Рішення № 84699064, 27.09.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1595/19

27 вересня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Канюка Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача 1 Живчик В.Т.

представника відповідача 2 Смаль Г.Н.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Тернопільській області, Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якій, з урахуванням заяви від 25.07.2019 року (а.с.48-49), просить:

визнати протиправною бездіяльність службових осіб Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області та Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо не зарахування у стаж сплату внесків до Пенсійного фонду України протягом 1994-1997 років і стягнути із них солідарно відшкодування заподіяної шкоди в результаті бездіяльності шкоди у розмірі 16381,20 грн.;

визнати протиправними дії службових осіб Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо призначення пенсії з 06.09.2018 року і зобов`язати призначити пенсії з 13.06.2018 року з виплатою належних коштів за період з 13.06.2018 року по 06.09.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що представник позивача за дорученням 15.08.2018 року звернувся до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за результатами розгляду якої повідомлено про відсутність необхідного страхового стажу 25 років згідно поданих документів та інформації з бази даних реєстру застрахованих осіб за даними персоніфікованого обліку. Однак, Лановецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області безпідставно не зараховано до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 20.05.1994 року по 18.04.2001 року та призначено пенсію ОСОБА_3 06.09.2018 року, після здійснення одноразової сплати у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування згідно договору №01819129100011, укладеного 05.09.2018 року з Головним управлінням ДФС у Тернопільській області.

Неодноразові звернення, з врахування вказаних обставин, відповідачами залишені поза увагою, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.07.2019 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 26.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 22.08.2019 року.

На виконання вимог вказаної ухвали, 16.08.2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (а.с.81-86). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відповідно до поданих 15.08.2018 року представником позивача за дорученням документів, загальний стаж роботи ОСОБА_3 становить 24 роки 2 місяці 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. Позивачу призначено пенсію за віком з дня повторного звернення 06.09.2018 року, лише після набуття необхідного стажу відповідно до договору №01819129100011 від 05.09.2018 року про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Водночас, на підтвердження страхового стажу у період протягом 1994-1997 років ні при зверненні 15.08.2018 року, ні при повторному 06.09.2018 року, не було подано жодних доказів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від Головного управління ДФС у Тернопільській області 14.08.2019 року також надійшов відзив (а.с.64-67), просило відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що представником позивача за дорученням 27.08.2018 року за №Р-7868 подано заяву на одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, після перевірки відомостей викладених у якій, Головним управлінням ДФС у Тернопільській у визначений законодавством термін укладено договір №01819129100011 від 05.09.2018 року. Договір набрав чинності з дня його підписання та діяв 10 календарних днів. Умови договору виконані сторонами в повному обсязі. Водночас, станом на 13.08.2019 року відсутня переплата в інтегрованій картці платника податків.

Ухвалою суду від 22.08.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), допущено заміну відповідача Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на його правонаступника – Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Відкладено судове засідання на 19.09.2019 року.

Ухвалою суду від 19.09.2019 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Тернопільській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Тернопільській області. Відкладено судове засідання на 27.09.2019 року.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, з підстав наведених в позовній заяві (а.с.5-10), просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, з мотивів викладених у відзивах на позовну заяву (а.с.64-67, 81-86), просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача та представників сторін, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, відповідно до листа Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 02.08.2019 року №3773 (а.с.97-99) представник позивача за дорученням (а.с.74-75) 15.08.2018 року звернулась із заявою про призначення ОСОБА_3 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Разом з заявою було подано: копія паспорта та ідентифікаційного коду; доручення; трудова книжка з копіями вкладиша; копія свідоцтва про народження дітей; копія свідоцтва про шлюб; копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, зареєстрованого 14.11.2005 року та витяг з єдиного державного реєстру, виданого про період підприємницької діяльності з 14.11.2005 року по 27.10.2014 року; довідки про стаж роботи; виписка з історичної довідки.

Згідно поданих вищенаведених документів та інформації з бази даних реєстру застрахованих осіб за даними персоніфікованого обліку загальний стаж роботи ОСОБА_3 станом на дату права на пенсію за віком – 13.06.2018 року становив 24 роки 2 місяці 27 днів.

Між представником позивача за дорученням та Головним управління ДФС у Тернопільській області 05.09.2018 року укладено договір №01819129100011 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (а.с.28-29).

Представник позивача за дорученням 06.09.2018 року звернувся до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення ОСОБА_3 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.17), до якої було долучено ряд документів, в тому числі договір про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування від 05.09.2018 року №01819129100011 (а.с.129-130).

Відповідно до протоколу №740 від 11.09.2018 року ОСОБА_3 призначено пенсію 06.09.2018 року, загальний стаж становить 25 років 28 днів (а.с.18).

Позивач 08.11.2018 року звернувся до Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про перерахунок стажу на підставі довідки державного реєстратора відділу реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації №43 від 07.11.2018 року про період реєстрації підприємцем з 20.05.1994 року по 18.04.2001 року (а.с.25), за результатами розгляду якої страховий стаж ОСОБА_3 становить 28 років 20 днів (а.с.20).

Звернення позивача про повернення сплачених коштів у розмірі 16381,20 грн., залишено без задоволення Головним управління ДФС у Тернопільській області відповідно до листа від 16.02.2019 року №168/6-4/19-00-53 (а.с.26) та Лановецьким об`єднаним управління Пенсійного фонду України Тернопільської області згідно листа від 18.04.2019 року №2435/02 (а.с.27).

Також, Лановецьким об`єднаним управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 02.08.2019 року №3773 (а.с.97-99), за результатами розгляду заяви про призначення пенсії з 13.06.2018 року та виплатити таку за період з 13.06.2018 року по 06.09.2018 року (а.с.91), повідомлено, що пенсія призначена та перераховано відповідно до вимог чинного законодавства.

Не погоджуючись з такими діями суб`єктів владних повноважень, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Частиною 1 ст.46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Як передбачено ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно п."а" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Положеннями ч.1 ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 12.08.1993 року № 637 встановлено, що час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Також, п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, визначено, серед іншого, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Отже, належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 року та за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 року – довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у постанові від 26.10.2018 року у справі №643/20104/15-а, висновки якого, в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки від 07.09.2018 року №1636/8/19-12-08-10 ОСОБА_3 за період 1994-1997 років не перебувала на обліку в Підволочиському відділенні Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області (а.с.24).

Проте, довідка державного реєстратора відділу державної реєстрації Підволочиської районної державної адміністрації свідчить про реєстрацію позивача підприємцем в період з 20.05.1994 року по 18.04.2001 року (а.с.25).

Водночас, про сплату страхових внесків позивачем за період 1994-1997 років стверджують довідка Управління пенсійного фонду України в Підволочиському районі від 23.01.2015 року №218/02 (а.с.133), а також довідка Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 09.11.2018 року №25 (а.с.132).

При цьому, період з 20.05.1994 року по 18.04.2001 року Лановецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області зараховано до страхового стажу ОСОБА_3 , за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок стажу від 08.11.2018 року (а.с.20).

Отже, встановлені судом обставини справи та аналіз наведених законодавчих норм свідчать про безпідставне не врахування до страхового стажу періоди роботи позивача за період 1994-1997 років як фізичної особи – підприємця при розгляді питання про призначення пенсії за віком відповідно до заяви представника позивача за дорученням від 16.08.2018 року.

Суд відзначає, за наслідками звернення представника позивача від 15.08.2018 року про призначення ОСОБА_3 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", відповідачем не було прийнято жодного рішення про відмову у призначення вказаної пенсії. Вказані обставини підтверджуються дослідженою пенсійною справою позивача і наданими письмовими доказами відповідача.

Також суд відзначає, що лише 08.11.2018 року відповідачем направлено запит щодо видачі довідки про сплату страхових внесків до пенсійного фонду підприємцем ОСОБА_3 за період з 20.05.1994 року по 18.04.2001 року (а.с. 131) за наслідками якої, 09.11.2018 року отримано довідку про сплату страхову внесків, зокрема, за 1994 - 1997 роки (а.с 132). Тобто позивач маючи змогу вчинити вищевказані дії для перевірки страхового стажу після звернення представника позивача від 15.08.2018 року - їх не вчинив. Більше того, відповідачем самостійно листом від 23.01.2015 року №2018/02 повідомлено позивача про сплату останьою страхових внесків за 1994 - 1997 роки (а.с. 133).

З наведеного суд вважає, що на час звернення позивача 15.08.2018 року, у відповідача було достатньо інформації про сплату страхових внесків ОСОБА_3 у 1994 - 1997 роках та можливостей її підтвердити.

Згідно із п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

З огляду на викладене, датою виникнення в ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на пенсію за віком є 13.06.2018 року, однак призначено таку лише 06.09.2018 року, незважаючи на дату первинного звернення (15.08.2018 року), що свідчить про невідповідність дій Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області вимогам ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, суд приходить до переконання, що у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання дії Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області щодо не призначення ОСОБА_3 пенсії за віком з 13.06.2018 року протиправними, що охоплює позовну вимогу про визнання протиправною бездіяльність щодо не зарахування у страховий стаж позивача сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України протягом 1994-1997 років, та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату такої за період з 13.06.2018 року по 05.09.2019 року.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів солідарно у користь позивача на відшкодування заподіяної шкоди в результаті бездіяльності у розмірі 16381,20 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього закону, у тому числі особи, які навчаються у вищих навчальних закладах за денною формою навчання, а також в аспірантурі та докторантурі, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічного змісту норма наведена в ч.1 ст.10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно ч.2 ст.10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату.

Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" договором про добровільну участь може бути передбачена одноразова сплата особою єдиного внеску за попередні періоди, в яких особа не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню (у тому числі за період з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2010 року). Сума сплаченого єдиного внеску за кожен місяць такого періоду не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на дату укладення договору, помножений на коефіцієнт 2.

При цьому, положеннями ч.7 ст.10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що орган доходів і зборів відмовляє в укладенні договору про добровільну участь у разі, якщо особа: підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; не відповідає іншим вимогам, визначеним частиною першою цієї статті; подала неповні або недостовірні відомості; раніше уклала договір про добровільну участь, дія якого не припинена або за яким не виконано передбачені договором умови; бажає укласти договір на строк менше одного року.

В інших випадках відмова в укладенні договору про добровільну участь не допускається.

Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача за дорученням 27.08.2018 року подано до Підволочиського відділення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області заяву №Р-7868 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.72-73).

На запит Підволочиського відділення Кременецької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області від 31.08.2018 року №419/8/19-12-08-05 від 31.08.2018 року (а.с.76), Лановецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області листом від 05.09.2018 року №4476/02 (а.с.77) повідомило, що станом на 05.09.2018 року за відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру в період з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року ОСОБА_3 не підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Так, Головне управління ДФС у Тернопільській, як сторона 1, та ОСОБА_3 , як сторона 2, 05.09.2018 року уклали договір № НОМЕР_1 про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (а.с.28-29).

Пунктом 3.2 договору визначено, що сторона 2 сплачує єдиний внесок за попередній період з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року, що відповідно до пп.3.3 договору становить 16381,20 грн. Одноразова сплата єдиного внеску здійснюється однією сумою протягом 10 календарних днів з моменту підписання договору (пп.3.4. договору). Згідно п.4 договору за умови виконання стороною 2 умов договору сторона 2 має право на врахування страхового стажу при призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Водночас п.7.1 договору визначено, що цей договір може бути достроково розірваний стороною 2 (за її бажанням) за умови невиконання пп.3.4 п.3 цього договору.

Суд відзначає, що на виконання умов вказаного договору, 06.09.2018 року позивачем здійснено сплату єдиного внеску в розмірі 16381,20 грн. згідно квитанції №0.0.1126135343.1 (а.с.30).

При цьому, станом на 13.08.2019 року переплата в інтегрованій картці платника податку відсутня (а.с.68), а факт зарахування до страхового стажу періоду з 01.01.2016 року по 31.10.2016 року позивача підтверджується відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (а.с.21).

З огляду на викладене, участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування була добровільною та волевиявленням позивача, а умови договору про одноразову сплату у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування були виконані сторонами в повному обсязі.

Відтак, аналіз наведених вище норм чинного законодавства України у сукупності з обставинами, встановленими судом в процесі розгляду даної справи на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, дозволяє суду дійти до висновку про необґрунтованість позовних вимог стягнення з відповідачів солідарно у користь позивача на відшкодування заподіяної шкоди в результаті бездіяльності у розмірі 16381,20 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).

Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення частково, то враховуючи приписи ч.3 ст.139 КАС України до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області підлягають понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн., сплаченого згідно квитанції №3 від 08.07.2019 року (а.с.3).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лановецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України щодо непризначення пенсії за віком ОСОБА_3 з 13 червня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_3 пенсії за віком з 13 червня 2018 року по 5 вересня 2019 року.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок, сплачений згідно квитанції №3 від 08.07.2019 року.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (46003, Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Білецька, будинок 1, ЄДРПОУ 39403535);

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 02 жовтня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.