Рішення № 84727994, 26.09.2019, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

26 вересня 2019 року Справа № 913/340/19

Провадження №1/913/340/19

За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський Краситель”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ

про стягнення 2057322 грн. 67 коп.

Суддя Зюбанова Н.М.

Секретар судового засідання – Славич В.І.

Представники не викликалися

Суть спору: про стягнення 1596477 грн. 35 коп. боргу, 66177 грн. 31 коп. 3% річних, 214938 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань та 179729 грн. 73 коп. пені за договором про спільне використання технологічних електричних мереж від 01.01.2010 № ДСВ 44.

Дослідивши матеріали справи, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, суд дійшов наступних висновків щодо причин виникнення спору між сторонами.

Так, 01.01.2010 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський Краситель” (позивачем, який виступив власником) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” (відповідачем, як користувачем) був укладений договір про спільне використання технологічних електричних мереж № ДСВ 44, за умовами якого власник зобов’язався надати послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання для забезпечення технічної можливості передачі (транзиту) електричної енергії в точки приєднання електроустановою користувача або інших суб’єктів господарювання, передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг власника з утримання технологічних електричних мереж спільного використання відповідно до умов договору (п. 1.1 договору).

Передача електричної енергії технологічними електричними мережами спільного використання забезпечується відповідно до додатка “Однолінійна схема”, наданого власником з обов’язковим зазначенням місць встановлення, типів, марки обладнання, довжини ліній, які задіяні в передачі електричної енергії. Власник забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії до меж балансової належності належних йому електричних мереж (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору користувач зобов’язався здійснювати оплату за послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, належних власникові, в строк, встановлений договором.

Згідно з п. 7.3. договору оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок власника на підставі рахунку, виставленого власником користувачу. Власник виставляє рахунок після підписання сторонами акту про обсяг переданої електричної енергії та акту прийому – здачі наданих послуг. Користувач сплачує рахунок протягом 10 днів, починаючи з дня його отримання від власника.

Договір набирає чинності з 01.01.2010, укладається на строк до 31.12.2010 та вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах, якщо за місяць до закінчення цього строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від договору або його перегляд.

Як свідчать матеріали справи, факти надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за вказаним договором від 01.01.2010 за період з січня 2018 по квітень 2019 року підтверджуються актами прийому-здачі наданих послуг: від 31.01.2018 на суму 98520 грн. 00 коп., від 28.02.2018 на суму 98520 грн. 00 коп., від 31.03.2018 на суму 98520 грн. 00 коп., 30.04.2018 на суму 98520 грн. 00 коп., від 31.05.2018 на суму 63090 грн. 00 коп., від 30.06.2018 на суму 91434 грн. 00 коп., від 31.07.2018 на суму 91434 грн. 00 коп., від 31.08.2018 на суму 91434 грн. 00 коп., від 30.09.2018 на суму 91434 грн. 00 коп., від 31.10.2018 на суму 91434 грн. 00 коп., від 30.11.2018 на суму 91434 грн. 00 коп., від 31.12.2018 на суму 91436 грн. 15 коп., 31.01.2019 на суму 124816 грн. 80 коп., від 28.02.2019 на суму 124816 грн. 80 коп., від 31.03.2019 на суму 124816 грн. 80 коп., 30.04.2019 на суму 124816 грн. 80 коп.

Оскільки відповідач оплату за послуги на порушення пунктів 4.1, 7.3 договору не здійснив, утворилась заборгованість у сумі 1596477 грн. 35 коп. та позивач звернувся до суду.

У зв’язку з порушенням вказаного строку оплати за користувачем виникло прострочення грошових зобов’язань та нараховані додаткові вимоги на підставі ст. 625 ЦК України у вигляді 3% в сумі 66177 грн. 31 коп., інфляційних нарахувань – 214938 грн. 28 коп. та пені – 179729 грн. 73 коп.

У відзиві на позовну заяву від 15.07.2019 відповідач проти позову заперечує з посиланням на те, що відбулось зарахування однорідних зустрічних вимог з позивачем за його заявою від 21.06.2019 на суму 1721294 грн. 15 коп., тому на суму 1596477 грн. 35 коп. боргу з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зобов‘язання припинились.

Позивач у відповіді на відзив № 88 від 29.07.2019 доводи відповідача відхиляє та посилається на те, що заяву про припинення зобов‘язань від 21.06.2019 № 01-24/2/882 необхідно погодити з розпорядником майна та господарським судом Дніпропетровської області, оскільки відносно ТОВ “Рубіжанський Краситель” відкрито провадження у справі про банкрутство № 904/2078/19, що передбачено ч. 8 ст. 22 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

У запереченнях від 23.08.2019 № 01-19/2/224 відповідач зазначає про те, що за змістом ч. 8 ст. 22 вказаного вище Закону України не зазначено про погодження з розпорядником майна заяв про припинення зобов‘язань, складених у відповідності до ст. 601 ЦК України. Також відповідач звертає увагу на неналежний розрахунок пені, зроблений позивачем.

Встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позову та його неповне задоволення з огляду на наступне.

Так, правове регулювання договірних зобов‘язань щодо надання послуг здійснюється главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

У відповідності до ст. 903 ЦК України, яка регулює проведення оплати за договором про надання послуг, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як було встановлено при розгляді справи, належне виконання позивачем зобов'язань по наданню передбачених договором послуг підтверджено підписаними сторонами актами прийому-здачі наданих послуг, які вказані вище, на суму 1596477 грн. 35 коп., а також наступними копіями виставлених рахунків: № 72 від 31.01.2018, № 144 від 28.02.2018, № 211 від 31.03.2018, № 276 від 30.04.2018, № 335 від 31.05.2018, № 393 від 30.06.2018, № 432 від 31.07.2018, № 529 від 31.08.2018, № 602 від 30.09.2018, № 637 від 31.10.2018, № 740 від 30.11.2018, № 800 від 31.12.2018, № 125 від 31.01.2019, № 181 від 28.02.2019, № 240 від 31.03.2019, № 293 від 30.04.2019 з доказами їх надіслання користувачу.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Як передбачено ст. 629 ЦК України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Таким чином, суд встановлює факти прострочення сплати відповідачем боргу за надання послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання за договором № ДСВ 44 від 01.01.2010 за період з січня 2018 року по квітень 2019 року на суму 1596477 грн. 35 коп.

Щодо заперечень відповідача, який погоджується з існуванням цього боргу, але наполягає на проведенні заліку однорідних зустрічних вимог з позивачем за його заявою від 21.06.2019 № 01-24/2/882 на суму 1721294 грн. 15 коп., то суд їх відхиляє з огляду на нижчевикладене.

Так, у цій заяві йдеться про заборгованість ТОВ “Рубіжанський Краситель” перед ТОВ “Луганське енергетичне об’єднання”, яка підтверджена судовими рішеннями у справах № 913/3119/13, № 913/721/17, № 913/599/18, які були прийняті відповідно 04.02.2014, 02.11.2017, 19.03.2019.

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Стаття 602 ЦК України встановлює недопустимість зарахування зустрічних вимог у наступних випадках, коли йдеться про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 18.06.2019 відносно позивача порушено справу про банкрутство № 904/2078/19 та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі – Закон).

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (ст. 1 Закону).

Враховуючи вищевикладене, відповідач є конкурсним кредитором відносно позивача, оскільки його вимоги за вказаними судовими рішеннями виникли до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ “Рубіжанський Краситель”.

Згідно ч. 15 ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів – зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій (ч. 3 ст. 19 Закону).

Таким чином, вищевказаним Законом не допускається зарахування вказаних відповідачем зустрічних вимог до позивача на суму 1721294,15 грн., оскільки з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Так, із винесенням ухвали про порушення провадження в справі про банкрутство пов’язані певні правові наслідки, зокрема, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів; розгляд вимог конкурсних, забезпечених і поточних кредиторів та вирішення майнових спорів здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом.

Також слід зазначити, що питання погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог врегульовано ст. 45 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою визначено черговість задоволення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі. Відповідно до ч. 8 цієї статті погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів) у випадках, якщо це не порушує майнові права інших кредиторів. Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про те, що припинення грошових зобов’язань боржника шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а також індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора не допускається, якщо при цьому порушуються інтереси інших кредиторів або черговість задоволення їх вимог, установлена законом. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами на підставі заяви від 21.06.2019 № 01-24/2/882, як одностороннього правочину не відбулось.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За внесення платежів, передбачених п. 4.1. договору, з порушенням терміну, зазначеного п. 7.3. договору, користувач сплачує власнику пеню у розмірі 0,1 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

У зв‘язку з тим, що позивач у розрахунку пені на суму 179729 грн. 73 коп. порушив приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зробив уточнений розрахунок цих вимог за прострочення сплати послуг, наданих з січня 2018 року по листопад 2019 року за шість місяців прострочення від дати прострочення, а саме:

- 63090,00 (борг за травень 2018 року) * 0,09315 * 21 (22.06.2018 – 12.07.2018) : 100 = 1234,13;

- 63090,00 * 0,09589 * 56 (13.07.2018 – 06.09.2018) : 100 = 3387,83;

- 63090,00 * 0,09863 * 107 (07.09.2018-22.12.2018) : 100 = 6658,15;

- 91434,00 (борг за червень 2018 року) * 0,09589 * 49 (20.07.2018 – 06.09.2018) : 100 = 4296,12;

- 91434,00 * 0,09863 * 136 (07.09.2018 – 20.01.2019) : 100 = 12264,66;

- 91434,00 (борг за липень 2018 року) * 0,09589 * 17 (21.08.2018 – 06.09.2018) : 100 = 1490,49;

- 91434,00 * 0,09863 * 168 (07.09.2018 – 21.02.2019) : 100 = 15150,46;

- 91434,00 (борг за серпень 2018 року) * 0,09863 * 182 (21.09.2018 – 21.03.2019) : 100 = 16413,00;

- 91434,00 (борг за вересень 2018 року) * 0,09863 * 183 (23.10.2018 – 23.04.2019) : 100 = 16503,19;

- 91434,00 (борг за жовтень 2018 року) * 0,09863 * 151 (26.11.2018 – 25.04.2019) : 100 = 13617,38;

- 91434,00 * 0,09589 * 31 (26.04.2018 – 26.05.2019) : 100 = 2717,96;

- 91434,00 (борг за листопад 2018 року) * 0,09863 * 121 (26.12.2018 – 25.04.2019) : 100 = 10911,94;

- 91434,00 * 0,09589 * 36 (26.04.2018 – 31.05.2019) : 100 = 3156,34.

В решті розрахунок пені за прострочення сплати боргу з грудня 2018 року по квітень 2019 року є вірним.

Усього пеня складає 139098 грн. 08 коп., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому слід зазначити, що суд скористався преюдиційними фактами, встановленими рішенням від 19.06.2018 у справі № 913/113/18 між тими ж сторонами по спору щодо стягнення боргу за тим самим договором, що й у цій справі, але за попередній період.

Згідно із ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи, якщо інше не встановлено законом.

В частині 3% річних та інфляційних втрат при їх стягненні суд керується вказаною нормою процесуального закону та вважає, що факти прострочення сплати відповідачем боргу за період з січня по грудень 2017 року є доведеними у справі № 913/113/18, а тому є правові підстави для застосування ст. 625 ЦК України.

Розрахунок 3% річних згідно матеріалів справи № 913/113/18 свідчить, що такі вимоги обмежувались періодом по лютий 2018 року.

У ході перевірки розрахунку 3% річних у цій справі суд з‘ясував, що у двох позиціях цього розрахунку позивач помилився при визначенні початкової дати прострочення з урахуванням строку оплати послуг, тому суд зробив в цій частині належний розрахунок:

- 91434,00 (борг за листопад 2018 року) * 157 днів (26.12.2018 – 31.05.2019) * 3% : 365 = 1179,87;

- 124816,80 (борг за січень 2019 року) * 95 днів (26.02.2019 – 31.05.2019) * 3% : 365 = 974,60.

В решті розрахунок 3% річних (за період з березня 2018 року по травень 2019 року) є вірним та усього ці вимоги складають 65997 грн. 54 коп., які підлягають до стягнення.

У розрахунку інфляційних втрат на суму 214938 грн. 28 коп. позивач заявив до стягнення у тому числі 129272 грн 53 коп., які нараховані за прострочення сплати боргу, який виник з січня по грудень 2017 року, який був стягнутий рішенням від 19.06.2018 у справі № 913/113/18.

За приписами ч. 2 п. 3.1 п. 3 постанови пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Перевіривши доданий до справи розрахунок інфляційних втрат за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року, нарахованих на борг, який був повністю сплачений 26.04.2019, суд зазначає про невірність визначення цього періоду, який має закінчуватися березнем 2019 року, оскільки сплата боргу виключає можливість застосування індексу інфляції за повний місяць (квітень), про що суд вказав вище. За цей період сукупний індекс складає 110,77%, а не 111,90%, тому до стягнення підлягає 117003 грн. 14 коп., а не 129272 грн. 53 коп.

Щодо решти інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати боргу, який виник з січня 2018 року по січень 2019 року, то він є вірним та до стягнення підлягають 85665 грн. 75 коп. інфляційних втрат.

У мотивувальній частині рішення у справі № 913/113/18 суд вказав, що уточнений розрахунок інфляційних втрат ним зроблений за період по січень 2018 року включно, а тому початок періоду таких вимог з лютого 2018 року у цій справі є вірним.

Усього обґрунтовані інфляційні втрати за позовом складають 202668 грн. 89 коп. (за період з лютого 2018 року по квітень 2019 року).

У задоволенні решти вимог по пені, інфляційних втратах та 3% річних слід відмовити за необґрунтованістю через їх невірний розрахунок, про що вказано вище.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Порядок ухвалення рішення у цій справі судом визначався на підставі ч. 6 ст. 233 ГПК України, яка передбачає можливість складання повного рішення у строк до 10 днів залежно від складності справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 75, 129, 232-233, 236-241 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський Краситель” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання” про стягнення 2057322 грн. 67 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Луганське енергетичне об’єднання”, м. Луганськ, кв. Гайового, буд. 35-А, ідент. код 31443937 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Рубіжанський Краситель”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Окружна, буд. 127, ідент. код 32803997 – 1596477 грн. 35 коп. боргу, 65997 грн. 54 коп. 3% річних, 202668 грн. 89 коп. інфляційних нарахувань, 139098 грн. 08 коп. пені та 30063 грн. 62 коп. судового збору, видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно зі ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення виготовлене 04.10.2019.

Суддя Н.М.Зюбанова