Вирок № 84720225, 02.10.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/997/19

Провадження № 1-кп 480/289/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 жовтня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі:

головуючого судді Терентьєва Г.В.,

за участю секретаря Петриченко В.С.,

прокурора Сідорова О.М.

потерпілого ОСОБА_1 .

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Миколаєва, українки, громадянки України, з середньою освітою, не заміжньої, має на утриманні двоїх малолітніх дітей, працюючої, раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Суд визнав доведеним, що 20 квітня 2019 року о 15:00 годині, ОСОБА_2 , перебувала у дворі будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_3 та за запрошенням останнього. В цей же день о 19:00 годині між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який теж перебував за вказаною адресою за запрошенням власника, під час вживання алкогольних напоїв, виник конфлікт, який одразу було припинено присутніми. Однак через деякий час між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знову виникла сварка, під час якої ОСОБА_2 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачивши суспільно небезпечні наслідки такого діяння та бажаючи їх настання, штовхнула ОСОБА_1 , який впав на землю, а ОСОБА_2 умисно нанесла йому декілька ударів кулаком в область обличчя, чим спричинила останньому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден та ран обличчя.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому ій злочині визнала повністю, підтвердивши обставини викладені у обвинувальному акті, щиро розкаялась, що виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність.

З урахуванням того, що проти не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

За таких умов, докази на підтвердження вини обвинуваченої, за погодженням з учасниками провадження, не досліджувались, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченої, характеризуючих даних на неї.

За таких обставин суд вважає вину обвинуваченої ОСОБА_2 доведеною, а її дії правильною кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України за ознаками: умисне спричинення легкого тілесного ушкодження.

Відповідно до п.1, 2, 3, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання підсудному, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно дотримуватися вимог ст.65 КК України, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При призначенні покарання у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні органу розслідування та суду в установленні дійсних обставин вчиненого нею злочину.

Обставин, що обтяжує покарання згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання ОСОБА_2 суд враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризуються добре.

Призначаючи покарання, суд виходить з вимог ст.50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а так само попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у відношенні ОСОБА_2 можливо та доцільно призначити покарання у вигляді штрафу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370,373,374КПК України, суд,-

присудив:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.

Суддя: Г.В. Терентьєв

02.10.2019