Рішення № 84727555, 25.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/106/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2019 Справа № 908/1737/19

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1)

до відповідача ОСОБА_1 “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137)

про стягнення 33853832, 52 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000137/685/ЗП-16, 2171484, 21 грн. пені, 184 738, 11 грн. 3% річних та 379721, 71грн. інфляційних втрат.

Суддя Зінченко Н.Г.

Секретар судового засідання Петриченко А.Є.

Представники сторін:

Від позивача не з'явився;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 536/20-19 від 22.05.2019.

15.07.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Укртрансгаз” №1001ВИХ-19-2777 від 01.07.2019 (вх. №1875/08-07/19 від 15.07.2019) до ОСОБА_1 “Міські теплові мережі”про стягнення 33853832, 52 грн. заборгованості за договором на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000137/685/ЗП-16, 2171484, 21 грн. пені, 184738, 11 грн. 3% річних та 379721, 71грн. інфляційних втрат..

15.07.2019 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/1737/19 розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.07.2019 ухвалено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 908/1737/19, присвоїти справі номер провадження 4/106/19, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 08.08.2019. Ухвалою суду від 08.08.2019 відкладено підготовче судове засідання на 11.09.2019. В судовому засіданні 11.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в цей же день. В судовому засіданні 11.09.2019 оголошувалася перерва до 25.09.2019.

В судовому засіданні 25.09.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Позивач підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, зазначених в позовній заяві. Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст. ст. 526, 530, 536, 612, 625, 953 Цивільного кодексу України, ст. 193, 198 Господарського кодексу України та договорі на транспортування природного газу магістральними трубопроводами №1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, на підставі яких позивач просить, позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 “Міські теплові мережі” 33853832, 52 грн. заборгованості, 2171484, 21 грн. пені, 184 738, 11 грн. 3% річних та 379721, 71грн. інфляційних втрат.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що відповідно до вимог Закону України «Про теплопостачання», Постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217, якою затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу на якого покладені спеціальні обов'язки (Постанова № 217) встановлено, що плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів «населення», «бюджетні установи», «інші споживачі» зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків, в тому числі з позивачем. Отже, кошти, майже 100 %, що надійшли від споживачів відповідача перераховуються в першу чергу за спожитий природний газ, послуги з його транспортування та розподілу, у відповідності та в порядку, встановленому Постановою № 217. Право власності на кошти, що надходять від споживачів теплової енергії ОСОБА_1 «МТМ» набуває тільки після здійснення розподілу коштів і повернення їх у відсотку, що залишився на його поточному рахунку. Таким чином, виконання обов'язку ОСОБА_1 «МТМ» з перерахування коштів у встановленому Постановою №217 порядку в рахунок погашення заборгованості за послуги з транспортування природного газу підпорядковувалося публічно-правовим приписам нормативних актів щодо функцій постачальника комунальних послуг з опалення та ГВС населенню, і без прийняття в публічно-правовому порядку відповідних рішень Кабінетом Міністрів України, заміна суб'єкта в спірних правовідносинах, є неможливою. А такий порядок оплати є обов'язковим для відповідача. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині зазнають імперативного регулюючого впливу держави. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов’язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови. Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат відповідач зазначив, що з огляду на особливості здійснення господарської діяльності в сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в цій сфері, відповідач не має самостійно впливати на своєчасність розрахунків, у зв'язку з чим вина ОСОБА_1 «МТМ» у простроченні платежів за договором відсутня, тому і відсутній склад правопорушення, що згідно зі ст. 614 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до боржника заходи відповідальності, передбачені умовами договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Також, на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України відповідач просив суд зменшити суму пені на 90% та розстрочити виконання рішення у справі на 12 місяців.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив в якій, зокрема, зазначив, що в даному випадку предметом розгляду у даній справі є надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а не його постачання, а отже, посилання відповідача на нормативно-правові акти, що не відносяться до спірних взаємовідносини є безпідставними та такими, що не породжують у сторін даної справи будь-яких прав чи обов'язків і тому не можуть братись судом до уваги. Більше того, даний нормативно-правовий акт регулює лише порядок відкриття рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритм розподілу на них грошових коштів. Алгоритм розподілу коштів із рахунків зі спеціальним режимом використання є лише механізмом, яким Держава визначає спеціальний режим використання коштів, який у будь-якому разі не замінює чи скасовує виконання господарського зобов'язання в інший спосіб. В будь-якому випадку даний нормативно-правовий акт не звільняє відповідача від відповідальності за прострочення виконання господарського зобов'язання, яке у відповідача виникло внаслідок неналежного виконання умов Договору. Вважає безпідставним твердження відповідача про відсутність його вини в порушенні зобов’язань по оплаті, передбачених договором №1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %, то позивач вважає, що сума пені не є надмірно великою у зв’язку з цим, вважає, що не має підстав для її зменшення, тому позивач повністю заперечує проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90 %. Щодо розстрочення судового рішення зазначив, що відповідачем не доведені виняткові підстави, як це передбачено чинним законодавством, для розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ

31.03.2016 Публічним акціонерним товариством “Укртрансгаз”, найменування якого згідно з рішенням акціонера № 186 від 21.05.2018 змінено на - Акціонерне товариство “Укртрансгаз”, (Газотранспортне підприємство, позивач у справі) та ОСОБА_1 “Міські теплові мережі” (Замовник, відповідач у справі) укладено Договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1604000137/685/ЗП-16 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого Газотранспортне підприємство зобов’язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу Замовника отриманого від ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, через пункти приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а Замовник зобов’язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами у розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами Договору (п. 1.1.).

Річний плановий обсяг транспортування природного газу Замовника складає 168036,18 тис.куб.м., у тому числі по місяцях, згідно переліку. (п. 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 11.1 Договору, він укладений на строк з 01 квітня 2016 року і діє в частині надання послуг по транспортуванню газу до 31 грудня 2016 року, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги – до повного виконання замовником своїх зобов’язань в порядку, встановленому чинним законодавством України. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що ні позивач, ні відповідач у встановленому в п. 11.1 Договору порядку не заявляли один одному про припинення його дії або про перегляд умов Договору, договір є діючим.

Порядок розрахунків встановлено розділом 5 Договору. Так, згідно з п. 5.1 розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюється за тарифами, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. (НКРЕКП). Газотранспортне підприємство зобов'язується розміщувати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації.

Розрахунковий період за договором становить один місяць з 7-00 години першого дня місяця до 7-00 години першого дня наступного місяця включно. Вартість послуг з транспортування газу за місяць визначається як добуток тарифу на загальну кількість протранспортованого газу, визначеного згідно з розділами 3, 4 Договору, та податку на додану вартість. (пункт 5.3 Договору).

В пунктах 5.4, 5.5 Договору сторонами узгоджено, що вартість фактично наданих Газотранспортним підприємством Замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування природного газу здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Газотранспортного підприємства на умовах 100 відсотків попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до 20 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку, якщо Замовник є гарантованим постачальником, то Замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Умовами п. 7.1 Договору визначено, що Газотранспортне підприємство і Замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов’язань за Договором несуть відповідальність у межах, передбачених законодавством.

Згідно з п. 7.3 Договору у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов Договору у період з лютого по квітень 2019 року надав відповідачу послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами на загальну суму 33 907 498, 58 грн. відповідно до наступних актів наданих послуг:

- акт наданих послуг з транспортування природного газу № 02-19-1604000137/685/ЗП-16 від 28.02.2019 за лютий 2019 року на загальну суму 16 406 262, 35 грн.;

- акт наданих послуг з транспортування природного газу № 03-19-1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2019 за березень 2019 року на загальну суму 14 455 845,19 грн.;

- акт наданих послуг з транспортування природного газу № 04-19-1604000137/685/ЗП-16 від 30.04.2019 за квітень 2018 року на загальну суму 3 045 391,04 грн.

Всі вищезазначені акти наданих послуг за спірний період підписані без зауважень уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

З матеріалів справи вбачається та відповідачем не заперечується, що ОСОБА_1 “МТМ” оплату за надані за Договором послуги у спірний період здійснив частково, розрахунки за надані за Договором послуги за період березень - квітень 2019 відповідачем не здійснені у повному обсязі, за надані послуги у лютому 2019 року здійснено часткову оплату у розмірі 53 666, 06 грн.

Таким чином, станом на час вирішення спору судом за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 33 853 832, 52 грн.

Частинами 1, 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічний припис містять п., п.1, 7 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено Договором. Зазначені положення можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов’язання.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення заборгованості за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 за лютий - квітень 2019 року в повному обсязі суду не надав.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача 33 853 832, 52 грн. основного боргу пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що правовідносини сторін у справі щодо проведення розрахунків за Договором № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016 визначені Законом України “Про житлово-комунальні послуги” та Порядком розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов’язки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, а тому відповідач позбавлений реальної можливості здійснювати розрахунки власними коштами через їх відсутність та специфіку розрахунків із позивачем, що свідчить про відсутність вини відповідача у недотримання умов Договору щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги, судом відхиляються, з огляду на наступне.

У відповідності до статті 1 зазначеного вище Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.

Отже, вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін в частині порядку та строків розрахунків між сторонами та не впливає на них.

Обов'язок з оплати наданих позивачем відповідачу послуг з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, відповідно до умов Договору № 1604000137/685/ЗП-16 від 31.03.2016, покладено саме на відповідача як Замовника цих послуг; відповідач щодо обсягу та вартості про транспортованого газу за спірний період не заперечував та здійснював оплату за послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу. Згідно пункту 6.3.2 Договору відповідач прийняв на себе зобов’язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг згідно з умовами Договору.

Таким чином, зазначені відповідачем обставини не були фактичною перешкодою для оплати відповідачем отриманих від позивача послуг у спірний період.

Крім того, суд зауважує, що в даному випадку предметом розгляду у даній справі є надання послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а не його постачання, а отже, посилання відповідача на нормативно-правові акти, що не відносяться до спірних взаємовідносини є безпідставними та такими, що не породжують у сторін даної справи будь-яких прав чи обов'язків.

У зв’язку зі здійсненням відповідачем оплат вартості наданих послуг з порушенням строків, обумовлених Договором, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 2171484, 21 грн. пені за загальний період з 21.03.2019 по 13.06.2019.

В силу статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що у разі порушення Замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із Замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем за вказаний вище період, суд прийшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства та виконано правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 2171484, 21 грн. пені за порушення строків оплати по Договору за спірний період заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Заперечення відповідача про відсутність його вини у недотриманні умов Договору щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги, що виключає нарахування штрафних санкцій, в тому числі пені, за неналежне виконання умов Договору, із посиланням на та Порядок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 217 від 18.06.2014, судом вже раніше оцінені та відхилені як необґрунтовані.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, на 90 %.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За приписами ч. 4 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що зменшення розміру неустойки це право суду, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач посилається на скрутне фінансове становище підприємства, значну дебіторську заборгованість споживачів фізичних та юридичних осіб перед ОСОБА_1, не включення до тарифу на теплову енергію таких витрат як оплата штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов’язань, соціальною значимістю ОСОБА_1 “МТМ” як теплопостачального підприємства, що забезпечує централізоване теплопостачання міста Запоріжжя, та специфіку законодавчого регулювання сфери комунальних послуг в цілому та сфери теплопостачання зокрема, визначення першочерговості поточних платежів за природний газ, доведення на виконання Порядку №217 нормативів перерахування.

Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість Замовника належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням.

Водночас, політична та економічна ситуація в країні в рівній мірі впливає на фінансове становище обох сторін, внаслідок чого суд не вбачає можливості в наданні переваги певній стороні.

Відтак, враховуючи у сукупності викладені вище фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення пені не підлягає задоволенню.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Приписами ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” роз’яснено, що сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 184 738, 11 грн. 3% річних , за період з 21.03.2019 по 13.06.2019 та 379721, 71 грн. інфляційних втрат, за період з квітня по червень 2019.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних за вказаний вище період, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок позивачем виконаний правильно. Отже, позовні вимоги в цій частині є законними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний не правильно. Як вбачається з розрахунку позивача ним інфляційне нарахування на суму боргу здійснено окремо по кожному місяцю, без вирахування сукупного індексу інфляції за період прострочення платежу, та не враховано дефляцію, що суперечить вище викладеним приписам законодавства.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з квітня по червень 2019в сумі 224601, 20 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат судом відмовляється в задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 12 місяців.

Розглянувши вказане клопотання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Викладені відповідачем обставини щодо скрутного матеріального становища не є винятковими, не спростовують наявність вини у простроченні виконання грошового зобов’язання. Оцінивши у сукупності надані докази, зіставляючи майнові інтереси обох сторін, беручи до уваги факт того, що інфляційні процеси в державі також негативно впливають на майнові інтереси позивача у справі, суд не вбачає виключних підстав для надання розстрочки виконання рішення на 12 місяців.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Акціонерного товариства “Укртрансгаз” до ОСОБА_1 “Міські теплові мережі” задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 “Міські теплові мережі”, (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, код ЄДРПОУ 32121458) на користь Акціонерного товариства “Укртрансгаз”, (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 33 853 832 (тридцять три мільйони вісімсот п’ятдесят три тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 52 коп. заборгованість, 2 171 484 (два мільйони сто сімдесят одну тисячу чотириста вісімдесят чотири) грн. 21 коп. пені, 184 738 (сто вісімдесят чотири тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 11 коп. 3% річних, 224 601 (двісті двадцять чотири тисячі шістсот одну) грн. 20 коп. інфляційних втрат та 546 519 (п’ятсот сорок шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 84 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України “04” жовтня 2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Г.Зінченко