Рішення № 84726201, 26.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 вересня 2019 року 15:46 № 640/7825/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуюча суддя Кузьменко А.І., судді Добрівська Н.А., Маруліна Л.О., за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

третя особа Державне агентство рибного господарства України

про визнання дій протиправними

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Пуленець А.С.,

від третьої особи - Левченко А.П .

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, в якому просить: стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 137 223,36 грн; стягнути з Кабінету Міністрів України на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року у справі №5/241 у розмірі 1 424 834,73 грн; рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 820,48 грн допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241 задоволено його позовні вимоги до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державний комітет рибного господарства України, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету рибного господарства України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року та зобов`язано Кабінет Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року.

Зазначене судове рішення набрало законної сили. В силу норм статті 235 Кодексу законів про працю України він, позивач, має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 10 квітня 2008 року по 25 травня 2009 року.

Додатково позивач вказує, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241 в частині поновлення його на посаді досі не виконана, отже він, позивач, має право на присудження йому середнього заробітку за період затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 30 липня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У відзиві на позов представник Кабінету Міністрів України заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що рішення про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу може бути прийнято виключно одночасно з прийняттям рішення про поновлення на роботі. Оскільки Окружним адміністративним судом міста Києва при ухваленні судового рішення у справі №5/241 питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішено, отже відсутні підстави для стягнення на користь позивача відповідної суми.

Додатково представник Кабінету Міністрів України зазначив, що Державний комітет рибного господарства України реорганізовано відповідно до пункту 1 Указу Президента України №1085 від 09 грудня 2010 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та утворено Державне агентство рибного господарства України. З огляду на викладене, позивач не може вимагати поновити його на посаді Голови новоутвореного органу та, як наслідок, не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

Представник Державного агентства рибного господарства України в письмових поясненнях вказує, що позивач жодного дня не працював в Державному агентстві рибного господарства України, Окружним адміністративним судом міста Києва при ухваленні судового рішення у справі №5/241 питання щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішено, отже відсутні підстави для стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Додатково представник Державного агентства рибного господарства України зазначив, що позивачем до позову не додано інформацію чи працював він у період вимушеного прогулу, що унеможливлює визначення належної позивачу до сплати суми середнього заробітку за такий період.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітку, що йому належить. У період з 2009 року до теперішнього часу відповідачем не вчинено дій щодо виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241. Оскільки відповідно до пункту 10 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року, Держрибагентство очолює Голова, який призначається та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України, отже й обов`язок з виплати позивачу заробітку за період вимушеного прогулу та за період затримки виконання судового рішення лежить саме на Кабінеті Міністрів України.

В судовому засіданні 26 вересня 2019 року представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача та представник третьої особи заперечували проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, третя особа - Державний комітет рибного господарства України, а саме: визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2008 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державного комітету рибного господарства України»; поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року та зобов`язано Кабінет Міністрів України видати розпорядження про поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державного комітету рибного господарства України з 10 квітня 2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241 залишено без змін.

Отже, в силу норм статі 254 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом на час ухвалення судового рішення) постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року по справі №5/241 набрала законної сили 03 червня 2010 року.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 квітня 2012 року згадувані постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року залишено без змін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 лютого 2013 року у названій справі роз`яснено, що шляхом виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року буде внесення Кабінетом Міністрів України до Президента України подання щодо поновлення ОСОБА_1 на посаду Голови Державного агентства рибного господарства України.

Так, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Якщо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при поновленні на роботі не відбулось, працівник з урахуванням змісту статті 235 Кодексу законів про працю України не позбавлений процесуальної можливості заявити таку вимогу за окремим позовом.

У такому випадку вимога про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненого працівника є спором про оплату праці, тому до його вирішення підлягають застосуванню положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України.

Отже, виходячи з системного аналізу частини 2 статті 235 та частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, можна зробити висновок про те, що працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить.

Відповідно до пункту 10 Положення про Державне агентство рибного господарства України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року, Держрибагентство очолює Голова, який призначається та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України.

Отже, Кабінет Міністрів України є уповноваженим органом, що призначає на посаду та звільняє з посади Голову Державного агентства рибного господарства України.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, відповідно до пункту 5 якої основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки Державного агентства рибного господарства України №10-22 від 23 грудня 2016 року розмір середньоденної заробітної плати за останні два календарні місяці, що передували звільненню позивача становив 491,84 грн.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, наявного в матеріалах справи, позивач у період з 2009 року по 2011 рік дохід не отримував.

Судом встановлено, що період вимушеного прогулу складає 279 робочих днів. З огляду на викладене, позивачу належить до виплати заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 137 223,36 грн (491,84 грн х 279 робочих днів).

Статтею 236 Кодексу законів про працю України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Суд зазначає, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

При цьому, негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

При цьому, відповідно до пункту 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Підсумовуючи викладене, для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 Кодексу законів про працю України належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що судове рішення про поновлення позивача на посаді Голови Державного агентства рибного господарства України станом на час розгляду даної справи не виконано, що фактично унеможливлює встановлення періоду затримки виконання згадуваного судового рішення, отже позовна вимога про стягнення з Кабінету Міністрів України на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2009 року у справі №5/241 у розмірі 1 424 834,73 грн є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивачем підтверджено достатніми та належними доказами наявність підстав для присудження на його користь середнього заробітку за час вимішеного прогулу, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-243, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 137 223 (сто тридцять сім тисяч двісті двадцять три тисячі) грн 36 коп.

3. Рішення в частині стягнення з Кабінету Міністрів України на користь ОСОБА_1 заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 10 082 (десять тисяч вісімдесят дві) грн 72 коп. звернути до негайного виконання.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Головуюча суддя А.І. Кузьменко

Судді Н.А. Добрівська

Л.О. Маруліна

Повний текст рішення виготовлено 03 жовтня 2019 року.