Рішення № 84702264, 03.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 жовтня 2019 року № 826/14553/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування рішення і вимоги,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» (далі - ТОВ «Віннер Автомотів», Товариство) з позовною заявою до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 серпня 2018 року №1404 в частині відмови ТОВ «Віннер Автомотів» в продовженні строку дії дозволу №05371-04-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, а саме розміщення спеціальної тимчасової конструкції типу: «Телевізійний екран, що стоїть окремо», розташованої у місті Києві за адресою: Оболонський район, проспект Степана Бандери, 24-Б;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року №012167-18.

В обґрунтування заявлених вимог представником позивача зазначено, що вони виконали всі вимоги передбачені чинним законодавством (надали повний пакет необхідних документів) для продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, разом з тим, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 серпня 2018 року №1404 їм протиправно було відмовлено. Більше того, розпорядження прийняте з пропуском передбачених на те строків. Відповідно, таке протиправне рішення потягло за собою прийняття вимоги Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року №012167-18 про здійснення демонтажу конструкції: телевізійного екрану, що стоїть окремо.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 вересня 2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником відповідачів подано відзив, в якому він проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, і, як наслідок, мав всі законні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження, оскільки місце розміщення рекламного засобу, дозвіл якого було подано на продовження строку дії, не передбачене Схемою розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва, якою визначені місця розташування рекламних засобів.

Щодо оскаржуваної вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) представник відповідача вказав, що вона правомірна та обґрунтована, оскільки були всі законні підстави для її винесення, а саме: термін дії дозволу №05371-04-П-1 закінчився 1 квітня 2018 року та не був продовжений, а також у зв`язку з тим, що позивач самовільно розміщує рекламний засіб за адресою: Оболонський район, проспект Степана Бандери, 24-б .

У відповіді на відзив ТОВ «Віннер Автомотів» наголошує на неврахуванні відповідачем того факту, що рекламні засоби позивача вже розміщувалися у місті Києві, на законних підставах, у момент затвердження розпорядженням відповідача Схеми, тому інформація про рекламні засоби повинна була автоматично включатись до такої Схеми з моменту її затвердження. Також Товариство повідомляє, що двічі зверталось до відповідача з вимогою про включення його до вищевказаної схеми, на що отримало відповіді, в яких зазначалось:

1) що невнесення до Схеми рекламних засобів позивача не позбавляє Товариство права на їх розміщення та експлуатацію;

2) рекламні засоби, які розміщуються на земельних ділянках державної чи комунальної власності, призначених для обслуговування автосалонів, і використовуються для інформування клієнтів про свої заходи та діяльність, включення до Схеми не потребують.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та наданих у справу доказах.

Представники відповідачів в засідання не з`являлися, причини неявки не повідомляли, хоча про дату, час та місце їх проведення виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлялися належним чином.

Отже, зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні та потреби заслухати свідка чи експерта, суд за клопотанням представника позивача, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та частини дев`ятої статті 205 цього ж Кодексу ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Так, розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року №37/6253 відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про столицю України - місто-герой Київ», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про автомобільні дороги», «Про прискорений перегляд регуляторних актів, прийнятих органами та посадовими особами місцевого самоврядування», Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2003 року №2067 (із змінами і доповненнями), затверджено Порядок розміщення реклами в місті Києві (далі - Порядок).

В свою чергу Порядок також розроблено відповідно до вищевказаного законодавства. Метою його впровадження є уніфікація всіх процедур з питань розміщення зовнішньої реклами, реклами на транспорті комунальної власності та реклами в ліфтах будинків комунальної власності міста Києва.

Зокрема, розділ 9 вказаного Порядку регулює питання продовження строку дії дозволу на рекламу.

Пунктом 9.1 Порядку передбачено, що строк дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається до міського дозвільного центру за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2005 року №1176 «Про затвердження форми заяви на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру» (із змінами і доповненнями), не пізніше, ніж за один місяць до закінчення строку дії дозволу разом із оригіналом зареєстрованого дозволу.

Разом із заявою на продовження строку дії дозволу розповсюджувач реклами надає:

- висновок (виданий підприємством, установою чи організацією, які мають відповідні ліцензії) щодо відповідності встановленого РЗ вимогам безпеки його розміщення та використання протягом строку, на який продовжується дозвіл, а також завірену належним чином копію ліцензії розробника цього висновку, що підтверджує право останнього надавати такі послуги (роботи);

- лист-погодження від власника (балансоутримувача) місця розташування РЗ або уповноваженої ним особи щодо відсутності заперечення на розміщення РЗ на строк продовження дії дозволу;

- документ (акт звірки взаєморозрахунків), який підтверджує відсутність заборгованості у розповсюджувача зовнішньої реклами, на розміщення РЗ якого раніше було надано дозвіл за договором на право тимчасового користування місцем.

Після цього, відповідно до вимог пункту 9.2 Порядку дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати одержання заяви з міського дозвільного центру про продовження строку дії дозволу розглядає її та надає пропозиції з проектом відповідного розпорядження до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для прийняття рішення.

Продовження строку дії дозволу допускається за умови відповідності місця розташування та типу РЗ схемі розміщення рекламоносіїв, що входить до складу відповідного паспорта вулиці, затвердженого в установленому порядку.

Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) протягом п`яти робочих днів з дати одержання від дозвільного органу зазначених пропозицій розглядає та приймає відповідне рішення про продовження строку дії дозволу або про відмову у його продовженні (пункт 9.3 Порядку).

Дозвільний орган протягом п`яти робочих днів з дати видання розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вносить відповідні зміни до дозволу, які мають бути підписані керівником дозвільного органу, скріплені печаткою дозвільного органу, та передає його в міський дозвільний центр для видачі заявнику (пункт 9.4 Порядку).

Продовження строку дії дозволу (відмова у його продовженні) фіксується в журналі обліку міського дозвільного центру та в журналі реєстрації дозвільного органу.

Перший примірник дозволу видається заявникові в міському дозвільному центрі, а другий залишається у дозвільного органу для обліку та контролю.

Як вбачається із матеріалів справи і не заперечується сторонами, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видано дозвіл №05371-04-П-1 на розміщення об`єкта зовнішньої реклами, а саме: телевізійний екран, що стоїть окремо (адреса: м. Київ пр-т Степана Бандери (пр-т Московський) , 24-Б ). Строк дії даного дозволу продовжено з 02 квітня 2013 року по 01 квітня 2018 року.

28 лютого 2018 року представник позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою №50320-002706433-816-09, до якої додано: оригінал зареєстрованого дозволу, експертний висновок про технічний стан конструкції існуючого об`єкту зовнішньої реклами, акт звірки взаєморозрахунків, лист Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Оболонського району міста Києва «Щодо згоди на продовження строку дії дозволу», лист ТОВ «Віннер Автомотів» «Щодо згоди на продовження строку дії дозволу». Тобто, позивачем подано документи, визначені вищевказаним Порядком.

Крім того 01 березня 2018 року ТОВ «Віннер Автомотів» звернулось до Київської міської державної адміністрації з листом, в якому зазначило, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1689 від 26 грудня 2017 року затверджено Схему розміщення наземних рекламних засобів по всій території міста Києва (далі - Схема) разом з тим, вищевказана схема не містить позначень рекламних об`єктів, на які Товариство має діючі дозволи, що на думку Товариства неприпустимо. У зв`язку з чим, позивач просив включити у Схему такі об`єкти.

02 квітня 2018 року листом №076-1101 Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило, що невнесення до затвердженої розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 №1689 Схеми належних Товариству рекламних засобів жодним чином не позбавляє позивача права на розміщення та експлуатацію засобів зовнішньої реклами, на які належним чином оформлені документи дозвільного характеру. Також вказало, що при розгляді питання щодо продовження строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами Управління з питань реклами буде керуватись вимогами Правил розміщення рекламних засобів в місті Києві, Зонуванням розміщення рекламних засобів в місті Києві та Класифікатором типових рекламних засобів.

24 квітня 2018 року ТОВ «Віннер Автомотів» листом №180424/1 надіслало відповідь на лист Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 02 квітня 2018 року листом №076-1101, в якому погодилось з позицією останнього про те, що невнесення до Схеми належних Товариству рекламних засобів жодним чином не позбавляє позивача права на розміщення та експлуатацію засобів зовнішньої реклами, на які належним чином оформлені документи дозвільного характеру.

Разом з тим, Товариство просило внести зміни до Схеми, яка вже затверджена, та відобразити рекламні засоби на ній, оскільки відповідно до пункту 1.5 Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві у разі затвердження Схем розміщення рекламних засобів на території міста Києва наземні рекламні засоби мають розміщуватися відповідно до таких Схем.

31 травня 2018 року Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом №076-1727 проінформувало, що буде ініційовано внесення змін до зазначених Правил, які передбачатимуть, що у разі розміщення наземних рекламних засобів на територіях (земельних ділянках), що перебувають у державній чи приватній власності, або надані у користування, на елементах (частинах) вхідних (в`їзних) груп до будівель та споруд торгівельно-розважальних, виставкових та офісних центрів, закладів громадського харчування, автозаправних станцій, автомотосалонів, що використовуються виключно для інформування про свої заходи та діяльність, вимоги пункту 1.5 Правил розміщення рекламних засобів у місті Києві щодо розміщення наземних рекламних засобів відповідно до Схеми не застосовуються.

Незважаючи на вищевказану позицію відповідача, у листі від 07 серпня 2018 року №076-4631-ОД Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначило, що розглянуло заяву Товариства щодо продовження терміну дії дозволів та повідомило наступне.

03 серпня 2018 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження №1404 «Про відмову в продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами», яким, зокрема, відмовлено ТОВ «Віннер Автомотів» в продовженні строку дії дозволу №05371-04-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, а саме розміщення спеціальної тимчасової конструкції типу: «Телевізійний екран, що стоїть окремо», розташованої у місті Києві за адресою: Оболонський район , проспект Степана Бандери, 24-Б , оскільки дані дозволи не відповідають розміщенню рекламних засобів та не передбачені Схемою.

Крім того, на підставі вищевказаного розпорядження, Управлінням з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09 серпня 2018 року прийнято вимогу №012167-18, згідно з якою, встановлено порушення - закінчився термін дії дозволу, у зв`язку чим необхідно здійснити демонтаж конструкції: Телевізійний екран, що стоїть окремо.

Враховуючи викладене, спірні правовідносини виникли у зв`язку з відсутністю правової визначеності учасників даних відносин, оскільки дозвіл на розміщення зовнішньої реклами №05371-04-П-1 діяв на момент затвердження Схеми, а суб`єктом владних повноважень в свою чергу не включено такі рекламні засоби до неї, і не передбачено механізму їх включення.

Разом з тим, принцип правової визначеності є важливою складовою принципу верховенства права. У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення стабільного правового положення людини шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.

Верховенство права передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації. Беручи це до уваги, індивід може впевнено планувати свої дії [21, с. 90]. Європейська Комісія за демократію через право (Венеціанська Комісія) у Доповіді щодо верховенства права зазначила, що однією з складових верховенства права є правова визначеність; вона вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають (пункти 41, 46 Доповіді) [7].

Вказане кореспондується і з рішенням Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 де він зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону, справа у Європейському суді з прав людини «Олександр Волков проти України» (OleksandrVolkov v. Ukraine) від 09 січня 2013 року, заява №21722/11).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (Заява №29979/04 від 20 жовтня 2011 року) суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В даному випадку визначальним є передбачуваність поведінки державного органу: по-перше необхідність нормативного регулювання спірних правовідносин, тобто впровадження відповідної процедури (включення існуючих рекламних засобів у новостворену Схему тощо), по-друге послідовність державного органу, а саме відсутність протиріч (під час офіційного листування та надання відповідей, та під час виконання владних управлінських функцій, зокрема прийняття розпоряджень).

Аналізуючи вищевикладене, поведінку суб`єкта владних повноважень під час листування з Товариством, зміст розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 26 грудня 2017 року №1689, яким затверджено Схему, законодавство, що регулює спірні відносини, суд доходить висновку про те, що відмова Товариству в продовженні строку дії дозволу №05371-04-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, а саме розміщення спеціальної тимчасової конструкції типу: «Телевізійний екран, що стоїть окремо», розташованої у місті Києві за адресою: Оболонський район , проспект Степана Бандери, 24-Б , з підстав невключення такого рекламного засобу до Схеми є протиправною, оскільки відповідачем не доведено можливість такого включення.

Крім того слід зазначити, що законодавством встановлені строки розгляду заяв на одержання суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою документів дозвільного характеру та прийняття за результатами їх розгляду відповідного рішення суб`єкта владних повноважень у вигляді розпорядження, і становить десять робочих днів.

В свою чергу, представник позивача звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою №50320-002706433-816-09 (28 лютого 2018 року), а відповідне розпорядження №1404 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) лише 03 серпня 2018 року, тобто більше ніж через п`ять місяців. Вказане свідчить про те, що в даному випадку відповідач діяв не у відповідності до вимог частини другої статті 19 Основного закону.

Відповідно, похідною є позовна вимога про визнання протиправною та скасування вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року №012167-18, оскільки вона прийнята внаслідок розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 серпня 2018 року №1404.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому суд вважає, що за обставин визнання протиправними та скасування розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 серпня 2018 року №1404 в частині відмови ТОВ «Віннер Автомотів» в продовженні строку дії дозволу №05371-04-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, а саме розміщення спеціальної тимчасової конструкції типу: «Телевізійний екран, що стоїть окремо», розташованої у місті Києві за адресою: Оболонський район, проспект Степана Бандери, 24-Б належним способом відновлення порушених прав позивача буде і визнання протиправною та скасування вимоги Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року №012167-18.

Суд критично ставиться до посилань позивача на те, що телевізійний екран взагалі не є рекламним засобом, а тому вимога відповідача про його демонтаж протиправна, оскільки при вирішенні даного спору немає необхідності дослідження таких обставин.

При вирішенні даної справи суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії».

З огляду на наведене суд надав правову оцінку лише визначальним доводам сторін, при цьому, суд зауважує, що це жодним чином не відобразилось на повноті та об`єктивності дослідження судом обставин справи та вплинуло на результат судового розгляду, прийняте рішення по суті спору.

Крім того, відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В свою чергу, відповідач не довів правомірності свого рішення.

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявних у матеріалах справи платіжних доручень позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 3524 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок відповідачів у справі.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 241-246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 серпня 2018 року №1404 в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» в продовженні строку дії дозволу №05371-04-П-1 на розміщення зовнішньої реклами, а саме розміщення спеціальної тимчасової конструкції типу: «Телевізійний екран, що стоїть окремо», розташованої у місті Києві за адресою: Оболонський район, проспект Степана Бандери, 24-Б.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року №012167-18.

Стягнути з виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Стягнути з Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

Рішення набирає законної сили відповідно до статі 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер Автомотів» (місцезнаходження юридичної особи: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 24-Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20054535).

Відповідач - виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження юридичної особи: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41348526).

Відповідач - Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (місцезнаходження юридичної особи: 01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41348526).

Суддя О.М. Чудак