Ухвала суду № 84683418, 02.10.2019, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/689/19

УХВАЛА

Іменем України

02 жовтня 2019 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі колегії суддів:

головуючого судді: Васильєвої Т.Ю.

суддів: Бондаренко О.І., Ганкіної І.А.,

секретар судового засідання Манюк Л.В.

за участю:

прокурора Карнауха О.П.,

представника потерпілої особи Третяка А.М.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Данича О.С.,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Бондарчука В.В.,

захисника обвинуваченої ОСОБА_3 адвоката Долженко О.М.,

обвинувачених: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінального провадження по обвинувальному акту, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018020000000142 від 17.04.2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького районного суду Вінницької області перебуває вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб на підставі ст. 331 КПК України.Своє клопотання прокурор мотивував тим, що строк тримання обвинуваченого під вартою спливає до завершення судового розгляду, при цьому запобіжний захід відносно обвинуваченого обрано правильно, підстав для його зміни, скасування немає та існують ризики, з метою уникнення яких обвинуваченому обрано запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник, адвокат Данич О.С. в судовому засіданні щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_1 заперечували, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 не має наміру переховуватися та ухилятися від явки до суду, має сталі соціальні зв`язки, двох малолітніх дітей. За таких обставин просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 та застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час.

Представник потерпілої особи Третяк А.М ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник, адвокат Бондарчук В.В., при вирішенні даного клопотання поклались на розсуд суду.

Обвинувачена ОСОБА_3 та її захисник Долженко О.М. заперечували щодо продовження дії запобіжного заходу ОСОБА_1 , оскільки не вбачають підстав для тримання ОСОБА_1 під вартою.

Інші учасники судового розгляду в судове засідання не з`явилися.

Вислухавши думку учасників судового засідання,оглянувши наявні в суду матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1. ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, суд зобов`язаний повторно до спливу продовженого строку розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Згідно ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.10.2018 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою з правом внесення застави. В подальшому, ухвалами суду строк дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався.

Отже, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 застосовано за рішенням суду, тобто у спосіб, встановлений кримінальним процесуальним законодавством України.

При вирішенні питання про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою колегія суддів виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чинити тиск на потерпілих осіб та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вирішуючи дане питання, колегія суддів враховує також позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі «Єчюс проти Литви»).

В силу ст. 5 Конвенції про захист прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Так, згідно матеріалів кримінального провадження ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкого та особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання від 5 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Та згідно обвинувального акту, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 , становить більше 1 млн. грн.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

На даному етапі судового розгляду колегією суддів не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, доцільності змінювати запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не вбачається, встановлені під час обрання запобіжного заходу ризики не зменшились та продовжують існувати, а саме: переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого, свідків, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства(рішення у справі «Летельє проти Франції»).

Фактичні обставини інкримінованих обвинуваченому злочинів свідчать про їх суспільну небезпеку, що у сукупності із тяжкістю можливого покарання, а також даними про особу обвинуваченого вказують на обґрунтованість застосування саме запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

При цьому, наявність таких фактів, що обвинувачений ОСОБА_1 має сталі соціальні зв`язки, про що зазначає його захисник, не є безумовними підставами для застосування більш м`якого запобіжного заходу, оскільки в даному випадку, не може бути беззаперечним стримуючим фактором подальшої належної процесуальної поведінки обвинуваченого, та не є такими, що спростовують встановлені судом ризики.

Таким чином, стороною захисту не спростовано належними та допустимими доказами, що наведені ризики відпали, враховуючи як тяжкість пред`явленого обвинувачення, його об`єм, розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_1 , а також зважаючи на те, що судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочато, потерпілі та свідки ще не допитані. Будь-яких відомостей щодо незадовільного стану здоров`я та неможливості перебування обвинуваченим ОСОБА_1 під вартою до суду не надходило.

Відтак, для запобігання вказаним ризикам, та враховуючи суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, які передбачені ст. 2 КПК України, зокрема, у захисті інтересів суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охороні прав, свобод та інтересів інших учасників кримінального провадження, а також забезпеченні швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, і який, незважаючи на презумпцію невинуватості обвинувачених, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011, колегія суддів вважає виправданим тримання ОСОБА_1 під вартою та недостатнім застосування щодо нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки жоден із більш м`яких запобіжних заходів, на думку суду, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого, тому колегія суддів вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 дію існуючого запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з залишенням попереднього розміру застави в сумі 552 300 грн..

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, не встановлено.

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 О ОСОБА_6 ., адвоката Данича О.С. про зміну раніше обраного запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 183, 199, 331 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 задовольнити.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на строк 60 діб, тобто до 01.12.2019 включно.

Залишити ОСОБА_1 встановлену заставу в розмірі 552 300 грн., які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

прибувати на виклики суду за першою вимогою;

не відлучатись з населеного пункту за місцем проживання без дозволу суду;

повідомляти суду про зміну місця проживання, роботи або навчання;

утриматись від спілкування з особами, які являються потерпілими, свідками та обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;

носити електронний засіб контролю.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на ОСОБА_1 , визначити термін їх дії строком два місяці.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 , адвоката Данича О.С. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 відмовити.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Копію ухвали направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№1)» для виконання в частині продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Вінницький районний суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а обвинуваченим ОСОБА_1 в той же строк з моменту отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: Т.Ю. Васильєва

Судді: О.І. Бондаренко

І.А. Ганкіна