Ухвала суду № 84698418, 02.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

02 жовтня 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2422/19

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Жук Р.В., розглянувши матеріали

заявиОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 ) до та третя особаМіністерства внутрішніх справ (01601, місто Київ, вул. Академіка Богомольця,10, код ЄДРПОУ - 00032684) Регіонального сервісного центру Кіровоградської області (25030, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Ю.Бутусова, 22, код ЄДРПОУ - 40112170) Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Кіровоградського обласного управління (25014, м. Кропивницький, вул. Декабристів, 9)прозобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з заявою в якій просить суд зобов`язати відповідачів скасувати (зняти) арешт на транспортний засіб марки TOYOTA Land Cruiser Prado, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_1 .

За правилами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

З матеріалів поданих до заяви, зокрема, з ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10.12.2009 року у справі №2-859/2009р. встановлено, що Кіровоградським районним судом Кіровоградської області розглядалась справа №2-859/2009р. за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії – Кіровоградське обласне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Відповідно до вказаної ухвали від 10.12.2009 року заяву ОСОБА_2 задоволено та передано на зберігання ТОВ «Державний ощадний банк України» в особі філії-Кіровоградське обласне управління автомобіль Тойота Ленд Круїзер, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який перебуває в заставі банку позивача відповідно договору застави від 20.03.2007 року на виконання зобов`язання за Кредитним договором № 149 від 20.03.2007 року та є об`єктом обтяження відповідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 20.03.2007 року.

Таким чином, суть спору полягає у знятті арешту з майна заявника з метою відновлення його майнових прав (скасування чинного обтяження) розпоряджатись транспортним засобом.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (надалі по тексту також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини в п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України.

Так, частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Європейський суд з прав людини, практика якого є своєрідним механізмом, яка дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію, неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права (пункт 44 рішення Суду у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини").

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

Отже, суди не мають права розглядати вимоги, які не належать до їх юрисдикції. В той же час суди зобов`язані вирішувати спори, які належать до їх юрисдикції.

Як вбачається з доданих до позовниї заяви копії ухвали Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08.12.2017 року у справі №390/2061/17 судом встановлено, що справа № 2-859/2009 за позовом відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Кіровоградське обласне управління до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, знищена у зв`язку із закінчення терміну зберігання, згідно акту від 07.09.2015 року «Про вилучення для знищення справ, що не підлягають зберіганню, на підставі наказу № 22 від 11.02.2010 року "Про затвердження переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду".

Також, в ухвалі Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 08.12.2017 року у справі №390/2061/17 про повернення заяви наголошено, що заявник має право звернутись до суду для вирішення питання про скасування арешту майна у порядку позовного провадження, а не із заявою про скасування заходів забезпечення позову.

Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства (пункт 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" від 3 червня 2016 року №5).

Положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Поряд з тим, у відповідності до ч. 1 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Частиною 2 ст. 30 ЦПК України передбачена виключна підсудність позовів про зняття арешту з майна, які пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи суть спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.

Європейський суд з прав людини у справі “Zand v. Austria” у рішенні від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Зважаючи на викладене, відносно даного спору Кіровоградський окружний адміністративний суд не може вважатись “судом, установленим законом” у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки вимоги КАС України та Закону України “Про виконавче провадження” оскарження постанови про арешт майна боржника в рамках вчинення виконавчого провадження, в той час як оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення віднесено до суду, який видав виконавчий документ.

Суд звертає увагу, що порушення правил юрисдикції є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Згідно п.1 ч.1 ст.170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням викладеного, слід відмовити у відкритті провадження у справі.

Згідно до ч. 2 ст. 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись ст.ст.2, 4, 19, 170, 171, 256 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження за заявою про зняття арешту з транспортного засобу.

2.Копію ухвали направити заявнику разом із заявою та доданими до неї документами.

3.Роз`яснити заявнику, що вирішення даного спору віднесено до юрисдикції загального суду в порядку цивільного судочинства.

4.Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_1 ) з державного бюджету судовий збір в сумі 768,40 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1474111248.1 від 23.09.2019 року.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду у 15 - денний строк, встановлений ст. 295 Кодексу.

Відповідно до п.п. 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук