Вирок № 84713043, 03.10.2019, Черкаський районний суд Черкаської області

№695/321/18

1-кп/707/146/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Тептюка Є.П.

при секретарі Федоровій Л.С.

з участю прокурорів Циганника А.В., Компанієць М.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Побиванця Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси обєднане кримінальне провадження №12017250150001428 та №12018250150001035 обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Подільське Золотоніського району Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою неповною освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

27.11.2007 року Золотоніським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 3 роки. Постановою Золотоніського міськрайонного суду від 21.03.2008 року на підставі ч. 2 ст. 78 КК України відмінено звільнення від відбуття покаранні з іспитовим строком, направлений в міста позбавлення волі строком на 5 років.

Звільнений 09.11.2011 року постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 01.11.2011 на підставі ст. 81 КК України, умовно достроково;

27.05.2013 року Золотоніським міськрайонним судом за ст. 395 КК України до покарання у вигляді 1 місяця арешту. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків приєднано не відбуту частину покарання за вироком від 27.11.2007 у вигляді 1 місяця арешту та остаточно призначено покарання у вигляді 2 місяців арешту. Звільнений 27.07.2013 року у зв`язку із відбуттям покарання.

15.06.2015 року Золотоніським міськрайонним судом за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 90 годин громадських робіт.

17.12.2015 року Золотоніським міськрайонним судом за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України приєднано не відбуту частину покарання за вироком від 15.06.2015 у вигляді 1 дня обмеження волі. Остаточно 1 рік 1 день обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік.

14.03.2016 року апеляційним судом Черкаської області скасовано вирок від 17.12.2015 року та ухвалено новий вирок, яким засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року 1 дня обмеження волі,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 09 грудня 2017 року близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повторно, протиправно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав з будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , мобільний телефон марки «Ergo Strong F280», який належить потерпілому ОСОБА_2 , чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 422, 25 грн., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 4/283 від 22.12.2017 року.

Він же, 10 грудня 2017 року близько 10 години 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та маючи не зняту і не погашену судимість за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, повторно, шляхом вибивання вхідних дверей, проник до будинку, за адресою: АДРЕСА_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , де діючи з прямим умислом, спрямованим на відкрите заволодіння чужим майном, протиправно, з корисливих мотивів, із застосуванням фізичного насильства, яке виразилося в нанесенні одного удару долонею лівої руки по обличчю потерпілої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрито, витяг з правої кишені її штанів грошові кошти в сумі 700 гривень, після чого з місця злочину зник, чим заподіяв ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 700 гривень.

Він же, повторно, 10 грудня 2018 року близько 18 години 00 хв. перебуваючи в будинку, який розташований по АДРЕСА_2 , протиправно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що власник спав, шляхом вільного доступу, викрав дорожню сумку, вартість якої відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №4/2484 від 27.12.2017 становить 143 грн.75 коп., лазерний нівелір марки «BOSH PCL-10» вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №4/2486 від 28.12.2017 становить 1416 грн.66 коп. та цифровий ефірний ресивер марки « TIGER T2» вартість якого відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи №4/2485 від 29.12.2017 становить 236 грн.66 коп., спричинивши потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1797 грн.07 коп.

Крім того, ОСОБА_1 в серпні 2018 року, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з раптово виниклим умислом, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав з кишені куртки ОСОБА_4 платіжну (банківську) кредитну карту № НОМЕР_1 АТ «ОЩАДБАНК», яка оформлена та належить потерпілій ОСОБА_5 .

Він же, повторно, таємно, умисно, з корисливих мотивів, використовуючи раніше викрадену платіжну (банківську) кредитну картку АТ «ОЩАДБАНК» № НОМЕР_1 та пін код до неї, яка належить потерпілій ОСОБА_5 , впродовж серпня 2018 року, шляхом зняття готівки через банкомати ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен Банк Аваль», а також безготівкового розрахунку в магазинах, викрав грошові кошти в сумі 4912 грн., які належать потерпілій ОСОБА_5 , чим завдав останній майнової шкоди на вищевказану суму.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав свою вину по кожному епізоду з пред`явленого обвинувачення і пояснив, що в грудні 2017 року він проник в домоволодіння ОСОБА_2 де наніс удар потерпілій ОСОБА_3 і забрав у неї належні їй кошти та в подальшому неодноразово приходив до домоволодіння ОСОБА_2 звідки викрав належні останньому мобільний телефон, тв-тюнер, нівелір. Крім того, ОСОБА_1 показав, що викрав у свого знайомого ОСОБА_4 кредитну картку, яка належить ОСОБА_5 , з якої неодноразово знімав кошти та розраховувався в магазині.

Учасники процесу не оспорюють обставини, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні та які викладено в обвинувальному акті. Судом з`ясовано, що вони правильно розуміють зміст цих обставини, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції.

Відтак суд, пояснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, роз`яснивши положення ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, провів судовий розгляд даного кримінального провадження щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, дане рішення повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу III Рекомендації N 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні зазначених вище дій доведена «поза розумним сумнівом» і знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно;

за ч. 3 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло;

за ч. 1 ст. 357 КК України - як викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України, суд визнає: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покаранняОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України: вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, рецидив.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинення кожного злочину, які відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії: легкої тяжкості (ч. 1 ст. 357 КК України), середньої тяжкості (ч. 2 ст. 185 КК України), тяжких (ч. 3 ст. 186 КК України); особу обвинуваченого: на час вчинення злочинів раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває; перебуває на обліку у лікаря нарколога, визнання обвинуваченим своєї вини у повному обсязі, щире каяття у скоєному; приймаючи до уваги дані досудової доповіді пробаційного органу, який зробив висновок, що перевиховання обвинуваченого неможливе без ізоляції від суспільства, вважає, що покарання обвинуваченому слід призначити у виді позбавлення волі.

Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Вирішуючи клопотання прокурора щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що останній засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально і під час судового розгляду справи перебував у розшуку. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від суду, суд обирає щодо нього, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлявся.

З обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз по кримінальному провадженню на загальну суму 1 779, грн. 66 коп.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374, 376 КПК України, суд –

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.357, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України і призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України – 3 роки 3 місяці позбавлення волі,

- за ч. 3 ст. 186 КК України – 4 роки 1 місяць позбавлення волі,

- за ч. 1 ст. 357 КК України – 1 рік обмеження волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши ОСОБА_1 під варту із зали суду. Встановити строк дії запобіжного заходу - до набрання вироком законної сили, але не більше двох місяців, тобто до 02 грудня 2019 року включно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з 03 жовтня 2019 року, тобто з моменту його взяття під варту.

Врахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 час перебування його під вартою з 11 грудня 2017 року по 20 червня 2018 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судових експертиз по кримінальному провадженню, на загальну суму 1779,66 грн.

Після набрання вироком законної сили, речові докази: диск DVD-R з відеозаписом обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 від 11.12.2017 року та диск DVD-R з відеозаписом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 від 11.01.2018 року, які приєднано до матеріалів кримінального провадження – залишити при матеріалах справи;

мобільний телефон марки «Ergo Strong F280», дорожню сумку, лазерний нівелір марки «BOSH PCL-10», цифровий ефірний ресивер марки « TIGER T2», які передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_2 – залишити у останнього.

картку для виплат «Ощадбанк» № НОМЕР_1 , передану на зберігання потерпілій ОСОБА_6 – залишити останній.

Вирок може бути оскаржений в Черкаський апеляційний суд всіма учасниками процесу протягом 30 днів з дня проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Є. П. Тептюк