Постанова № 84699, 16.08.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16 серпня 2006 р. Справа № 7/233-2006

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Мільтекс - Україна”, м. Виноградів

до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі, м. Виноградів

про визнання недійсними (скасування) податкових повідомлень –рішень від 17.06.2005р. №0002132351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у сумі 50967,30 грн. (у т.ч. штрафні санкції –8494,55 грн.) та №0002142351/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 2565,60 грн. (у т.ч. штрафні санкції –855,20 грн.),

Суддя С. Швед

За участю представників сторін:

від позивача – Яцко В.Ф., представник за дорученням від 07.07.2006р.;

відповідача - Скоблей В.І. зав. юридичним сектором ДПІ у Виноградівському районі, представник по довіреності від 06.06.2006р. №6458;

Представники сторін у судовому засіданні 31.07.2006р. дали письмову згоду на початок розгляду справи по суті згідно з п. 3 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України (протокол судового засідання від 31.07.2006р.).

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної Державною податковою інспекцією у Виноградівському районі (ДПІ) перевірки дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю „Мільтекс - Україна”(далі –Підприємство) за період 2004 року (акт перевірки від 17.06.2005р. №54/23-0112/31961410) встановлено порушення Підприємством вимог Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №334/94-ВР), зокрема: ст. 13 (пункти 13.1., 13.2.) щодо неутримання податку на репатріацію у розмірі 15 % з нарахованої нерезиденту орендної плати у сумі 48600 грн. за орендовані виробничі приміщення, ст. 5 (пункт 5.1.; п.п.5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3.) в частині завищення складу валових витрат на загальну суму 140731 грн. у зв’язку з їх документальним не підтвердженням (Т.1., а.с. 14-45).

Також зафіксовано порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) щодо формування податкового кредиту по ПДВ у жовтні 2004р. на суму 1710,40 грн. з вартості будівельних матеріалів, використання яких у господарській діяльності документально не підтверджено (Т.1., а.с. 17).

Висновки перевірки реалізовано на підставі статей 4 (п.п. 4.2.2. „б”), 17 (п.п. 17.1.3. п. 17.1.) Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III (далі –Закон №2181-III) з визначенням до сплати Підприємству податкових зобов’язань по податку на прибуток у сумі 42472,75 грн. та ПДВ у сумі 1710,40 грн. з застосуванням штрафних санкцій відповідно у сумах 8494,55 грн. і 855,20 грн. за оспорюваними податковими повідомленнями –рішеннями від 17.06.2005р. (Т.1., а.с.а.с. 7, 8, 23, 25, 26).

Позивач просить скасувати податкові повідомлення –рішення за результатами проведеної перевірки, оскільки виплата доходу нерезиденту не проводилась, валові витрати є документально підтвердженими і стосуються філії Підприємства у м. Трускавець Львівської області, де і знаходились на момент перевірки. Копії зазначених документів додано представником позивача до матеріалів судової справи.

Представник відповідача позов не визнав, оскільки порушення податкового законодавства з боку Підприємства підтверджено перевіркою, акт перевірки підписаний керівником позивача без зауважень, суми податкових зобов’язань узгоджені позивачем та сплачені (зараховані у переплату) до держбюджету у липні 2005р.

Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд вбачає підстави для часткового задоволення позову з наступного:

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону №394/94-ВР не належать до складу валових витрат будь –які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку.

У разі втрати, знищення або відсутності зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи для поновлення таких документів. Якщо платник податків до/або разом з поданнями розрахунку податкових зобов’язань (податкової декларації) звітного періоду не подасть таку заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, не підтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами.

Актом перевірки (Т.1., а.с. 15) зафіксовано відсутність на момент перевірки документальних доказів у підтвердження задекларованих підприємством витрат на загальну суму 140731 грн.

При проведенні перевірки та безпосередньо за нею Підприємством документів у спростування висновків перевірки щодо підтвердження витрат не подано. Акт перевірки керівником та головним бухгалтером підписано без зауважень та з підтвердженням, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі і додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства за період, що перевірявся, немає.

Визначені перевіркою суми податкових зобов’язань Підприємством в адміністративному порядку не оскаржувались, були узгоджені ним відповідно до ст. 5 Закону №2181-III та сплачені (шляхом зарахування у переплату) безпосередньо після перевірки (липень 2005 року).

Аргументи поданого через один рік після перевірки позову, додані до нього документи у підтвердження витрат тощо не можуть бути підставою для скасування рішення органу державної податкової служби з урахуванням наведеного вище, оскільки таких документів не момент проведення перевірки Підприємством відповідно до п.п. 4.2.3. п. 4.2. ст. 4 Закону №2181-III не було подано.

Що стосується мотивації позивача по окремих позиціях завищення витрат за висновками перевірки, то вони з урахуванням наведеного вище на суть питання щодо правомірності висновків органу державної податкової служби концептуально не впливають, тому судом не досліджуються.

Що стосується донарахування ПДВ у зв’язку з виключенням податкового кредиту у жовтні 2004 року на суму 1710,40 грн. з вартості будівельних матеріалів, використання яких у господарській діяльності не підтверджено в порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону №168/97-ВР, то висновки перевірки по зазначених вище причинах (непідтвердження витрат) позивачем також не спростовано.

З огляду на наведене позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень –рішень про визначення податкових зобов’язань по податку на прибуток у сумі 42219,30 грн. (основний платіж - 35182,75 грн., штрафні санкції –7036,55 грн.) та ПДВ у сумі 2565,60 грн. (основний платіж –1710,40 грн., штрафні санкції –855,20 грн.) задоволені бути не можуть.

Визначення податкового зобов’язання по податку на доходи нерезидента у сумі 8748 грн. (основний платіж -7290 грн., штрафні санкції 1458 грн.) проведено органом державної податкової служби з неправильним застосуванням норм матеріального права. Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону №394/94-ВР податок на репатріацію нараховується та сплачується до держбюджету при проведенні виплат нерезиденту. Такого факту (виплати доходу нерезиденту) перевіркою не зафіксовано, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 7, 86, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Виноградівському, м. Виноградів від 17.06.2005р. №0002132351/0 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю „Мільтекс - Україна”, м. Виноградів податкового зобов’язання з податку на прибуток в частині суми 8748 грн. (основний платіж –7290,00 грн., штрафні санкції –1458,00 грн.).

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня її оформлення, є обов’язковою до виконання на території України і може бути оскаржена в зазначений строк до Львівського апеляційного господарського суду через Господарський суд Закарпатської області.

Суддя С. Швед

Постанова суду оформлена та підписана 23.08.2006р.