Рішення № 84696606, 23.09.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.09.2019Справа № 910/7440/19Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс"

про стягнення заборгованості в розмірі 3 078 073,36 грн.

Представники сторін:

від позивача: Качкурова С.В., довіреність № 30/01/19-03 від 30.01.2019;

від відповідача: Братищенко Ю.О., довіреність № 110/005-867 від 09.09.2019.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про стягнення заборгованості в розмірі 3 078 073,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором про постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560989 від 09.07.2018, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 01.07.2019.

26.06.2019 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з укладенням мирової угоди.

У судове засідання 01.07.2019 представник відповідача не з`явився, представник позивача з`явився, подане відповідачем клопотання підтримав.

З огляду на подане відповідачем клопотання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 29.07.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

26.07.2019 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з укладенням мирової угоди.

У судове засідання 29.07.2019 представник відповідача не з`явився, представник позивача з`явився, подане відповідачем клопотання підтримав.

Оскільки представником позивача підтримано подане відповідачем клопотання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 12.08.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

09.08.2019 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з укладенням мирової угоди.

У судове засідання 12.08.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Враховуючи, що представником позивача підтримано подане відповідачем клопотання, судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого судового засідання до 02.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 02.09.2019 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

За результатами судового засідання 02.09.2019 судом, постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.09.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

16.09.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

16.09.2019 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог.

У судове засідання 16.09.2019 представники сторін з`явились.

Згідно зі статтею 207 ГПК України головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).

Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2019 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.

З наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103050593243 вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києві від 10.06.2019 була отримана відповідачем - 13.06.2019.

Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву є 01.07.2019 включно.

Однак, відзив поданий відповідачем 16.09.2019, тобто більше ніж через два місяці від кінцевого строку та після призначення справи до судового розгляду по суті.

При цьому, будь-яких поважних причин пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву, відповідачем не наведено, в зв`язку з чим судом не приймається до уваги поданий 16.09.2019 відповідачем відзив на позовну заяву.

В свою чергу, дослідивши подану представником позивача заяву про уточнення позовних вимог, суд зазначає, що приписами процесуального законодавства не передбачено подання «заяв про уточнення позовних вимог».

Водночас, зі змісту поданої заяви вбачається, що за своєю суттю, означена заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Однак, заява про зменшення розміру позовних вимог подана позивачем після закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду справи по суті.

При цьому, дослідивши повноваження представника позивача на вчинення відповідної процесуальної дії, судом встановлено, що заява від імені позивача підписана представником - Качкуровою С.В., яка діє на підставі довіреності № 30/01/19-03 від 30.01.2019, відповідно до якої у Качкурової С.В. відсутнє право на зменшення розміру позовних вимог.

Відтак, оскільки позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог після закінчення підготовчого засідання та за відсутності у підписанта відповідних повноважень на зменшення розміру позовних вимог, заява позивача про зменшення розміру позовних вимог залишається судом без розгляду.

За результатами судового засідання судом оголошено перерву до 23.09.2019.

У судове засідання 23.09.2019 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, в частині нарахованих інфляційних втрат, а також просив зменшити розмір нарахованої та заявленої до стягнення пені.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.09.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09 липня 2018 року між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (далі - споживач, відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 7560989 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримувати її та оплачувати відповідно до умов, викладених в цьому Договорі.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (Додатки 3,4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1.

Згідно з п. 2.2.2 Договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до п. 2.3.1 Договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2019. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього Договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п. 4.1 та п. 4.2 Договору).

Додатком № 2 до Договору сторонами узгоджено тарифи та порядок розрахунків.

Згідно з п. 1 Додатку № 2 до Договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 26.04.2018 № 700, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: 1 078,96 грн./Гкал.

Відповідно до п. 2 та п. 3 Додатку № 2 до Договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоду визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (Додатки 3,4).

У разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3 Додатка 1.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п. 4 Додатку № 2 до Договору).

За умовами п. 5 Додатку № 2 до Договору, споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в РТМ за адресою: вул. Будівельників, 25 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Пунктом 8 Додатку № 2 до Договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим Додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

- на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в Додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

- на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в Додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 Додатку №2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ за адресою: вул. Будівельників, 25 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

У відповідності до п. 10 Додатку № 2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ № 100/020 філії-Головного управління по м. Києві та Київській області АТ «Ощадбанк», щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р НОМЕР_1 ;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо: п/р НОМЕР_2 - за теплову енергію, спожиту для потреб споживачів тарифної групи «інші»; п/р НОМЕР_3 - за теплову енергію, спожиту для потреб бюджетних споживачів; п/р НОМЕР_4 - за теплову енергію, спожиту для потреб релігійних організацій.

Позивач зазначає, що взяті на себе зобов`язання за Договором виконав належним чином, однак відповідачем порушено договірні зобов`язання внаслідок чого, за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року у відповідача виникла заборгованість за Договором, яка станом на 01.05.2019 становить 2 822 553,12 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує на те, що відповідач, в порушення умов договору не виконує взяті на себе зобов`язання з внесення оплати за спожиту теплову енергію, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за період з листопада 2018 року по квітень 2019 в розмірі 2 822 553,12 грн.

Відповідачем обсяги та вартість спожитої теплової енергії у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року не оспорюється, що підтверджено поясненнями представника відповідача при розгляді справи по суті.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, відповідачем сплачено відповідачу заборгованість за спірний період у загальному розмірі 1 000 000,00 грн, а саме згідно платіжних доручень № 4336 від 03.06.2019 на суму 400 000,00 грн, № 460 від 31.07.2019 на суму 300 000,00 грн та № 4648 від 27.08.2019 на суму 300 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

При цьому, за приписами ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. При цьому належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Однак, оскільки кошти в розмірі 400 000,00 грн, сплачені відповідачем до звернення позивача з позовом до суду та до відкриття провадження у справі, вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 400 000,00 грн задоволенню не підлягають.

В свою чергу, пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч. 3 ст. 231 ГПК України).

Таким чином, провадження у справі в частині вимог про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 600 000,00 грн підлягає закриттю.

В свою чергу, враховуючи що факт виконання позивачем взятих на себе за договором зобов`язань з поставки теплової енергії у гарячій воді та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань по оплаті спожитої теплової енергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 1 822 553,12 грн основного боргу.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 14 952,89 грн, інфляційні втрати в розмірі 61 500,65 грн та пеню в розмірі 179 066,70 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 179 066,70 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Однак, суд дійшов висновку про відсутність підстав зменшення розміру штрафу, оскільки відповідачем не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість зменшення розміру пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

В свою чергу, щодо вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем інфляційних втрат, у межах заявлених позивачем періодах та з урахуванням наведеного, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 36 297,50 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 600 000,00 грн та часткове задоволення позовних вимог в іншій частині, з покладенням судового збору в цій частині на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 231, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вулиця Дніпровська Набережна, 25-Б ідентифікаційний код: 31025659) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, будинок 5; ідентифікаційний код: 40538421) заборгованість за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 1 822 553 (один мільйон вісімсот двадцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят три) грн. 12 коп., пеню в розмірі 179 066 (сто сімдесят дев`ять тисяч шістдесят шість) грн. 70 коп., 3% річних в розмірі 14 952 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн. 89 коп., інфляційні втрати в розмірі 36 297 (тридцять шість тисяч двісті дев`яносто сім) грн. 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 30 793 (тридцять тисяч сімсот дев`яносто три) грн. 05 коп.

3. В частині вимог про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 400 000,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 25 203,07 грн. відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 378,05 грн. покласти на позивача.

5. В частині вимог про стягнення з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованості за спожиту теплову енергію в гарячій воді в розмірі 600 000,00 грн. провадження у справі закрити.

6. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 03.10.2019

Суддя О.А. Грєхова