Рішення № 84699439, 03.10.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2019 року м. Чернігів Справа № 620/1277/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Бородавкіної С.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 08.05.2019 звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської ради (далі - Чернігівська МР), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення йому компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП ''Чернігівводоканал'', у межах, що перевищують соціальні нормативи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 ''Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування'';

- зобов`язати відповідача компенсувати йому за рахунок місцевого бюджету додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП ''Чернігівводоканал'', за період з листопада 2016 року по квітень 2019 року включно, за нормами, встановленими рішеннями виконавчого комітету Чернігівської міської ради №112 від 14.04.2014 та №181 від 20.04.2017, що перевищують соціальні нормативи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 ''Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування'', шляхом погашення заборгованості у розмірі 2 472,52 грн. перед КП ''Чернігівводоканал''.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні йому, як особі, якій відповідно до законодавства призначено субсидію, компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, нараховані КП «Чернігівводоканал» за нормами споживання, що перевищують соціальні нормативи, є протиправною.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 23.05.2019 закрито провадження у справі №620/1277/19.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 прийнято справу до провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також установлено відповідачу 15-денний строк для надання відзиву на позов.

У встановлений судом строк від Чернігівської МР надійшов відзив на позов, у якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні та пояснив, що чинним законодавством України передбачено право Кабінету Міністрів України формувати, встановлювати та затверджувати соціальні стандарти і нормативи користування послугами, на які надаються пільги та субсидії. Тобто законодавством розмежовано повноваження Кабінету Міністрів України (як органу державної влади) та органів місцевого самоврядування. У свою чергу, нормативно-правовими актами не встановлено обов`язку міської ради здійснювати компенсацію додаткових витрат за рахунок міського бюджету міста Чернігова. Так, за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам кошти були виділені лише на погашення пільг та субсидій. Жодних коштів на виплату компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг з Державного бюджету не виділялось.

Також зазначив, що позивачем не надано документів, що підтверджують призначення саме йому субсидії, та не доведено сплати цієї суми для проведення компенсації.

04.09.2019 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та зазначив, що приймаючи рішення щодо норм споживання житлово-комунальних послуг, які перевищують соціальні нормативи, Чернігівська МР мала розробити відповідний механізм компенсації додаткових витрат населенню, що отримують житлову субсидію, та передбачити такі витрати при прийнятті місцевого бюджету. Також вважає недоцільним твердження відповідача про недоведеність факту отримання позивачем субсидії.

06.09.2019 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких Чернігівська МР у задоволенні позову просила відмовити та пояснила, що в порядку виконання статті 89 Бюджетного кодексу України з міського бюджету здійснюються видатки саме на покриття населенню витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлових субсидій). Здійснення обов`язку міської ради щодо компенсації громадянам додаткових витрат, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409, вказаною статтею Бюджетного кодексу України не передбачено.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволені позову має бути відмовлено з таких підстав.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю (2 гр.), що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 4).

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 у справі №825/683/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2018, встановлено, що позивач 03.09.2012 уклав договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 зі ОСОБА_2 . Також ОСОБА_1 з 2015 року до 2017 року отримував субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.

Вказаним рішенням суду Комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги, що створена виконавчим комітетом Деснянської районної у м. Чернігові ради, зобов`язано призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що у зв`язку із затвердженням виконкомом Чернігівської МР норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2-4 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування», у нього виникла заборгованість по оплаті комунальних послуг з водопостачання холодної води та водовідведення, оскільки загальний обсяг споживання води, встановлений вказаною постановою Кабінету Міністрів України №409, становить 4 м. куб., у той час, коли КП «Чернігівводоканал» здійснювало нарахування плати за споживання води за нормативами, затвердженими рішеннями виконкому Чернігівської міської ради від 14 квітня 2014 року №112 в обсязі 7,604 м. куб. на місяць та від 20 квітня 2017 року №181 (діє з 01.05.2017) - в обсязі 8,06 м. куб. на місяць.

За період з листопада 2016 року по січень 2019 року включно КП «Чернігівводоканал» нарахувало ОСОБА_1 до сплати 3922,10 грн., з яких 1681,17 грн. сплачено за рахунок субсидії, а решта 600,00 грн. - позивачем, у той час, як обов`язковий платіж органами субсидії був для ОСОБА_1 визначений у розмірі 4,12 грн./місяць, або 111,20 грн. за весь період.

У зв`язку з наведеним, 18.03.2019 позивач звернувся до Чернігівського міського голови із заявою, у якій просив, у тому числі, компенсувати йому за рахунок місцевого бюджету сплачені до КП «Чернігівводоканал» 1910,07 грн., які були нараховані комунальним підприємством за період з листопада 2016 року по січень 2019 року включно, з урахуванням нормативів, встановлених рішенням Чернігівської міської ради, що перевищують соціальні нормативи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» (а.с. 10).

Листом від 03.04.2019 №04-104/1132 КП «Чернігівводоканал» відповіло на вищевказану заяву позивача та зазначило, що підприємство буде здійснювати відповідний перерахунок лише у разі фінансування з міського бюджету видатків на компенсацію (а.с. 13).

Вважаючи бездіяльність Чернігівської МР щодо нездійснення йому компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал», протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з такого.

З метою забезпечення державних соціальних гарантій у сфері житлово-комунального обслуговування, приведення існуючих норм споживання житлово-комунальних послуг до їх фактичного обсягу споживання, дотримання принципу соціальної справедливості під час надання пільг і субсидій, відповідно до статей 5 і 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», Кабінет Міністрів України постановою від 06.08.2014 №409 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установив соціальні нормативи, у межах яких держава надає громадянам пільги або субсидії на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, зокрема, для користування послугами з централізованого постачання холодної води - 2,4 куб. метра на одну особу на місяць за наявності централізованого постачання гарячої води та 4 куб. метри на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води.

Пунктом 3-1 Постанови №409 установлено, що о в разі затвердження органами місцевого самоврядування норм споживання житлово-комунальних послуг, що перевищують соціальні нормативи, визначені підпунктами 2 - 4 пункту 3 цієї постанови, компенсація додаткових витрат громадянам, яким відповідно до законодавства призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної та гарячої води здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.

Цей пункт не застосовується до громадян, які відмовилися від встановлення приладів обліку за рахунок місцевих бюджетів або підприємств - виробників/виконавців послуг, що підтверджено документально.

Як встановлено судом, рішеннями Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 14.04.2014 №112 та від 20.04.2017 №181 (діє з 01.05.2017) затверджені нормативи споживання послуг з централізованого постачання холодної води, без встановлення приладу обліку, в обсязі 7,604 метрів куб. на місяць та 8,06 метрів куб. на місяць, відповідно, на одну особу.

Отже нормативи споживання послуг з централізованого постачання холодної води, без встановлення приладу обліку, встановлені рішеннями Виконавчого комітету Чернігівської міської ради, в період з 2015 по 2019 роки, перевищують соціальні нормативи, визначені пунктом 3 Постанови №409.

За місцем проживання позивача (відповідно до укладеного договору оренди) за адресою: АДРЕСА_1 , нарахування за отримані послуги з централізованого постачання холодної води проводяться по затвердженим Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради нормативам споживання на одну особу, що перевищує норматив споживання, визначений Постановою №409.

Як зазначає позивач, за період з листопада 2016 року по січень 2019 року, КП «Чернігівводоканал» нарахувало ОСОБА_1 до сплати 3922,10 грн., з яких 1681,17 грн. сплачено за рахунок субсидії, а решта 600,00 грн. - позивачем, у той час, як обов`язковий платіж органами субсидії був для ОСОБА_1 визначений у розмірі 4,12 грн./місяць, або 111,20 грн. за весь період.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торгового обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку належать: власні (самоврядні) повноваження, встановлення нормативів (норм) споживання комунальних послуг у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із статтею 19 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв`язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно із частиною шостою статті 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно з законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Статтями 89, 102 цього ж Кодексу визначено, що видатки на відшкодування вартості послуг наданих пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 Бюджетного кодексу України постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04 березня 2002 року затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок) та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, за надані житлово-комунальні послуги окремим категоріям населення на пільговій основі розпорядником коштів є органи соціального захисту населення або ж відповідні адміністрації, які зобов`язані здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

Стаття 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає норму щодо механізму фінансування програм соціального захисту за рахунок ОМС вищого рівня, а саме районної, обласної ради, зокрема у даній нормі зазначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

Як зазначив представник відповідача кошти на виплату компенсації з державного бюджету не виділялись, що підтверджується листом фінансового управління Чернігівської міської ради від 04.02.2019 №28/2019/2-01.06 (а.с. 133).

Крім того, відповідачем зазначено, що в бюджеті міста кошти на компенсацію сум додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, не передбачались.

За рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартплати, вивезення сміття в 2016-2018 роках кошти відповідно до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, виділено лише на погашення пільг та субсидій.

Відповідно до статті 116 Конституції України забезпечення політики у сфері соціального захисту населення, фінансової політики та розробка проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Отже, як вірно зазначив відповідач, чинним законодавством України не встановлено обов`язку Чернігівської міської ради здійснювати компенсацію додаткових витрат за рахунок міського бюджету міста Чернігова, а з державного бюджету кошти на забезпечення виконання вищезазначеної постанови до міського бюджету м. Чернігова не надходили.

Судом також враховано, що відповідно до пункту 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №409, компенсація додаткових витрат громадянам, яким призначено субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, у разі відсутності квартирних приладів обліку холодної і гарячої води, що може бути здійснена за рахунок місцевого бюджету, - це відносини між юридичними особами - Чернігівською міською радою та КП «Чернігівводоканал».

У свою сергу, частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

З огляду на вказані норми законодавства у КП «Чернігівводоканал» виникло цивільне право на відшкодування фактичних витрат, що виникли у зв`язку з наданням комунальних послуг особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, а в Управління праці та соцзахисту як органу, через який діє держава у цивільних відносинах, - цивільний обов`язок здійснити з цією установою розрахунок за надані послуги, оскільки: по-перше, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина 1 статті 167 Цивільного кодексу України); по-друге, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 Цивільного кодексу України).

Таким чином, суд не встановив бездіяльності Чернігівської міської ради щодо нездійснення компенсації додаткових витрат на оплату житлово-комунальних послуг, що нараховані КП «Чернігівводоканал» у межах, що перевищують соціальні нормативи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України №409 від 06.08.2014, оскільки такі витрати повинні компенсуватись з державного бюджету відповідно до вимог чинного законодавства, а не за рахунок місцевого бюджету відповідної територіальної громади міста. Тому відсутні підстави для зобов`язання відповідача компенсувати позивачу за рахунок місцевого бюджету додаткові витрати на оплату житлово-комунальних послуг, які нараховані КП «Чернігівводоканал», шляхом погашення перед вказаним підприємством заборгованості у розмірі 2472,52 грн.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищенаведені норми права, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що ОСОБА_1 у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Чернігівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 03 жовтня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Чернігівська міська рада (код ЄДРПОУ 34339125, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000).

Суддя С.В. Бородавкіна