Рішення № 8471553, 26.01.2010, Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-287/2010

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2010року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Ткачук С.С.

при секретарях Деревенець О.Ю., Махоті О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цеглявий завод «Альтком» про стягнення заборгованості по заробітній платні, середнього заробітку за час затримки та моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому просила стягнути існуючу заборгованість по заробітній платні, яка виникла на час її звільнення, середній заробіток за весь час затримки, моральну шкоду в сумі 5000грн. та понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 300грн.

В обґрунтування свого позову зазначила, що вона з 01.04.2005р. по 05.10.2009р. працювала на підприємстві відповідача на посаді машиніста в головному корпусі . У вересні 2008 року відповідач перестав регулярно виплачувати їй заробітну плату і ці обставини стали причиною її звільнення з підприємства. На час звільнення їй не була виплачена заборгованість по зарплаті, але на її звернення з такою вимогою було відмовлено, тому визнає має право на сплату їй середнього заробітку за час затримки.

Вважає, що їй завдано моральну шкоду, бо відсутність грошей порушило її нормальні життєві зв’язки і потребує додаткових зусиль для організації свого життя. Крім того, у разі звернення, її не пропускають на територію підприємства.

В судовому засіданні позивачка зменшила свої позовні вимоги і просила заяву в частині стягнення середнього заробітку за час затримки залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 26.01.2010 позов в цій частині залишено без розгляду.

В суді позивачка пояснила, що її родина складає з 3-х чоловік (вона, чоловік та син), усі мешкають у власному будинку, на цей час працює та отримує заробіток тільки чоловік, бо вона після взяття на облік у центрі зайнятості, почне отримувати допомогу по безробіттю тільки через 3 місяці. Заробіток чоловіка невеликий і становить в розмірі біля 800грн. ЇЇ син займався спортом але в зв’язку з відсутністю грошей припинив своє заняття, бо батьки на мають можливості оплати йому проїзд до м. Авдіївка. Чоловік позивачки перебуває обліку з приводу хронічного захворювання. Після попереднього судового засідання вона разом з ОСОБА_2 зверталася на підприємство але, як повідомили їм головний бухгалтер, грошей на виплату їм заборгованості немає і про їх повідомлення щодо отримання ними своєї заборгованості їй нічого не відомо.

Просила позов задовольнити і надані відповідачем розрахунки відносно розміру її заборгованості та середнього заробітку не оспорювала. В день звільнення вона працювала і отримала тільки трудову книжку, у виплаті заборгованості їй було відмовлено, звернення від 27.11.09 з боку відповідача залишилось без реагування.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але про час розгляду справи був повідомлений належним чином. Від представника відповідача до суду надійшли заперечення, довідки про розмір заборгованості і середнього заробітку, копії документів, які судом були досліджені під час судового розгляду справи.

В своєму запереченні представник відповідача вважає позов безпідставним, бо заборгованість існує з вини позивачки, яка з невідомих їм причини не зайшла до бухгалтерії для отримання суми розрахунку, тому у позові просили відмовити та припинити розгляд справи в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Заслухавши пояснення позивачки і дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.10,11 ЦПК цивільно судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних і юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Із матеріалів справи судом встановлено, що згідно копії трудової книжки позивачка з 01.04.2005 по 05.10.2009 працювала машиністом тельфера у головному корпусі в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Цеглявий завод «Альтком» ( далі ВАТ Альтком). За наказом від 05.10.09 № 357/к позивачка була звільнена з підприємства за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП.

За даними відповідача на час її звільнення підприємство мала перед нею зобов’язання про сплату заборгованості по зарплаті за червень та з серпня по жовтень 2009 року в сумі 3333грн.20коп. Середній заробіток позивачки становив 1627грн.92коп.

Відповідно до ст. 116 КЗпП при звільненні працівника виплата належних йому усіх сум від підприємства провадиться в день звільнення.

Опитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 підтвердила, що в день відбуття попереднього судового засідання 24.12.09 вона разом з позивачка дізнавшись про зміст заперечень відповідача зверталися на підприємство, але ніяких грошей в рахунок належних їм виплат не отримали.

На підставі приведеного суд визнає, що вимоги позивачки про стягнення заборгованості в розмірі 3333грн.20 коп. обґрунтовані і їх слід задовольнити в повному обсязі, бо суду не були надані докази про наявність суму розрахунку з позивачкою в день її звільнення.

Вирішуючи питання завдання позивачці моральної шкоди, суд керувався ст.237-1 КЗпП та Законами України «Про державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. за № 835-У1 ( далі Закон № 835) та «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.09 за № 1646-У1 ( далі Закон №1646), який набрав чинності з 04.11.09., а також виходив з принципів виваженості, справедливості та розумності.

Представлені суду документи підтверджують доводи позивачки про втрату нормальних життєвих зв’язків та виникнення обставин, які вимагають від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя. Суду була представлена довідка про перебування чоловіка на «Д» обліку Очеретинської лікарні в зв’язку з хронічним захворюванням та потреби у профілактичному лікуванні. Її син з 10.11.09 припинив зайняття спортом в дитячій громадській організації Федерації тхеквондо в м. Авдіївка. На цей час позивачці ще не встановлена допомога по безробіттю. Враховуючи прибуток родини у грудні місяці в розмірі 787грн.87коп., суд визнає, що матеріальний стан родини після звільнення позивачки значно знизився і становить нижче чим встановлений Законами № 835 та №1646 прожитковий мінімум на працездатну особу та дітей віком до 18 років, а саме з 01.10.09 в для працездатних осіб - 669грн., а для дітей віком до 18 років - 701грн. З 04.11.09 ці розмірі збільшилися і становили на працездатну особу 744грн. і на дітей віком до 18 років відповідно 776грн.

Представлена суду копія листа без зазначенням з якого цей лист документу, де зазначено за № 184/09-2 від 06.10.09 на ім’я ОСОБА_3 «о прибытии на перд-тие за расч.» не може свідчити про фактичне отримання позивачкою повідомлення про її прибуття на підприємство з таких обставин, бо в листі зазначена інша особа ОСОБА_3 Інших переконливих доказів про можливу виплату позивачці суми розрахунку в день звільнення або наступного дня суду надано не було.

Враховуючи приведене, суд визнає, що позивачці було завдано моральну шкоду у зв’язку з порушенням її законного права на отримання нею заборгованості по зарплаті, розмір якої вона не оспорювала. Суд визнає, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду в розмірі 1000грн.

На підставі ст. 88 ЦПК суд присуджує з відповідача на користь позивачці понесені судові витрати на правову допомогу в сумі 300грн., а на користь держави судовий збір в розмірі 59грн.50коп. а також стягує витрати на інформаційно-технічний розгляд справи в сумі 120грн.

Керуючись ст.ст.10,11,60,212 ЦПК, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства обмеженої відповідальності "Цеглявий завод "Альтком" (р/р26003040000068 в Донецьком філіалі ВАТ "Ві Ей ОСОБА_4" МФО 380537, ІНН 321190305, ІНН 321190305456 КОД ЕДР32119035) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платні в сумі 3333грн.20коп., моральну шкоду в розмірі 1000грн., понесені судові витрати в розмірі 300грн.

Стягнення середнього заробітку за один місяць в розмірі1627грн.92коп. на користь ОСОБА_1 підлягає негайному виконанню.

Стягнути з Товариства обмеженої відповідальності "Цеглявий завод "Альтком" (р/р26003040000068 в Донецьком філіалі ВАТ "Ві Ей ОСОБА_4" МФО 380537, ІНН 321190305, ІНН 321190305456 КОД ЕДР32119035) на користь держави судовий збір в розмірі 59грн.50коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення по розгляду справи в сумі 120 грн. у державний бюджет Ворошиловського району м.Донецька (р/р 31216259700004, МФО 834016, ЄДРПОУ 3486537, банк ГУ ДКУ у Донецькій області, призначення платежу - Ясинуватський міськрайонний суд - 40).

В решті відмовити.

Рішення може бути оскаржено до судової палати Апеляційного суду у Донецької області.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом 10 днів з дня проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження і апеляційна скарга подаються через Ясинуватській міськрайонний суд.

Суддя