Рішення № 84727792, 04.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.10.2019Справа № 910/9953/19Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг"

до акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 358 725,72 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 358 725,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із бездіяльністю акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів, які належать приватному акціонерному товариству "Лізингова компанія "Укртранслізинг" на праві власності, такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав збитків у загальному розмірі 358 725,72 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

23.08.2019 р. до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

27.08.2019 р. до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Акціонерним товариством "Українська залізниця" здійснено перевезення вантажних вагонів власності приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг", під час даних перевезень виявлено розукомплектування 24 вагонів за номерами 95237947, 95246443, 95220760, 95237772, 95216016, 95215901, 95236923, 95220380, 95237004, 95220562, 95220117, 95241832, 95238778, 95237608, 95220505, 95241980, 95220729. 95237871, 95220539, 95220810, 95220034, 95238457, 95242723, 95220083.

Факт розукомплектування виявлено на станціях АТ «Укрзалізниця»: Помічна (411901) Одеської залізниці, Тернопіль (360004) Львівської залізниці, Одеса Застава (405101) Одеської залізниці, Куп'янськ-Сортувальний (430002) Південної залізниці, Кременчук (425001) Південної залізниці, Одеса-Сортувальна (400004) Одеської залізниці, Чернігів (325000) Південно-Західна залізниця.

Із складених актів загальної форми ГУ-23 щодо вагонів за номерами № 95237947, 95246443, 95220760, 95216016, 95215901, 95236923, 9520380, 95237004, 9520562, 95220117, 95238788, 95237608, 95220505, 95241980, 95220729, 9520729, 95237871, 95220539, 95220810, 95220034, 95238457, 95242723 вбачається, що відбулось розукомплектування вагонів власності ПрАТ «Укртранслізинг» (викрадення головної та/або магістральної частини повітророзподільника гальмівного обладнання) безпосередньо під час перевезення вантажу відповідачем.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниці, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Абзацом 1 пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 566855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами із сплатою провізної плати. Мають статус «вантажу», і залізниця зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має відносно залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі пошкодження або розукомплектування, витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом залізниць розмірах (аналогічну позицію викладено у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17, від 22.06.2018 р. № 22.06.2018 р., від 20.02.2018 р. № 904/12334/16, від 03.04.2018 р. № 904/11914/16).

Обставини викладені в акті загальної форми, не повинні повторно підтверджуватись іншими актами загальної форми, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судоми без повторного доказування таких обставин (аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 27.07.2018 р. по справі № 907/382/17).

Таким чином, підтвердженням розукомплектування 24 приватних власних вагонів ПрАТ «Укртранслізинг» під час їх перевезення є складені акти загальної форми ГУ-23, повідомлення про направлення вагонів на ремонт за формою ВУ-23М (фіксується вид несправності виявлений під час курсування такого вагону у складі поїзду) та дефектні відомості за формою ВУ-22 (зазначається вид робіт по вагону, який прибув у ремонт), наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 4 Правил складання актів, комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом. У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Проте, позивач зазначає, що комерційні акти представниками АТ «Укрзалізниця» за фактом розукомплектування вагонів не складались.

З метою отримання комерційних актів позивач звернувся до відповідача із відповідними запитами, а саме: 253/04/19 від 10.04.2019 р., № УТЛ-327/05/19 від 30.05.2019 р.

Також приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" звернулось із заявами до правоохоронних органів від 10.04.2019 р. № 255/04/19, від 30.05.2019 р. № 331/05/19 до ГУ НП у Одеській області, від 10.04.2019 р. № 254/04/19 до ГУ НП у Львівській області. від 30.05.2019 р. № 328/05/19 до ГУ НП у Тернопільській області, від 30.05.2019 р. № 330/05/19 до ГУ НП у Харківській області, від 30.05.2019 р. № 329/05/19 до ГУ НП у Чернігівській області.

Згідно позиції Верховного Суду викладеній у постановах від 14.05.2018 р. по справі № 916/1350/17, від 01.06.2018 р. № 910/3930/17, залізниця зобов'язана скласти комерційні акти, якщо сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажоодержувачу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюються Правилами.

Внаслідок пошкодження (розукомплектування) вагонів приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" було змушене придбати необхідні деталі для ремонту та направити їх до вагонних депо для встановлення на розукомплектовані вагони.

Передача позивачем придбаних деталей вагонним депо підтверджується відповідними актами приймання-передачі матеріалів від 15.02.2019 р., 11.03.2019, 12.03.2019 р. та актами використання давальницьких вузлів від 25.02.2019 р., 18.03.2019, 19.03.2019 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Деталі, які необхідно було встановити на пошкоджені вагони, придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортно-операторська компанія» на підставі рахунку на оплату від 27 від 18.10.2018 р. на суму 246 240,00 грн. (оплачено за платіжним дорученням № 01907 від 31.10.2018 р.);

На підставі договору поставки № 704/18 від 01.11.2018, укладеного між ТОВ "Лемтранс" (постачальник) та приватним акціонерним товариством "Лізингова компанія "Укртранслізинг", специфікації № 17 від 02.10.2017 року, специфікації від 01.11.2018 р. позивачем у постачальника було придбано:

- частина головна воздухорозподілювача 270.023-1 у кількості 50 шт.;

- частина магістральна воздухорозподілювача 483А.010-01 у кількості 20 шт., всього на загальну суму 744 600,00 грн.

Зазначена продукція була сплачена згідно платіжного доручення № 02067 від 27.11.2018 р. на суму 744 600,00 грн.

Позивач зауважує, що поніс витрат на придбання деталей становить 284 580, 00 грн.: 2 шт. магістральна частина повітророзподільника (ціна за одиницю з ПДВ 11 280,00 грн.), 5 шт. головна частина повітророзподільника (ціна за одиницю з ПДВ 12 9660,00 грн.) та 19 шт. головна частина повітророзподільника (ціна за одиницю з ПДВ 10 380,00 грн.).

Щодо транспортування деталей від продавців до приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" слід зазначити наступне.

У ТОВ «Лемтранс» позивачем придбано всього 70 деталей (50 головних частин та 20 магістральних частин). Загальна вартість доставки становить 9 423,00 грн.

Таким чином вартість по доставці однієї деталі становить 134,60 грн = 9423,00 грн.(загальна вартість доставки деталей) / 70 (кількість деталей, що перевозилась).

Транспортування деталей з ТОВ «Нова пошта» до позивача та здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт виконувалось товариством з обмеженою відповідальністю «Муравей-Україна».

Послуги ТОВ «Муравей-Україна» оплачені позивачем згідно платіжного доручення від 13.12.2018 р., на підставі рахунку на оплату № 8931 від 12.12.2018 р. на суму 1 476,00 грн. з ПДВ.

Розрахунок вартості послуг ТОВ «Муравей-України» на 1 деталь:

1 476,00 грн. (загальна вартість послуг)/70 (кількість деталей, що транспортувалась) = 21,08 грн.

Отже, загальна вартість транспортування 1 деталі становить 155,68 грн. + 134,60 грн. + 21,08 грн, а витрати по транспортуванню 21 деталі становить 3 269,28 грн.

Транспортування деталей від ТОВ «Українська транспортно-операторська компанія» здійснювалась безпосередньо постачальником та вартість поставки включено у вартість деталей.

Щодо транспортування деталей до вагонних депо суд зазначає, що транспортування придбаних деталей від ПрАТ «Укртранслізинг» до вагонних депо (місце проведення ремонтних робіт) здійснювалось перевізником ТОВ «Нова пошта», що підтверджується складеними експрес-накладними № 59998074999398, № 59998075924880, № 59000406126256, № 59998074745351, № 5998076727996, № 59000404723349, № 59000404722132, № 59000412065909, № 59000409152121, № 59000410402716, № 59000415835880, № 59998077041471, № 59000420300773.

Позивач оплатив вартість транспортування деталей до вагонних депо в розмірі 3 706,14 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 00874 від 30.05.2019 р., № 00762 від 08.05.2019 р., № 00672 від 26.04.2019 р., № 00575 від 08.04.2019 р., № 00455 від 19.03.2019 р., № 00369 від 07.03.2019 р.

Придбані позивачем деталі встановлювались на розукомплектовані вагони у вагонних депо.

Згідно з п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113. пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві, перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

У матеріалах справи наявні акти приймання-передачі деталей, акти використання давальницької сировини, дефектними відомостями за формою ВУ-22, повідомленнями за формою ВУ-36М, повідомленнями за формою ВУ-23М, що підтверджують ремонт пошкоджених вагонів у депо.

Факт виконання вагонними депо ремонтних робіт підтверджується складаними актами № 154/22 від 18.03.2019 р., № 32/03/024 від 25.03.2019 р., № 30.03/024 від 19.03.2019 р., № А26 від 14.03.2019 р., № 801/485 від 28.03.2019 р., № 9.04/024 від 08.04.2019 р., № 279/483 від 05.4.2019 р., № А67 від 22.04.2019 р., № 1227/485 від 08.05.2019 р., № А1 від 04.06.2019 р., № А93 від 16.05.2019 р., № 520/403 від 21.05.2019 р.

Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Укртранслізинг" сплатило вартість виконаних робіт вагонним депо в розмірі 62 878,38 грн. (з ПДВ). Що підтверджується платіжними дорученнями № 00496 від 28.03.2019 р. № 00494 від 28.03.2019 р., № 00495 від 28.03.2019 р., № 00495 від 28.03.2019 р., № 00614 від 12.04.2019 р., № 00798 від 16.05.2019 р., № 00664 від 23.04.2019 р., № 00837 від 21.05.2019 р., № 00771 від 13.05.2019 р., № 00812 від 17.05.2019 р., № 00943 від 07.06.2019 р., № 00901 від 03.06.2019 р.

Факт розкомплектованості вагонів виявлено на шляху курсування таких вагонів, ремонт проводився у найближчому вагонному депо, тому позивачем також понесені витрати по передислокації 7 розукомплектованих вагонів № 95237947, 95237004, 95220562, 95220117, 95238788, 95237871, 95220083 до ремонтних депо.

На підтвердження отримання послуг по передислокації вищезазначених вагонів до вагонних депо складені акти від 18.03.2019 р. № 154/22, від 10.04.2019 р. № 872/485, від 05.04.2019 р. № 280/483, від 20.05.2019 р. № 1309/485, від 21.05.2019 р. № 520/403, складені також відомості за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, наявні в матеріалах справи.

Загальна вартість отриманих послуг по передислокації вагонів становить 4 291,92 грн. з ПДВ., позивачем сплачена зазначена сума, що підтверджується платіжними дорученням від 28.03.2019 р. № 00496, від 23.04.2019 р. № 00657, від 21.05.2019 р. № 00837, від 27.05.2019 р. № 00861, від 03.06.2019 р. № 00901.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що внаслідок незабезпечення схоронності (збереження) майна (вагонів) при перевезенні залізничним транспортом, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 358 725,72 грн. = 284 580,00 грн. (вартість придбаних деталей) + 3 269,28 грн. (вартість транспортування деталей від продавців до позивача) + 3 706,14 грн. (вартість транспортування деталей від продавців до позивача) + 3 706,14 грн. (вартість транспортування деталей до вагонних депо) + 62 878,38 грн. (вартість ремонтних робіт) + 4 291,92 грн. (вартість подачі/забирання вагонів).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем.

Відповідно до п. 6.4. Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.09.2004 №856, порожні власні вагони перевозяться за перевізними документами, в яких в графі 20 "Найменування вантажу" вказується "Власний вагон (найменування власника) направляється до пункту навантаження (у ремонт тощо)".

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Як встановлено судом, було виявлено пошкодження (розкомплектування) 24 вагонів позивача, які полягали у відсутності магістральних частин повітророзподільника, головних частин повітророзподільника.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом №312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в склад поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей:

несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз'єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1. зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставки такого вагону в склад поїзду.

За фактом встановлення відсутності вищезазначених деталей, вагони власності приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" були направлені на технічне обслуговування, про що свідчать оформлені відповідні повідомлення форми ВУ-23М, форми ВУ-22.

Відповідно до п. 4.6. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених, наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, обов'язок охорони вагонів і вантажів на під'їзній колії покладається на підприємство. Якщо під'їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під'їзної колії організовує залізниця.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил, у зв'язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до вагонного депо для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів форми ВУ-23М, форми ВУ-22, які долучені до матеріалів справи.

Судом встановлено, що для ремонту пошкоджених вагонів приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" було придбано та надано необхідні деталі на загальну суму 284 580,00 грн., а також здійснено оплату ремонтних робіт у розмірі 62 878,38 грн. та понесені витрати на транспортування розукомплектованих вагонів до місця ремонту у розмірі 3 706,14 грн., на транспортування деталей до вагонних депо 3269,28 грн., вартість подачі/забирання вагонів в розмірі 4 291,92 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 N 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за N 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

З наявних у матеріалах справи договорів поставки, специфікацій до них та платіжних доручень вбачається, що позивачем було придбано та оплачено вартість необхідних деталей для ремонту відповідних вагонів на загальну суму 284 580,00 грн.

Отже, загальна сума витрат понесених позивачем на ремонт розукомплектованих вагонів склала 62 878,38 грн.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" від 29.11.2007 № 01-8/91, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 №904/4195/16, від 17.01.2017 № 904/3013/16.

Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було зниженого його вартість.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Доводи викладені у відзиві на позовну заяву вих. № УТЛ-479/08/19 від 23.08.2019 р. судом не приймаються до уваги, оскільки залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 р. по справі №916/1350/17, від 01.06.2018 №910/3930/17).

Відповідно до пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності.

Тому обставини викладені в акті загальної форми, не повинні повторно підтверджуватись іншими актами загальної форми, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.07.2018 по справі №907/382/17).

Акти про пошкодження вагонів взагалі не можуть бути складені так як розукомплектовані, оскільки вагони не є власністю АТ «Укрзалізниця», а належать позивачу.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості (схоронності) належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою. При цьому, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ст. 129, ст.ст. 236-238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (колишня Тверська), будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Укртранслізинг" (вул. Є.Коновальця, буд. 32-Г, офіс 8, м. Київ, 01133, код 30674235) збитки в розмірі 358 725 (триста п'ятдесят вісім тисяч сімсот двадцять п'ять) грн.. 72 коп. та судовий збір в розмірі 5 380 (п'ять тисяч триста вісімдесят) грн. 89 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий