Рішення № 84718249, 01.10.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1792/19

Провадження №2/461/1440/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2019 року Галицький районний суд м.Львова

у складі: головуючого судді Юрківа О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Чорненької К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено кредитний договір №LVLCAK00050012 від 21.11.2005 року про надання кредиту в розмірі 12538,10 доларів США на термін до 22.11.2012 року. Стверджує, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим просить суд стягнути з нього заборгованість, яка станом на 01.02.2019 року становить 54356,03 доларів США та включає: 6577,69 доларів США заборгованість за кредитом; 15578,31 доларів США заборгованість по відсотках за користування кредитом; 1288,76 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 30911,27 доларів США пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором.

Заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2018 року задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 22.08.2019 року скасовано заочне рішення Галицького районного суду м.Львова від 13.09.2018 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі.

Відповідач у судовому засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, і на підставі частини 3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що він не з`явився у судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч.1 ст.223 ЦПК України суд вважає за можливе проводити розгляд справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, які вважає достатніми.

З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 листопада 2005 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», як кредитодавцем, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, укладено кредитний договір №LVLCAK00050012 про надання кредиту в розмірі 12538,10 доларів США на купівлю автомобіля у сумі 9153,50 доларів США та на сплату страхових платежів у сумі 3384,60 доларів США, зі сплатою 1,04% за користування кредитними коштами на місяць на суму залишку заборгованості (а.с.9-10).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статей 530,612,625 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Крім того судом встановлено, що заочним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 13 липня 2012 року у справі №2-2983/11 (Провадження №2/1304/559/12) задоволено позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави. Вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №LVLCAK00050012 від 21.11.2005 року в сумі 12444,34 долари США звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки «Daewoo» модель «Lanos», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с. 93-94).

Вказане рішення суду виконано, відповідач добровільно віддав і автомобіль, ключі та документи на нього позивачу.

Суд вбачає, що таким чином позивач, використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись у липні 2012 року до суду із позовом про звернення стягнення на предмет застави, за яким судом постановлено рішення.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги банку.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосоване лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також інші обумовлені в договорі платежі (комісію та пеню) припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Саме такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом ст. 526, ч.1.ст.530, ст.610 та ч.1 ст. 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

З огляду на викладене суд вбачає, що дострокове стягнення кредиту відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, ч.2 ст. 1054 ЦК України є наслідок неналежного виконання боржником своїх кредитних зобов`язань. Це є спосіб цивільно-правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконанні рішень суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов`язання не припинилися. У ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється в силу його виконання, проведеного належним чином (а не в силу ухвалення рішення суду).

При цьому, суд керується положеннями ч.1 ст. 1050 ЦК України та виходить із того, що стягнення суми процентів за ст. 1048 ЦК України є платою (винагородою) за користування грошовими коштами, а стягнення за положеннями ч.2 ст. 625 ЦК України - заходом цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Суд також установив, що строк дії кредитного договору сплинув (до 18.08.2011 року), оскільки ПАТ КБ «Приватбанк» 18.08.2011 року надіслав на адресу відповідача вимогу про дострокове повернення кредиту (а.с.92).

Частиною першою статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно положень ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цих Кодексом.

Оскільки позивач вимог про стягнення з позичальника сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України не заявляв, з огляду на викладене, суд не знаходить підстав відступити від правових висновків ВСУ, висловлених у постановах від 28 березня 2018 року (справа N 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року (справа N 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), та відмовляє у задоволенні позовних вимог банку, пред`явлених до ОСОБА_1 за їх необґрунтованістю.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати також не підлягають стягненню із відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.2 ст.247, 258, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 1, 3, 15-16, 251-253, 256-261, 266, 509, 524, 525, 526, 530, 536, 549, 550-551, 559, 610-612, 625, 626, 629, 631, 638, 639, 1048, 1050, 1052, 1054, 1055, 1056 ЦК України, суд-,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Ідея Банк» (м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення).

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя О.Р. Юрків