Рішення № 84702306, 30.09.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2019 року № 640/16416/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Гром А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомМіністерства оборони УкраїнидоМіністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби)провизнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України (Департамент державної виконавчої служби) (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесену в рамках виконавчого провадження ВП№59284169 від 02.08.2019 про накладення штрафу;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №59284169 у зв`язку з фактичним виконанням рішення.

На обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, відповідно до яких, розпорядник бюджетних коштів, за наслідками розгляду заяви може прийняти одне з двох рішень, а саме: про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, в залежності від категорії військовослужбовців, проміжку часу між зміною групи інвалідності та наявних документів про обставини отриманих поранень, контузій чи захворювань ними. Відтак, на думку позивача, рішення суду фактично виконане.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовні вимоги не подано.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18 суд вирішив:

«Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський обласний військовий комісаріат (вул. Шевченка, 78а, м. Полтава, 36039, ідентифікаційний код 07851296) про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, оформленого протоколом № 73 від 13 липня 2018 року (пункт 10).

Зобов`язати Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.»

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2019 у справі №1640/2745/18 апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18 залишено без змін.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 06.06.2019 відкрито виконавче провадження №59284169 з примусового виконання виконавчого листа №1640/2745/18, виданого 08.05.2019 Полтавським окружним адміністративним судом про зобов`язання Міністерства оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Міністерством оборони України направлено до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження №59284169 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення.

Водночас, головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 02.08.2019 ВП №59284169 про накладення штрафу на боржника - Міністерство оборони України штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн.

Вважаючи вказану постанову про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а виконавче провадження таким, що підлягає закриттю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на час прийняття спірної постанови) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 4 ст. 18 названого Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, зі змісту вказаних норм вбачається, що у разі невиконання боржником без поважних причин рішення суду виконавець зобов`язаний прийняти постанову про накладення штрафу на боржника.

Водночас, позивач вбачає прийняту постанову про накладання штрафу від 02.08.2019 ВП №59284169 протиправною з огляду на те, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18 фактично виконане в повному обсязі.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 11.05.2019 №54, затвердженого 13.05.2019, вбачається, що на виконання вказаного вище рішення суду боржником, позивачем у даній справі, відмовлено у призначенні та виплаті вказаної допомоги, зокрема і на тій підставі, що заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини травми, який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженої Порядком № 975.

Натомість, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18 зобов`язано Міністерство оборони України (Повітрофлотський проспект, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25 грудня 2013 року, як інваліду ІІ групи з 16 червня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Отже, в порушення вимог рішення суду від 13.09.2018 по справі №1640/2745/18, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято протилежне рішення (витяг з протоколу від 11.05.2019 №54), ніж визначив суд, а саме: про відмову ОСОБА_1 у призначені одноразової грошової допомоги.

Тобто, прийняте комісією Міністерства оборони України рішення від 11.05.2019 свідчить про невиконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18.

Крім того, матеріали справи не містять жодних, у розумінні статті 73 КАС України доказів, поважності причин невиконання Міністерством оборони України рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18.

Відтак, зважаючи на те, що позивачем було прийнято рішення, яке суперечить висновкам та вимогам, викладеним у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду від 13.09.2018 у справі №1640/2745/18, а вимоги, які суд зобов`язав вчинити Міністерство оборони України, так і не були виконанні останнім, відповідачем правомірно прийнято постанову про накладення на боржника штрафу від 02.08.2019 ВП №59284169 у розмірі 5100 грн., відтак у суду відсутні належні правові підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

оказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Зважаючи, що у задоволенні позову позивача, відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Міністерства оборони України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 03.10.2019.

Суддя С.К. Каракашьян