Рішення № 84698579, 03.10.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 жовтня 2019 р.справа № 400/1972/19 Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні із повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаУправління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003

провизнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК96/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 04.02.19 р.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (надалі - відповідач або Держпраці), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК96/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 4 лютого 2019 р., якою позивач оштрафований за порушення вимог трудового законодавства на суму 751 140,0 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував наступним: він є підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність у власній пекарні. Посадовими особами Держпраці здійснена перевірка дотримання ним вимог трудового законодавства, в результаті якої відповідач зробив висновок, що шість працівників допущені до роботи без укладення трудового договору. Позивач заперечує правомірність цього висновку, так як виявлені інспекторами Держпраці у пекарні особи проходили стажування і в день перевірки з ними були укладені трудові договори. Також, відповідачем не враховано того, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок № 295), на підставі якого діяв відповідач, скасована в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, у відзиві просив відмовити в його задоволенні на тій підставі, що ФОП ОСОБА_4 . допустив до роботи працівників без укладення трудового договору, що є порушенням вимог ст. 21 ч. 1 і ст. 24 ч. 1, 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) (а. с. 55-60).

За заявою позивача судом прийнято ухвалу про забезпечення позову (а. с. 47-48).

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

В судове засідання, призначене на 2 жовтня 2019 р., представник позивача не прибув. Від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване тим, що ФОП ОСОБА_4 . відзив на позов передав представнику тільки 2 жовтня 2019 р. і він має намір подати відповідь на відзив (а. с. 107).

Суд не вбачає підстав для задоволення цього клопотання представника позивача, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, відзив відповідача надійшов до суду 29 липня 2019 р., а 27 липня 2019 р. відповідач надіслав його на адресу ФОП ОСОБА_5 М., зазначену в позовній заяві (а. с. 97). Таким чином, відзив був надісланий позивачу за два місяці до дати судового засідання, що є більш ніж достатнім строком для реалізації позивачем свого права подати відповідь на відзив. Той факт, що ФОП ОСОБА_6 передав відзив своєму представникові тільки 2 жовтня 2019 р., тобто в день судового засідання, вищенаведених висновків не спростовує, до того ж організація взаємодії між довірителем та його представником, є їх внутрішньою справою.

Крім того, за приписами ст. 79 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Отже, позивач, всі наявні у нього докази, повинен був подати разом з позовною заявою.

Відповідач клопотав про розгляд справи за відсутності свого представника (а. с. 108).

Відповідно до ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі цієї норми, суд розглядає справу в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

8 січня 2019 р. заступником начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Марченко Г.І. на ім`я начальника Держпраці Козловського Ю.А. подана службова записка, з якої вбачається, що під час особистого прийому була отримана інформація про використання ФОП ОСОБА_6 праці найманих осіб, без належного оформлення трудових правовідносин (а. с. 61).

9 січня 2019 р. Держпраці видало наказ № 9 "Про проведення інспекційних відвідувань", у додатку до якого, в якості суб`єкта що підлягає перевірці, зазначено ФОП ОСОБА_6 (а. с. 63-64).

В той же день, відповідач склав направлення № 12 про проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання, в якому визначені інспектори праці та період інспекційного відвідування (а. с. 65).

10-11 січня 2019 р. відповідач провів інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_6 , результати якого оформлені Актом № МК96/432/АВ (надалі - Акт інспекційного відвідування) (а. с. 66-70).

Як зафіксовано Актом інспекційного відвідування, в приміщенні пекарні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , і належить ФОП ОСОБА_6 , о 6:20 год. і 9 год. перебували працюючі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Згідно їх письмових пояснень, вони проходили стажування у позивача, починаючи з 10 січня 2019 р. Як встановив відповідач, в день початку інспекційного відвідування - 10 січня 2019 р. позивач уклав із всіма зазначеними особами трудові договори, які 10-11 січня 2019 р. подані на реєстрацію до податкового органу. Відповідач зробив висновок про те, що між ФОП ОСОБА_6 і вищепереліченими фізичними особами мають місце трудові правовідносини і ці особи були допущені позивачем до роботи без укладення трудового договору, що є порушенням ст. 21 ч. 1 і ст. 24 ч. 1, 3 КЗпП України.

15 січня 2019 р. позивач подав заперечення на Акт інспекційного відвідування, які Держпраці розглянуло та вказало на їх безпідставність (а. с. 72-74).

25 січня 2019 р. відповідач направив на адресу позивача повідомлення про призначення розгляду справи, яке отримано особисто ОСОБА_6 30 січня 2019 р. (а. с. 91-92).

4 лютого 2019 р. Держпраці прийняло спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК96/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою за порушення ст. 21 ч. 1 і ст. 24 ч. 1, 3 КЗпП України, що виявилось у допущенні осіб до роботи без укладення трудового договору, на підставі ст. 265 ч. 2 абз. 2 КЗпП України, ФОП ОСОБА_6 оштрафовано на 751 140,0 грн. (а. с. 93-96).

Суд знаходить висновки відповідача, зроблені в Акті інспекційного відвідування вірними, а штраф таким, що накладений на позивача правомірно.

Відповідно до ст. 21 ч. 1 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ст. 24 ч. 1 п. 6 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст. 24 ч. 3 КЗпП України).

Позивач подав однотипні трудові договори № № 1-5, укладені в один день, а саме 10 січня 2019 р., із ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , відповідно до яких зазначені особи прийняті на роботу до ФОП ОСОБА_6 на посаду підсобного робітника безстроково (а. с. 30-34). Трудовий договір із ОСОБА_7 позивач суду не подав. 10 січня 2019 р. о 13:18 год. позивач направив повідомлення про прийняття працівника на роботу відносно ОСОБА_8 і ОСОБА_10 , а 11 січня 2019 р. об 9:40 год. відносно ОСОБА_9 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (а. с. 35-38).

Судом такі договори до уваги не приймаються, так як факт їх одночасного укладення саме в день початку інспекційного відвідування, свідчить про намагання позивача приховати відсутність належним чином оформлених трудових правовідносин і уникнути відповідальності. Крім того, інспекційне відвідування розпочато о 6:20 год. і на цей час встановлено виконання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 трудових обов`язків, тоді як повідомлення про прийняття працівника на роботу подані 10 січня 2019 р. в середині дня та на наступний день.

Відповідач надав суду письмові пояснення, відібрані під час інспекційного відвідування у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , з яких слідує, що 10 січня 2019 р. о 6 годині ранку вони приступили до роботи в пекарні ФОП ОСОБА_6 на посадах стажистів (а. с. 76-81).

Слід зазначити, що КЗпП України, взагалі не передбачає проходження "стажування" при прийнятті на роботу.

Стаття 26 ч. 1-2 КЗпП України визначає, що при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Отже, працівник може бути прийнятий на роботу з умовою випробування, що повинно бути застережене в наказі про прийняття на роботу.

Позивач наказів при прийняття на роботу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 із зазначенням, що ці особи прийняті на роботу з умовою випродування та зазначенням його терміну, як під час інспекційного відвідування, так і до суду, не подав.

За приписами ст. 74 ч. 2 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, позивач не довів в передбачений законом спосіб, що особи, які перебували в пекарні, були прийняті на роботу із випробуванням і з ними укладено трудовий договір, перш ніж вони приступили до роботи.

Крім того, виглядає невиправданим, що особи, які тільки 10 січня 2019 р. приступили до роботи із випробуванням, в той же день прийняті на роботу з укладенням безстрокового трудового договору, що нівелює зміст випробування.

Таким чином, відповідач зробив вірний висновок про те, що ФОП ОСОБА_6 допустив до роботи в пекарні шість осіб, без укладення з ними трудового договору.

За приписами ст. 265 ч. 2 абз. 2 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" мінімальну заробітну плату в місячному розмірі встановлено на рівні 4 173,0 грн. (ст. 8 Закону). Таким чином, розрахунок штрафу складає 4 173 х 30 х 6 = 751 140.

Що стосується зауважень позивача про те, що Порядок № 295, на підставі якого діяв відповідач, скасована в судовому порядку, то в даному спорі ця обставина не має значення, так як інспекційне відвідування проведено в січні 2019 р., тоді як постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/8917/17 прийнята 14 травня 2019 р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/81727994), тобто на час інспекційного відвідування позивача Порядок № 295 був чинним і його подальше скасування не впливає на законність інспекційного відвідування.

Враховуючи викладене, позов задоволенню не підлягає.

Стаття 157 ч. 6 КАС України передбачає, що у випадку ухвалення рішення щодо відмови у задоволенні позову заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Так як у задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003, ЄДРПОУ 39787411) про визнання протиправною та скасування постанови накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № МК96/432/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 4 лютого 2019 р., відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз