Ухвала суду № 84727943, 02.10.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" жовтня 2019 р. м. Київ Справа № 911/3986/16

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Національного банку України (01601 м. Київ, вул. Інститутська, 9, ЄДРПОУ 00032106)

до

приватного акціонерного товариства «Росава» (09108, Київська область, Білоцерківський район, Біла Церква, вул. Леваневського, буд. 91, ЄДРПОУ 30253385)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема/ Січових Стрільців 60, ЄДРПОУ 09807856)

та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 17, ЄДРПОУ 21708016)

про звернення стягнення на предмет іпотеки та застави

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Національний банк України звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Росава» про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 10.07.2009 укладеним Національним банком України та приватним акціонерним товариство «Росава», що є власністю іпотекодавця – приватного акціонерного товариства «Росава» та на предмет застави за договором застави від 10.07.2009 укладеним між Національним банком України та приватним акціонерним товариство «Росава», що є власністю заставодавця – приватного акціонерного товариства «Росава».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.12.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 911/3986/16. Вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит».

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.01.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі № 911/3986/16 призначено судову експертизу, зупинено провадження у даній справі до закінчення експертних досліджень і отримання Господарським судом Київської області висновків експерта, а матеріали господарської справи № 911/3986/16 направлені до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, якому доручено проведення судової експертизи.

11.07.2019 матеріали справи № 911/3986/16 повернуто до Господарського суду Київської області.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.07.2019 провадження у справі № 911/3986/16 поновлено, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 15.08.2019.

31.07.2019 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання від 29.07.2019 № 14/3518 про зупинення провадження у справі № 911/3986/16.

Клопотання обґрунтоване тим, що після порушення провадження у справі № 911/3986/16, постановою Господарського суду Київської області № 911/2498/18 від 04.12.2018 приватне акціонерне товариство «Росава» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, у зв’язку з чим провадження у справі № 911/3986/16 підлягає зупиненню до набрання законної сили ухвали про розгляд кредиторських вимог Національного банку України у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Росава».

14.08.2019 до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 63-0008/41844 від 14.08.2019 про уточнення позовних вимог, в якій представник позивача просить суд, звернути стягнення на предмет іпотеки та застави за іпотечним договором від 10.07.2009 та договором застави від 10.07.2009 в рахунок погашення заборгованості публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» перед Національним банком України та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки та застави шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, у разі задоволення позовних вимог, у резолютивній частині рішення суду не зазначати початкову ціну предмету іпотеки для подальшої її реалізації у зв’язку із змінами до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», які набули чинності 04.02.2019.

14.08.2019 до Господарського суду Київської області представником позивача подано заперечення № 63-0008/41513 від 12.08.2019 на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, в якому представник позивача просить суд відмовити у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі оскільки провадження у справі про банкрутство щодо відповідача жодних перешкод для розгляду цієї справи не створює.

15.08.2019 до Господарського суду Київської області представником відповідача подано клопотання № б/н від 15.08.2019 про долучення документів до матеріалів справи, а саме копію заяви з вимогами до боржника, поданої позивачем у межах справи № 911/2498/18 про банкрутство відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.08.2019 розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 18.09.2019.

18.09.2019 до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою суду від 18.09.2019 в судовому засіданні було оголошено перерву до 02.10.2019.

В судове засідання 02.10.2019 з'явився представник відповідача. Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з’явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представником відповідача в судовому засіданні заявлено усне клопотання про залишення позову без розгляду з підстав передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання та неповідомлення ним про прочини неявки.

Розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду суд прийшов до висновку про відмову у його задоволенні, оскільки згідно приписів ч. 3 п. 1 .ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Дослідивши співвідношення зазначеної норми із положеннями п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, що за аналогічних обставин передбачає залишення судом позову без розгляду, суд приходить до висновку про те, що саме до повноважень суду віднесено визначення доцільності та необхідності чи то залишення позову без розгляду, чи то продовження розгляду справи у разі неявки учасника справи.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги, що судом не вирішено по суті питання про зупинення провадження у справі, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, як з огляду на його необґрунтованість та безпідставність, так і з огляду на його передчасність.

Розглянувши по суті клопотання представника ПрАТ «Росава» про зупинення провадження у справі суд приходить до наступних висновків.

Як вже зазначалося, в обґрунтування клопотання про зупинення провадження у справі відповідач посилається на ту обставину, що постановою Господарського суду Київської області по справі № 911/2498/18 від 04.12.2018 приватне акціонерне товариство «Росава» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Оскільки Національний банк України звернувся в межах справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника, розгляд цієї справи є неможливий до завершення розгляду заяви Національного банку України про визнання грошових вимог в межах справи № 911/2498/18 про банкрутство відповідача, нормативно обґрунтувавши вимогу про зупинення провадження у справі посиланням на положення ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Київської області від 27.11.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство приватного акціонерного товариства «Росава» (справа № 911/2498/18) за заявою голови ліквідаційної комісії за правилами ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

27.11.2018 Господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 55879 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Росава».

Постановою Господарського суду Київської області від 04.12.2018 р. приватне акціонерне товариство «Росава» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

04.12.2018 Господарським судом Київської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення № 56102 про визнання ПрАТ «Росава» банкрутом.

19.12.2018 Національний банк України звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про визнання вимог до ПрАТ «Росава» у розмірі 5690167242,66 гривень у справі про банкрутство, що складаються із суми заборгованості за кредитними договорами, укладеними Національним банком України із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Підставою для пред’явлення зазначених вимог до ПрАТ «Росава» є договори іпотеки та застави, укладені Національним банком України із ПрАТ «Росава» з метою забезпечення виконання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за вказаними кредитними договорами, тобто як до майнового поручителя по зобов’язаннях цього банку.

Станом на 02.10.2019 заява Національного банку України не розглянута.

За твердженням відповідача, подання Національним банком України заяви із грошовими вимогами до ПрАТ «Росава» в межах справи про банкрутство унеможливлює подальший розгляд цієї справи, що зумовлює необхідність зупинення провадження у справі, з підстав передбачених ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Розгляд справи за позовом Національного банку України про звернення стягнення на майно за договорами іпотеки та застави по суті унеможливлений, адже реалізація майна банкрута та задоволення вимог Національного банку України, як забезпеченого кредитора має відбуватися виключно в межах справи про банкрутство ПрАТ «Росава» та із дотриманням процедури, визначеної Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Також відповідач посилається на те, що прийняття судом рішення поза межами справи про банкрутство є неефективним способом захисту прав та інтересів Національного банку України, адже виконання зазначеного рішення у спосіб, про який просить Національний банк України, в рамках виконавчого провадження є завідомо нездійсненним.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» («Розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника») У разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред’явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов’язаннях боржника, що виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз’яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання. Якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України. Якщо у відкритті провадження (проваджень) у справі про банкрутство відмовлено або провадження у справі про банкрутство припинено, позовне провадження підлягає поновленню і позов розглядається по суті. Положення частин першої - четвертої цієї статті не застосовуються до позовів за вимогами кредиторів, на які не поширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Згідно приписів ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника;

конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника;

поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство;

забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя);

З матеріалів справи вбачається, що хоча фактично кредитні правовідносини Національного банку України, які склалися із ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», по відношенню до ПрАТ «Росава», у розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Національний банк України є забезпеченим кредитором, адже його вимоги до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» забезпечені заставою майна ПрАТ «Росава».

Як вже зазначалося, ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» регулює порядок розгляду позовних вимог саме конкурсних кредиторів, це випливає як із назви статті («Розгляд позовних вимог конкурсних кредиторів до боржника») так і зі змісту самої норми, з якої вбачається, що законодавець мав на меті усунути можливість одночасного (паралельного) розгляду позовних вимог про стягнення грошових коштів в межах позовного провадження та розгляду цих же вимог (грошових) у межах справи про банкрутство.

Як вбачається із кредитних договорів та договорів іпотеки та застави Національний банк України грошових вимог безпосередньо до боржника - ПрАТ «Росава» не має, адже такі вимоги він має до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», а подання ним заяви із грошовими вимогами до божника обумовлено сталою практикою застосування Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», зокрема за висновками ОСОБА_1 Верховного Суду, що викладено у постанові від 15.05.2018, у справі № 902/492/17 про те, що вимогами забезпеченого кредитора, які включається до реєстру вимог кредиторів є всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов’язанням (кредитним договором).

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі відповідач посилається саме на положення ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», як такі, що встановлюють імперативні вимоги до суду щодо зупинення провадження у справі за позовом з вимогами до боржника.

Оскільки ст. 17 зазначеного закону регулює саме рух справ за позовами конкурсних кредиторів, а як встановлено судом, Національний банк України у межах справи про банкрутство ПРАТ «Росава» є забезпеченим кредитором, положення цієї норми не мають для цієї справи імперативних вимог про зупинення провадження у справі.

Такі висновки суду опосередковано підтверджуються і положеннями абзацу 2 ч. 2 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відповідно до якого, забезпечені кредитори зобов’язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення.

З урахуванням викладеного, подання Національним банком України заяви із грошовими вимогами до боржника у межах справи про банкрутство ПрАТ «Росава» не є обставиною, що, безпосередньо, унеможливлює продовження розгляду справи за позовом Національного банку України до ПрАТ «Росава» про звернення стягнення на майно. З огляду на неможливість застосування положень ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до вимог Національного банку України, як забезпеченого кредитора, суд приходить до висновку, що зупинення провадження у справі до завершення розгляду судом в межах справи про банкрутство ПрАТ «Росава» № 911/2498/18 заяви Національного банку України із грошовими вимогами до боржника не відповідало б принципам законності.

Поряд із цим, відповідно до положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»:

- з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство пред’явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство (ч. 15 ст. 16 Закону);

- задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство (абз. 2 ч. 6 ст. 19 Закону);

- з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом (ч. 1 ст. 38 Закону);

- продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду (абз. 2 ч. 4 ст. 42 Закону)

З огляду на викладене, суд приходить до наступних висновків.

Від моменту визнання боржника банкрутом порядок реалізації його майна визначається з урахуванням положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що є спеціальним законом по відношенню до вимог кредиторів, в тому числі забезпечених, та визначає порядок їх пред’явлення, розгляд, визнання та задоволення.

Отже, з огляду на перебування боржника у стані банкрутства на стадії ліквідаційної процедури застосування до нього процедури реалізації майна, що визначена Національним банком України у позові, а саме шляхом встановлення способу реалізації предмета іпотеки та застави шляхом продажу на прилюдних торгах із визначенням вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, є неможливим та нездійсненним, принаймні, на час провадження у справі про банкрутство відповідача.

Тобто суд, в провадженні якого перебуває справа про звернення стягнення на майно боржника, у разі задоволення позову позбавлений можливості встановити порядок реалізації майна відповідача, що буде відмінним від порядку реалізації майна банкрута, що визначено Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Таким чином, до завершення розгляду справи про банкрутство ПРАТ «Росава» розгляд спору за позовом Національного банку України до ПРАТ «Росава» про звернення стягнення на його майно за договорами іпотеки та застави є неможливий.

Згідно приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у випадках: об’єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об’єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу – до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи (п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до завершення розгляду заяви Національного банку про визнання грошових вимог до ПАТ «Росава» підлягає частковому задоволенню.

Суд повторює та переконаний, що зупинення провадження у справі до звершення розгляду заяви Національного банку України про визнання його вимог не узгоджується з положеннями п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, адже об’єктивну неможливість розгляду цієї справи створює не вирішення судом у межах справи про банкрутство ПрАТ «Росава» заяви про його грошові вимоги, а той факт, що реалізація майна боржника може здійснюватися лише в межах справи про банкрутство та за правилами, встановленими Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а не шляхом проведення торгів в межах виконавчого провадження.

Оскільки питання реалізації (продажу) майна банкрута відбувається на завершальній стадії процедури банкрутства то підставним вбачається зупинення провадження у цій справі до завершення розгляду справи про банкрутство ПрАТ «Росава».

Завершення розгляду справи про банкрутство матиме своїми наслідками поновлення провадження у цій справі та закриття провадження чи продовження її розгляду по суті, в залежності від форми завершення розгляду справи про банкрутство, що, певною мірою, узгоджується із положеннями ч. 5 ст. 17 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, про часткове задоволення клопотання ПрАТ «Росава» та вважає за необхідне провадження у справі зупинити до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде завершено розгляд справи про банкрутство ПрАТ «Росава» № 911/2498/18.

Керуючись ст.ст. 227, 229, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника приватного акціонерного товариства «Росава» про залишення позову без розгляду відмовити.

Клопотання представника приватного акціонерного товариства «Росава» про зупинення провадження у справі задовольнити частково.

Зупинити провадження у справі № 911/3986/16 до набрання законної сили судовим рішенням, яким буде завершено розгляд справи про банкрутство приватного акціонерного товариства «Росава» № 911/2498/18.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її складення у відповідності до ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.10.2019.

Суддя Р.М. Колесник