Ухвала суду № 84700578, 26.09.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20747/17

Провадження № 1-кп/522/592/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Попревича В.М.,

секретар судового засідання – Шараєва О.А., Пешко Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі клопотання захисника обвинуваченого - адвоката Мироненко Наталі Леонідівни про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160500003241 від 05.05.2015 року, стосовно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Москва Російської Федерації, громадянин України, з середньою освітою, не працює, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засуджений,

- у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 286 КК України,-

учасники процесу:

прокурори - Журбіна Л.В., Моско О.В., Терьохін С.Є.

обвинувачений – ОСОБА_1 ,

захисник - Мироненко Н.Л.,

представник потерпілого - Лобова Л.М.

в с т а н о в и в:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за наступних обставин.

Так, 20 липня 2009 року, приблизно о 02 годині, водій ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-benz E280», р.н. НОМЕР_1 , рухаючись в правій смузі проїзної частини вул. Фонтанська дорога, що у Приморському районі м. Одеса, з боку пров. Економічного у напрямку вул. Черняховського, зі швидкістю 80 км/год., біля буд. 35, при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу, відзначеного дорожніми знаками 5.35.1 і 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 згідно з Правилами дорожнього руху України, діючи з необережності, не був уважним, не слідкував за дорожньою обстановкою, не обрав безпечної швидкості руху, не переконався у відсутності на пішохідному переході пішоходів, і не зменшив швидкість чи зупинив транспортний засіб, щоб дати дорогу пішоходам, чим порушив вимоги п. п. 1.5, 2.3. (б), 18.1. Правил дорожнього руху України та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , який рухався по вказаному нерегульованому пішохідному переході.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав відкриту черепно-мозкову травму у вигляді множинних забиттів головного мозку тяжкої ступені, гематому лівої тім`яної області, переломи кісток лицьового черепу - лобної кістки, лобних пазух, стінок правої орбіти, осередків решітчастої кістки, лінійні переломи стінок гайморових пазух, лінійний перелом великого крила основної кістки зліва, забиту рану, крововиливи голови, забій грудної клітини, множинні переломи ребер, перелом 1 правого ребра тіла та мечовидного відростку грудини, відкритий перелом кісток правої голені, забиті рани правого передпліччя, плеча, що були небезпечними в момент спричинення і є тяжкими тілесними ушкодженнями.

Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Позиція учасників судового розгляду.

Захисник Мироненко Н.Л. заявила клопотання про закриття кримінального провадження та звільнення її підзахисного від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, вказаного у ст. 49 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав, однак не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності із вказаних підстав.

Прокурор заперечив проти закриття кримінального провадження.

Представник потерпілого заперечувала проти закриття кримінального провадження, вважала, що строк давності у даному разі не сплинув, так як він обраховується не з моменту вчинення злочину, а з моменту набрання вироком законної сили, крім цього обвинувачений заперечує свою провину, а тому не може підлягати такому виду звільнення.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, яке карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, тяжким злочином є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули десять років - у разі вчинення тяжкого злочину.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 КПК України, питання про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 286 КПК України якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 8 ст. 284 КПК України закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті ( у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності), не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі кримінальне провадження продовжується в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом.

Посилання представника потерпілого щодо неможливості звільнення особи від кримінальної відповідальності за умови не визнання вини, є безпідставними, наявність згоди обвинуваченого на таке звільнення є достатньою правовою підставою. Крім того, звільнення особи від кримінальної відповідальності з підстав зазначених у ст. 49 КК України є обов`язком суду.

Згідно із постановою судді Касаційного кримінального суду Верховного суду по справі №760/18016/15-к від 19.04.2019 року, "Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й, у випадку встановлення передбачених у ст. 49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності."

Відповідно до ч.1 ст.49 КК обчислення строку давності починається з дня скоєння злочину. Часом скоєння злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або допущення бездіяльності. Отже, днем скоєння злочину, за ст.49 КК, слід уважати добу, до закінчення якої особою було вчинено дію або допущено бездіяльність, які є ознаками об`єктивної сторони складу злочину.

З урахуванням того, що діяння, яке ставиться в провину ОСОБА_1 , мало місце 20.07.2009 року, на даний час пройшло десять років з моменту вчинення злочину, а обвинувачений не заперечує проти звільнення його від кримінальної відповідальності за нереабілітуючих обставин, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 286 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України.

При цьому, рішення щодо цивільного позову суд не уповноважений приймати у разі закриття кримінального провадження, а тому його варто залишити без розгляду.

На підставі ст. 49 КК України, керуючись ч. 2 ст. 284, ст.ст. 285-286, 288, 318-380, 372, 395 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Мироненко Наталі Леонідівни про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015160500003241 від 05.05.2015 року на підставі ст. 49 КК України - задовольнити.

ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України на підставі ч. 4 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строку давності.

Позовну заяву потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.

Кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №12015160500003241 від 05.05.2015 року стосовно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Приморський районний суд м. Одеси протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Попревич В.М.

26.09.2019