Рішення № 84727515, 19.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 12/23/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2019 Справа № 908/1335/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Соловйової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1335/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” (08150, Київська область, м. Боярка, вул. Соборності, буд. 36)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” (49126, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45)

про стягнення 1461751,36 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

Згідно із ст. 222 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 29.07.2019, 19.08.2019, 27.08.2019, 09.09.2019 здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу – програмно-апаратного комплексу «Акорд».

СУТЬ СПОРУ

Товариство з обмеженою відповідальністю “Ергопак” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. б/н від 22.05.2019 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення основного боргу в сумі 1441180,00 грн., інфляційного збільшення суми боргу в сумі 14411,80 грн. та трьох процентів річних в сумі 6159,56 грн. за договором поставки № 24 від 20.02.2014, що разом складає 1461751,36 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019 вищезазначену позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.

Ухвалою суду від 04.06.2019 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” за вих. б/н від 22.05.2019 залишено без руху в порядку ч. 1 ст. 174 ГПК України.

25.06.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява від 19.06.2019, відповідно до якої усунуто недоліки, які зумовили залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 26.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1335/19, присвоєно справі номер провадження 12/23/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.07.2019 о 17:15.

12.07.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 08.07.2019, в якій останній просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 1580584,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 14411,80 грн. та три проценти річних в сумі 6159,56 грн. за договором поставки № 24 від 20.02.2014, що разом складає 1601155,36 грн. До вказаної заяви додані докази направлення її на адресу відповідача та докази доплати позивачем судового збору в сумі 2092,00 грн.

17.07.2019 на адресу суду від відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним:

- товар, зазначений у видаткових накладних не співпадає з товаром, зазначеним в специфікаціях, доданих до позовної заяви;

- вважає, що позивачем не було доведено, що поставка товару, а саме: комплекту для прибирання совок + щітка, швабра плоска двостороння ДУО з ручкою 118см, швабра плоска 120см, швабра плоска MINI, насадка запасна для швабри двосторонньої ДУО, насадка запасна для швабри універсальна, насадка запасна для швабри LUXE, зубочистки бамбукові 250 шт. тубус МЖ, тарілки десертні кольорові 16см 12 шт. NV Plus, стакани кольорові 180мл 12 шт. NV Plus, тарілки столові кольорові 20,5 см 12 шт. NV Plus, була здійснена в рамках укладеного договору;

- у наданих позивачем видаткових накладних у графі «Отримав» міститься підпис та печатка ТОВ «Український Рітейл», проте не зазначено посаду та дані особи, яка вчинила підпис;

- таким чином, з видаткових накладних неможливо встановити хто саме їх підписав, а отже встановити особу, яка відвантажила товар, також неможливо встановити повноваження осіб, які підписали документи;

- позивачем не надані товарно-транспортні накладні;

- видаткові накладні, копії яких надано позивачем на підтвердження здійснення поставки товару, не можуть бути прийняті судом як первинні документи, а товарно-транспортних накладних взагалі немає в матеріалах справи;

- позивачем не надано належних доказів поставки товару, а документи, надані відповідачу та суду не є належними в розумінні чинного законодавства;

- надання таких документів є порушенням п. 3.6. Договору поставки, а отже на підставі п. 3.8. Договору поставки відповідач може відстрочити платежі за поставки, поки позивачем не будуть надані належні документи на супроводження товарів, жодних доказів, що позивач надавав відповідні документи відповідачу в матеріалах справи не міститься. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

17.07.2019 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк у зв’язку з неможливістю явки представника відповідача в судове засідання 29.07.2019 через зайнятість в судовому засіданні в Центральному апеляційному господарському суді.

В підготовчому судовому засіданні 29.07.2019 судом оголошено перерву (з урахуванням ухвали суду від 15.08.2019) до 19.08.2019 о 15:00, про що винесено відповідну ухвалу.

02.08.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив в порядку ст. 166 ГПК України, в якій останній зазначає наступне:

- всі видаткові накладні позивача, які надані суду, містять посилання на договір поставки № 24 від 20.02.2014, а тому твердження відповідача про поставку товару не в рамках договору поставки № 24 від 20.02.2014, є необґрунтованим;

- разом з подачею до суду позовної заяви позивач надав копію повідомлення відповідача про зразки підписів матеріально відповідальних осіб та печатки № 1880 від 05.10.2016, яке підтверджує повноваження на прийняття товару;

- відповідач не заявляв вимог щодо визнання недійсними видаткових накладних, тому враховуючи положення ст. 204 ЦК України видаткові накладні є правомірними;

- разом з подачею суду розрахунку заявлених до стягнення сум позивач надав копії товарно-транспортних накладних;

- представник відповідача не ознайомлювався з матеріалами справи, а тому зробив передчасні висновки щодо не підтвердження поставки відповідними документами;

- всі поставки підтверджені видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, актами звірки взаємних розрахунків, підписаними відповідачем. Просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 1580584,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 14411,80 грн. та три проценти річних в сумі 6159,56 грн. за договором поставки № 24 від 20.02.2014, що разом складає 1601155,36 грн.

19.08.2019 на адресу суду надійшла спільна заява від ТОВ "Ергопак" та ТОВ "Український Рітейл" про затвердження мирової угоди у справі № 908/1335/19, в якій сторони просять винести ухвалу у формі виконавчого документа, якою затвердити мирову угоду, укладену між позивачем та відповідачем, та закрити провадження у справі.

В підготовчому судовому засіданні 19.08.2019 судом оголошено перерву до 27.08.2019 о 15:45, про що винесено відповідну ухвалу.

Спільна заява сторін про затвердження мирової угоди у справі № 908/1335/19 та закриття провадження розглянута судом в підготовчому судовому засіданні 27.08.2019.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов’язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

В пункті 3.19. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову. Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді. Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Враховуючи те, що в пункті 1 мирової угоди від 30.07.2019 зазначено про визнання відповідачем суми існуючої заборгованості в розмірі 1601155,36 грн., в пункті 3 мирової угоди викладений графік погашення відповідачем заборгованості в сумі 1 601 155,36 грн., та одночасно в пункті 4 мирової угоди зазначено, що позивач відмовляється від вимоги про стягнення 3% у розмірі 6159,56 грн. та інфляційного збільшення суми боргу у розмірі 14411,80 грн., тобто умови мирової угоди викладені неоднозначно, що призведе до неможливості її виконання, суд відмовив у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди в редакції від 30.07.2019 у справі № 908/1335/19 та закритті провадження.

Про відмову в задоволенні вищевказаної заяви сторін зазначено в ухвалі від 27.08.2019.

Ухвалою суду від 27.08.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/1335/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.09.2019 о 14:45.

05.09.2019 на адресу суду від ТОВ «Український Рітейл» надійшла заява, в якій останнє повідомляє, що починаючи з 04.09.2019 ТОВ «Український Рітейл» зареєстровано за адресою: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45, що підтверджується відповідним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.09.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 04.09.2019, в якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 1001155,36 грн., що складається з 980584,00 грн. - сума основного боргу, 14411,80 грн. - сума інфляційного збільшення суми боргу та 6159,56 грн. – сума трьох процентів річних. В поданій заяві позивач вказує, що 12.08.2019 відповідач частково погасив прострочену дебіторську заборгованість в розмірі 150000,00 грн., 12.08.2019 відповідач частково погасив прострочену дебіторську заборгованість в розмірі 200000,00 грн. та 23.08.2019 відповідач частково погасив прострочену дебіторську заборгованість в розмірі 250000,00 грн. До вказаної заяви додані докази направлення її на адресу відповідача: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45.

Ухвалою суду від 09.09.2019 відкладений розгляд справи по суті на 19.09.2019 о 14:15.

19.09.2019 на адресу суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 17.09.2019, в якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 801155,36 грн., яка складається з: основного боргу в сумі 780584,00 грн., інфляційного збільшення суми боргу в розмірі 14411,80 грн., трьох процентів річних в сумі 6159,56 грн. В поданій заяві позивач вказує, що 10.09.2019 відповідач частково погасив прострочену дебіторську заборгованість в розмірі 100000,00 грн., 13.09.2019 відповідач частково погасив прострочену дебіторську заборгованість в розмірі 100000,00 грн. До вказаної заяви додані докази направлення її на адресу відповідача: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45.

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов’язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 46 ГПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Оскільки заяви про зменшення розміру позовних вимог від 04.09.2019 та від 17.09.2019 подані позивачем суду після закінчення підготовчого провадження (27.08.2019), тобто всупереч приписів п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, відтак вони не приймаються судом до розгляду.

Разом з тим, 12.07.2019 на адресу суду позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог від 08.07.2019, в якій просить стягнути з відповідача основну заборгованість в сумі 1580584,00 грн., інфляційне збільшення суми боргу в сумі 14411,80 грн. та три проценти річних в сумі 6159,56 грн. за договором поставки № 24 від 20.02.2014, що разом складає 1601155,36 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив, що основна заборгованість збільшилась на 139404,00 грн. – суму накладних, за яким настав строк оплати. Вказує перелік видаткових накладних, за якими настав строк оплати товару: видаткова накладна № 4404 від 21.02.2019, видаткова накладна № 5201 від 28.02.2019, видаткова накладна № 5289 від 28.02.2019, видаткова накладна № 5747 від 07.03.2019, видаткова накладна № 5762 від 07.03.2019, видаткова накладна № 6490 від 14.03.2019, видаткова накладна № 6525 від 14.03.2019, видаткова накладна № 8053 від 28.03.2019.

При цьому з вказаного переліку накладних видаткові накладні № 5289 від 28.02.2019, № 5762 від 07.03.2019, № 6490 від 14.03.2019, № 8053 від 28.03.2019 взагалі до позову позивачем не додавались. Як вбачається з наданого розрахунку заявлених сум до стягнення (том 2, а.с. 1-10) заборгованість за вказаними накладними позивачем не була заявлена до стягнення, тобто не входила до суми боргу, яку він просив стягнути з відповідача в позові.

Частина 3 ст. 46 ГПК України надає право позивачу, крім прав, визначених ст. 42 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п’ять днів до початку першого судового засідання у справі.

При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Частина 3 ст. 46 ГПК України встановлює, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Тому у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Предметом позовної заяви, поданої позивачем, у вказаній справі є стягнення з відповідача заборгованості у сумі 1441180,00 грн. за порушення умов договору поставки № 24 від 20.02.2014 щодо повної та своєчасної оплати товару поставленого в період з вересня 2018 по 14.03.2019 (підстава позову), яке підтверджено відповідними первинними документами – накладними на поставку товару за вказаний період, доданими до позову.

В свою чергу, подаючи заяву про збільшення розміру позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 1580584,00 грн. (предмет позову) за порушення умов договору поставки № 24 від 20.02.2014 щодо повної та своєчасної оплати товару поставленого в період з вересня 2018 по 28.03.2019 (підстава позову), включивши до суми боргу вартість товару за видатковими накладними № 5289 від 28.02.2019, № 5762 від 07.03.2019, № 6490 від 14.03.2019, № 8053 від 28.03.2019.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, у своїй сукупності.

Оскільки між сторонами укладений договір не на конкретний товар в одному екземплярі, а стосовно поставки невизначеного кола товарів (поставки партіями), крім того, договір є таким, що продовжується (почав діяти з 20.02.2014 року), то і підставою позову є не лише порушення умов договору № 24 від 20.02.2014, а порушення умов договору поставки товару, здійсненого у певний період, що підтверджується, у сукупності, договором з накладними на поставку товару за певний період.

З огляду на викладене, оскільки позивачем змінено як предмет (суму заборгованості), так і підставу позову – заявлено до стягнення заборгованість, що виникла за зовсім інший період часу (вимога, викладена у позові стосується періоду поставки з вересня 2018 по 14.03.2019, а у заяві викладено вимогу про стягнення заборгованості за період з вересня 2018 по 28.03.2019), що підтверджується зовсім іншими доказами, які були подані разом із розрахунком заборгованості (том 2, а.с. 19-22), то подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог є за своєю правовою суттю фактично новим позовом до відповідача.

Вказані дії позивача щодо одночасної зміни предмету та підстави позову суперечать ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в прийнятті до розгляду заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.07.2019 і розглядає по суті раніше заявлені позовні вимоги, викладені в позові.

В судове засідання 19.09.2019 представники сторін не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення на їх адреси копій ухвали від 09.09.2019.

Неявка в судове засідання 19.09.2019 представників сторін, належним чином повідомлених про дату та час розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв’язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без їх участі.

Враховуючи зміну місцезнаходження відповідача в даній справі, суд вважає зазначити в рішенні в даній справі вірну адресу відповідача.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив.

Позов мотивовано тим, що 20.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, далі Покупець, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ергопак”, далі Постачальник, був укладений договір поставки № 24, далі Договір з протоколом розбіжностей від 20.02.2014.

До вказаного Договору між сторонами підписані наступні додаткові угоди: № 1 від 26.02.2014, від 18.12.2014, від 01.01.2015, № 19/05 від 30.04.2015, № 20/05 від 30.04.2015, від 30.04.2016, від 01.11.2016, від 01.10.2017.

Відповідно до п. 1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов’язується поставляти, а Покупець приймати та оплачувати Товар, далі Товар, на умовах даного Договору. Найменування, асортимент та ціна товару, який постачається, зазначається в Додатку № 1 «Специфікація», який є невід’ємною частиною даного Договору.

Згідно із п. п. 2.1., 2.2. Договору товар поставляється Постачальником окремими партіями у відповідності із замовленнями на поставку. Постачальник зобов’язується приймати від Покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставку товару за адресами, в кількості та на дату, зазначені у замовленні, своїми транспортними засобами та за свій рахунок. У випадку, підписання сторонами графіку поставок, строки поставки визначаються згідно погодженого графіку. Замовлення передаються Покупцем нарочно, факсимільним зв’язком або електронним зв’язком, а у випадку відсутності таких – телефонограмою.

Згідно із п. п. 3.1., 3.6., 3.7. Договору приймання товару на розподільчому центрі здійснюється з 08.00 до 14.30. Приймання товару в магазинах Покупця здійснюється з 08.00 до 16.00. Покупець залишає за собою право змінити день та час приймання товару за умови попереднього повідомлення про це за 5 робочих днів. Розвантаження та приймання товару, який не був доставлений в зазначений час, не буде здійснюватися. Якщо при прийманні виявилась невідповідність (помилки) в супровідних документах або невідповідність прийнятого товару супровідним документам, в момент приймання складається акт розбіжностей за участю представника Покупця та особи, безпосередньо здійснюючої доставку (передачу) товару, в якому зазначаються виявлені при прийманні невідповідності. Особа, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.) вправі зазначити свої заперечення при складанні акту розбіжностей. Акт розбіжностей підписується Покупцем та особою, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.) із зазначенням посади та розшифрування підпису. На товарній накладній ставиться відмітка про складання акта розбіжностей. Якщо особа, яка здійснила безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.) відмовляється ставити свій підпис, Покупець вправі відмовитись від приймання товару або прийняти товар, зазначивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка здійснює безпосередню передачу товару. В даному випадку акт розбіжностей з підписом та печаткою представника Покупця вважається прийнятим сторонами. Другий примірник товарної накладної зі складеним актом розбіжностей передається Постачальнику через особу, яка здійснює безпосередню доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.). На підставі акта розбіжностей Постачальник надає Покупцю корегування до податкової накладної згідно діючого законодавства. Разом з товаром Постачальник зобов’язаний надати наступні супровідні документи:

- замовлення на поставку з відміткою Постачальника (підписом та печаткою) про отримання замовлення;

- товарна накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна (крім випадків, передбачених законодавством та договором);

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України;

- довіреність на представника Постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару, фіксації фактів невідповідності товару та/або супровідних документів умовам договору або законодавства, отримання листів та документів від Покупця.

Умовами п. 6.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 20/05 від 30.04.2015) сторони визначили, що оплата товару ТМ «Мелочи Жизни» здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 6.7. Договору передбачено, що Покупець має право затримувати оплату за товар, якщо накладні або податкові накладні не відповідають встановленим законом вимогам, або товар поставлений не зі всіма супровідними документами до тих пір, поки Постачальник не усуне всі недоліки. Про це Покупець інформує Постачальника у письмовому виді.

Відповідно до п. 7.1. Договору Покупець має право повернути Постачальнику товари, які були поставлені Покупцю, а Постачальник зобов’язаний прийняти такі товари в наступних випадках:

- якщо строк придатності (зберігання) товарів сплив;

- якщо товар був повернутий Покупцю споживачами як неякісний в період строку придатності;

- виявлено невідповідність якості поставлених товарів при отриманні, підготовці до реалізації або в період реалізації;

- якщо товар не користується попитом у споживачів та/або не реалізований більше ніж за 90 календарних днів;

- закінчення сезону для сезонних товарів;

- закінчення строку дії Договору, в т.ч. його дострокове розірвання;

- в інших випадках, передбачених даним Договором.

Згідно із п. 11.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2014. У випадку, якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна із сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично продовжується на кожний наступний рік.

Враховуючи відсутність заяв сторін про розірвання договору, умови договору є дійсними і на момент розгляду даного спору судом.

До вказаного Договору між сторонами були підписані Специфікації (том 2, а.с. 34, 35).

Позивач в позові вказує, що вартість поставленого та не оплаченого товару за Договором відповідачу станом на 30.09.2018 складає 1198534,14 грн., за період з 01.10.2018 по 17.04.2019 вартість поставленого товару складає 1629736,80 грн., вартість недопоставленого товару за період з 01.10.2018 – 17.04.2019 становить 9627,96 грн., вартість оплаченого товару за період з 01.10.2018 – 17.04.2019 – 1238058,98 грн. Відтак, за розрахунком позивача сума поставленого і не оплаченого товару складає 1580584,00 грн. Позивач зазначає, що від суми 1580584,00 грн. потрібно відняти суму видаткових накладних, строк оплати за якими не настав, а саме видаткових накладних № 4404 від 21.02.2019, № 5201 від 28.02.2019, № 5289 від 28.02.2019, № 5747 від 07.03.2019, № 5762 від 07.03.2019, № 6490 від 14.03.2019, № 6525 від 14.03.2019, № 8053 від 28.03.2019. Відтак, позивач зазначає, що сума простроченої заборгованості станом на 22.05.2019 складає 1441180,00 грн.

З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов’язання з боку відповідача, в зв’язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 01.04.2019 по 22.05.2019 в сумі 6159,56 грн. та інфляційні витрати за загальний період з 01.04.2019 по 22.05.2019 в сумі 14411,80 грн.

Судом досліджені правові норми, які підлягають застосуванню у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами було укладено договір поставки. Відповідно до вимог Господарського кодексу України договір вважається укладеним у випадку досягнення сторонами умов щодо його предмету, строку та ціни. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, тобто встановили його предмет, визначили ціну, строк дії договору, порядок здійснення розрахунків, умови поставки, а тому відповідно до вимог ст. ст. 638, 639, 712 ЦК України та ст. ст. 180, 181 ГК України, він вважається укладеним згідно частини 7 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 1 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар, передбачений умовами Договору, за період з 04.10.2018 по 14.03.2019 (відповідно до видаткових накладних, доданих до позову) на загальну суму 1519770,54 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

- видатковою накладною № 32369 від 04.10.2018 на суму 73647,66 грн.;

- видатковою накладною № 32438 від 04.10.2018 на суму 4727,34 грн.;

- видатковою накладною № 32859 від 09.10.2018 на суму 38890,80 грн.;

- видатковою накладною № 33114 від 11.10.2018 на суму 64229,10 грн.;

- видатковою накладною № 33706 від 18.10.2018 на суму 51170,10 грн.;

- видатковою накладною № 34578 від 25.10.2018 на суму 3353,40 грн.;

- видатковою накладною № 34579 від 25.10.2018 на суму 5430,72 грн.;

- видатковою накладною № 34729 від 25.10.2018 на суму 46454,88 грн.;

- видатковою накладною № 35745 від 31.10.2018 на суму 26578,38 грн.;

- видатковою накладною № 35608 від 31.10.2018 на суму 63216,48 грн.;

- видатковою накладною № 36331 від 08.11.2018 на суму 13335,00 грн.;

- видатковою накладною № 36358 від 08.11.2018 на суму 35359,44 грн.;

- видатковою накладною № 37070 від 15.11.2018 на суму 38768,88 грн.;

- видатковою накладною № 37757 від 22.11.2018 на суму 14838,30 грн.;

- видатковою накладною № 37799 від 22.11.2018 на суму 31258,86 грн.;

- видатковою накладною № 38378 від 29.11.2018 на суму 90005,52 грн.;

- видатковою накладною № 38592 від 29.11.2018 на суму 36607,44 грн.;

- видатковою накладною № 39437 від 06.12.2018 на суму 46196,88 грн.;

- видатковою накладною № 39494 від 06.12.2018 на суму 179840,34 грн.;

- видатковою накладною № 39520 від 06.12.2018 на суму 113223,24 грн.;

- видатковою накладною № 41048 від 20.12.2018 на суму 59294,04 грн.;

- видатковою накладною № 41052 від 20.12.2018 на суму 158858,70 грн.;

- видатковою накладною № 1584 від 24.01.2019 на суму 42655,80 грн.;

- видатковою накладною № 1585 від 24.01.2019 на суму 132670,20 грн.;

- видатковою накладною № 2166 від 31.01.2019 на суму 31555,98 грн.;

- видатковою накладною № 2297 від 31.01.2019 на суму 11862,90 грн.;

- видатковою накладною № 2303 від 31.01.2019 на суму 11377,80 грн.;

- видатковою накладною № 2961 від 07.02.2019 на суму 8579,16 грн.;

- видатковою накладною № 2964 від 07.02.2019 на суму 368,64 грн.;

- видатковою накладною № 3720 від 14.02.2019 на суму 26572,32 грн.;

- видатковою накладною № 4404 від 21.02.2019 на суму 17131,08 грн.;

- видатковою накладною № 5201 від 28.02.2019 на суму 12285,84 грн.;

- видатковою накладною № 5747 від 07.03.2019 на суму 27564,84 грн.;

- видатковою накладною № 6525 від 14.03.2019 на суму 1860,48 грн.

Видаткова накладна № 37263 від 15.11.2018 на суму 27380,10 грн., яка зазначена в розрахунку заявлених до стягнення сум (том 2, а.с. 1-10), позивачем до матеріалів справи не надана.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем за договором поставки № 24 від 20.02.2014 був підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період: жовтень 2018 – травень 2019, в якому зазначене початкове сальдо в сумі 1198534,14 грн. У вказаному акті звірки також зазначені корегування реалізації товарів та послуг, а саме: 05.10.2018 на суму «-1323,00 грн.», 18.10.2018 на суму «-1341,36 грн.», 16.11.2018 на суму «-691,20 грн.», 22.11.2018 на суму «-1999,08 грн.», 04.12.2018 на суму «-1012,20 грн.», 20.12.2018 на суму «-939,60 грн.», 20.12.2018 на суму «-301,32 грн.», 25.01.2019 на суму «-2020,20 грн.».

Підписавши вказаний акт звірки відповідач визнав наявність за договором поставки № 24 від 20.02.2014 початкового сальдо станом на 30.09.2018 в сумі 1198534,14 грн., а також проведені корегування, а саме, що вартість недопоставленого товару разом складає «-9627,96 грн.».

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснював часткові оплати за поставлений позивачем за Договором товар на загальну суму 514670,00 грн., що підтверджується випискою банку по рахунку позивача (том 2, а.с. 23), а саме:

- 01.10.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- 22.10.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- 29.10.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- 29.10.2018 на суму 30 000,00 грн.;

- 06.11.2018 на суму 20 000,00 грн.;

- 12.11.2018 на суму 25 670,00 грн.;

- 19.11.2018 на суму 29 000,00 грн.;

- 04.12.2018 на суму 10 000,00 грн.;

- 14.01.2019 на суму 40 000,00 грн.;

- 22.01.2019 на суму 100 000,00 грн.;

- 24.01.2019 на суму 100 000,00 грн.;

- 28.01.2019 на суму 20 000,00 грн.;

- 05.02.2019 на суму 30 000,00 грн.;

- 07.02.2019 на суму 40 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідач звертався до позивача із заявами-повідомленнями про зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно яких сторонами проведений залік на загальну суму 723388,98 грн. (том 2, а.с. 36-47), а саме:

- за заявою-повідомленням № 244 від 17.10.2018 розмір взаємних вимог, які погашаються 4242,96 грн.;

- за заявою-повідомленням № 245 від 17.10.2018 розмір взаємних вимог, які погашаються 132150,66 грн.;

- за заявою-повідомленням № 268 від 21.11.2018 розмір взаємних вимог, які погашаються 102686,28 грн.;

- за заявою-повідомленням № 269 від 21.11.2018 розмір взаємних вимог, які погашаються 1697,01 грн.;

- за заявою-повідомленням № 883 від 22.12.2018 розмір взаємних вимог, які погашаються 135241,31 грн.;

- за заявою-повідомленням № 884 від 22.12.2018 розмір взаємних вимог, які погашаються 1915,69 грн.;

- за заявою-повідомленням № 104 від 17.01.2019 розмір взаємних вимог, які погашаються 134,10 грн.;

- за заявою-повідомленням № 105 від 17.01.2019 розмір взаємних вимог, які погашаються 200222,02 грн.;

- за заявою-повідомленням № 400 від 18.02.2019 розмір взаємних вимог, які погашаються 82116,89 грн.;

- за заявою-повідомленням № 401 від 18.02.2019 розмір взаємних вимог, які погашаються 9,39 грн.;

- за заявою-повідомленням № 695 від 21.03.2019 розмір взаємних вимог, які погашаються 26093,72 грн.;

- за заявою-повідомленням № 861 від 17.04.2019 розмір взаємних вимог, які погашаються 36878,95 грн.

Таким чином, часткові оплати відповідачем вартості поставленого товару разом з проведеними заліками зустрічних однорідних вимог складають 1238058,98 грн.

Враховуючи викладене, розмір заборгованості відповідача за поставлений за Договором товар визначений судом наступним чином: 1198534,14 грн. + 1519770,54 грн. (вартість поставленого товару за період з 04.10.2018 по 14.03.2019) - 9627,96 грн. (вартість недопоставленого товару за період з 04.10.2018 по 14.03.2019) - 1238058,98 грн. (вартість оплаченого товару в т.ч. за рахунок заліку) – 58842,24 грн. (сума видаткових накладних № 4404 від 21.02.2019, № 5201 від 28.02.2019, № 5747 від 07.03.2019, № 6525 від 14.03.2019, за якими строк оплати не настав) = 1411775,50 грн.

Матеріали справи свідчать, що позивач звертався до відповідача з вимогою за вих. № 154 від 10.05.2019, в якій вимагав сплатити на розрахунковий рахунок ТОВ «Ергопак» заборгованість за договором поставки № 24 від 20.02.2014 в сумі 1414607,68 грн. Факт направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується фіскальним чеком від 16.05.2019 та описом вкладення від 16.05.2019 (том 1, а.с. 11-13).

Втім, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Умовами п. 6.5. Договору (в редакції додаткової угоди № 20/05 від 30.04.2015) сторони визначили, що оплата товару ТМ «Мелочи Жизни» здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 90 календарних днів з дня поставки товару. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Докази у справі свідчать, що відповідач здійснив часткову оплату вартості поставленого товару в загальному розмірі 800 000,00 грн., що підтверджується виписками банку по рахунку позивача, засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи, а саме:

- 12.08.2019 на суму 150 000,00 грн.;

- 12.08.2019 на суму 200 000,00 грн.;

- 23.08.2019 на суму 250 000,00 грн.;

- 10.09.2019 на суму 100 000,00 грн.;

- 13.09.2019 на суму 100 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оплата боргу за поставлений товар в загальній сумі 800 000,00 грн. була здійснена відповідачем після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі.

Законодавець зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі якщо відсутній предмет спору (пункт 2 ч. 1 статті 231 ГПК України), зокрема у таких випадках:

· припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань;

· спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Оскільки відповідачем частково погашено суму заборгованості за вказаним Договором, провадження у справі № 908/1335/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” щодо стягнення з останнього заборгованості в сумі 800 000,00 грн. за договором поставки № 24 від 20.02.2014 слід закрити за ознаками п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Проте, відповідач обов’язок з оплати поставленого товару за Договором в повному обсязі не виконав, чим порушив умови Договору.

З урахуванням вказаних часткових оплат, неоплачена заборгованість за поставлений товар складає 611775,50 грн.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної норми визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов’язань за Договором щодо не здійснення оплати в повному обсязі за поставлений товар, а також доведено порушення відповідачем строку оплати товару, встановленого умовами договору, а наявність заборгованості в сумі 611775,50 грн. підтверджується наявними справі підписаними видатковими накладними з урахуванням проведених відповідачем часткових оплат та заліку зустрічних однорідних вимог. Відповідач доказів сплати боргу в повному обсязі станом на день розгляду справи суду не надав.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 611775,50 грн.

Фактичні обставини справи свідчать, що зобов’язання з оплати вартості поставленого товару з боку відповідача залишились невиконаними належним чином.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання зобов’язань за Договором нарахував відповідачу три проценти річних за період з 01.04.2019 по 22.05.2019 в сумі 6159,56 грн. та інфляційні витрати за період з 01.04.2019 по 22.05.2019 в сумі 14411,80 грн.

При цьому з викладеного в позовній заяві розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних витрат вбачається, що вони нараховувались на суму боргу 1441180,00 грн.

Дослідивши вказані розрахунки трьох відсотків річних та інфляційних витрат суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем невірно визначена сума боргу, на яку нараховані три відсотки річних та інфляційні витрати та періоди початку виникнення прострочення заборгованості.

Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок трьох відсотків річних за допомогою програми “Законодавство”.

Три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

1) сума заборгованості за поставлений товар, строк оплати якого настав до 01.04.2019 становить 1183011,65 грн. (розрахована наступним чином: 1198534,14 грн. + 1195285,50 грн. (сума накладних з 04.10.2018 по 20.12.2018, строк оплати яких настав до 01.04.2019) – 9627,96 грн. (сума недопоставленого товару) – 1201180,03 грн. (розмір часткових оплат, проведених відповідачем з 01.10.2018 по 07.02.2019 та проведених заліків зустрічних вимог за заявами за період з 17.10.2018 по 21.03.2019 включно)

- за період з 01.04.2019 по 16.04.2019 (16 днів прострочення) від суми боргу 1183011,65 грн. три відсотки річних складають 1555,74 грн.;

2) на суму заборгованості за поставлений товар – 1146132,70 грн. (з урахуванням проведеного заліку 17.04.2019 на 36878,95 грн.)

- за період з 17.04.2019 по 24.04.2019 (8 днів прострочення) від суми боргу 1146132,70 грн. три відсотки річних складають 753,62 грн.;

3) сума заборгованості за поставлений товар з урахуванням видаткових накладних від 24.01.2019, строк оплати якого настав 24.04.2019, складає 1321458,70 грн., прострочка виникла з 25.04.2019

- за період з 25.04.2019 по 02.05.2019 (8 днів прострочення) від суми боргу 1321458,70 грн. три відсотки річних складають 868,90 грн.;

4) сума заборгованості за поставлений товар з урахуванням видаткових накладних від 31.01.2019 складає 1376255,38 грн., строк оплати якого настав 01.05.2019, втім оскільки це вихідний день, в силу приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України строк оплати настав 02.05.2019, прострочка виникла з 03.05.2019

- за період з 03.05.2019 по 08.05.2019 (6 днів прострочення) від суми боргу 1376255,38 грн. три відсотки річних складають 678,70 грн.;

5) сума заборгованості за поставлений товар з урахуванням видаткових накладних від 07.02.2019 складає 1385203,18 грн., строк оплати якого настав 08.05.2019, прострочка виникла з 09.05.2019

- за період з 09.05.2019 по 15.05.2019 (7 днів прострочення) від суми боргу 1385203,18 грн. три відсотки річних складають 796,97 грн.;

6) сума заборгованості за поставлений товар з урахуванням видаткової накладної від 14.02.2019 складає 1411775,50 грн., строк оплати якого настав 15.05.2019, прострочка виникла з 16.05.2019

- за період з 16.05.2019 по 22.05.2019 (7 днів прострочення) від суми боргу 1411775,50 грн. три відсотки річних складають 812,25 грн.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума трьох процентів річних за прострочення оплати поставленого товару становить 5466,18 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач нараховує інфляційні витрати за квітень 2019 від суми боргу 1441180,00 грн.

За розрахунком суду заборгованість складає 1411775,50 грн., проте строк оплати вказаної заборгованості настав 15.05.2019, відтак індекс інфляції за квітень 2019 на вказану заборгованість не підлягає застосуванню.

Разом з тим, сума заборгованості, яка є простроченою на неоплаченою відповідачем, яка існувала протягом квітня 2019 року, до якої підлягає застосуванню індекс інфляції за квітень 2019 року, становить 1146132,70 грн. (з урахуванням проведеного заліку 17.04.2019 на 36878,95 грн.)

Інфляційні витрати розраховані судом наступним чином:

1) на заборгованість за поставлений товар в сумі 1146132,70 грн., строк оплати якої настав 20.03.2019, прострочка виникла з 21.03.2019

- за квітень 2019 від заборгованості 1146132,70 грн. інфляційні витрати складають 11461,33 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат підлягають задоволенню частково, а саме три відсотки річних в сумі 5466,18 грн., інфляційні витрати в сумі 11461,33 грн.

Щодо заперечень відповідача проти позову, викладених у відзиві, суд вважає зазначити наступне.

Стосовно відсутності зазначення посади осіб, які отримували товар від імені Покупця слід зазначити, що у видаткових накладних та товарно-транспортних накладних зазначені прізвища працівників ТОВ «Український Рітейл» та містяться їх підписи.

Всі видаткові накладні, які надані суду, містять посилання на договір поставки № 24 від 20.02.2014, а тому твердження відповідача про поставку товару не в рамках договору поставки № 24 від 20.02.2014, є необґрунтованими та безпідставними.

Твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних спростовується наданими позивачем до справи товарно-транспортними накладними (том 2, а.с. 48-97).

Факт поставки товару за Договором позивачем відповідачу підтверджується підписаними між ними видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відтак, у відповідача виник обов'язок з проведення розрахунку за відпущений позивачем товар.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази інформування відповідачем позивача в порядку, передбаченому п. 6.7. Договору, про те, що видаткові накладні не відповідають встановленим законом вимогам.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 19.09.2019, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, 86, 123, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 233, 236, 238, ч. 1 ст. 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В

1. Провадження у справі № 908/1335/19 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” про стягнення основного боргу в сумі 800 000,00 грн. закрити.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45, код ЄДРПОУ 34604386, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак”, 08150, Київська область, м. Боярка, вул. Соборності, буд. 36, код ЄДРПОУ 31364122, заборгованість в сумі 611775 (шістсот одинадцять тисяч сімсот сімдесят п’ять) грн. 50 коп., три відсотка річних в сумі 5466 (п’ять тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 18 коп., інфляційні витрати в сумі 11461 (одинадцять тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 33 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 21430 (двадцять одна тисяча чотириста тридцять) грн. 54 коп., видавши наказ.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Ергопак” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл” відмовити.

Повне рішення складено – 01.10.2019 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.