Рішення № 84689231, 30.09.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1151/19

Провадження № 2-а/480/25/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Терентьєва Г.В.,

за участю секретаря - Куртась К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та скасування постанови серії ДП18 №052381 від 04.04.2019 року,

в с т а н о в и в :

24.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до поліцейського взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій інспектора патрульної поліції взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, молодшого лейтенанта поліції Щуцького Валерія Павловича при винесені постанови серія ДП18 №052381 від 04.04.2019 року про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КупАП; та скасувати вищезазначену постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 04 квітня 2019 року поліцейським взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, молодшим лейтенантом поліції Щуцьким Валерієм Павловичем, було винесено постанову серія ДП18 №052381 про притягнення його, ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень. Відповідно до постанови, він нібито о 10 годині 10 хвилин, рухаючись за кермом автомобіля у АДРЕСА_1 Миколаївської АДРЕСА_2 по вул. Очаківська, не пред`явив водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, чим порушив вимоги пп. 2.1а ПДР.

Як зазначив позивач в позові він 04 квітня 2019 року, рухався в транспортному засобі BMW З серії днз НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_3 , проїжджаючи по АДРЕСА_1 напрямку АДРЕСА_1 а він був зупинений співробітником патрульної поліції, старшим сержантом поліції Новицьким Віталієм Васильовичем, який підійшов та вимагав пред`явити йому документи на перевірку, а саме водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, і сказав, що проводиться тиждень безпеки дорожнього руху, а також додав, що вся Україна у тому числі і Миколаївська область перейшла на посилений варіант несення служби, та зауважив, що дані дії регламентує внутрішній наказ №406.

Співробітник поліції Новицький В.В. висловив вимогу пред`явити йому документи і сказав, що порушень ніяких немає, але необхідно пред`явити документи на перевірку водійське посвідчення, свідоцтво про реєстрацію ТЗ. На це позивач сказав, яку з норм закону він порушив відповідно до ст. 35 ЗУ "Про Національну поліцію”, що ви мене зупинили, на що не однократно отримував відповідь проводиться тиждень безпеки дорожнього руху. Посилаючись на неправомірність дій відповідача, а також на те, що зазначена вище постанова не відповідає вимогам закону, а саме провадження у справі про адміністративне правопорушення здійснено з грубим порушенням закону, позивач просить суд скасувати постанову про накладення відносно нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення і закрити справу про адміністративне правопорушення. У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явився, при тому подав на адресу суду письмову заяву про розгляд адміністративної справи за його відсутністю в якій зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, ним було подано відзив на адміністративний позов про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення де зазначив, що факт скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КупАП є наявними та підтверджується наданими стороною відповідача доказами у вигляді відеозаписів з нагрудного відеореєстратора та постановою у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши надані докази у справі суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 04.05.2019 року поліцейським взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, молодшим лейтенантом поліції Щуцьким Валерієм Павловичем, було винесено постанову серія ДП18 №052381 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 гривень. Відповідно до постанови, він нібито о 10 годині 10 хвилин, рухаючись за кермом автомобіля у мкр. Варварівка АДРЕСА_3 Миколаївської АДРЕСА_2 по вул. Очаківська, не пред`явив водійське посвідчення та свідоцтво про реєстрацію ТЗ, чим порушив вимоги пп. 2.1аПДР України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість оспорюваної постанови суд виходить з наступного.

Так, у відповідності до ст. 283 ч. 2 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім іншого, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.

Ст. 126 ч. 1 КУпАП за своїм змістом є бланкетною нормою, оскільки відсилає до інших законодавчих та нормативних актів, в т.ч. до Правил дорожнього руху України.

В порушення ж вимог ст. 283 ч. 2 КУпАП спірна постанова не містить посилання на відповідні нормативні акти положення якого, на думку відповідача, були порушені позивачем.

Крім того, ч.1 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову з тих підстав, що у відповідності до ч. 2ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією Українита Законами України.

Статтею 9 КупАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вбачається з доводів позивача, зазначених в позовній заяві, останній категорично заперечує факт вчинення ним зазначеного вище правопорушення, вказуючи на відсутність його вини.

Відповідно дост. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не з`ясовано всіх обставин відповідно до вимогст. 280 КУпАП, не подано до суду доказів, які підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, які б дозволили вказати на достовірність, того що позивачем дійсно скоєне зазначені правопорушення, а тому спростувати пояснення позивача немає можливості, і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія.

Наявна у справі постанова не дає підстав для висновку про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб.

Ст251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на спростування наведених в позові аргументів щодо відсутності самого факту адміністративного правопорушення, сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, без обґрунтування її доказами, передбаченими ст. 251 КУпАП, не може достовірно свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Тому, суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні.

Згідно ч. 1ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України покладається на відповідача.

Натомість позивачем надано докази з відео-реєстратора тому, що відповідачем було порушено вимоги ст. 35 Закону України “Про Національну поліцію”, а саме, відповідно даної статті Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

З відео наданого позивачем вбачається, що відповідач не озвучив жодної з перелічених вище зупинок, натомість посилався на Наказ № 406, який не пред`явив позивачу на його вимогу.

Крім того в Постанові Верховного Суду від 15.03.2019 року зазначено, що пунктом 2 ч. 1 ст. 32 Закону N 580-VIII (Закон України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 N 580-VIII (далі - Закон N 580-VIII) вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідачем не надано доказів на обґрунтування своєї позиції по даній справі. Складений же відповідачем на місці протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може вважатися беззаперечним і достатнім доказом, оскільки викладені в ньому обставини не визнані позивачем при складанні даного документу.

Суд також бере до уваги правила ст. 71 КАС України, якою визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача(а не позивача), якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки спірна постанова винесена без додержання вимог ст. 283 КУпАП та без достатніх доказів, вона підлягає скасуванню як протиправна з закриттям провадження у справі на підставі ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 5,8,9,77, 90, 241-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 , - задовольнити.

Визнати протиправними дії інспектора патрульної поліції взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, молодшого лейтенанта поліції Щуцького Валерія Павловича при винесенні постанови серія ДП18 №052381 від 04 травня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

Постанову про адміністративне правопорушення інспектора патрульної поліції взводу №1 роти №2 батальону №2 УПП в Миколаївській області, молодшого лейтенанта поліції Щуцького Валерія Павловича при винесенні постанови серія ДП18 №052381 від 04 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126КУпАП скасувати і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених ст. 286 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності з п. 15.5 Розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Г. В. Терентьєв