Рішення № 84696319, 23.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/106/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019 Справа № 908/1358/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калинівка-Преміум” (04128 м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6, ідентифікаційний код юридичної особи 38947036)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 3 230 089 грн. 82 коп.

за участю

представника позивача: Дубинська О.Г., ордер № 411844 від 05.08.2019

представник відповідача: не з`явився

вільний слухач: ОСОБА_1 , паспорт НОМЕР_1 від 24.10.2006

СУТЬ СПОРУ:

03.06.2019 року до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калинівка-Преміум” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” 3 230 089 грн. 82 коп. основного боргу, 12 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та інших витрат, які понесені або будуть понесені позивачем та витрати по сплаті судового збору в розмірі 48 451 грн. 35 коп.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2019р, матеріали позовної заяви передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 05.06.2019, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1358/19, присвоєно справі номер провадження 27/106/19 та призначено підготовче засідання на 01.07.2019.

Справа № 908/1358/19 розглядалася за правилами загального позовного провадження.

01.07.2019 судом проведено підготовче засідання у справі № 908/1358/19.

Ухвалою суду від 01.07.2019, на підставі ст. 177 ГПК України, продовжено строк підготовчого засідання на тридцять днів, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання відкладено на 07.08.2019.

Ухвалою від 07.08.2019, відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче провадження відкладено на 29.08.2019.

29.08.2019 судом продовжено підготовче засідання.

29.08.2019 представник позивача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 08-08/17806/19 від 29.08.2019) в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України про розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого засідання.

Представник відповідача не заперечив проти заявленого, в порядку ч. 6 ст. 183 ГПК України клопотання.

Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 195 ГПК України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Заяву представників сторін в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України, судом прийнято.

29.08.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 29.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті після закінчення підготовчого судового засідання, оголошувалася перерва в порядку статті 216 ч.2 ГПК України в судовому засіданні до 23.09.2019р.

У судовому засіданні 23.09.2019р, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2019р. підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та надав заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 30 706 грн. 37 коп. витрат на професійну правничу (правову) допомогу.

Заява позивача прийнята судом.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 06/06-2014, укладеного між сторонами 06.06.2014, в частині здійснення оплати за поставлений позивачем товар. Так, на виконання умов договору, позивачем у період з 01.01.2019 по 31.03.2019, відповідно до даних товаросупровідних документів на адресу відповідача поставлено товару на суму 3 279 254 грн. 90 коп. Товар був доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, відповідно до товарно-транспортних накладних, переданий на підставі видаткових накладних з Актами розбіжностей (додаються). Загальна сума кредиторських вимог відповідача за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 у розмірі 227 028,65 грн. складається з вартості послуг, які були надані відповідачем позивачу за договором поставки № 06/06-2014 від 06.06.2014, а саме: послуг з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних) первинних (супровідних) документів постачальника на товар. Зазначені послуги підлягали оплаті Постачальником, відповідно до умов пунктів 3, 6 Додатку № 6 до Договору. У п. 5 Додатку № 6 Сторони погодили можливість зарахування цих витрат як зустрічних однорідних вимог покупця за його письмовим повідомленням до постачальника. В свою чергу відповідачем за вищевказаний період частково сплачено суму заборгованості у розмірі 1 500 000 грн., що засвідчується довідкою з АТ «Ощадбанк» № 100_04/0123-05/186 від 15.05.2019 про підтвердження надходження коштів на рахунок ТОВ «Торговий дім «Калинівка-Преміум» № НОМЕР_2 від ТОВ «Український Рітейл» з грудня 2018 року по лютий 2019 року. Однак, відповідач свої обов`язки за договором належним чином не виконав, оплату за поставлений позивачем товар в повному обсязі та у встановлений договором строк не здійснив, внаслідок чого у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3 230 089 грн. 82 коп.

Представник відповідача у судове засідання 23.09.2019 не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. 29.08.2019 р. у засіданні суду представник відповідача проти позову заперечив на підставах викладених у письмовому відзиві (вх. № 08-08/13391/19 від 02.07.2019 р.), просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень посилається на те, що надані позивачем видаткові накладні не є належними письмовими доказами, які підтверджують здійснення господарської операції, оскільки мають суттєві недоліки та не відповідають вимогам, що ставляться до первинних документів. Так, у зазначених документах відсутні посади та прізвища осіб, які їх підписали, а в матеріалах справи відсутні докази надання повноважень на підписання вказаних документів. Крім того, відповідач зазначив, що він не згоден з заявленими позивачем витратами на правову допомогу.

Позивач надав відповідь на відзив відповідача (доданий до матеріалів справи).

Згідно з відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, станом на 09.09.2019, місцезнаходженням відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю “Український Рітейл”, код ЄДРПОУ 34604386, є: 49126, м. Дніпро, бульвар Слави, буд. 45.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

У судовому засіданні 23.09.2019 справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст.ст. 233, 240, 241 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

06.06.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калинівка-Преміум” (Постачальник) укладений Договір поставки № 06/06-2014.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір – є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір – це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язувався поставляти, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору.

Найменування, асортимент та ціна поставленого товару вказується в Додатку № 1 «Специфікація», яке є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 договору товар поставляється постачальником окремими партіями у відповідності до замовлень на поставку. Постачальник зобов`язується приймати від покупця замовлення на поставку товару і здійснювати поставку товару за адресами, в кількості і на дату, що вказані в замовленні, своїми транспортними засобами і за власний рахунок.

Замовлення передаються Покупцем шляхом направлення Постачальнику електронного повідомлення через платформу електронної комерції, про що сторони підписують Додаток № 2 до даного договору. Замовлення повинно містити інформацію, зазначену в Додатку № 3.

Відповідно до п. 3.2 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від постачальника на підставі супровідних документів.

Приписами п. 3.3 договору закріплено, що якщо при передачі товару покупцеві буде виявлено невідповідність товару вимогам цього договору, покупець має право відмовитися від отримання даного товару, зробивши відповідну відмітку в накладній. Даний випадок трактується як невиконання зобов`язань з поставки товару.

Пунктом 3.6 договору встановлено що, у випадках, передбачених п. 3.3 та п. 3.5 цього договору, складається акт розбіжностей за участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому вказуються виявлені під час прийняття невідповідності.

Відповідно до п. 3.7 договору поставки, разом з товаром постачальник зобов`язаний надати наступні супровідні документи:

- замовлення на доставку з відміткою постачальника про отримання замовлення;

- товарна накладна;

- товарно-транспортна накладна;

- податкова накладна;

- посвідчення якості товару;

- інші документи на товар, передбачені законодавством України;

- довіреність на представника або перевізника…

Якщо супровідні документи не будуть надані разом з товаром, Покупець має Право відстрочити дату розрахунків з Постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів (п. 3.9 договору).

Відповідно до п 6.5 договору оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошовихкоштів на поточний рахунок Постачальника протягом 24 (двадцяти чотирьох) календарних днів з дня поставки товару. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з поточного рахунку покупця.

Відповідно до замовлень відповідача на поставку товару по електронній пошті позивач по лютий 2019 року поставляв, а відповідач приймав товар відповідно до умов договору. Остання дата реалізації товару 06.02.2019.

Жодних претензій з боку Відповідача щодо якості поставленого товару або виконання інших зобов`язань постачальника до позивача не заявлялось.

В порушення умов договору та вимог чинного законодавства України, відповідач за поставлений позивачем товар вчасно та у повному обсязі не розраховувався, у зв`язку з чим, станом на 20.05.2019 за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 3 230 089 грн. 82 коп.

Відповідно до п. 6.8 договору сторони проводять звірку розрахунків по здійсненим поставкам товару, для чого покупець готує проекти Акту звірки та направляє його постачальнику. У разі не надходження від постачальника погодженого акту звірки протягом 10 календарних днів з дати направлення чи мотивованих заперечень у той же строк, Акт звірки вважається погодженим постачальником, а суми розрахунків підтвердженими.

В підписаному акті звірки станом на 31.12.2018 сторони засвідчили кінцеве сальдо на користь позивача в сумі 1 677 863 грн. 49 коп. Сторони підтвердили, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 31.12.2018 складає 1 677 863 грн. 49 коп.

З 01.01.2019 по 31.03.2019 відповідно до даних товаросупровідних документів на адресу відповідача поставлено товару на суму 3 279 254 грн. 90 коп.

Товар був доставлений на адресу відповідача автомобільним транспортом, відповідно до товарно-транспортних накладних, переданий на підставі видаткових накладних з Актами розбіжностей.

За період з 01.01.2019 по 31.03.2019 відповідач надавав послуги позивачу відповідно до умов пунктів 3, 6 Додатку № 6 до договору: 25.01.2019 на суму 62 700 грн. 44 коп., 26.02.2019 на суму 111 209 грн. 04 коп., 27.02.2019 на суму 33 157 грн. 80 коп., 19.03.2019 на суму 19 961 грн. 15 коп.

Таким чином, загальна сума кредиторських вимог відповідача за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 у розмірі 227 028 грн. 65 коп. складається з вартості послуг, які були надані відповідачем позивачу за договором поставки № 06/06-2014 від 06.06.2014, а саме: послуг з обробки (перевірки, внесення до своєї бази, узагальнення даних) первинних (супровідних) документів постачальника на товар. Зазначені послуги підлягали оплаті Постачальником, відповідно до умов пунктів 3, 6 Додатку № 6 до Договору.

У п. 5 Додатку № 6 Сторони погодили можливість зарахування цих витрат як зустрічних однорідних вимог Покупця за його письмовим повідомленням до Постачальника (письмові заяви-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог на суми 62 700,44 грн., 111 209,04 грн., 33 157,80 грн. та акт надання послуг № 1979 від 28.02.2019 р. на суму 19 961,15 грн.).

Відповідачем за період з 01.01.2019 по 31.03.2019 частково сплачено суму заборгованості у розмірі 1 500 000 грн. 00 коп., що засвідчується довідкою з АТ «Ощадбанк» №100_04/0123-05/186 від 15.05.2019 року про підтвердження надходження коштів на рахунок ТОВ «Торговий дім «Калинівка-Преміум» № НОМЕР_2 від ТОВ «Український Рітейл» з грудня 2018 року по лютий 2019 року.

Таким чином, сума основного боргу відповідача станом на 20.05.2019 складає 3 230 089,82 грн. (1 677 863,49 грн. (заборгованість станом на грудень 2018 р. (кінцеве сальдо)) + 3 279 254,90 грн. (поставка товару за видатковими накладними за період з 01.01.2019 по 31.03.2019) - 1 500 000,00 грн. (сума оплаченого товару за період з 01.01.2019 по 31.03.2019) - 227 028,65 грн. (вартість послуг, наданих відповідачем позивачу за період з 01.01.2019 по 31.03.2019) = 3 230 089 грн. 82 коп.).

Отже, судом встановлено, що позивач прийняті на себе зобов`язання виконав належним чином та здійснив поставку товару.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач 20.02.2019 направив на його адресу вимогу про погашення заборгованості за поставлений товар за вих. № 156 від 20.02.2019.

Однак, матеріали справи не містять доказів оплати товару та відповіді на претензію та листи.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Постачальник надавав на кожну поставку видаткову накладну та товарно-транспортну накладну. Всі необхідні посвідчення якості на товар надавались відповідачу на весь асортиментний ряд товару, узгоджений в Специфікації до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01.01.2019 по 31.03.2019 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 3 279 254 грн. 90 коп., що підтверджуються двосторонньо підписаними сторонами без заперечень та зауважень видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, що зареєстровані відповідно вимог законодавства в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Відповідач мав всі необхідні документи на поставлений товар, жодних додаткових вимог при отриманні товару, або ж заперечень чи зауважень відповідач не заявляв.

Заперечення відповідача не приймаються судом до увагу на підставі наступного.

Відповідач, посилаючись на п. 3.2, 3.7 та 3.9 договору поставки № 06/06-2014 від 6 червня 2014 р., укладеного між позивачем та відповідачем з протоколом розбіжностей від 06.06.2014 року, зазначає, що якщо товаросупровідні документи не були надані разом із товаром, покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних товаросупровідних документів.

Видаткові та товарно-транспортні накладні, які позивач додав до позовної заяви, а також весь передбачений договором комплект супровідних документів на товар за поставками, які здійснювалися позивачем на підставі договору, надавався разом із товаром відповідачу.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Як зазначено у 3.5 договору, якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів поставленому товару або вимогам законодавства (кількість, ціна, інші обов`язкові реквізити первинних документів), покупець вправі відмовитися від приймання товару або прийняти товар, якщо якість товару відповідає вимогам договору.

Жодних претензій щодо якості товару, який поставлявся за видатковими та товарно-транспортними накладними, доданими до позовної заяви, відповідач позивачу в порядку, визначеному договором та чинним законодавством України, не надсилав. Покупець також, не відмовлявся від товару (доказів цього не надано).

Відповідно до п. 3.6 договору, якщо при прийманні виявляться невідповідності (помилки) в супровідних документах або невідповідності товару супровідним документам, в момент приймання товару складається акт розбіжностей за участю представника покупця та особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару, в якому безпосередньо зазначається виявлена при прийманні невідповідність.

Особа, яка безпосередньо здійснила доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.), має право відобразити свої заперечення при складанні Акту розбіжностей.

Акт розбіжностей підписується представником покупця та особою, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.), із зазначенням посади та розшифруванням підпису. На товарній накладній робиться відмітка про складання Акту розбіжностей.

Якщо особа, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.), відмовляється ставити свій підпис, покупець вправі відмовитися від приймання товару або прийняти товар, поставивши в акті розбіжностей відмітку про відмову від підпису особи, яка безпосередньо здійснює доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.). В даному випадку акт розбіжностей з відміткою та печаткою представника покупця вважається підписаним сторонами.

Другий примірник товарної накладної з складеним актом розбіжностей передається Постачальнику через осіб, які безпосередньо здійснюють доставку (передачу) товару (водій, експедитор, перевізник та ін.).

На підставі акту розбіжностей постачальник надає покупцю коригування до податкової накладної відповідно до чинного законодавства.

Отже, актів розбіжностей про невідповідність супровідних документів умовам договору або надання не повного комплекту супровідних документів, або інших письмових доказів того, що позивач надав неповний комплект документів або відмови відповідача від отримання товару відповідачем не надано, отже товар за доданими до позовної заяви видатковими накладними був прийнятий відповідачем.

Відповідач посилається на п. 3.9 договору як на підставу відстрочки оплати отриманого товару, отже не заперечує сам факт отримання товару відповідачем на підставі видаткових накладних, які додані до позовної заяви, а далі зазначає, що вказані накладні взагалі не є належним підтвердженням факту передачі товару, оскільки в реквізитах, які заповнював Відповідач, не зазначена посада особи, яка отримала товар.

В видаткових накладних в графі «Отримувач» зазначено прізвище особи, яка отримала товар. Всі підписи представників відповідача в графі «Отримувач» у видаткових та товарно-транспортних накладних скріплені печаткою відповідача.

Відтиск печатки на видатковій накладній є свідченням участі відповідача, як юридичної особи, у здійсненні господарської операції за вказаними накладними. Відтиском печатки юридичної особи засвідчується на документі підпис відповідальної особи, яка мала доступ до печатки. Відповідач не заперечує справжність печатки на видаткових та товарно-транспортних накладних та не надає суду доказів протиправності використання своєї печатки.

Крім того, позивачем додані до більшості видаткових накладних та долучені до матеріалів справи акти розбіжностей, пов`язані із невідповідністю кількості товару (а не з неповнотою комплекту або недоліками супровідних документів), складені представником відповідача, який брав участь у прийманні товару, із зазначенням прізвища вказаного представника, що надає додаткову можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у приманні товару, та засвідчені печаткою відповідача, що також доводить, що товар за вказаними видатковими накладними був прийнятий відповідачем, а невідповідності, виявлені при прийманні товару, враховані при визначенні заборгованості відповідача за поставлений товар з урахуванням вказаних актів розбіжностей.

На підтвердження факту поставки товару за видатковими накладними, копії яких додані до позовної заяви, позивачем також були надані копії податкових накладних, які належним чином зареєстровані позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та, які покупець відобразив в своєму податковому обліку. Не відбувалося жодних коригувань вказаних податкових накладних у зв`язку із відмовою відповідача від прийняття товару (крім випадків коригування на підставі актів розбіжностей при виявленні недопоставки товару за кількістю, доданих позивачем до позовної заяви).

Факт наявності заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар, що є предметом позову, а отже і факт отримання товару за видатковими накладними, доданими до позовної заяви, також підтверджується надісланими відповідачем позивачу заявам-повідомленнями про зарахування зустрічних однорідних вимог, які підписані заступником головного бухгалтера відповідача та скріплені печаткою відповідача, і в яких вказується сума заборгованості за поставлений за договором товар, зокрема, в заяві-повідомленні № 749 від 25.03.2019 зазначено, що станом на 24.03.2019 за договором поставки № 06/06-2014 від 06.06.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” є боржником, а позивач - кредитором, на суму 3 250 050 грн. 97 коп. В свою чергу, станом на 24.03.2019 позивач є боржником, а відповідач-кредитором на суму 19 961 грн. 15 коп. за надані послуги. Розмір взаємних вимог, які погашаються заліком, становить 19 961 грн. 15 коп.

Виходячи з змісту вказаної заяви-повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, заборгованість відповідача після зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 19 961 грн. 15 коп. становить 3 230 089 грн. 82 коп., що повністю відповідає сумі заборгованості по оплаті за поставлений товар, яку просить стягнути позивач з відповідача у позовній заяві.

Факт поставки товару за видатковими накладними, доданими до позовної заяви, підтверджується також доданими позивачем до позовної заяви актами звірки розрахунків, підписаних та скріплених печаткою відповідача, в яких відповідач визнає наявність заборгованості на суму позовних вимог.

Крім того, відповідач підтвердив суму заборгованості у розмірі 3 230 089 грн. 82 коп., підписавши надісланий позивачем поштовим відправленням «Укрпоштою» акт звірки взаємних розрахунків за період з 28.06.2014 по 19.03.2019.

Відповідно до ч. 1. ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, (ст.ст. 78, 79 ГПК).

Судом встановлено, що накладні, які містяться в матеріалах справи, свідчать про приймання-передачу визначеного товару, що містить найменування, кількість ціну, підписані сторонами без заперечень та без зауважень, та підписи скріплено печатками підприємств, що спростовує заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо неналежного оформлення.

Сторонами та матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем відсутній будь-який інший договір поставки, крім № 06/06-2014 від 06.06.2014.

Стаття 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” передбачає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В силу частини 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, за приписами абзацу 9 частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до Постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 по справі № 922/2880/18, недоліки при складанні первинних документів, що фіксують господарську операцію, за їх наявності, не можуть стати безумовною підставою для звільнення контрагента від обов`язку оплатити вартість отриманих товару, робіт чи спожитої послуги. Аналогічна правова позиція виражена у Постановах Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2019 (справа № 922/2882/19), від 14.05.2019 (справа № 922/2880/19), від 24.05.2019 (справа № 922/224/19).

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалась поставка товару відповідачу, мають найменування юридичних осіб, дату складання, зміст та обсяг господарської операції, найменування товару, що відповідає асортименту, визначеному у Додатку № 1 до укладеного сторонами договору поставки, прізвища, особисті підписи уповноважених осіб сторін в графах “Постачальник” та “Отримав”, засвідчені відтиском печатки товариств.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Більш того, ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів.

Щодо посилання відповідача у відзиві на відсутність в матеріалах справи довіреностей на осіб, які мають право на передачу товару, то вказані довіреності позивач надавав вказаним особам, і вони не є первинними бухгалтерськими документами, які підлягають обов`язковому зберіганню.

Крім того, у пункті п. 2.18 договору зазначено, що підписанням дійсного договору постачальник підтверджує наявність у особи, яка здійснює фактичну передачу товару покупцю, всіх необхідних повноважень, пов`язаних з передачею-прийманням товару покупцю (за кількістю, якістю, наявності та належному оформленню товаросупровідної документації і т.ін.), в т.ч. права підпису будь яких актів та інших документів, пов`язаних з передачею-прийманням товару покупцю, а також право отримання від покупця будь яких повідомлень та/або претензій, які стосуються дійсного договору та/або його виконання.

Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 2 ст. 76 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини (Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

В даному випадку для правильного вирішення спору, що виник між сторонами, необхідною умовою є встановлення факту наявності господарських правовідносин, виникнення обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання та, відповідно, наявності підстав для захисту порушених прав та інтересів особи, яка звернулася до суду.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною першою статті 334 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо Акту звірки взаєморозрахунків, наданого з позовною заявою, слід зазначити, що згідно з ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, Суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Крім того, відповідно до Постанови Верховного Суду від 05.03.2019 № 910/1389/18: Касаційний господарський суд зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках – рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Однак, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також: зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Акт звірки взаєморозрахунків станом на березень 2019 містить підпис та печатку ТОВ "Український рітейл", базується на первинних документах (зокрема видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи).

Таким чином, даний документ є додатковим доказом, в доповнення до первинних облікових документів, та має значення для всебічного обґрунтування правової позиції Позивача, з метою встановлення об`єктивної істини по справі.

Позивач зазначив та підтвердив документально, що з часу підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків сума боргу відповідача не змінилась, грошових коштів з боку відповідача за цей період не надходило.

Також суд зауважує, що відповідач не заперечує факт отримання товару, а заперечує проти позову з підстав надання, на думку відповідача, неналежно оформлених документів на підтвердження факту поставки.

Господарський суд наголошує, що відповідачем не було пред`явлено до позивача будь-яких претензій стосовно неотримання замовленого товару, та сторонами був підписаний акт звіряння без заперечень та зауважень.

Заперечення відповідача викладені у відзиві спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом було досліджено всі докази, наявні в матеріалах справи та надано оцінку всім доводам сторін.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки № 06/06-2014 від 06.06.2014.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та вищевикладеним.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з ТОВ “Український рітейл” 3 230 089 грн. 82 коп. основного боргу є обґрунтованими, заснованими на законі, договорі та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1, 2, 3, 4 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ч. 1 ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

В підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 30 706 грн. 37 коп., позивачем додано до матеріалів справи: копію договору про надання правової допомоги № 9/А/01.18 від 03.01.2018; додаткова угода № 1 від 28.12.2018 до договору № 9/А/01.18 від 03.01.2018; додаткова угода № 2 від 11.05.2019 до договору № 9/А/01.18 від 03.01.2018; звіт про виконання першого та другого етапів надання правової допомоги за додатковою угодою № 2 від 11.05.2019; рахунки на оплату № 3 від 10.06.2019, № 4 від 26.06.2019, № 6 від 03.07.2019, № 7 від 18.07.2019, № 10 від 09.08.2019, № 11 від 23.08.2019, № 13 від 17.09.2019, № 14 від 17.09.2019; акти надання послуг № 111 від 10.06.2019, № 115 від 03.07.2019, № 134 від 19.08.2019, № 155 від 29.08.2019; платіжні доручення № 1154 від 26.06.2019, № 1153 від 26.06.2019, № 1403 від 23.07.2019, № 1404 від 23.07.2019, № 1806 від 02.09.2019, № 1714 від 27.08.2019, № 1960 від 17.09.19, № 1961 від 17.09.19; наказ № 17 від 24.06.2019 про відрядження ОСОБА_2 В.В., ОСОБА_3 К.А., наказ № 18 від 15.07.2019 про відрядження ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з електронними посадочними документами «Укрзалізниця», квитанцією ТОВ «УБЕР України»; додаткова угода № 3 від 23.08.2019 до договору № 9/А/01.18 від 03.01.201; звіт про виконання третього етапу надання правової допомоги за додатковою угодою № 2 від 11.05.2019 та додатковою угодою № 3 від 23.08.2019; наказ № 21 від 13.09.2019 про відрядження ОСОБА_4 , ОСОБА_1 з електронними посадочними документами «Укрзалізниця»; ордер серія КВ № 411844 від 05.08.2019.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

До попереднього розрахунку включені витрати на професійну правничу (правову) допомогу в сумі 12 000 грн. 00 коп., які, відповідно до Додаткової угоди № 2 від 11 травня 2019 року до Договору № 9/А/01.18 про надання правової допомоги від 03.01.2018, укладеної Адвокатським об`єднанням «В.І.П. ПАРТНЕРЗ» та позивачем, включають:

- гонорар, який розраховується з урахуванням складності справи, витрат часу адвоката та помічника адвоката на підготовку та розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 9 000 грн. 00 коп., в тому числі:

1 й етап - консультація, збирання доказів, підготовка позовної заяви - 2000 грн. 00 коп.

2-й етап - участь у підготовчому провадженні - 3 000 грн. 00 коп.

3-й етап - участь під час розгляду справи по суті – 4 000 грн. 00 коп.

- орієнтовну суму витрат на прибуття в судове засідання (транспортні, добові) – 3 000 грн. 00 коп.

Відповідно до додаткової угоди № 2 від 11.05.2019 до договору № 9/А/01.18 про надання правової допомоги від 03.01.2018, остаточно розмір гонорару за участь у розгляді цієї справи у суді першої інстанції та розмір витрат може змінюватися з урахуванням фактичної кількості судових засідань та витрат часу адвоката, помічника адвоката, фактичних витрат на прибуття в судове засідання і визначається - з урахуванням фактично понесених витрат - в звіті про надання правової допомоги (пункти .2, 5 Додаткової угоди).

Додатковою угодою № 3 від 23.08.2019 до договору № 9/А/01.18 про надання

правової допомоги від 03.01.2018 позивач та Адвокатське об`єднання «В.І.П ПАРТНЕРЗ»

погодили, з врахування кількості судових засідань та витрат часу адвоката та помічника адвоката

на прибуття в судові засіданнях під час підготовчого провадження наступну зміну суми гонорару:

за участь у підготовчому провадженні:

- в судових засіданнях 01.07.2019 та 07.08.2019, підготовку та подання відповіді на відзив - всього 3 000 грн. 00 коп.;

- в судовому засіданні 29.08.2019. -2 200 грн. 00 коп.;

- участь у кожному наступному судовому засіданні в підготовчому провадженні -

2 200 грн. 00 коп.

за участь у розгляді справи по суті:

- за перше судове засідання – 4 000 грн. 00 коп., за кожне наступне судове засіданні -

2 200 грн. 00 коп.

У випадку, якщо за письмовою згодою сторін відповідно до вимог ч. 6 ст. 183 ГПК України розгляд справи по суті буде розпочато одразу після завершення підготовчого судового засідання у справі, розмір гонорару за участь у першому судовому засіданні під час розгляду справи по суті складатиме 1 000 грн. 00 коп., за кожне наступне судове засідання 2 200 грн. 00 коп.

Станом на 17.09.2019 витрати, фактично понесені позивачем на професійну правничу (правову) допомогу по даній справі, складають:

оплата гонорару за 1-й етап (консультація, підготовка позовної заяви, збирання доказів - 2 000 грн. 00 коп.;

оплата гонорару за 2-й етап (участь у підготовчому провадженні), судові засідання 01.07.2019, 07.08.2019, підготовка відповіді на відзив, всього 3 000 грн. 00 коп., участь у судовому засіданні 29.08.2019р - 2 200 грн. 00 коп.;

оплата гонорару за участь у судовому засіданні під час розгляду справи по суті - 3 200 грн. 00 коп.;

транспортні витрати на прибуття адвоката та помічника адвоката в підготовче судове

засідання 01.07.2019 та добові - 7 399 грн. 91 коп.;

транспортні витрати на прибуття адвоката та помічника адвоката в підготовче судове

засідання 07.08.2019 та добові - 6 366 грн. 35 коп.;

транспортні витрати на прибуття адвоката в підготовче судове засідання 29.08.2019 -

604 грн. 79 коп. (у зв`язку з тим, що адвокат 29.08.2019 брав участь в іншому судовому засіданні в Господарському суді Запорізької області, враховані витрати лише на прибуття в судове засідання);

транспортні витрати на прибуття адвоката та помічника адвоката в судове засідання

23.09.2019 та добові - 5 935 грн. 32 коп.

Таким чином, позивачем фактично понесені витрати на оплату гонорару в сумі 10 400 грн. 00 коп., транспортні, добові на прибуття адвоката та помічника адвоката в судові засідання - 20 306 грн. 37 коп. Всього 30 706 грн. 37 коп.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу адвоката є співмірними із складністю справи, з огляду на обсяг поданих у справу доказів, кількість проведених у справі судових засідань. Відповідач, зі свого боку, не довів неспівмірність цих витрат із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.

Так, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в сумі 30 706 грн. 37 коп.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 48 451 грн. 35 коп. покладаються на відповідача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, сума судового збору підлягає поверненню за клопотанням особи, яка його сплатила в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, з урахуванням вимог ст. 7 Закону України “Про судовий збір”, позивач не позбавлений права, у зв`язку зі внесенням судового збору в більшому розмірі (згідно платіжного доручення № 433 від 19.04.2019 позивач сплатив 48 750 грн. 77 коп. судового збору), подати до суду клопотання про повернення з Державного бюджету 299 грн. 42 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калинівка-Преміум”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл”, м. Дніпро задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” (69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 25, ком. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Калинівка-Преміум”, м. Київ (юридична адреса: 04128 м. Київ вул. Берковецька, буд.6 код ЄДРПОУ 38947036) 3 230 089 (три мільйони двісті тридцять тисяч вісімдесят дев`ять) грн. 82 коп. основного боргу, 30 706 (тридцять тисяч сімсот шість) грн. 37 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 48 451 (сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят одна тисяча) грн. 35 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 03.10.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя С.С. Дроздова