Ухвала суду № 84718558, 02.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/5605/16-к

Провадження № 1-кс/461/8084/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2019 р. слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р., з участю секретаря судового засідання Чорненької К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові клопотання адвоката Кравчука П.І. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2019 року заявник звернувся до суду із клопотанням про скасування арешту майна, зокрема приміщення площею 671,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 68462546101, яке належить на праві власності ОСОБА_1 . В обґрунтування поданого клопотання покликається на те, що відсутня необхідність в існуванні такого заходу забезпечення як арешт, оскільки він був накладений необґрунтовано, внаслідок помилки органу досудового розслідування. Зокрема, приміщення площею 671,7 кв. м. по АДРЕСА_1 ніколи не належало до комунальної власності і було включено в список арештованих об`єктів помилково. Так, на підставі Договору № 30/97 купівлі-продажу приміщення 2-го поверху торгового комплексу «Іскра» від 28.08.1997 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (Продавцем) передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Іскра» (Покупцю) приміщення 2-го поверху торгового комплексу «Іскра» загальною площею 671,7 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 14. 01.09.1997 р. вказаний Договір було зареєстровано Управлінням економічного розвитку Львівського міськвиконкому за № 793 А. 10.05.2000 р. Львівським обласним бюро технічної інвентаризації видано Реєстраційне посвідчення, яке посвідчує, що приміщення 2-го поверху загальною площею 671,7 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 Сихівська АДРЕСА_1 , в цілому зареєстровано на праві колективної власності за ТОВ ВКФ «Іскра» на підставі Договору № 30/97 від 28.08.1997 р. Тобто, приміщення площею 671,7 кв. м. по вул АДРЕСА_1 Львові до 1997 року ніколи не належало до комунальної власності, але належало до державної власності і саме Фонд держмайна розпорядився цим приміщенням 28.08.1997 р., відчуживши його на користь ТОВ ВКФ «Іскра». 03.12.2013 р. право власності на вказане приміщення перейшло до ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С. М. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приміщення загальною площею 671,7 кв.м з 03.12.2013 р. на підставі договору купівлі-продажу належить на праві власності ОСОБА_1 ОСОБА_1 , як власник майна, не була залучена до розгляду питання про арешт приміщення.

У судове засідання заявник не з`явився, подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі.

Слідчий та прокурор також не з`явилися у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи без участі сторін на підставі наявних у ній доказів, які є достатніми для прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова у справі №461/7775/16-к (Провадження №1-кс/461/2593/17) від 13 квітня 2017 року накладено арешт, серед іншого на приміщення площею 671,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта – НОМЕР_1 .

Відповідно до положень ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; ) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.У випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно ч.1 ст.174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зміст зазначеної правової норми свідчить про те, що арешт майна має бути скасовано повністю або частково, якщо: відпали підстави його застосування або арешт було накладено необґрунтовано.

Згідно зі ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю.

У судовому засіданні встановлено, що приміщення площею 671,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта – НОМЕР_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 , про що свідчить договір купівлі-продажу від 03.12.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Зуєвою С.М., зареєстрований в реєстрі за №297 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 13898853.

Матеріалами справи встановлено, що з моменту накладення арешту на вказане вище майно пройшло достатньо часу, зокрема більше двох років. Крім того, слідчі дії щодо арештованого майна уже проведено слідчим, а будь-яких інших відомостей про необхідність проведення слідчих дій щодо вилученого майна у слідчого судді немає.

Крім того, вказане вище майно набуто ОСОБА_1 у законний спосіб. ОСОБА_1 не є свідком чи підозрюваною у кримінальному провадженні в процесі досудового розслідування якого накладено арешт на її майно.

На думку суду, тривале позбавлення права власника користування майном, є порушенням його права власності, гарантованого ст.41 Конституції України.

Таким чином, слідчий суддя приходить до переконання, що скасування арешту майна є доцільним та буде відповідати загальним засадам кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.170,174 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Кравчука П.І. про скасування арешту майна – задовольнити.

Скасувати арешт приміщення площею 671,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 68462546101, яке належить на праві власності ОСОБА_1 накладеного ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м.Львова у справі №461/7775/16-к (Провадження №1-кс/461/2593/17) від 13 квітня 2017 року.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.Р. Юрків