Рішення № 84728059, 01.10.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2019 справа № 914/1345/19

м. Львів

за позовом: Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м.Трускавець Львівської області

про стягнення заборгованості. Ціна позову: 47242,46 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

При секретарі Зарицькій О.Р.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 – адвокат;

від відповідача: ОСОБА_2 - адвокат

Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства «Дрогобичводоканал» Дрогобицької міської ради Львівської області, м.Дрогобич Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецький водоканал», м.Трускавець Львівської області про стягнення заборгованості в розмірі 47242,46грн., з яких 37531,20грн. сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, 7570,44грн. додаткових нарахувань з урахуванням індексу інфляції, 2140,82грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 16.07.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк у десять днів на усунення недоліків. 30.07.2019р. за вх.№31046/19 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відтак, ухвалою суду від 02.08.2019р. відкрито провадження у справі №914/1345/19 за даним позовом, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 09.09.2019 року.

Ухвалою суду від 09.09.2019 розгляд справи відкладено на 25.09.2019р.

23.09.2019р., за вх.№38898/19, в документообігу суду зареєстровано поданий позивачем лист, у якому повідомляється про відсутність погашення заборгованості відповідачем станом на 18.09.2019р., стягнення якої є предметом спору у даній справі.

Ухвалою суду від 25.09.2019р. відкладено розгляд справи на 30.09.2019р.

27.09.2019р., за вх.№39998/19, в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про проведення судового засідання без участі повноважного представника позивача у зв’язку із його зайнятістю в іншому судовому процесі та підтриманням позовних вимог у повному обсязі.

30.09.2019р., за вх.№40087/19, в документообігу суду зареєстровано подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі у зв’язку із сплатою основної суми заборгованості, на підтвердження чого долучено копію платіжного доручення №1859 від 26.09.2019р. на суму 37531,20грн. Окрім цього, у вказаному клопотанні відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 100%.

Ухвалою-викликом від 30.09.2019 відкладено розгляд справи на 01.10.2019, яку скеровано на адресу позивача та представника позивача на їх офіційні електронні адреси.

01.10.2019 за вх.№40352/19 від позивача поступило клопотання про ознайомлення з матеріали справи, яке судом задоволено і надано можливість уповноваженому представнику позивача матеріали справи для ознайомлення.

01.10.2019р. за вх.№40354/19 в документообігу суду зареєстровано подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Представники сторін в судове засідання 01.10.2019р. з’явилися.

В ході проведення судового засідання представник позивача надав усні пояснення по суті поданого до суду клопотання, зокрема, зазначив, що після ознайомлення з клопотанням відповідача про закриття провадження у справі та зменшення розміру штрафних санкцій, у позивача виникла необхідність надати з цього приводу свої доводи та міркування з додатковими доказами на їх підтвердження. Відтак, просив суд долучити подані в додатках до клопотання документи до матеріалів справи.

В судовому засіданні представнику відповідача надано для ознайомлення подане позивачем клопотання з долученими до нього додатковими доказами.

Після ознайомлення представника відповідача з документами, останній залишив вирішення даного клопотання на розсуд суду.

Ухвалою суду від 01.10.2019 долучено подані позивачем в додаток до клопотання б/н від 01.10.2019р. (вх.№40354/19) документи до матеріалів справи №914/1345/19, проте постановлено не приймати їх до розгляду.

Представник позивача підтвердив, що відповідачем оплачено суму основного боргу у розмірі 37531,20 грн., згідно договору про надання послуг з постачання холодної води і водовідведення від 01.01.2016р. Стосовно клопотання відповідача в частині закриття провадження у справі, у зв’язку із сплатою основного боргу не заперечив, а в частині вираженого прохання про зменшення розміру штрафних санкцій на 100% заперечив. Підтримав позовні вимоги в частині стягнення 7570,44 грн. – інфляційні втрати та 2140,82 грн. – 3% річних.

Представник відповідача підтримав клопотання про закриття провадження у справі. Окрім цього, у просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 100%.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважного представників позивача і відповідача створивши у відповідності до ст. 13 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив.

01.01.2016р. між Комунальним підприємством “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (надалі – Позивач, Виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (надалі – Відповідач, Споживач) укладено Договір про надання послуг централізованого водопостачання і водовідведення б/н (надалі – Договір), за умовами якого (п. 1.1.) Виробник зобов’язувався надавати Споживачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення на умовах цього Договору; Споживач зобов’язувався проводити відбір води та скидати стічні води у каналізаційні мережі Виробника у межах обсягів та на умовах, передбачених цим Договором, а також своєчасно оплачувати спожиті послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до п.2.1.7. Договору облік наданої послуги водопостачання здійснюється засобом обліку (ОСОБА_3 №3), який встановлений на водомірному вузлі (ОСОБА_3 №1), який опломбований і зареєстрований виробником.

Пунктом 2.1.9. Договору Сторонами погоджено, що Споживач зобов’язаний щоденно, крім вихідних і святкових днів до 9.00 год. спільно з представником Виробника проводити зняття поточних показів засобів обліку та передавати дані Черговому диспетчеру Виробника; контрольне зняття показників із засобів обліку води здійснюється один раз на місяць представником Виробника спільно з представником Споживача.

Згідно пункту 2.2.3 Договору облік кількості стічних вод, що поступають від Споживача, буде здійснюватись засобом обліку стоків, який Споживач зобов’язується встановити на межі розмежування, що є границею передачі послуги Виробнику, позначеній на схемі (ОСОБА_3 №2) точкою А, відповідно до технічних умов Виробника та розглянуто ним проекту.

До встановлення засобу обліку стічних вод кількість стоків, які поступають від Споживача, визначатимуться шляхом проведення замірів; дані заміри оформляються ОСОБА_4. (п. 2.2.4. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору обсяг (договірна величина) наданих послуг централізованого водопостачання складає 2647,2тис.м3 на рік.

Згідно пункту 3.2.4. Договору максимальний скид стічних вод не повинен перевищувати 4807,2 тис.м3 на рік.

Пунктом 4.1. Договору Сторонами погоджено тарифи на послуги з централізованого водопостачання в розмірі 6,012грн. з 1м3 з ПДВ; з централізованого водовідведення – 2,724грн. з 1м3 з ПДВ.

Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення є державними регульованими тарифами, що затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а відтак можуть бути змінними впродовж терміну дії Договору. Про зміну тарифів, строк їх введення Виробник повідомляє Споживача письмово не пізніше, як за п'ятнадцять днів до дня введення в дію нових тарифів. У разі зміни тарифів оплата Споживачем наданих йому послуг здійснюється за новими тарифами без необхідності внесення змін до Договору (п.4.2. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору розрахунковим періодом згідно цього Договору вважатиметься період з 26 числа попереднього місяці по 25 число поточного місяця.

Згідно пункту 5.4. Договору Споживач зобов’язується проводити оплату за отримані послуги централізованого водопостачання та водовідведення шляхом планового перерахування коштів платіжним дорученням в такі терміни:

до 10 числа кожного поточного місяця Споживач повинен сплатити за спожиті до цього числа послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Розмір зобов’язання до сплаті у цей період визначатиметься умовно та становитиме 50% (п’ятдесят відсотків) від вартості спожитих Споживачем послуг у попередньому місяці;

до 30 числа кожного поточного місяця Споживач зобов’язується здійснити остаточну оплату за спожиті послуги з централізованого водопостачання і водовідведення у поточному місяці.

Споживач отримує рахунок у Виробника у день надання ним письмового звіту про фактичне водоспоживання та водовідведення за юридичною адресою Виробника. Остаточна оплата рахунку Виробника за розрахунковий період проводиться протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця (в лютому – не пізніше останнього дня місяця).

За несвоєчасне виконання грошових зобов’язань згідно цього Договору Споживач зобов’язується додатково сплатити на користь виробника пеню в розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 7.2.2. Договору Споживач зобов’язаний: 25 числа кожного місяця надавати інформацію про кількість отриманих послуг, та проводити оплату протягом 3-х календарних днів з дня отримання рахунку, але не пізніше 30 числа поточного місяця (в лютому – не пізніше останнього дня місяця).

Згідно пункту 7.4.4. Договору Виробник має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення Споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому цим Договором.

Пунктом 10.1. Договору Сторонами встановлено, що у разі неналежного надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення або порушення Виробником умов Договору, Споживач повідомляє про це Виробника у письмовий формі за адресами, що зазначені у цьому Договорі.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом року, а в частині невиконаних зобов’язань – до повного їх виконання. Якщо жодна із Сторін за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не заявить письмово про намір розірвати цей Договір, він вважається продовженим на той самий строк і діє на тих самих умовах (п.12.1. Договору).

ОСОБА_3 №3 до Договору Сторонами погоджено схему обліку водопостачання і водовідведення, ОСОБА_3 №4 – Витрату в каналізаційному колекторі ДУ800мм.при нахилі і=0,0067, ОСОБА_3 №5 Загальні вимоги до складу та властивостей стічних вод Споживача, ОСОБА_3 №6 – Порядок обчислення плати за скид стічних вод підприємств у системи каналізації населених пунктів.

ОСОБА_4 Договір та ОСОБА_3 до нього підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач зазначає, що у липні 2017р. надав, а Відповідач прийняв послуги за Договором на суму 1366531,20 грн., що підтверджується Рахунком-фактурою від 25.07.2017р. №1306 за період з 25.06.2017р. по 25.07.2017р., та ОСОБА_4 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 25.07.2017р. №ОУ-0005413. ОСОБА_4 підписано повноважними представниками, їх підписи засвідчено відтисками печаток юридичних осіб – Сторін Договору.

Актом від 25.07.2017р. №730 сторони підтвердили, що у липні 2017р. Відповідачем спожито води у об'ємі 165520м.3, скинуто стоків в об'ємі 225520 м.3.

Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань з оплати наданих послуг за Договором належним чином не виконано, сплачено на користь Позивача 1329000грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи Виписками з банківського рахунку Позивача. Внаслідок вказаного утворився борг в розмірі 37531,20 грн. Під час розгляду даної справи відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 37531,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1859 від 26.09.2019р.

Окрім того, Позивач просив суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 2140,82грн. трьох відсотків річних, 7570,44грн. інфляційних втрат за порушення Відповідачем поряду та строку здійснення платежів за Договором.

При ухваленні рішення суд виходив з наступного.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач після відкриття провадження у справі здійснив оплату суми основного боргу у розмірі 37531,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1859 від 26.09.2019р.

Згідно з п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 37531,20 грн. основного боргу слід закрити у зв’язку із відсутністю предмета спору.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, зважаючи на положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки становлять спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким кредитор наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, з урахуванням правової позиції ОСОБА_5 Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, також зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Отже, оскільки нараховані відповідно до ст.625 ЦК України інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, то відсутні підстави для їх зменшення, зокрема, на 100 % за клопотанням відповідача. Крім того, на переконання суду клопочучи про зменшення інфляційних втрат та 3 % річних, відповідач фактично просить відмовити в позові в цій частині, що суд вважає необґрунтованим, оскільки такі нарахування зроблені позивачем відповідно до положень Закону за прострочення виконання грошового зобов’язання, а відтак вимоги позивача є правомірними.

Перевірка розрахунку 3% річних та інфляційних втрат здійснена судом за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН” (аналогічна правова позиція відображена у Постанові Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 917/1622/16).

Провівши перерахунок 3% річних за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019”, заявлених позивачем до стягнення за період з 01.08.2017 по 25.06.2019р. відповідно до сум боргу суд встановив, що сума 3% річних, становить 2140,82 грн, а тому суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 2140,82 грн.

Провівши перерахунок інфляційних втрат за допомогою програми “ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ “Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2019”, заявлених позивачем до стягнення за період з 01.08.2017 по 31.05.2019р. відповідно до сум боргу суд встановив, що сума інфляційних втрат, становить 7570,44 грн, а тому суд приходить до висновку, що до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 7570,44 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що внаслідок невиконання відповідачем обов’язку щодо оплати за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення було порушено право позивача на одержання коштів. Відтак, позивач в порядку захисту свого порушеного права вправі вимагати стягнення з відповідача суми заборгованості за надані послуги.

Згідно ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 7570,44 грн. інфляційних втрат та 2140,82 грн. 3% річних. В частині стягнення 37531,20 грн. основного боргу провадження у справі слід закрити у звязку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що сума основного боргу сплачена позивачем після відкриття провадження у справі, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 1921,00 грн., оскільки спір виник з його вини.

Керуючись статтями 2, 4, 73, 76-80, 86, 91, 123, 129, 194, 195, 201, 207, п.1, ч.1 ст.231, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трускавецький водоканал” (82200, Львівська область, м. Трускавець, вул. І. Франка, 59, код ЄДРПОУ 33086713) на користь Комунального підприємства “Дрогобичводоканал” Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Федьковича, 11, код ЄДРПОУ 03348910) 7570,44 грн. інфляційних втрат, 2140,82 грн. 3% річних та 1921,00 грн. судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 37531,20 грн. – закрити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 04.10.2019.

Суддя Кітаєва С.Б.