Ухвала суду № 84722389, 26.09.2019, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/18890/19

н/п 1-кс/766/14288/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 року м. Херсон

Слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області Черниш О.Л., за участі секретаря судових засідань Неглядюка Р.В., прокурора - Хараїма В.В., підозрюваного - ОСОБА_1 , захисників - Шадріна О.С., Тананакіна О.В., Давиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокуратури відділу прокуратури Автономної Республіки Крим Копійка К.В., про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

в с т а н о в и в :

Прокурор звернувся до суду з клопотанням в якому просив: застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою АДРЕСА_2 строком на 60 діб.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

-прибувати по першому виклику до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду на визначений час;

-не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-утримуватися від спілкування із свідком ОСОБА_2 та представниками ПАТ «ТАСкомбанк»;

-повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого номеру мобільного телефону;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

В обґрунтування клопотання слідчий послався на те, що в ході досудового розслідування, у зв`язку із наявністю достатніх доказів 18.09.2019 повідомлено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю села Веселе, Луцького району, Волинської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 громадянину України, працюючому приватним виконавцем та Головою Ради приватних виконавців виконавчого округу м. Києва, раніше не судимому про те, що він підозрюється у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Так, наказом Міністра юстиції України, №2213/к від 20.07.2015 «Про призначення ОСОБА_1 » його призначено на посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, із присвоєнням 7 рангу державного службовця, яку останній займав до 20.01.2017.

Відповідно до покладених обов`язків ОСОБА_1 у своїй роботі керувався Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція) та Положенням про відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затвердженого 22.06.2016 Заступником Міністра юстиції України - керівником апарату (далі- Положення).

Нехтуючи вимогами законів та підзаконних нормативно - правових актів, відповідно до яких при виконанні покладених обов`язків повинен керуватись тільки законом та діяти в його межах, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в період з 20.07.2015 по 20.01.2017вчинив злочин у сфері службової діяльності, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на примусовому виконанні у відділі виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 49860028 з примусового виконання виконавчого листа №2/756/25/15 від 15.01.2016 Оболонського районного суду м. Києва про стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С.Петлюри, буд.30) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження, на користь ОСОБА_3 , коштів за договором банківського рахунку в сумі 764 055 доларів США.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 19.01.2016 винесено постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника та грошових коштів в межах суми боргу з метою забезпечення виконання рішення суду. Постанова направлена сторонам супровідним листом №318/2 від 19.01.2016, підписаним ОСОБА_1 .

Крім того, 19.01.2016 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представником боржника ОСОБА_4 подано заяву про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону, згідно ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.01.2016 про зупинення виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2015 до закінчення касаційного провадження у справі.

У подальшому, 21.01.2016 Державним виконавцем ОСОБА_2 винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - до закінчення касаційного провадження у справі. Постанова направлена сторонам супровідним листом №318/2 від 21.01.2016, підписаним ОСОБА_1

Представником боржника ОСОБА_4 05.04.2016 подано заяву №1654/1 від 31.03.2016 про поновлення виконавчого провадження у зв`язку із негативним фінансовим станом ПАТ «КБ» «Хрещатик» та необхідністю списання арештованих коштів, у вказаній заяві боржник просить не розглядати цю заяву в порядку добровільного виконання.

Цього ж дня, державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.

У подальшому представником боржника ОСОБА_4 19.04.2016 повторно подано заяву від 18.04.2016 про зупинення виконавчого провадження на підставі ухвали ВССУ від 11.01.2016 про зупинення рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2015 до закінчення касаційного провадження у справі.

У зв`язку з цим, державним виконавцем ОСОБА_2 21.04.2016 винесена постанова про зупинення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» - до закінчення касаційного провадження у справі.

У подальшому, представником стягувача за дорученням ОСОБА_11 14.06.2016 подано заяву про поновлення виконавчого провадження, оскільки так як ухвалою ВССУ від 08.06.2016 рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27.05.2015 залишено без змін.

Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_2 15.06.2016 винесена постанова про поновлення виконавчого провадження.

Представником боржника ОСОБА_4 17.06.2016подано заяву про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням. До заяви додано копію платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 17.06.2016 на суму 764 055 долларів США.

Таким чином, враховуючи що сума стягнення з ПАТ «ТАСкомбанк» (код ЄДРПОУ 09806443, м. Київ, вул. С. Петлюри, буд.30) на користь ОСОБА_3 в ході виконавчого провадження № 49860028 становить 764 055 доларів США, то сума виконавчого збору, а саме 10 відсотків від вказаної суми, у вищевказаному виконавчому провадженні становить 76 405,5 доларів США.

Враховуючи вказані вимоги законодавства, 21.06.2016 старшим державним виконавцем ОСОБА_2 на підставі ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21., винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 76 405, 50 доларів США. Постанова направлена боржнику супровідним листом від 21.06.2016 №318/2, підписаним ОСОБА_1 .

На адресу AT «Укрексімбанк» 21.06.2016 направлено платіжне доручення Міністерства юстиції України, підписане ОСОБА_1 про перерахування на користь стягувача суми у розмірі 764 055 доларів США.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 83 Закону, контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснює начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Крім того згідно з п. 10. 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція) начальник відділу мас право перевірити будь-яке виконавче провадження, що перебуває на виконанні державних виконавців, які йому безпосередньо підпорядковані, з власної ініціативи чи за заявою (скаргою) стягувача або його представника у випадках, передбачених Законом.

Відповідно до п. 10. 4 Інструкції про проведення перевірки виконавчого провадження та його витребування відповідною посадовою особою виноситься вмотивована постанова.

Водночас у відповідності з п. 10.4.1. Інструкції у постанові зазначаються:

а) підстави витребування цього виконавчого провадження;

б) у мотивувальній частині - обставини, що зумовили проведення перевірки та витребування виконавчого провадження;

в) обґрунтування необхідності здійснення такої перевірки з обов`язковим зазначенням об`єктивності можливих негативних наслідків її непроведення, які можуть суттєво вплинути на хід виконання або мати резонансне значення (при прийнятті рішення про доцільність проведення перевірки виконавчого провадження з власної ініціативи).

Проте в порушення вказаних вимог 23.06.2016 начальником відділу ОСОБА_1 винесено постанову про перевірку виконавчого провадження №49860028 в якій не зазначено підстави витребування цього виконавчого провадження, обставини, що зумовили проведення перевірки та витребування виконавчого провадження, обґрунтування необхідності здійснення такої перевірки.

Таким чином, постанова про перевірку 23.06.2016 про перевірку виконавчого провадження №49860028 винесена ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням вимог законодавства про виконавче провадження.

В подальшому 24.06.2016 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження №49860028. якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_2 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США.

Крім того, відповідно до п.10.2 Інструкції: за результатами перевірки виконавчого провадження виноситься постанова про перевірку виконавчого провадження, у якій зазначаються:

а) підстави перевірки цього виконавчого провадження:

в) у мотивувальній частині - реквізити виконавчого провадження, дата відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, який здійснює виконання, опис дій державного виконавця або документ виконавчого провадження, які визнаються незаконними, та посилання на норму Закону з обгрунтуванням незаконності відповідних дій (документа);

г) у резолютивній частині - висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні, особа, яку зобов`язано вжити заходів щодо усунення порушень законодавства (у разі їх виявлення), особа, на яку покладено здійснення контролю за виконанням цієї постанови;

Проте в порушення вказаних вимог начальником відділу ОСОБА_1 винесено постанову про результати перевірки виконавчого провадження №49860028 від 24.06.2016 в якій не зазначено підстави перевірки цього виконавчого провадження, у мотивувальній частині - відсутній опис дій державного виконавця або документ виконавчого провадження, які визнаються незаконними, та посилання на норму Закону з обґрунтуванням незаконності відповідних дій (документа), у резолютивній частині відсутній висновок з урахуванням вимог чинного законодавства щодо дій державного виконавця у виконавчому провадженні.

Таким чином з моменту відкриття виконавчого провадження і до перерахування боржником коштів у сумі 764 055 доларів США на депозитний рахунок відділу, згідно платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 17.06.2016 загальний строк, протягом якого виконавче провадження не було зупинено, становить 20 днів.

Враховуючи викладене 24.06.2016 ОСОБА_1 займаючи посаду заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України діючи умисно, зловживаючи службовим становищем в супереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для юридичної особи ПАТ «ТАСкомбанк» виніс постанову про результати перевірки виконавчого провадження №49860028, якою скасовано постанову старшого державного виконавця відділу ОСОБА_2 від 21.06.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 76 405 доларів США, що в свою чергу стало причиною ненадходження до державного бюджету України 10 стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 76405,5 долларів США (станом на 24.06.2016 становить 1901192,63 гривень) та спричинило тяжкі наслідки державним інтересам у вигляді отримання державою втраченої вигоди (збитків) на суму 1901192,63 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

Таким чином, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своїми умисними діями, які виразились у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи з використанням службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки, вчинив кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Обставинами, що дають підстави підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, є наступне:

?повідомлення Служби безпеки України про вчинення кримінального правопорушення №14/5/2-3995 від 15.11.2017

?матеріали виконавчогопровадження №318/2 номер за ЭДРВП 49860028

?протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 01.05.2018

?протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 06.05.2019

?висновок почеркознавчої експертизи №8-4/283 від 04.03.2019

?висновок судово - економічної експертизи №92/7 від19.07.2019

?матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме на колишнього підлеглого ОСОБА_2 та представників ПАТ «ТАСкомбанк», які були свідками вчинення злочину;перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема знищити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зокрема окремі документи, які свідчать про протиправну діяльність підозрюваного, що не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування.

З урахуванням викладених ризиків та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_1 , орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу - у вигляді домашнього арешту.

Прокурор e судовому засіданні просив клопотання задовольнити, послався на обставини,зазначені у клопотанні.

Захисники підозрюваного вважали, що відсутні як підстави, так і ризики для застосування будь-якого запобіжного заходу до підозрюваного. Свої твердження детально обґрунтували у поясненнях при розгляді клопотання, при цьому надали письмові заперечення на клопотання. Просили відмовити у задоволенні клопотання.

Підозрюваний пояснив, що має тверде переконання щодо законності прийнятого ним рішення про скасування постанови державного виконавця, має намір доводити це в суді, а тому заінтересований у завершенні досудового розслідування і передачі справи до суду. Він має відповідальну роботу (є приватним виконавцем), постійно проживає з сім`єю у власній квартирі у м. Києві, на утриманні має двох дітей. За вказаних обставин у нього не було і немає намірів ухилятися від слідства чи перешкоджати слідству. Просив відмовити у задоволенні клопотання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши документи надані до клопотання та документи, надані у судовому засіданні при розгляді клопотання слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.184 КПК України клопотання про застосування запобіжних заходів повинно містити правову кваліфікацію правопорушення із зазначенням статті(частини статті) закону про кримінальну відповідальність.

Всупереч приписам п.2 ч.1 ст.184 КПК України у клопотанні не зазначено правову кваліфікацію правопорушення, а тільки зазначено статтю і частину статті закону про кримінальну відповідальність - ч.2 ст.364КК України і виписано диспозицію вказаної норми закону, а саме: підозрюється «у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної чи юридичної особи використанні службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало тяжкі наслідки», що не є правовою кваліфікацією вчиненого підозрюваним правопорушенням.

Кваліфікація конкретного правопорушення не передбачає посилання на «або» «чи» «якщо», а визначає конкретно, що із зазначеного частиною 2 ст.364КК України вчинив підозрюваний (частина 2 ст.364КК України є відсилочною до ч.1 ст.364КК України).

Обґрунтованість підозри базується на тлумаченні законодавства. Підозрюваний має тверде переконання щодо законності винесеної ним постанови, тоді як орган досудового розслідування вважає постанову незаконною, а повноваженням дати оцінку вказаному документу наділений тільки суд. Рішення, яким би було визнано незаконність винесеної підозрюваним у виконавчому провадженні постанови немає, тобто на час розгляду клопотання не існує беззаперечних доказів вчинення кримінального правопорушення.

Виклад обставин вчинення кримінального правопорушення зводиться до хронологічного викладу подій при здійсненні виконавчого провадження.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Згідно ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Згідно ч.1 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст.177КПК України

1. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

2. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно клопотання відносно ОСОБА_1 запобіжний захід необхідно застосувати з метою «забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, а саме: на колишнього підлеглого ОСОБА_2 та представників ПАТ «ТАСкомбанк», які були свідками вчинення злочину, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема знищити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, зокрема окремі документи, які свідчать про протиправну діяльність підозрюваного, що не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування».

За своїм змістом зазначення ризиків у клопотанні є викладенням диспозиції ст.177КПК України без посилання на існування доказів таких ризиків.

У клопотанні не зазначено для виконання яких процесуальних обов`язків підозрюваним повинен бути застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Зазначаючи про ризик запобігти спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, прокурор не надав жодного доказу того, що підозрюваний протягом часу початку досудового розслідування ( а це з листопада 2017року) переховувався від слідства чи мав такий намір. Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний випадково дізнався про існування відносно нього кримінального провадження і добровільно з`явився до слідчого для дачі показань, за викликом прокурора з`явився для отримання підозри і є зацікавленим у завершенні досудового розслідування, прокурором спростовані не були.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, зокрема колишнього підлеглого ОСОБА_2 , твердження прокурора також є абстрактним і не підтверджується жодним доказом.

Згідно доданих до клопотання документів вказаний свідок протягом часу досудового розслідування допитувався двічі, і його показання під час кожного допиту не змінювалися за змістом, що вказує на відсутність впливу на свідка протягом тривалого часу для зміни ним показань. Крім того, показання свідка спрямовані на захист підозрюваного, а тому у підозрюваного відсутні підстави впливати на свідка.

Щодо ризику «перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема знищити речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, окремі документи, які свідчать про протиправну діяльність підозрюваного, що не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування», то прокурор також не обґрунтував які речі та документи, що мають значення для кримінального провадження і не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування, може знищити підозрюваний.

За змістом клопотання та доданих до нього документів документами, що свідчать про протиправну діяльність підозрюваного, є документи виконавчого провадження, що за ухвалою слідчого судді вилучені і долучені до кримінального провадження, тобто підозрюваний не має доступу до вказаних документів, а відповідно не може їх знищити чи пошкодити.

Крім того, підозрюваний 20 січня 2017року звільнився із посади, заступника директора Департаменту - начальника відділу виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, і немає доступу до будь-яких документів на попередній роботі.

Які ще є документи, що мають значення для кримінального провадження і не перебувають у розпорядженні органу досудового розслідування і їх може знищити підозрюваний, у клопотанні не зазначено і прокурор у судовому засіданні таких документів не зазначив.

Таким чином, прокурором не було доведено існування ризиків, визначених ч.1 ст.177КПК України.

У клопотанні жодним чином не обґрунтовано необхідність домашнього арешту за місцем реєстрації підозрюваного, тоді як він фактично проживає разом із сім`єю за іншою адресою і про це достеменно відомо органу досудового розслідування. За змістом клопотання, застосування до підозрюваного цілодобового домашнього арешту передбачає не тільки обмеження його свободи, але й позбавить можливості проживання та спілкування із членами його сім`ї.

Суд відповідно до ст.178КПК України встановив обставини щодо особи ОСОБА_1 , а саме:

Підозрюваний ОСОБА_1 одружений, (дружина - ОСОБА_10 ) має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітню доньку - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

Родина фактично мешкає у власному житлі - у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , про що підозрюваним повідомлено під час його допиту.

ОСОБА_1 , тривалий час працював на державній службі, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, запобіжні заходи до нього раніше не застосовувалися.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреба досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться у клопотанні слідчого, прокурора

При розгляді клопотання прокурором не було доведено наявність визначених п.2 ч.3 ст.132 КПК України обставин, а тому відсутні підстави для застосування відносно ОСОБА_1 будь-якого запобіжного заходу.

Керуючись п.1 ч.3 ст.132, ст.ст.177,178,181, 184,194, 376 КПК України, слідчий суддя

у х в а л и в:

Відмовити прокурору у задоволенні клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Херсонського апеляційного суду.

СуддяО. Л. Черниш