Ухвала суду № 8470400, 18.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" лютого 2010 р. м. КиївК-9639/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Костенка М.І., Усенко Є.А., Шипуліної Т.М.

при секретарі: Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року

у справі № 5/2190-13/231А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гриф Фонд» (надалі ТОВ «Гриф Фонд»)

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова (надалі ДПІ у Галицькому районі м.Львова)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 26.04.2006р. №0006642320/2, №0006652320/2, №0000012320/2.

Постановою господарського суду Львівської області від 19 вересня 2006р. у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006р. було скасовано судове рішення суду першої інстанції та прийнято у справі нове рішення, яким задоволено в повному обсязі позовні вимоги ТОВ «Гриф Фонд».

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції ДПІ у Галицькому районі м.Львова звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій ставить питання про скасування постанови Львівського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006р., як такої, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права і залишення в силі постанови господарського суду Львівської області від 19 вересня 2006р..

У письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідача, посилаючись на повне, всебічне та обєктивне зясування судом апеляційної інстанцій всіх обставин справи, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., про що складено акт №475/23-031/30052063 від 25.11.2005р..

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, встановлено порушення п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ за жовтень 2004р. на суму 4764,20грн; в результаті порушення п.1.30 ст.30, п.п.5.2.1, п.п.5.3.1 п.5.3, 5.4.2 п.5.4 ст.5, 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено заниження податку на прибуток за IV квартал 2004р. на 75505,00грн., за ІІ квартал 2005р. на 59250,00грн..

На підставі зазначених висновків були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 18.02.2006р.: №0006642320/1/3963 про визначення зобовязання з податку на прибуток в сумі 134775,00грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 42052,00грн.; №0006652320/1/3962 про визначення зобовязання з ПДВ в сумі 4764,20грн. за застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 2382,10грн..

В порядку процедури апеляційного узгодження зазначених вище податкових зобовязань, на підставі рішення ДПІ у м.Львові №6976/25-0 від 26.04.2006р., були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 26.04.2006р. №0006642320/2, №0006652320/2 у яких суми зобовязань залишились незмінними а крім того прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.04.2006р. №0000012320/2 яким донараховано суму податку на прибуток в розмірі 8250,00грн. та штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1650,00грн..

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено, що за даними картки рахунку 68.4 по контрагенту СПД ОСОБА_1. за перевірений період позивачем проведно виплату платежів роялті в сумі 506430,00грн. та в сумі 270000,00грн. за виконання авторського твору «малюнки (графіка) для оформлення поліграфічної продукції»а також 41200,00грн. нараховано та виплачено автору п.ОСОБА_2 роялті за використання авторського твору «пакет сувенірний», однак до перевірки не представлено документів, що підтверджують право зазначених контрагентів надавати позивачу в користування обєкти інтелектуальної власності.

Отоже, виходячі із приписів п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якоим передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, - податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення вказаних витрат до валових витрат підприємства.

Крім того, контролюючим органом встановлено, що в жовтні 2004р. позивечем отримано від контрагента ЗАТ «Кримський торгово-промисловий дім»150000,00грн. за фольгу поліграфічну, однак в порушення п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу включено лише суму 73383,58грн. в т.ч. ПДВ, а належало включити 101968,80грн..

При чому, як в акті перевірки, так і в письмових запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що Законом України «Про державну податкову службу в Україні» надано право органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, при отриманні матеріалів, що не підтверджуть даних обліку підприємства, вживати заходів щодо проведення позапланових перевірок. Однак матеріали справи не містять доказів проведення таких позапланових перевірок.

Разом з тим, за змістом частин 4, 5 статті 11 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень сторін; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Дійшовши висновку, що поданих сторонами доказів недостатньо для встановлення обставин справи, суд має право вжити передбачених законом заходів для витребування належних доказів із власної ініціативи.

Суд постановляє ухвалу про закінчення з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного і всебічного з'ясування цих обставин, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, і вичерпано всі можливості щодо збирання й оцінки доказів.

Суди повинні були з урахуванням сутності заперечень проти позову витребувати у відповідача докази, які підтверджують її доводи відносно результатів проведення зустрічної перевірки щодо взаєморозрахунків позивача із СПД ОСОБА_1 для підтвердження, або спростування правомірності данних обліку позивача у перевіреному періоді. Якщо, ж відповідач таких доказів не надає або останні були недостатніми, суд, керуючись частинами 4, 5 статті 11 КАС України, зобов'язаний був із власної ініціативи витребувати докази, які підтверджують або спростовують ці обставини.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, котрі беруть участь у справі, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Суди не вимагали від відповідача надати такі докази, не створили стороні у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин останньої та правильного застосування законодавства.

У разі підтвердження доводів ДПІ у Галицькому районі м.Львова про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат у перевіреному періоді роялті з наступним відображенням проведених виплат відповідних звітних періодів, можливо було б визначитись чи обґрунтованими є висновки податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток в ці періоди.

Суди цю обставину не врахували, доводи ДПІ у Галицькому районі м.Львова про наявність запитів щодо проведення зустрічної перевірки взаєморозрахунків із контрагентом не дослідили, внаслідок чого неповно встановили фактичні обставини справи.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС Украхни законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судами зясовані всі обставини справи і їм надана правильна юридична оцінка. Вказане позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити юридичну оцінку, надану судами попередніх інстанцій всім обставинам справи.

Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 19 вересня 2006 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 грудня 2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.