Ухвала суду № 84692704, 02.10.2019, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4407/19

Провадження № 2/740/1339/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м.Ніжин

Суддя Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області Пантелієнко В.Г. ознайомившись з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів,

встановила:

12 вересня 2019 року постановлена ухвала, якою позивачу запропоновано в строк який не може перевищувати десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки.

Так подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, так як позивачем не зазначено ціну позову заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди та повернення грошей заплачених позивачем, виклад обставин, якими вона обґрунтовує свої вимоги, не надано доказів, що підтверджують вказані обставини; не зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач понесе і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися.

На виконання ч. 4 статті 177 ЦПК України позивач повинна була додати до позовної заяви документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, що зроблено не було.

На виконання вимог ухвали позивачем надано суду уточнену позовну заяву в якій фактично заявлено ряд нових позовних вимог, які не мають жодного відношення до первісних вимог та заяву про забезпечення доказів.

У зв`язку з чим, судом встановлено, що позивачем не усунуті недоліки поданої заяви.

ЦПК України не передбачає можливості суду повторно залишати позовну заяву без руху.

Судом також враховується, що відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його або її правами та обов`язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

У зв`язку з тим, що позивачем недоліки поданої заяви належним чином у відповідності до ухвали Ніжинського міськрайонного суду від 12 вересня 2019 року не усунуті, суддя вважає, що у відповідності до ст.185 ЦПК України, позовну заяву слід повернути позивачеві та роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя,

ухвалила:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів визнати неподаною і повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя Ніжинського

міськрайонного суду В.Г. Пантелієнко