Рішення № 84726406, 25.09.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10850/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Арапіної Н.Є.

з секретарями Головатюк І.І., Павліковим Д.О.

за участі

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марії Іванівни про визнання договору дарування недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності,

в с т а н о в и в:

позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марії Іванівни про визнання договору дарування недійсним. Свої вимоги мотивувала тим, що 17 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_1 подарувала обдаровуваній ОСОБА_4 , а остання прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Позивач укладаючи оспорюваний договір дарування діяла під впливом помилки відносно правової природи угоди, прав та обов`язків сторін, оскільки ніколи не збиралася відчужувати та передавати квартиру у власність, у якій проживає та іншого житла не має. Зважаючи на похилий вік вважала, що укладає договір довічного утримання. При цьому, після підписання спірного договору, фактично квартиру не передавала, від особистих речей її не звільняла та залишилася там проживати. У зв`язку з чим просить визнати недійсним договір дарування квартири, укладений 17 березня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом 16-ої Київської державної нотаріальної контори Шапченко М.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 2-805.

Під час підготовчого судового засідання позивач уточнила позовні вимоги та остаточно просить визнати договір дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року недійсним та застосувати наслідки недійсності такого правочину, шляхом приведення сторін у первинний стан; скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 239/ 32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

07 листопада 2018 року ухвалою суду витребувано у Шістнадцятої державної нотаріальної контори (02091, вул. Харківське шосе, 172, м. Київ) належним чином завірені матеріли щодо оформлення договору дарування квартири АДРЕСА_1 , який укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченого 17 березня 2011 року, зареєстровано за № 2-805.

12 грудня 2018 року протокольною ухвалою суду підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

14 грудня 2018 року ухвалою суду заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено повністю: накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 .

25 вересня 2019 року розгляд справи закінчено ухваленням рішення по суті вимог.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Дала пояснення аналогічні викладеним у позові. Представництво інтересів здійснював ОСОБА_2 .

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові. Дав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Представництво інтересів здійснювала ОСОБА_3 .

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала. Пояснила, що позивач свідомо уклала договір дарування спірної квартири, оскільки позивач посварилася з рідною сестрою та відповідач є найближчою родичкою. До 2017 року між сторонами були гарні стосунки, відповідач надавала допомогу позивачу.

Третя особа державний нотаріус Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марія Іванівна в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. До суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Свідок ОСОБА_7 пояснила, що позивача знає як учасника війни, яка має вади із зором. Позивач проживає у спірній квартирі сама, оплачує житлово-комунальні послуги, сама себе обслуговує. У 2012 році її стан здоров"я погіршився, позивач потребувала стороннього догляду. Цього ж року паспортистом у домовій книзі було внесено запис про відповідача як власника спірної квартири.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що відповідач є донькою рідної сестри позивача та свідка. Позивач потребувала стороннього догляду, відповідач запропонувала позивачу доглядати її та протягом року привозила продукти харчування, зробила косметичний ремонт окремого приміщення у спірній квартирі. Пізніше позивач почала скаржитись на відповідача, яка не доглядає її та не робить необхідного ремонту в квартирі. Зі слів позивача свідку стало відомо, що спірна квартира переписана на відповідача. Оскільки позивач конкретно не могла пояснити, які зобов"язання має відповідач свідок повела її до нотаріусу, у якого дізналися про оформлення договору дарування спірної квартири. Про укладення договору дарування, а не довічного утримання позивачу стало відомо у 2017 році. Позивач має вади із зором.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

17 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено Договір дарування квартири, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, відповідно до якого дарувальник ОСОБА_1 подарувала обдаровуваній ОСОБА_4 , а остання прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 8).

Позивач просить визнати договір дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року недійсним та застосувати наслідки недійсності такого правочину, шляхом приведення сторін у первинний стан.

В обґрунтування позовних позивач зазначила, що укладаючи оспорюваний договір дарування, вона діяла під впливом помилки відносно правової природи угоди, прав та обов`язків сторін, оскільки ніколи не збиралася відчужувати та передавати квартиру у власність, у якій проживає та іншого житла не має. Зважаючи на похилий вік вважала, що укладає договір довічного утримання. При цьому, після підписання спірного договору, фактично квартиру не передавала, від особистих речей її не звільняла та залишилася там проживати.

На підтвердження надала епікриз (виписку) з історії хвороби № 14292 (а.с. 11), виписку з історії хвороби № 2154/780 (а.с. 12), виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 27 липня 2018 року (а.с. 98), довідку Житлово-будівельного кооперативу «Райдуга» від 02 січня 2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 з 1968 року постійно та одноосібно мешкає та користується до сьогодні квартирою АДРЕСА_1 ; своєчасно сплачує вартість наданих житлово-комунальних послуг (а.с. 99).

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Відповідач ОСОБА_4 не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений строк, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Третя особа державний нотаріус Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марія Іванівна не скористалася своїм правом подачі письмових пояснень щодо позову.

Відповідно до вимог ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ч. 1 ст. 718 Цивільного кодексу України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.

Згідно вимог ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов`язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

З роз`яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними", убачається, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Виходячи зі змісту статей 203,717 ЦК України, договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Отже, наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров`я та потреба у зв`язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарування дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

Лише в разі встановлення цих обставин норми частини першої статті 229 та статей 203 і 717 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Така правова позиція викладена у Постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (справа №6-202цс15 від 21.10.2015 року).

Судом встановлено, що 17 березня 2011 року між позивачем та відповідачем укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 , яка є єдиним житлом позивача. Фактичної передачі спірної квартири не відбулося, оскільки позивач продовжує проживати у ній.

Під час укладення оспорюваного договору волевиявлення позивача не відповідало її внутрішній волі та не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених договорами дарування. Позивач діяла під впливом помилки, оскільки вважала, що укладає договір довічного утримання, за умовами якого відповідач буде здійснювати догляд за нею, тобто помилялася щодо правової природи правочину.

Вказані обставини підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.

Враховуючи похилий вік та стан здоров`я позивача на час укладення спірного договору, потребу в сторонньому догляді та матеріальній допомозі, суд приходить висновку про те, що укладаючи спірний договір дарування квартири, позивач помилялась щодо правової природи цих правочинів, прав та обов`язків, які виникнуть після його укладення між нею і відповідачем.

Представник відповідача подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Твердження відповідача, що позивач довідалася або могла довідатися про порушення свого права в день укладання спірного договору дарування - 17 березня 2011 року спростовуються поясненнями свідка ОСОБА_8 , що про порушене право позивач дізналась у 2017 році після відвідування нотаріуса та медичною документацією щодо наявності у позивача вад зору.

За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марії Іванівни про визнання договору дарування недійсним, застосування наслідків недійсності правочину повністю: визнати договір дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року недійсним. Зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 239/ 32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805.

На підтвердження заявлених вимог представник позивача надав суду інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, зі змісту якої вбачається, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно № 239/ 32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805 (а.с. 73).

Згідно абз. 2 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

З урахуванням положення ч.2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Судом встановлено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно № 239/32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснена на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805, який є недійсним.

За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішення про реєстрацію права власності повністю: скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 239/32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805.

З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марії Іванівни про визнання договору дарування недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності підлягають задоволенню повністю: визнати договір дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року недійсним. Зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 239/ 32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805

На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору.

Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних (768,40 грн.).

З урахуванням викладеного, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за три позовні вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 2 305,20 грн. (768,40 грн. х3).

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 203, 215, 216, 229, 256, 257, 261, 267, 717, 718, 719, 722 ЦК України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п. 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 142, 247, 259, 263, 264-265, 273, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позові вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державного нотаріуса Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марії Іванівни про визнання договору дарування недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та скасування рішення про реєстрацію права власності задовольнити повністю.

Визнати договір дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідчений державним нотаріусом Шістнадцятої Київської державної нотаріальної контори Шапченко Марією Іванівною та зареєстрований в реєстрі за № 2-805, укладений між ОСОБА_1 до ОСОБА_4 з 17 березня 2011 року недійсним.

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно № 239/ 32758 в книзі: д.77-3, а саме на квартиру, яка що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте на підставі договору дарування квартири від 17 березня 2011 року, посвідченого Шістнадцятою Київською державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 2-805.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п"ять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя Н.Є.Арапіна