Рішення № 84690583, 30.09.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2019 Справа №607/12231/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю., представника третьої особи – Кондрат ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Зелеський Юрій Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 пред`явив в суд позов до відповідача старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Зелеський Ю.І., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції, у якому заявляє вимогу про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 152280 від 17 квітня 2019 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1'020 грн. (далі може вживатись як Спірна постанова). Аргументуючи свої вимоги, ОСОБА_2 зазначив, що Спірна постанова була складена за його відсутності. ЇЇ копію він отримав 16 травня 2019 року, що підтверджується листом Укрпошти № 201-04-1316, а тому вважає, що строк на її оскарження пропустив з поважних причин та просить його поновити. Спірну постанову вважає такою, що винесена з порушеннями норм законодавства та підлягає скасуванню, оскільки Правил дорожнього руху (далі ПДР) він не порушував. Філія «Тернопільська ДЕД», яку він очолює, є відособленим підрозділом ДП «Тернопільський обавтодор» і на замовлення власника автодоріг – Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, виконує роботи, пов`язані з ремонтом та утриманням автомобільних доріг. Саме власник виділяє кошти на проведення робіт по утриманню доріг та укладає відповідні договори. Також ОСОБА_2 зазначає, що він як начальник філії «Тернопільська ДЕД» не є відповідальною посадовою особою органу, уповноваженого державою на управління автодорогами загального користування, до його обов`язків не входить прийняття рішення щодо ремонту та утримання тієї чи іншої ділянки дороги, а такий ремонт здійснюється лише за вказівкою із Служби автомобільних дорогі у Тернопільській області згідно отриманих планів-завдань та в межах виділеного фінансування, котра таких замовлень щодо ділянки дороги, описаної у спірній постанові, не надавала. Окрім цього, ОСОБА_2 вказує, що у його присутності не було складено акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі з відповідними замірами та схемою, як того вимагає ч. 3 розділу ІІ інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі. Сам розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його участі, чим було порушено йог право на захист.

Представник третьої особи подала пояснення щодо позову, у яких зазначає, що вважає є безпідставним та у вважає за необхідне відмовити у його задоволенні. Звертає увагу на те, що 11 квітня 2019 року комісію у складі начальника організації та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг в Тернопільській області Козачка В.М., старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Щурка М.І. було складено акт весняного комісійного обстеження автомобільної дороги Р-39 «Броди-Тернопіль» (км 31+586 – 72+224) згідно якого виявлено 380 недоліків. Комісією було запропоновано усунути виявлені недоліки у встановлені законодавством терміни, а контроль за виконанням заходів по усуненню недоліків покладено на інспектора відділу безпеки дорожнього руху УПП в Тернопільській області ДПП Щурка М.І. та начальника філії «Тернопільська ДЕД». Оскільки такі недоліки не були усунуті то начальника філії «Тернопільська ДЕД» було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 КУпАП.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про причини неявки суду не повідомив, що позбавляє можливості стверджувати про їх поважність. Відзиву на позов не подав.

Отже розгляд справи слід здійснити без участі відповідача на підставі пункту 1 ч. 3 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), яким визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання без поважних причин.

Представник третьої особи у судовому засіданні підтримала свої доводи, викладені у письмових поясненнях. Вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

17 квітня 2019 року старшим інспектором відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Залеським Ю.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 152280 від 17 квітня 2019 року, згідно якої, ОСОБА_2 на автодорозі Р-39 «Броди-Тернопіль» Т20-02 «Тернопіль-Скалат-Жванець», будучи посадовою особою філії «Тернопільська ДЕД», не вжив відповідних заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні вказаної автодороги порушив правила, норми та стандарти, що стосуються безпеки дорожнього руху де під час обстеження було виявлено недоліки, які зазначені в акті обстеження, чим порушив пункт 1.5 ПДР, ДСТУ 3584-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Вказаною постановою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1'020 грн.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. (частина 1 ст. 7 КУпАП)

Частина 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини 2 ст. 74 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За загальним правилом частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма – частина 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений статтею 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

Позивач заперечує свою вину у чиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 140 КУпАП.

На спростування доводів позивача та підтвердження обґрунтованості Спірної постанови відповідачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, чим порушено частину 2 ст. 77 КАС України.

Не надано документів, котрі підтверджували б те, що ОСОБА_2 є суб`єктом вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 140 КУпАП. При цьому суд зважає та не, що ці обставини повинні були бути встановлені працівником поліції при винесенні спірної постанови, а тому відповідні документи були, або повинні були бути у його розпорядженні.

Надавши правову оцінку матеріалам, наданим представником третьої особи, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з графіку проведення весняного комісійного обстеження доріг загального користування державного значення від 27 березня 2019 року, погодженого начальником Управління патрульної поліції ДПП у Тернопільській області та затвердженого начальником Служби автомобільних доріг Тернопільської області, таке обстеження планувалось провести 08 квітня 2019 року на ділянці дороги Р-39 Броди-Тернопіль, км 31+586-72+224. При цьому господарством у якому воно буде проводитьсь вказано ТОВ «Техно-Буд-Центр».

11 квітня 2019 року комісія в складі начальника організації та безпеки дорожнього руху Служби автомобільних доріг в Тернопільській області ОСОБА_3 .М., старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції Щурка М.І. було складено акт весняного комісійного обстеження автомобільної дороги Р-39 «Броди-Тернопіль» (км 31+586– 72+224) згідно якого виявлено 380 недоліків.Запропоновано: усунути вищевказані недоліки в зазначені терміни, на їх усунення видати вимогу (припис) Національної поліції; контроль за виконанням заходів по усуненню недоліків покласти на інспектора відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП лейтенанта поліції Щурко М.І. та начальника філії «Тернопільська ДЕД»; начальнику філії «Тернопільська ДЕД» інформувати про хід усунення недоліків та виконання вимог (припису): Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, Службу автомобільних доріг в Тернопільській області та ДП «Тернопільський облавтодор».

Однак самого припису, яким би начальника філії «Тернопільська ДЕД» було зобов`язано усунути недоліки, зазначені у вказаному вище акті, суду не надано.

З огляду на це, зазначений акт є неналежним доказом у справі, а тому до уваги судом братись не може.

З аналогічних міркувань суд не бере до уваги і графік проведення весняного комісійного обстеження доріг загального користування державного значення. З нього неможливо встановити яке він має відношення до філії «Тернопільська ДЕД».

Окрім цього, однак не в останню чергу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 140 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням є порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху.

Як уже зазначено вище, до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 притягнуто за те, що ним було допущено порушення пункт 1.5. ПДР, та ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху». Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану».

Це все при тому, що пункт ПДР (1.5.) на який містися посилання у спірній постанові, є банкетною нормою, оскільки закріплює лише загальні ознаки правил поведінки. Для встановлення ознак, яких бракує, слід звертатися до норм іншого нормативного акта іншої галузі права.

У випадку із складенням Спірної постанови, такими актами є ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху». Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану» (далі також може вживатись як Стандарти)

Однак у Спірній постанові не зазначено які конкретно норми вказаного ДСТУ було порушено ОСОБА_2 , що позбавляє суд можливості встановити чи дійсно мало місце порушення вимог закону.

Частиною 3 ст. 62 Конституції України визначено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; скасовує постанову і закриває справу; змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі – закриттю у зв`язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За даних обставин, враховуючи, що судом встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 складу вказаного адміністративного правопорушення суд вважає за недоцільне піддавати правовому аналізу усі інші доводи позивача, котрі стосуються винесення Спірної постанови.

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,–

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_2 до старшого інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Зелеський Юрій Ігоровича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ВР № 152280 від 17 квітня 2019 року, згідно якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1'020 грн. – скасувати.

Адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за частиною 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення – провадженням закрити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинстваУкраїни, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня проголошення рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано 30 вересня 2019 року.

Реквізити сторін:

- ОСОБА_2 – місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

-старший інспектор відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Тернопільській області Зелеський Юрій Ігоровича – місце проживання: с. Великий Ходачків, Козівського району Тернопільської області;

-Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції – місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. І. Котляревського, 24, 46003 ,ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка