Ухвала суду № 84685582, 02.10.2019, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/15943/19

Провадження № 1-кс/234/7328/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року м.Краматорськ

Слідчий суддя Краматорського міського суду Донецької області Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Малушка С.В.

прокурора Майорка М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську Захарова С.В. про арешт майна у кримінальному провадженні №62019050000000823 від 27.06.2019 року, -

ВСТАНОВИВ:

25 вересня 2019 року слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську Захаров С.В. звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №62019050000000823 від 27.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України.

Клопотання погоджене з процесуальним керівником – заступником начальника відділу 15/4/6 Генеральної прокуратури України Майорком М.О.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську перебувають матеріали кримінального провадження № 62019050000000823 від 27.06.2019 за матеріалами УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НП України щодо зловживання службовим становищем посадовими особами ДП «Сватівське ЛМГ».

Досудовим розслідуванням встановлено, що під час відпрацювання території обслуговування МВ №2 УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НП України, а саме Сватівського району Луганської області, виявлений факт нецільового використання земельних ділянок, які перебувають в державній власності розпорядниками яких є державне підприємство «Сватівське лісомисливське господарство» ЄДРПОУ 25356040.

У відповідності до отриманої оперативної інформації та згідно аналізу відкритих інформаційних джерел встановлено, що на території Сватівського району розташована земельна ділянка, право постійного користування зареєстровано за ДП «Сватівське ЛМГ» та має цільове призначення код 09.01 «Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг».

Станом на 19.06.2019 року земельні ділянки, які фактично перебувають в розпорядженні посадових осіб ДП «Сватівське ЛМГ» та розташовані на території Сватівського району, використовуються для вирощування сільськогосподарських культур для подальшої їх реалізації та привласнення грошових коштів, отриманих в результаті їх реалізації.

Так, встановлено, що земельна ділянка, яка розташована на території Верхньодуванської сільської ради, Сватівського району, Луганської області кадастровий № 4424080500:14:004:0157, загальною площею 8 га (згідно встановлених меж), проте загальна площа земельної ділянки, яка фактично використовується складає 35 га та засаджена сільськогосподарською культурою кукурудзою.

Відповідно до протоколу огляду вказаної земельної ділянки від 12.08.2019, проведеного із залученням інженера-землевпорядника ОСОБА_1 встановлено, що земельна ділянка має кадастровий номер 4424080500:14:004:0157. Відповідно до даних державного земельного кадастру площа земельної ділянки складає 8,0907 гектар, але за результатами виконання заміру земельної ділянки було виявлено, що площа земельної ділянки за фактичним використанням становить 32,32 гектари. Оглядом встановлено, що вказана земельна ділянка насаджена повністю сільськогосподарською культурою «Кукурудза».

Крім того, відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Верхньодуванської сільської ради вбачається, що земельні ділянки №692, 763, 772, 773, 758 по книзі роздержавлення колгоспу «Червона Зірка» рахуються в Верхньодуванській сільській раді як пасовище колективної власності.

Тобто, до земельної ділянки з кадастровим номером 4424080500:14:004:0157 припаханий земельний масив, який рахується в Верхньодуванській сільській раді як пасовище колективної власності та який на теперішній час не розпайований та не розподілений.

Крім того, відповідно до інформації з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства вбачається, що у 2019 році ДП «Сватівське ЛМГ» сільськогосподарської культури «Кукурудза» не засівало.

Станом на 19.06.2019 року земельні ділянки, які фактично перебувають в розпорядженні посадових осіб ДП «Сватівське ЛМГ» та розташовані на території Сватівського району, використовуються для вирощування сільськогосподарських культур для подальшої їх реалізації та привласнення грошових коштів, отриманих в результаті їх реалізації.

Так, встановлено, що земельна ділянка, яка розташована на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області, кадастровий №4424080500:14:004:0157, загальною площею 8 га (згідно встановлених меж), проте загальна площа земельної ділянки, яка фактично використовується, складає 35 га та засаджена сільськогосподарською культурою кукурудзою.

Відповідно до оперативної інформації оперативного підрозділу НПУ в Луганській області встановлено, що земельні ділянки №692, 763, 772, 773, 758 по книзі роздержавлення колгоспу «Червона Зірка» рахуються в Верхньодуванській сільскій раді як пасовище колективної власності.

Тобто, до земельної ділянки з кадастровим номером №4424080500:14:004:0157 припаханий земельний масив, який рахується в Верхньодуванській сільській раді як пасовище колективної власності та який на теперішній час не розпайований та не розподілений.

Крім того, відповідно до інформації з Луганського обласного управління лісового та мисливського господарства вбачається, що у 2019 році ДП «Сватівське ЛМГ» сільськогосподарської культури «Кукурудза» не засівало.

До нецільового використання земельної ділянки кадастровий №4424080500:14:004:0157, загальною площею 8 га та земельних ділянок №692, 763, 772, 773, 758, які по книзі роздержавлення колгоспу «Червона Зірка» рахуються в Верхньодуванській сільській раді як пасовище колективної власності причетні посадові особи ДП «Сватівське лісомисливське господарство» ЄДРПОУ 25356040.

Постановою слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Захарова С.В. від 17.09.2019, посіви кукурудзи (як матеріальні об`єкти, які містять відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин використання земельних ділянок, шляхом зловживання службовим становищем) на земельній ділянці призначеної для ведення лісового господарства загальною площею 8,0907 гектар а саме земельна ділянка з кадастровим номером 4424080500:14:004:0157, що розташована за межами населених пунктів на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області та на земельній ділянці площею 24 гектари, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка межує із земельною ділянкою кадастровий номер №4424080500:14:004:0157 та самі вказані земельні ділянки (як матеріальні об`єкти (предмети), що були об`єктом кримінально протиправних дій), визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Вказані обставини можуть свідчити про наявність в діях невідомих осіб ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст.364-1 КК України.

Таким чином, врожай кукурудзи, вирощений на земельній ділянці кадастровий №4424080500:14:004:0157 та на самовільно зайнятій земельній ділянці є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

При зайнятті земельної ділянки за відсутності відповідних правовстановлюючих документів, у особи яка засіяла таку земельну ділянку, не виникає право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці.

Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні - земельних ділянок та посівів кукурудзи, що ростуть на самовільно зайнятих земельних ділянках до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави, в т.ч. з метою відшкодування шкоди, завданої злочином.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у кримінальному провадженні посіви кукурудзи визнано у встановленому порядку речовими доказами у кримінальному провадженні, з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення пошкодження, псування, знищення посівів, їх збирання та подальшого відчуження особами, що вчинили вказаний злочин та на теперішній час не встановлені, слідчий просить накласти арешт на речові докази у кримінальному провадженні шляхом заборони розпоряджатися будь-яким чином майном та використовувати його, а саме:

- земельну ділянку призначену для ведення лісового господарства, державної власності, загальною площею 8,0907 гектар з кадастровим номером 4424080500:14:004:0157, що розташована за межами населених пунктів на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області, яка знаходиться у користуванні ДП «Сватівське лісомисливське господарство» на підставі права постійного користування земельною ділянкою;

- земельну ділянку розміром 24 гектари призначеної як пасовище колективної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області та межує з земельною ділянкою №4424080500:14:004:0157, яка перебуває на обліку в Верхньодуванській сільській раді, як пасовище колективної власності;

- посіви сільськогосподарської культури «кукурудза» на земельній ділянці призначеної для ведення лісового господарства, державної власності, загальною площею 8,0907 гектар з кадастровим номером 4424080500:14:004:0157, що розташована за межами населених пунктів на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області;

- посіви сільськогосподарської культури «кукурудза» на земельній ділянці розміром 24 гектари призначеної як пасовище колективної власності, що розташована за межами населених пунктів на території Верхньодуванської сільської ради Сватівського району Луганської області та межує з земельною ділянкою №4424080500:14:004:0157.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав, зазначених у ньому, та просив його задовольнити.

Вислухав прокурора, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження.

Як визначено ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Із поданого клопотання та доданих до нього матеріалів кримінального провадження вбачається, що невстановлені посадові особи ДП «Сватівське ЛМГ», зловживаючи службовим становищем використовують земельні ділянки, з метою одержання неправомірної вигоди. Вказана інформація внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019050000000823 від 27.06.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. Відомості про кримінальне правопорушення внесені за матеріалами УЗЕ в Луганській області ДЗЕ НП України.

Об`єктивна сторона вказаного злочину полягає у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ст. 364 КК України).

Проте, слідчим в клопотанні не було зазначено розмір шкоди, а отже і не доведено співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження. А тому слідчий суддя не в змозі співставити співмірність вартості майна, яке просить арештувати слідчий і розміру шкоди, що є обов`язковим. У справі не встановлено потерпілих і ніким не заявлено цивільного позову. Санкція ч.2 ст. 364 КК України не містить додаткового покарання у вигляді конфіскації майна.

Крім того, слідчий суддя приходить до висновку, що прохання слідчого про накладення арешту на посіви кукурудзи, якою засіяні зазначені у клопотанні земельні ділянки, не узгоджується з вимогами ст. 171 КПК України щодо необхідності зазначення точної кількості та індивідуальних характеристик майна, про арешт якого йдеться у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Разом з тим, зміст відповідного клопотання не містить будь-якого об`єктивного обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 170 КПК України.

Орган досудового розслідування, в порушення ч. 5 ст. 132, ч. 2 ст. 171 КПК України, не додав до клопотання матеріали, які б підтверджували заявлені ризики стосовно сільськогосподарської культури (кукурудза), якою засіяні та яка вирощується на зазначених у клопотанні земельних ділянках. Також не доведено вищевказані ризики і відносно земельних ділянок, на які слідчий просить накласти арешт.

Між тим, за п.1 ч.2 ст. 170 КПК України передбачений арешт майна з метою забезпечення збереження речового доказу, для чого суд має з`ясувати питання відповідності заявленого для арешту майна критеріям речового доказу, визначеним ст. 98 КПК України.

У клопотанні зазначено, що постановою слідчого від 17.09.2019 року посіви кукурудзи та земельні ділянки визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, але копію вказаної постанови до клопотання не додано.

Матеріали клопотання, не дають підстав для висновку, що зазначені у клопотанні земельні ділянки та посіви кукурудзи на них, можуть бути доказами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке внесені у ЄРДР, зберегли на собі сліди вчинення правопорушення, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Жодних доказів про те, що вказане майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України слідчим до матеріалів кримінального провадження не надано.

Тому, посилання слідчого щодо необхідності накладення арешту на таке майно з метою збереження речових доказів, слідчий суддя оцінює критично та вважає недоведеною законну мету такого арешту.

Відповідно до ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

З урахуванням обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність правової підстави для задоволення клопотання слідчого.

Доводи прокурора про наявність ризиків знищення речових доказів, за відсутності їх об`єктивної обґрунтованості, слідчий суддя розцінює як припущення, що не можуть бути взяті до уваги.

Отже, з огляду на наведені обставини, клопотання слідчого не можна визнати обґрунтованим, тому в задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170-175, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Краматорську Захарова С.В. про арешт майна у кримінальному провадженні №62019050000000823 від 27.06.2019 року - відмовити.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів з дня її проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Слідчий суддяО. Ю. Кравченко