Рішення № 84727836, 23.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019Справа № 910/9968/19

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 95 629,63 грн.

за участю представників:

від позивача: Грузін А.І. - представник за довіреністю № 63/19 від 20.12.18; Макаренко Т.Д. - представник за довіреністю № 105/19 від 11.06.19

від відповідача: Кочеванов І.В. - представник за довіреністю б/н від 06.08.19

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - ТОВ "Лемтранс", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення збитків у сумі 95 629,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснюючи перевезення залізничними вагонами №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843, які належать позивачу, не виконав покладеного на нього обов'язку забезпечити їх збереження та допустив пошкодження (розукомплектування) цих залізничних вагонів. Незабезпечення з боку АТ "Українська залізниця" збереження цілісності майна під час перевезення вантажів завдало позивачу збитки, пов'язані з придбанням ТОВ "Лемтранс" деталей та технічним обслуговуванням, які не були відшкодовані відповідачем.

Посилаючись на ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 1166 ЦК України, ТОВ "Лемтранс" просить стягнути з відповідача збитки у сумі 95 629,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2019 р. вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою сторонам надано можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, у строк, визначений законом, надав відзив, у якому проти позову заперечив з підстав його необгрунтованості.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та обгрунтували, просили їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що позивач не є відправником або одержувачем вантажу, відправленого у спірних вагонах, а тому у нього відсутнє право на звернення до залізниці із вимогами про пошкодження вагонів. Також зазначив, що позивач не підтвердив факт пошкодження залізницею вагонів відповідними комерційними актами, а значить - вина відповідача є недоведеною. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Із матеріалів справи вбачається, що у власності та користуванні (оренді) ТОВ "Лемтранс" перебували 13 залізничних вагонів, а саме - вагони №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843.

У січні-лютому 2019 року АТ "Українська залізниця" здійснювало перевезення вантажу у зазначених вантажних вагонах на станціях Запоріжжя-Ліве та Кам'янське Придніпровської залізниці, що підтверджується залізничними накладними №№ 45537792, 45640331, 45674611, 45640299, 45800794, 45840980, 45841194, 45967064, 46007779, 46100509, 46146320, 45746369, 45746369.

У подальшому позивачем були виявлені пошкодження (розукомплектування) вищевказаних вагонів, а саме - відсутність у вагонах головної та магістральної частин повітророзподільника, що підтверджується повідомленнями форми ВУ-23М № 2656 від 30.01.2019 р., № 2765 від 01.02.2019 р., № 2859 від 03.02.2019 р., № 2766 від 01.02.2019 р., № 2941 від 06.02.2019 р., № 4643 від 08.02.2019 р., № 4640 від 08.02.2019 р., № 4693 від 12.02.2019 р., № 4704 від 13.02.2019 р., № 4769 від 15.02.2019 р., № 4806 від 17.02.2019 р., б/н від 31.01.2019 р. У зв'язку з цим вагони були направлені на технічне обслуговування до структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве" Регіональної філії "Придніпровська залізниця" та до структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Кам'янське" Регіональної філії "Придніпровська залізниця".

Позивач вказує, що при перевезенні вантажів відповідач не забезпечив збереження майна ТОВ "Лемтранс" (вагонів №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843), що спричинило ремонт та обслуговування цього майна, а тому відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу понесені ним збитки у результаті заміни розукомплектованих деталей на суму 95 629,63 грн.

Частинами 1, 3 ст. 314 ГК України, положення яких кореспондуються зі ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Так само відповідно до ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Згідно з п. 2 Статуту залізниць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут), цей нормативний акт визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Відповідно до статті 8 Статуту залізниць перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015 (далі - Правила експлуатації), власні вантажні вагони - це вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ "Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм", затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25 квітня 2001 року, та мають ознаку в АБД ПВ "власний вагон".

Згідно з п. 3.4 Правил експлуатації власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та повинні мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Згідно з ч. 2 ст. 126 Статуту залізниць за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (далі - Інструкція), забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно з п. 6.2.1 вказаної Інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Отже, пошкоджений вагон, з огляду на відсутність у нього головної та/або магістральної частини повітророзподільника, не може бути поставлений у склад потягу.

Як вже було встановлено судом, за фактом відсутності вищезазначених деталей, вагони №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843, що перебували у власності (оренді) ТОВ "Лемтранс", були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М.

Згідно з п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.

У пункті 11 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" № 01-8/91 від 29.11.2007 р. надано роз'яснення, що порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і цими вагонами залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць. Водночас, залізниця зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній (аналогічна позиція викладена Вищим господарським судом України у постановах від 23.03.2017 по справі № 904/4195/16, від 17.01.2017 по справі № 904/3013/16).

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на відсутність комерційних актів, які є підставою відповідальності залізниці, а тому вважав недоведеною вину відповідача. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Згідно з п. 20 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002 (далі - Правила складання актів), акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно зі статтею 124 Статуту залізниць України.

Матеріали справи свідчать, що з метою складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, ТОВ "Лемтранс" 06.02.2019 р. та 18.02.2019 р. звернулось із заявами № 547/ДВ, № 548/ДВ, № 770/ДВ (відповідно) до начальника станції Запоріжжя-Ліве структурного підрозділу "Запорізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця", до начальника станції Кам'янське структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця", а також до начальника структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії "Придніпровська залізниця" та начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Кам'янське» регіональної філії "Придніпровська залізниця" із заявами № 769/ДВ, № 550/ДВ.

У відповідь на заяви № 547/ДВ від 06.02.2019 р. та № 769 від 18.02.2019 р. структурний підрозділ "Запорізька дирекція залізничних перевезень" та структурний підрозділ "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" листами № 149 від 04.03.2019 р. та № 148 від 04.03.2019 надали відповідь, згідно з якою ТОВ "Лемтранс" не є відправником або одержувачем вантажу, а тому відповідач відмовив у складанні актів про пошкодження вагонів.

Враховуючи такі обставини та зважаючи на звернення позивача до АТ "Українська залізниця" із заявами про надання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М, і їх нескладення відповідачем всупереч вимогам закону, суд дійшов висновку про те, що відсутність комерційних актів не свідчить про відсутність вини відповідача у незбереженні вагонів та не є підставою для звільнення залізниці від відповідальності.

З іншого боку, матеріали справи не містять доказів того, що при прийнятті відповідачем до перевезення вагонів №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843, їх технічний стан був у неналежному вигляді.

Вирішуючи питання про розмір збитків, заподіяних позивачу, суд врахував наступне.

Відповідно до п. 22 вказаних Правил користування вагонами і контейнерами сума збитків за пошкодження вагона складається, зокрема, з вартості ремонта пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

З матеріалів справи вбачається, що для проведення ремонтних робіт, вагони №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843 були відправлені ТОВ "Лемтранс" до структурного підрозділу "Вагонне депо Запоріжжя-Ліве» регіональної філії "Придніпровська залізниця" та структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Кам'янське» регіональної філії "Придніпровська залізниця", про що останній склав відповідні повідомлення про приймання вантажних вагонів форми ВУ-36М №№ 4464 від 26.02.2019 р., № 4418 від 18.02.2019 р., № 4415 від 18.02.2019 р., № 4617 від 29.03.2019 р., № 4610 від 26.03.209 р., № 4573 від 18.03.2019 р., № 4558 від 17.03.2019 р., № 4557 від 17.03.2019 р., № 4577 від 18.03.2019 р., № 4473 від 01.03.2019 р., № 5730 від 13.02.2019 р., б/н від 11.02.2019 р.

Судом встановлено, що на заміну пошкоджених деталей позивач, за власний рахунок, придбав необхідні деталі на загальну суму 83 760,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи договорами, укладеними із постачальниками цих деталей - ТДВ "Попаснянський ВРЗ" (договір поставки № 710/16 від 01.11.2016 р. та специфікації до нього № 17 від 02.10.2017 р., № 20 від 02.01.2018 р.); ПрАТ "ХМЗ" (договір поставки № 235/16 від 13.04.2016 р. та специфікація до нього від 17.04.2018 р.), ТОВ Фірма «Лік-РТІ» (договір поставки № 558/14 від 11.12.2014 р. та специфікації до нього від 27.12.2017 р.); ТОВ «НВК Харківтранс» (договір поставки № 773/12 від 15.11.2012 р. та специфікації до нього від 05.11.2018 р.); ТОВ «Укртранспневматика» (договір поставки № 59/14 від 10.02.2014 р. та специфікації до нього № 38 від 10.04.2018 р.); АТ «УГМК» (договір поставки № 77/15-ПР-М від 09.02.2015 р. та специфікації до нього від 17.09.2018 р.), а також доказами оплати деталей - платіжними дорученнями № 131 від 10.01.2018 р., № 1140 від 19.02.2018 р., № 3973 від 18.05.2018 р., № 778 від 05.02.2018 р., № 9476 від 05.12.2018 р., № 3242 від 24.04.2018 р., № 7507 від 27.09.2018

Також із матеріалів справи вбачається, що Вагонне депо Запоріжжя-Ліве та Експлуатаційне вагонне депо Кам'янське виконало роботи по встановленню деталей на розукомплектованих вагонах на загальну суму 11 869,23 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи акти № 254/259 від 28.02.2019 р., № 371 від 29.03.2019 р., № 20/50 від 19.02.2019 р., при цьому ТОВ "Лемтранс" оплатило ці роботи у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 2414 від 28.03.2019 р., № 2288 від 25.03.2019 р., № 3300 від 23.04.2019 р., № 2060 від 18.03.2019 р.

Отже, загальна сума витрат, понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів №№ 56850258, 61846002, 52578085, 56127467, 56850720, 63243554, 63243836, 63253678, 55339907, 61851689, 56937154, 61297040, 63253843, склала 95 629,63 грн. (83 760,40 грн. (придбані деталі) + 11 869,23 грн. (технічне обслуговування)).

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 ГК України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 ГК України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме - протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем, в свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з його вини.

Стосовно доводів залізниці про те, що ТОВ "Лемтранс" є неналежним позивачем, суд зазначає, що позивач є власником (орендарем) спірних вагонів, що підтверджується залізничними накладними, а тому платником тарифу і оператором за зазначеними вище залізничними накладними є також ТОВ "Лемтранс", отже, позивач мав право звернутись до суду із даним позовом, вважаючи, що йому завдано матеріальних збитків.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позивач довів наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, яким ТОВ "Лемтранс" завдано збитків на суму 95 629,63 грн., а тому вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення збитків у сумі 95 629,63 грн. задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, 46-46а, ідентифікаційний код 30600592) збитки у сумі 95 629 (дев'яносто п'ять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн. 63 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 вересня 2019 року.

Повний текст рішення складений 3 жовтня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І