Рішення № 84727694, 03.10.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.10.2019

Справа №910/9971/19

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 135 994,28 грн.,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (надалі - Товариство) звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Залізниця) про стягнення збитків у розмірі 135 994,28 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв’язку із бездіяльністю Акціонерного товариства "Українська залізниця" в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151, які перебувають у власності та оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс", такі вагони були розкомплектовані та позивач зазнав витрат на їх ремонт у розмірі 135 994,28 грн., відшкодування яких просить стягнути з відповідача в якості збитків.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.07.2019 відкрито провадження у справі №910/9971/19, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

16.08.2019 через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що позивач не є відправником (крім вагонів №№62635354, 56870041, 62048780, 62073788) вантажу, а є власником (орендарем) порожніх вагонів, а в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що засвідчують передачу вантажовідправником або вантажоодержувачем, які зазначені у накладних, права на пред`явлення позову ТОВ "Лемтранс", а отже власник вантажу (якщо він не є відправником або одержувачем вантажу) не має права від свого імені заявляти позов до залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, у зв`язку з чим у позивача відсутнє право на пред`явлення позовних вимог за пошкодження вагонів (крім вагонів №№62635354, 56870041, 62048780, 62073788) як вантажу.

Крім того, відповідач звернув увагу на те, що обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, засвідчуються комерційними актами, які складають станції Залізниці. Проте відповідач зазначає, що вказані акти Залізницею не складались.

На думку відповідача, крадіжка деталей рухомого складу не є підставою для відшкодування шкоди, завданої внаслідок розкомплектування вагонів, та в даному випадку відповідальність за завдання майну позивача шкоди не повинна покладатись на відповідача.

23.08.2019 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що має право заявляти даний позов, оскільки він є власником (орендарем) спірних вагонів, що вказано у залізничних накладних, а також він є платником тарифу і оператором за такими накладними.

До того ж, позивач вказує, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" не надало жодних доказів, які б підтверджували невідповідність технічного стану вагонів при прийнятті їх до перевезення, а отже вказані вагони були прийняті залізницею до перевезення без заперечень та зауважень, що є підтвердженням їх технічно справного стану.

Щодо посилань відповідача у відзиві на відсутність комерційних актів, позивач зазначає, що звертався із заявами та скаргами до відповідача про складання комерційних актів на пошкоджені вагони, але останнім було відмовлено у складанні таких актів у зв’язку з тим, що нормативними актами не передбачено складання комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів.

Крім того, у відповіді на відзив зазначено, що подання заяви про вчинення злочину до правоохоронних органів не спростовують наявності вини відповідача у завданні збитків позивачу.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України строк не скористався, хоча до відповіді на відзив долучено докази направлення її примірника відповідачу (опис вкладення у відправлення), а тому суд вважає за можливе розглянути справу №910/9971/19 по суті за наявними в ній документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

У січні 2019 року Залізницею було здійснено перевезення вантажних вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, що підтверджується залізничними накладними №№ 40695918, 40943383, 40943623, 40931891, 45377041, 45377082, 45377090, 45498920 та накладними СМГС (вагон №№ 53598082, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444), за наслідками чого на станціях Терни (код станції 457303), Кривий Ріг Головний (код станції 467004) та Кривий Ріг (код станції 467201) було встановлено розкомплектованість відповідних вагонів – відсутність головної частини повітророзподільника, розукомплектування ручного гальма, про що було складено повідомлення форми ВУ-23М №№3184 від 30.01.2019, 5943 від 15.02.2019, 3841 від 01.02.2019, 6059 від 15.02.2019, 6058 від 15.02.2019, 6096 від 03.02.2019, 6074 від 18.02.2019, 6151 від 03.02.2019, 6150 від 03.02.2019, 1911 від 23.01.2019, 1910 від 30.01.2019, 1909 від 30.01.2019, 1493 від 29.01.2019, 1497 від 29.01.2019, 1498 від 29.01.2019 та 1649 від 31.01.2019.

Заявою №631/ДВ від 11.02.2019 Товариство звернулося до Начальника станції Терни структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та зі скаргою №1361/ДВ від 12.03.2019 до начальника вказаного структурного підрозділу про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 (щодо вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444), у відповідь на які було отримано лист №158 від 20.03.2019 про відмову у складанні комерційних актів.

Також, заявою №632/ДВ від 11.06.2019 позивач звернувся до Начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про необхідність складання актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444).

Заявами №567/ДВ, №567/ДВ від 07.02.2019 Товариство звернулося до Начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Начальника станції Кривий Ріг Головний структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та зі скаргою №1014/ДВ від 26.02.2019 до начальнику вказаного структурного підрозділу про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 52798014, 62048780, 62073788), у відповідь на які було отримано листи №278 від 22.02.2019 та №145 від 07.03.2019 про відмову у складанні комерційних актів.

Заявами №551/ДВ, №552/ДВ від 06.02.2019 Товариство звернулося до Начальника структурного підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та Начальника станції Кривий Ріг структурного підрозділу "Криворізька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" та зі скаргою №1012/ДВ від 26.02.2019 до начальнику вказаного структурного підрозділу про необхідність складання комерційних актів форми ГУ-22 та актів про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (щодо вагонів №№ 53420378, 61858205, 63425029, 53544151), у відповідь на які було отримано лист №144 від 07.03.2019 про відмову у складанні комерційних актів.

Всі листи Залізниці про відмову у складанні комерційних актів з приводу пошкодження порожніх вагонів (відсутності частин вагонів) мотивовані тим, що складання таких актів нормативними документами не передбачено.

За наслідками встановлення відсутності повітророзподільників на зазначених вагонах останні було направлено на технічне обслуговування для забезпечення відновлення яких Товариством було придбано та передано структурному підрозділу "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" необхідні деталі на загальну суму 122 547,70 грн., що підтверджується договором поставки №710/16 від 01.11.2016 та специфікаціями №17 від 02.10.2017, №20 від 02.01.2018 до нього, договором поставки №235/16 від 13.04.2016 та специфікацією від 17.04.2018 до нього, договором поставки №558/14 від 11.12.2014 та специфікацією від 24.12.2017 до нього, договором поставки №773/12 від 15.11.2012 та специфікацією 05.11.2018 до нього, договором поставки №77/15-ПР-М від 09.02.2015 та специфікацією від 17.09.2018 до нього, платіжними дорученнями №131 від 10.01.2018, №1140 від 19.02.2018, №3973 від 18.05.2018, №778 від 05.02.2018, №9476 від 05.12.2018, №7507 від 27.09.2018.

Відновлення визначених вагонів шляхом встановлення закуплених Товариством деталей здійснювалося структурним підрозділом "Експлуатаційне вагонне депо Батуринське" регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" згідно укладеного між Товариством та Залізницею договором на технічне обслуговування власних вантажних вагонів з відчепленням №ПР/В-18129/НЮдч від 01.02.2018, що підтверджується актами №14 від 27.02.2019, №15 від 27.02.2019, №18 від 28.02.2019 та №20 від 15.03.2019.

Вартість відповідного ремонту склала 13 446,58 грн. та була оплачена платіжними дорученнями №1295 від 20.02.2019, №2058 від 18.03.2019, №2059 від 18.03.2019, №2053 від 18.03.2019 та №3109 від 18.04.2019.

Спір у справі виник у зв’язку з твердженнями позивача, що відповідач зобов’язаний відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" суму збитків, понесених останнім в результаті заміни розукомплектованих деталей на загальну суму 135 994,28 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Пункт 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України (надалі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно з ст. 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Наявними в матеріалах справи залізничними накладними №№ 40695918, 40943383, 40943623, 40931891, 45377041, 45377082, 45377090, 45498920 та накладними СМГС (вагон №53598082, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444) підтверджується прийняття Залізницею до перевезення та його здійснення вагонів Товариства (власних та орендованих) за №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151.

Згідно з ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 3.4 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1 вказаних Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред'явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред'явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Суд зазначає, що прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Як свідчать матеріали справи, на станціях Терни та Кривий Ріг виявлено розкомплектованість головної частин повітророзподільника, розукомплектування ручного гальма спірних вагонів, про що свідчать повідомлення форми ВУ-23М від відповідної дати.

Згідно з пунктами 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

З матеріалів справи вбачається, що вагони №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151 були відремонтовані з встановленням головних частин повітророзподільника, що підтверджується відповідними актами, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

Загальна вартість робіт з відновлення, оплаченого позивачем, становить 13 446,58 грн.

Доданими до матеріалів справи документами підтверджується понесення позивачем витрат на відновлення внаслідок розукомплектування (відсутності головної частини повітророзподілювача) вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151, які належали та перебували в користуванні (оренді) Товариства, при їх перевезенні Залізницею на загальну суму 135 994,28 грн., яка складається з вартості придбаних взамін втрачених деталей у розмірі 122 547,70 грн. та вартості робіт у розмірі 13 446,58 грн.

При цьому, вказані деталі (головні частини повітророзподільників) були придбані позивачем за власні кошти у контрагентів.

Загальна вартість придбаних позивачем деталей становить 122 547,70 грн.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 №551, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням, визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.

Вимогами статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов’язань та причинно-наслідковий зв’язок між невиконанням зобов’язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов’язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-469св10 від 02.06.2010).

Як зазначено у п. 11 Оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства" №01-8/91 від 29.11.2007, порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", і якими залізниця не має права розпоряджатись на свій розсуд, як вона розпоряджається вагонами загального парку залізниць, а зобов'язана доставити ці власні порожні вагони на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

Згідно із ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

В свою чергу суд відзначає, що в даному випадку мова йде про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), а відтак статус такого майна (чи вантаж, чи порожні вагони) для встановлення складу цивільного правопорушення принципового значення немає.

Суд звертає увагу, що оскільки Залізниця відмовилася складати комерційні акти, у зв’язку з тим, що такі акти складаються у випадку розкрадання саме вантажу, то її посилання на відсутність таких актів, а отже і матеріальної відповідальності Залізниці, з урахуванням того, що статус майна не має принципово значення для встановлення складу цивільного правопорушення, є необґрунтованими та безпідставними.

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди – пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Враховуючи наведені норми Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що оскільки при перевезенні вагонів №№ 53598082, 62635354, 56046832, 56870041, 56875115, 61015517, 52527660, 61654463, 50063692, 52276250, 53541967, 59083444, 52798014, 62048780, 62073788, 53420378, 61858205, 63425029, 53544151, які належали та перебували в користуванні (оренді) позивача, залізницею не було дотримано вимог щодо їх збереження (схоронності), внаслідок чого позивачем були понесені витрати на оплату вартості ремонту, на загальну суму 135 994,28 грн., покладення відповідальності на відповідача за заподіяні позивачу збитки є правомірним та справедливим, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" про стягнення збитків в розмірі 135 994,28 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що позивач не має права від свого імені заявляти позов до Залізниці з приводу втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, оскільки він не є відправником (крім вагонів №№62635354, 56870041, 62048780, 62073788) або одержувачем вантажу судом відхиляються, у зв’язку з тим, що позивач звертається з даним позов до суду саме, як власник (орендар) порожніх вагонів, який має майновий інтерес у відшкодуванні збитків відповідачем, який не забезпечив збереження цілісності вагонів під час здійснення вантажних перевезень.

Заперечення відповідача, що його вина у розукомплектуванні вагонів відсутня, оскільки працівниками зафіксований факт не пошкодження вагонів, а крадіжки, що підтверджується актами про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, судом також відхиляються, оскільки, складені відповідачем акти про пошкодження вагона (контейнера) форми ВУ-25М, за відсутності встановлених правоохоронними органами відповідних обставин у межах кримінального провадження, не можуть вважатися такими, що підтверджують здійснення крадіжки деталей вагонів третіми особами.

При цьому, в силу пункту 20 Правил складання актів (п. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту залізниць України.

Разом з тим, поданими документами підтверджується, що відповідач прийняв вагони до перевезення без заперечень та зауважень, а обов`язок відповідача забезпечувати схоронність вагонів передбачена статтею 110 Статуту залізниць України, відповідно до якої залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.

Відтак, стверджувати про те, що відбулася крадіжка деталей вагонів, а не їх пошкодження, немає підстав.

При цьому, суд зазначає, що самі лише повідомлення Металургійний ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області, Довгинецький ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області та Криворізький ВП КВП ГУНП України в Дніпропетровській області про вчинення злочину, а саме: розкрадання вагонів, не спростовують наявності вини відповідача у завданні збитків позивачу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв’язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця (до перейменування – вул. Тверська), буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А; ідентифікаційний код 30600592) збитки у розмірі 135 994 (сто тридцять п’ять тисяч дев’ятсот дев’яносто чотири) грн. 28 коп. та судовий збір у розмірі 2 039 (дві тисячі тридцять дев’ять) грн. 91 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко