Рішення № 84699345, 30.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року справа № 580/2654/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Білоноженко М.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання протиправною і скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

23.08.2019р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131 (далі - позивач)) з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (18000, м. Черкаси, пр-т Хіміків, 50 (далі — відповідач)) в якому просило:

- визнати протиправною та скасувати постанову винесену 01.08.2019р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенком М.А., якою арештовано все рухоме та нерухоме майно.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що у відповідності до вимог статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Представником позивача зазначено, що 18.09.2018р. позивач звертався до ГУ ДКСУ в Черкаській області про стягнення з нього коштів в рамках іншого виконавчого провадження, однак отримано відповідь про неналежне виконання бюджетного законодавства а також, що повноваження для звернення про стягнення коштів є виключно відділ примусового виконання рішень. З огляду на зазначене, вважає прийняту постанову про арешт майна боржника протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 26.09.2019р.

В судовому засіданні 26.09.2019р. представник позивача позовні вимоги підтримала на наполягла на їх задоволенні.

26.09.2019р. судом оголошено перерву у розгляді справи до 30.09.2019р.

27.09.2019р. до суду надійшов відзив на адміністративний позов, у якому представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову. В обгрунтування представником зазначено, що на виконанні у відповідача перебуває зведене виконавче провадження №57822854 про стягнення з позивача боргу на користь держави у розмірі 144668,00 грн. Крім того, зазначено, що позивачем, як боржником, жодних дій спрямованих на виконання виконавчого провадження не вчинено а ГУ ДКСУ в Черкаській області не обгрунтовано відмовляє стягувачу у прийнятті до виконання постанов про стягнення коштів з боржника. Також, зауважено, що у зв`язку із невиконанням постанов державного виконавця, державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника. Крім того, з посиланням на приписи Закону України «Про виконавче провадження» зазначив, що накладення арешту на майно боржника віднесено до безпосередніх повноважень державного виконавця, спрямованих на примусове виконання рішення суду, в зв`язку з чим оскаржувана постанова є правомірною та скасуванню не підлягає.

Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання 30.09.2019р. не прибули, причини неявки суду не повідомили.

Частиною 9 статті 205 КАС України, встановлено, що у разі якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі зазначеного, з урахуванням достатності в матеріалах справи належних доказів для вирішення справи та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно відомостей, облікової картки на зведене виконавче провадження, на виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Лисенка М.А. перебуває зведене виконавче провадження №57822854 з примусового виконання постанов державного виконавця про накладення на боржника – Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, штрафів, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження за постановами: №57478414 від 23.10.2018р. в сумі 14892,00 грн., №58431484 від 07.05.2019р. в сумі 10200 грн., №58431484 від 28.03.2019р. на суму 5100,00 грн., №58431484 від 19.02.2019р. в сумі 16692,00 грн., №58431572 від 07.05.2019р. в сумі 10200,00 грн., №58431572 від 02.04.2019р. в сумі 5100,00 грн., №58431572 від 19.02.2019р. в сумі 16692,00 грн., №58483165 від 07.05.2019р. в сумі 10200,00 грн., №58483165 від 02.04.2019р. в сумі 5100,00 грн., №58483165 від 26.02.2019р. в сумі 16692,00 грн., №57891206 від 12.12.2018р.в сумі 3200,00 грн., №57047710 від 06.11.2018р. в сумі 5100,00 грн., №57047710 від 11.12.2018р. в сумі 10200,00 грн., №54088880 від 03.07.2017р. в сумі 10200,00 грн., №54088880 від 26.06.2017р. в сумі 5100,00 грн., а також №58431484 від 26.02.2019р. в сумі 167,00 грн., №58431572 від 26.02.2019р. в сумі 167,00 грн., №58483165 від 02.04.2019р. в сумі 167,00 грн., №57241868 від 31.10.2018р. в сумі 167,00 грн., №57891206 від 09.04.2019р. в сумі 167,00 грн., №58543500 від 28.03.2019р. в сумі 167,00 грн.

В межах виконавчого провадження №57822854 державним виконавцем прийнято постанову від 01.08.2019р., якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, у межах суми стягнення 130778 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016р. №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1-4 статті 48 Закону №1404-VIII, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ч.5 ст. 52 Закону №1404-VIII, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

Приписами частин 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, наведеними законодавчими положеннями встановлені права державного виконавця в частині накладення арешту на майно боржника, з метою примусового виконання виконавчих документів, в зв`язку з чим державний виконавець мав достатній обсяг повноважень у межах суми стягнення.

Щодо посилань позивача на відсутність повноважень державного виконавця виконувати власні постанови про накладення штрафів та витрат виконавчого провадження, а також необхідність їх направлення до органів Державної казначейської служби України, суд зазначає наступне.

Стаття 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» визначає, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.

Пункт 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII визначає, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Пункт 13 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі - Інструкція №512/5) передбачає, що при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

З аналізу наведених законодавчих актів слідує висновок, що при застосуванні виконавцем штрафів та стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження під час примусового виконання рішення на підставі виконавчого документа ці суми підлягають примусовому стягненню одночасно із виконанням такого рішення. У разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, якщо штрафи не стягнуто, виконавець відкриває виконавче провадження за відповідною постановою про накладення штрафу та вживає заходи примусового виконання рішення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що виконання постанов про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Крім того, представником позивача в судовому засіданні зауважено, що арешт майна на все рухоме та нерухоме майно позивача призводить до порушення прав громадян, оскільки унеможливлює передачу їм у власність земельних ділянок. Щодо даного посилання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. є1 ст. 151 Земельного кодексу України (далі- ЗК України), до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;

Згідно до п.4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

З аналізу вказаних положень, судом вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області не є власником земель державної власності, натомість здійснюють владні управлінські функції щодо розпорядження ними, з огляду на що зазначене посилання судом не може бути взято до уваги.

Щодо посилання представника з приводу несвоєчасного направлення оскаржуваної постанови про накладення штрафу, суд зазначає.

Відповідно до абзацу третього частини 5 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

З даного приводу Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2018 року у справі №401/1769/17 викладено правову позицію, відповідно до якої порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не впливає на правомірність та не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В контексті перелічених положень Кодексу адміністративного судочинства України, в ході судового розгляду спору, не знайшли свого підтвердження посилання позивача щодо неправомірності оскарженої постанови з огляду на що суд доходить висновку про необгрунтованість позовної вимоги.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що використовуючи владні, управлінські функції, відповідач діяв у відповідності до вимог Закону №1404-VIII, а тому суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 143, 241-246, 255, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.

Суддя М.А. Білоноженко