Ухвала суду № 84728215, 02.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"02" жовтня 2019 р.Справа № 922/2591/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури №2, м.Харків до 1. Харківської міської ради, м.Харків про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та повернення майна за участю представників:

прокурор - Зливка К.О. (посвідчення №047938 від 13.09.17);

відповідача-1 – Мартинова (довіреність №08-21/3519/2-18 від 20.12.18);

відповідача-2 - ОСОБА_1 (довіреність №2780 від 25.03.19);

відповідача-3 - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 (61002, м.Харків, вул. Сумська, 76) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Джулія”, в якому просить:

- Визнати незаконним та скасувати п.18 додатку 1 до рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання “Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова” від 20.09.2017р. № 757/17.

- Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.07.2018р. №5608-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Джулія”, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за №2524, скасувавши його державну реєстрацію.

- Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Джулія” повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення підвальної частини №1-:-13, 24 загальною площею 115,1 кв.м., розташовані в житловому будинку літ "А-16" за адресою: м.Харків, вул.Гвардійців- Широнінців,84.

- Судові витрати по справі покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.08.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2762/19 за правилами загального позовного провадження, призначивши справу до розгляду у підготовчому засіданні на 18.09.2019 р., встановивши відповідачу п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 165 ГПК України.

16.09.2019 року відповідач -1 надав до суду заяву про залишення позову без розгляду (вх.№22096, а.с.76-81) через недоведеність підстав представництва інтересів держави прокурором у суді, оскільки органом, що представляє ці інтереси є ХМР, а не прокуратура;

16.09.2019 року відповідач -2 надав до суду заяву про зупинення провадження у цій справі (вх.№22087,а.с. 86-88) до розгляду ОСОБА_3 палатою Верховного суду України справи №587/430/16-ц, яка має преюдиційне значення для спірних правовідносин.

18.09.2019 року протокольною ухвалою відкладено підготовче засідання на 02.10.2019 року

27.09.2019 року прокуратура надала до суду пояснення (вх.№23171), в яких заперечувала проти зупинення провадження по цій справі та залишення позову без розгляду.

Судом прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи вищезазначені документи.

02.10.2019 року сторони надали до суду наступні документи:

- відзив ХМР (вх.№23542), в якому просить відмовити в задоволенні позову, разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву;

- відзив Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (вх.№23543), в якому просить відмовити в задоволенні позову, разом з клопотанням про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач-1 у підготовчому засіданні 02.10.2019 року просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду; підтримував заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідач-2 у підготовчому засіданні 02.10.2019 року просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду; не підтримав заяву про зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що відпали підстави для зупинення провадження у справі; підтримував заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

Відповідач-3 у підготовче засідання 02.10.2019 року не з'явився. Про розгляд справи був повідомлений належним чином

Прокурор у підготовчому засіданні 02.10.2019 року заперечував проти заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду.

Згідно з ст.42 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Відповідно до ч.8 ст.165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Відповідно до вимог частин 1,3,4,6 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

Враховуючи викладене, для повного та всебічного розгляду справи суд вважає за доцільне поновити відповідачам строк на подання відзивів на позовну заяву та прийняти відзиви до розгляду, долучивши їх до матеріалів справи, встановивши прокурору строк на подання до суду відповіді на відзив - 5 днів з дня його отримання.

Розглянувши заяву про зупинення провадження у справі до розгляду ОСОБА_3 палатою Верховного суду України справи №587/430/16-ц суд встановив наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 229 ГПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Станом на 02.10.2019 року оприлюднено постанову від 26.06.2019 року Верховного суду України у справі №587/430/16-ц, у зв'язку з чим, підстава для зупинення цієї справи відпала.

Заявник не підтримав у судовому засіданні цю заяву.

Враховуючи вищевикладене, суд не розглядає заяву відповідача-2 про зупинення провадження у справі №922/2591/19.

Розглянувши заяву відповідача-1 про залишення позову без розгляду, суд встановив наступне.

Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України установлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч.5 ст.55 ГПК України, відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. З ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У позовній заяві Харківською місцевою прокуратурою №2 відповідачем вказано, з поміж інших, Харківську міську раду, яка є суб’єктом владних повноважень, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Враховуючи, що Харківська міська рада представляє інтереси громади м.Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі і саме вона на думку прокурора вчинила дії, які негативно впливають на інтереси громади, прокурор самостійно подає вказаний позов.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів громадянина або держави в суді (пункт 2 частини першої статті 2 Закону).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві.

Відповідно до ч.68 Постанови Верховного суду України справи №587/430/16-ц від 26.06.2019, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац другий частини другої статті 45 ЦПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року). Аналогічний припис закріплений у частині четвертій статті 56 ЦПК України, чинного з 15 грудня 2017 року.

Відповідно до ч.69 Постанови Верховного суду України справи №587/430/16-ц від 26.06.2019, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Судом в ухвалі від 19.08.2019 р. про прийняття позовної заяви прокурора до розгляду, відкриття провадження у справі №922/2591/19 підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Особливості участі прокурора в розгляді справ установлено статтею 56 ЦПК України та статтею 53 ГПК України, за змістом положень яких у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду в інтересах держави з господарським позовом до 1) Харківської міської ради, 2) Управління комунального майна та приватизації ДЕКМ Харківської міської ради, 3) ТОВ “Джулія”, щодо визнання незаконним та скасування рішення Харківської міської ради, щодо визнання недійсним договору, щодо зобов’язання ТОВ “Джулія” повернути територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради нежитлові приміщення.

Позовні вимоги до відповідачів 1 та 3 є похідними від позовних вимог до ХМР, яка на думку прокурора порушила вимоги чинного законодавства при прийнятті оскаржувального рішення щодо відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Нормами ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру, передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі №806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду.

Звертаючись до суду з даним позовом, заступник керівника Харківської міської прокуратури № 2 зазначає, що згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст.7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

З огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.

Таким чином, недотримання під час проведення приватизації вимог чинного законодавства, принципів відкритості, максимальної ефективності та економії, унеможливило раціональне та ефективне використання комунального майна громади, що в свою чергу порушує матеріальні інтересів держави, а також безпосередньо порушує права та інтереси мешканців територіальної громади, утвердження і забезпечення яких є головним обов'язком держави відповідно до ст. З Конституції України.

З урахуванням того, що Харківська міська рада представляє інтереси громади міста Харкова, однак у даному випадку вона є відповідачем у справі, як і Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, прокурором самостійно подано позов.

Окрім цього, в позовній заяві зазначено, що звернення прокурора до суду спрямоване на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права, задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання про передачу комунального майна у власність.

Під час відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості необхідності представництва інтересів держави Харківською місцевою прокуратурою № 2.

Крім того, ОСОБА_3 Верховного Суду при розгляді справи №587/430/16-ц у постанові від 26.06.2019 року (окрім вищенаведеного) зазначила, що процедура передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб’єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту (п. 70).

Таким чином, представництво інтересів держави прокурором по цій справі є цілком обґрунтованим та правомірним, у зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, та відмовляє у задоволенні заяви відповідача-1.

Керуючись статтями ст.ст.119, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви відповідача-1 про залишення позову без розгляду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено 04.10.19

Суддя ОСОБА_4