Рішення № 84680498, 02.10.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2894/19

Р І Ш Е Н Н Я

24 вересня 2019 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчика Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про визнання правочину удаваним, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , посилаючись на те, що 17 листопада 2018 року між нею та відповідачами було укладено договір дарування 13/100 частин жилого блоку (секції) у гуртожитку.

Згідно з договором дарувальники (відповідачі) подарували та передали обдарованій (позивач), а вона прийняла у дар від відповідачів безоплатно 13/100 (тринадцять сотих) частин жилого блоку (секції) № 1-8 у гуртожитку , що знаходиться у будинку АДРЕСА_2.

Насправді ж між нею та відповідачами було досягнуто згоди та взаємної усної домовленості щодо істотних умов купівлі-продажу вищевказаних житлових приміщень. Але виключно з метою зменшення податкового навантаження і оптимізації коштів, при оформленні договору купівлі-продажу, та через свою правову необізнаність було вирішено оформити правочин у формі договору дарування.

Позивачка зазначила, що договір дарування в дійсності є удаваним правочином, скільки вона сплатила відповідачам кошти за придбання вказаної нерухомості, тобто фактично майно перейшло у її власність шляхом купівлі - продажу, що підтверджується розпискою ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 17 листопада 2018 року.

ОСОБА_1 вказала, що воля відповідачів була направлена не на дарування їй зазначеної вище нерухомості, а саме на її продаж, оскільки вони є зовсім сторонніми особами і до укладення договору не були знайомі.

Уточнивши позовні вимоги, остаточно просила суд визнати договір дарування частини жилого блоку по АДРЕСА_2 у гуртожитку, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицькою Е.А. 17 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 удаваним правочином, укладеним з метою приховання договору купівлі-продажу частини жилого блоку (секції) у гуртожитку між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6

Визнати, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 17 листопада 2018 року фактично був укладений договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 06 травня 2019 року справа була прийнята до розгляду суддею Шиповичем В.В. та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Призначено судове засідання. Визначено сторонам строк для подачі заяв по суті позовних вимог.

Розпорядженням керівника апарату №85 від 14.05.2019 у справі призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями, оскільки суддю Шиповича В.В. 11 травня 2019 року було відраховано зі штату суду у зв`язку із призначенням на посаду судді Верховного Суду у Касаційний цивільний суд.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи визначено суддю Демчика Р.В., який ухвалою суду від 22 травня 2019 року прийняв дану справу до свого провадження та призначив судове засідання з повідомленням сторін.

В судове засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Чубин О.М. на задоволенні позовних вимог наполягали. Обґрунтовували вимоги обставинами викладеними у позовній заяві та доказами наявними в матеріалах справи.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги визнали в позовному обсязі, зазначили, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу, оскільки вони отримали від позивача кошти в розмірі 110376грн. за продаж житлового приміщення №8.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Надала суду письмову заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить провести судовий розгляд за її відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Пунктом 11 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).

Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини:.

17 листопада 2018 року між позивачкою ОСОБА_7 та відповідачами ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було укладено договір дарування. За цим договором ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подарували та передали ОСОБА_1 безоплатно 13/100 частини жилого блоку (секції )№1-8 у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_2.

Відповідно до п.2 Договору дарування згідно даних комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» загальна площа жилого блоку (секції) у гуртожитку, частина якої відчужується за цим Договором, становить 194,8 кв.м.; загальна площа 13/100 частин жилого блоку (секції) (жилого приміщення №8 - 25,2кв.м., житлова площа - 12,2 кв.м. Жилий блок (секція) у гуртожитку з усіма видами благоустрою, розташована на першому поверсі дев`ятиповерхового цегляного будинку.

Відповідно до п.8 Договору дарування сторони оцінюють дарунок у 110376,0грн.

Відповідно до п.14 Договору дарування сторони, підтверджують, що цей Договір відповідає їхнім дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається ними у відповідності зі справжньою їхньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психологічного тиску та на вигідних для їх умовах і не є результатом впливу тяжких обставин. Договір укладається ними без застосування обману чи приховання фактів, які мають історичне значення, вони однаково розуміють значення, умови Договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються цим Договором, а також свідчать що Договором визначені всі істотні умови, про що свідчать їхні особисті підписи на Договорі. Сторони, підтверджують, що домовились і не мають жодних зауважень, доповнень або суперечностей відносно умов цього Договору.

Згідно Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 8), - 17.11.2018 за ОСОБА_7 було зареєстровано право власності на 13/100 частини жилого блоку (секції) 1-8, об`єкт житлової нерухомості, за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 25,2 кв.м., житловою площею 12,2 кв.м.

В судовому засіданні досліджено оригінал розписки від 17 листопада 2018 року, відповідно до якої, ОСОБА_3 разом із ОСОБА_4 та ОСОБА_6 отримали від ОСОБА_5 кошти в сумі 110376 грн. 00 коп. за продаж ними ОСОБА_1 кімнату в гуртожитку АДРЕСА_2 житлового приміщення площею 25,2 кв.м, житловою площею 12,2 кв.м. з усіма видами благоустрою, розташований на першому поверсі дев`ятиповерхового цегляного будинку по АДРЕСА_2 (а.с. 9).

Відповідно до ч.2 ст. 12 ЦПК України, - кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частини статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи. Збирання доказів у цивільній справі не є обов`язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ч.2 ст. 89 ЦПК України, - суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст. 81 ЦПК).

Відповідно до ч.1, 2 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно(дарунок) у власність. Договір ,що встановлює обов`язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру не є договором дарування.

Договір дарування нерухомого майна повинен бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як вказано у п. 25 Постанови Пленуму ВС України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину між ними насправді встановлюються інші правовідносини.

Встановивши, що під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Під час розгляду справи відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявили, що насправді між сторонами був укладений договір купівлі-продажу вказаного жилого приміщення гуртожитку, за що вони отримали від ОСОБА_1 кошти в сумі 110376 грн. 00 коп.

Зазначене також було підтвердження письмовою заявою відповідача ОСОБА_6

Дослідженою судом розпискою підтверджується, що відповідачі отримали від неї кошти в сумі 110376грн. за продані їй належні їм частини на праві спільної часткової власності жиле приміщення гуртожитку, а саме кімнату АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідачі визнали позовні вимоги ОСОБА_1 і в судовому засіданні заявили, що до укладення цього правочину вони не були знайомі.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких обставин, суд вважає договір купівлі-продажу, який дійсно укладено між сторонами, не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому не вбачає перешкод для визнання оформленого договору дарування нерухомості удаваним, тобто таким, який приховує інший правочин, який насправді вчинений.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, до суд приходить до наступного.

Позивачка є інвалідом 2 групи, яка відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору (а.с. 17).

За таких обставин, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати що складаються з судового збору в сумі 1103,76грн., слід стягнути з відповідачів по 367,92грн. з кожного, на рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 3, 6, 11, 12, 15-16, 202, 203, 235, 655, 717 ЦК України, ст. 2, 3, 12, 13, 76-83, 89,141, 259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ), ОСОБА_6 ( НОМЕР_4 , АДРЕСА_9 ) про визнання правочину удаваним задовольнити.

Визнати удаваним договір дарування частини жилого блоку (секції) у гуртожитку від 17 листопада 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Черкаської області Левицькою Елеонорою Антонівною 17 листопада 2018 року, укладений між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , з метою приховування насправді договору купівлі-продажу частини цього об`єкту нерухомості.

Визнати, що між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 17 листопада 2018 року було фактично укладено договір купівлі-продажу приміщення у гуртожитку, що знаходиться у будинку АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_7 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ), ОСОБА_6 ( НОМЕР_4 , АДРЕСА_9 ) на користь держави судовий збір у сумі 367 грн. 92 коп., з кожного.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Р.В.Демчик.

Повне судове рішення складено 30 вересня 2019 року.

Головуючий: Р. В. Демчик