний день), від 29.02.2016 на суму 245894,67 грн до 14.03.2016, від 31.03.2016 на суму 219468,21 грн до 25.04.2016, від 30.04.2016 на суму 38128,99 грн до 25.05.2016, від 30.06.2016 на суму 45148,14 грн до 25.07.2016, від 31.07.2016 на суму 55324,70 грн до 25.08.2016, від 31.08.2016 на суму 57524,88 грн до 26.09.2016 (оскільки 25.09.2016 – вихідний день), від 30.09.2016 на суму 66977,94 грн до 25.10.2016.

Відповідач за отриманий за договором постачання природного газу №2250/16-ТЕ-39 від 21.12.2015 природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.32-34), довідки позивача стосовно проведених відповідачем розрахунків сформованої як «Сальдо, підприємство «Спеціальна Енергетична Компанія ПП» з 01.01.2016 по 30.06.2018 (а.с.46) та «Операції» з 01.01.2016 по 30.06.2018 підприємство «Спеціальна Енергетична Компанія ПП» (а.с. 44), виписками банку (а.с. 45-53) та не спростовано відповідачем.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за газ у розмірі 1114196,99 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу, сум та дат платежів, здійснених відповідачем по договору №2250/16-ТЕ-39 від 21.12.2015 та додаткових угод до нього.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ за договором №2250/16-ТЕ-39 постачання природного газу від 21.12.2015 вбачається, що відповідачем оплата за спожитий газ здійснювалась частково з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору, а саме:

- за газ спожитий у січні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 08.04.2016, прострочка оплати з 16.02.2016 по 07.04.2016;

- за газ спожитий у лютому 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 08.04.2016, прострочка оплати з 15.03.2016 по 07.04.2016,

- за газ спожитий у липні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 30.09.2016, прострочка оплати з 26.08.2016 по 29.09.2016;

- за газ спожитий у серпні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 04.10.2016, прострочка оплати з 27.09.2016 по 03.10.2016;

- за газ спожитий у вересні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 22.11.2016, прострочка оплати з 26.10.2016 по 21.11.2016.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов’язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.2. договору у разі невиконання споживачем умов пункті 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.2. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.04.2016 у разі невиконання споживачем умов пункті 6.1 цього договору постачальник має право не здійснювати поставку газу споживачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 21 % річних від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

При цьому, відповідно до п. 8.2. договору в редакції додаткової угоди №5 від 15.08.2016 у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов’язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.10.3 договору позивач та відповідач погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення 32355,25грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу за період з 16.02.2016 по 21.11.2016; 2291,70 грн 3% річних за період з 16.02.2016 по 21.11.2016 та 3857,29 грн інфляційних втрат за березень 2016 року за зобов’язаннями січня 2016 року.

Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України №1730-УIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії», який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 №1730-VIII, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Слід зауважити, що частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17, від 05.08.2019 у справі №927/934/18.

Як вбачається з матеріалів справи та умов договору газ, що поставляється за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Дані обставини позивачем не спростовані.

Отже відповідач є організацією, на яку поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних позивачем нараховані на заборгованість за поставлений у 2016 році природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).

Матеріалами справи підтверджено, а сторонами визнано, що заборгованість за поставлений у 2016 році природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та три проценти річних, була остаточно погашена відповідачем самостійно 22.11.2016, тобто до набрання чинності, 30.11.2016, Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII.

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 32355,25 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу; 2291,70 грн 3% річних та 3857,29 грн інфляційних втрат за договором №2250/16-ТЕ-39 постачання природного газу від 21.12.2015 та додаткових угод до нього лише у 2019 році, а з 30.11.2016 вступив в дію Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII і відповідачем була в повному обсязі сплачена заборгованість за спожитий природний газ на дату набрання чинності зазначеним Законом, суд доходить висновку, що у позивача були відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача 32355,25 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу; 2291,70 грн 3% річних та 3857,29 грн інфляційних втрат оскільки, виходячи зі змісту ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та три проценти річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, а тому відсутнє порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на позивача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 123, 129, 165-167, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вул. Б Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 20077720) в задоволенні позову до Приватного підприємства «Спеціальна енергетична компанія» (вул. Любецька, буд 60-А, м. Чернігів, 14021, ідентифікаційний код 35884309) про стягнення 38504 грн 24 коп. - повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних Положень Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 04.10.2019.

Суддя Н.Ю.Книш