Ухвала суду № 84727827, 04.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

04.10.2019Справа № 910/13705/19Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали заяви

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, будинок 7; ідентифікаційний код 21084076)

до Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, м. Київ, вул. Антоновича, 40; ідентифікаційний код 01189910)

про стягнення 3 249,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області з позовом до Київської міської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення грошових коштів у сумі 3 249,69 грн.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху на підставі ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позові Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненської області заявило майнову вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3 249,69 грн.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб .

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019" прожитковий мінімум працездатних осіб з січня 2019 року встановлено у розмірі 1 921, 00 грн.

З огляду на викладене вище, враховуючи ставку судового збору та ціну позову, позивач при зверненні до суду з даною позовною заявою мав би сплатити судовий збір у розмірі 1 921, 00 грн.

Проте, як вбачається з позовної заяви та додатків доданих до неї, позивачем в порушення норм чинного законодавства, а саме, п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України не додано докази сплати судового збору у встановленому розмірі.

Однак, суд зазначає, що позивач просить звільнити його від сплати судового збору з огляду на відсутність в Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області коштів, призначених для оплати судових витрат, зокрема, і на сплату судового збору для звернення до суду.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Суд вважає за доцільне вказати, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проаналізувавши вказані положення, слід зазначити, що дії суду при розгляді клопотання заявника про звільнення від сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про звільнення від сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.

Як вбачається з вищевикладеного єдиною підставою для вчинення судом зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір" дій є врахування ним майнового стану сторони.

Отже, приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом звільнити від сплати судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити судовий збір у визначеному законом розмірі.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади. Отже, самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Враховуючи даний принцип, а також положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.

При цьому, суд вказує, що позивачем не наведено обставин, які мали б виключний характер та свідчили б про наявність належних підстав для звільнення його від сплати судового збору, а також не додано жодних доказів на підтвердження важкого фінансового становища та недостатності коштів на оплату судового збору.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Таким чином, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов'язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95, від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутність в Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області коштів, призначених для оплати судових витрат, зокрема, і на сплату судового збору для звернення до суду, не є виключною обставиною для звільнення від його сплати позивача, який не надав доказів того, що в подальшому він матиме можливість сплатити судовий збір. У зв'язку з чим суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового.

Отже, з огляду на викладене вище, враховуючи відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та відсутність доказів сплати судового збору за звернення до господарського суду з позовною заявою, відповідно до частини першої та другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на те, що позивачем не дотримано вимог ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи, що приписи ст. 174 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд приходить до висновку, що наведені обставини є підставою для залишення заяви без руху відповідно до ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. 174 та 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненської області - залишити без руху.

2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненської області п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду доказів сплати судового збору (оригінал платіжного доручення) в розмірі 1 921, 00 грн.

3. У разі усунення позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою

Ухвала набрала законної сили 04.10.2019 та оскарженню не підлягає.

Суддя Д.О. Баранов