Рішення № 84678863, 11.09.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2709/17

Провадження № 2-а/638/49/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2019 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді: Омельченко К.О.

За участю секретаря: Юрченко Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку загального позовного провадження за адміністративним позовом ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього та неповнолітнього дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради « Про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії »,

В С Т А Н О В И В:

20.02.2017 позивач ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітнього та неповнолітнього дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради « Про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії », в якому посилалась на те, що вона разом зі своїми дітьми ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були зареєстровані з 28.08.2014 у житловому будинку АДРЕСА_1 , який було придбано під час перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 05.02.2008 на ім`я чоловіка.

Вказаний житловий будинок був обтяжений іпотекою згідно умов Іпотечного договору, який був укладений 05.02.2008 між ОСОБА_4 (Іпотекодавець) та ОСОБА_5 (Іпотекодержатель) та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1064.

В січні 2017 року позивачу стало відомо, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 належить іншій особі, а її разом з малолітніми дітьми, без її відома знято з реєстрації місця проживання.

12.01.2017 позивач звернулась до відповідача - відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради за роз`ясненням щодо підстав зняття з реєстраційного обліку.

Листом від 23.01.2017 № 04-10 відповідач повідомив, що позивача разом з малолітніми дітьми знято з реєстрації місця проживання 10.11.2016 на підставі абзацу 8 частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та абзаців 9, 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 за заявою ОСОБА_5 та наданих документів, які свідчать про відчуження житла.

Вказане рішення відповідача позивач вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим змушена звернутись до суду, та просить суд визнати протиправними дії відповідача та скасувати рішення від 10.11.2016 відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та її малолітнього та неповнолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_1 , зобов`язавши відповідача вчинити дії щодо поновлення їх реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити з підстав, на які позивач посилається в своєму адміністративному позові.

Представник 3-ї особи в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, пояснивши, що позивач підписувала договір іпотеки, в якому зазначалося, що вона не має право реєструватися своє місце проживання разом з дітьми до тих пір, поки не сплатить суму за вказаним договором.

Представник відповідача - відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради в судове засідання не з*явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав. Згідно заперечень, які є в матеріалах справи ( т. 1 а.с.а.с. 60-64 ) зазначено, що при прийнятті рішення про зняття з реєстрації місця проживання позивача та її малолітніх дітей, відповідач діяв у відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та абз. 9 п. 26, п. 27 Правил реєстрації місця проживання, затвердженим постановою КМУ від 02.03.2016 № 207, тому відсутні підстави для задоволення зазначеного позову.

Суддя, вислухавши пояснення сторін, оцінивши повідомлені позивачем обставини та надані відповідачем заперечення, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 10 розділу VII Перехідних положень КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов`язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст.77, ч.3 ст.205, ст. 286 КАС України безумовно зобов`язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.

У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_6 з 13.09.2002 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , від якого мають двох малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про укладення шлюбу, народження дітей. ( т. 1 а.с.а.с. 53, 54, 55 ).

Судом встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_6 , разом з двома малолітніми дітьми проживала та з 28.08.2014 по 10.11.2016 була зареєстровані за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується адресною карткою наданою суду відповідачем. ( т. 1 а.с.а.с. 66-72).

Будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , був придбаний подружжям позивача на ім`я чоловіка ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі продажу від 05.02.2008, який був обтяжений іпотекою згідно умов Іпотечного договору, укладеного 05.02.2008 між ОСОБА_4 (Іпотекодавець) та ОСОБА_5 (Іпотекодержатель) та посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Єніною Л.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1064, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та копіями договору купівлі - продажу і іпотечного договору. (т. 1 а.с.а.с. 9-11, 14-15, 16-20 ).

З листа відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 23.01.2017 № 04-10 вбачається, що відповідач повідомив позивача, що останню разом з малолітніми дітьми знято з реєстрації місця проживання 10.11.2016 на підставі абзацу 8 частини 1 статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та абзаців 9, 10 пункту 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 № 207 за заявою ОСОБА_5 та наданих документів, які свідчать про відчуження житла та належність його на момент звернення ОСОБА_5 ( т. 1 а.с.а.с. 12-13 ).

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими народними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження, є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-1V (надалі - Закон №1382) та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону №1382, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в країні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

У розумінні ст. 3 Закону №1382. місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.

При цьому, питання зняття з реєстрації місця проживання врегульовано положеннями ст. 7 Закону №1382. згідно з ч. 1 якої, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території країни іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи. За заявою особи зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання (ч. 2 ст. 7 Закону №1382).

Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку) (ч. 4 ст. 7 Закону №1382).

У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються: документ, що посвідчує особу законного представника; документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі) (ч. 5 ст. 7 Закону №1382).

Зняття з реєстрації місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників (ч. 6 ст. 7 Закону №1382).

У свою чергу, на виконання положень Закону №1382 та з метою визначення процедури реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця гребування Постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 затверджено Правила реєстрації місця проживання (далі по тексту Правила).

Положеннями п. 26 Правил визначений перелік підстав зняття з реєстрації місця проживання особи, а саме: зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на міграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для проживання бездомної особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев`ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Зняття з реєстрації місця проживання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, осіб, стосовно яких встановлено опіку та піклування, здійснюється за погодженням з органами опіки та піклування.

У разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами зняття з реєстрації місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, разом з одним із батьків здійснюється за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

У відповідності до п. 27 Правил працівник органу реєстрації або центру надання адміністративних послуг перевіряє належність документа, до якого вносяться відомості про місце проживання, особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття з реєстрації місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття з реєстрації місця проживання, про що зазначений працівник робить відповідний запис у цій заяві.

Працівник органу реєстрації у день звернення особи (її представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадової особи виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителя багатоквартирного будинку: приймає рішення про зняття з реєстрації або про відмову у знятті з реєстрації місця проживання особи;вносить відомості про зняття з реєстрації місця проживання у документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Датою зняття з реєстрації місця проживання осіб, які подавали документи через центр надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту, посадову особу виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, правителя багатоквартирного будинку, є дата отримання органом реєстрації відповідних документів; формує і вносить дані про зняття з реєстрації місця проживання особи до реєстру територіальної громади;формує інформацію про зняття з реєстрації місця проживання особи для її передачі до Реєстру відповідно до Порядку;оформляє і видає довідку про зняття з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 16, дітям, які не досягли 16 років, та громадянам, які мають паспорт громадянина України у формі картки, а також вилучає раніше видану довідку про реєстрацію місця проживання для подальшого знищення;повертає особі або її представнику, адміністратору центру надання адміністративних послуг, представнику спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або посадовій особі виконавців послуг з управління (утримання) багатоквартирного будинку (гуртожитку), об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельного кооперативу, управителю багатоквартирного будинку документ, до якого внесені відомості про зняття з реєстрації місця проживання, довідку про зняття з реєстрації місця проживання, а також документи, які подавалися.

З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що перелік підстав для зняття особи з реєстрації місця проживання є вичерпним.

Згідно зі ст. 14 Закону №1382 рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових та службових осіб з питань свободи пересування, вільного вибору місця проживання, реєстрації місця проживання чи місця перебування особи можуть бути оскаржені в установленому законом порядку.

Як вбачається з листа відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 23.01.2017 № 04-10, інформації викладеної в запереченнях відповідача та актів прийому передач заяв та документів щодо надання адміністративних послуг ТП ЦНАП м. Харкова Шевченківського району, зазначений спірний будинок на момент звернення ОСОБА_5 з заявою про зняття з реєстрації місця мешкання позивача та її дітей, належав ОСОБА_5 на праві приватної власності на підставі зазначеного іпотечного договору. ( т. 1 а.с.а.с. 60-64, 73-76, 77-82 )

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що підставою для прийняття рішення уповноваженою особою відповідача щодо зняття з реєстрації місця мешкання позивача та її малолітніх дітей є заява нового власника будинку ОСОБА_5 , яка набула право власності на підставі умов зазначеного іпотечного договору (у позасудовому порядку)

Проте, приписами ст. 35 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 №898- IV (надалі - Закон №898) передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотеко держатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

У свою чергу, звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передання в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або його власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ст. 40 Закону №898).

З аналізу наведеного вбачається, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що і відбулося у даному випадку, згідно вищезазначених досліджених у судовому засіданні доказів, новий власник житлового приміщення ОСОБА_5 (за умови не звільнення житлового приміщення його мешканцями у добровільному порядку) з метою зняття позивача та її дітей з реєстрації місця проживання зобов`язана була звернутися до суду з позовною вимогою про примусове виселення останніх.

ОСОБА_5 до суду з позовом про виселення мешканців не зверталася і такого рішення судом не приймалось.

Також, слід звернути увагу, що з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред`явивши разом з тим одну із таких вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення; про позбавлення права користування житловим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах від 30.06.2015 по справі №21-1438а15.

За таких обставин, у відповідача на день прийняття рішення були відсутні правові підстави для зняття позивача разом з малолітніми дітьми з реєстрації за місцем проживання, а прийняте ним 10.11.2016 рішення про зняття позивача разом з дітьми з реєстрації місця мешкання за зазначеною адресою є незаконним і підлягає скасуванню.

Між тим, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 з приводу зобов`язання відповідача вчинити дії щодо поновлення реєстрації місця проживання за зазначеною адресою позивача разом з малолітніми дітьми, задоволенню не підлягають, зважаючи на наступне.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Серед основних засад судочинства в Україні, згідно з п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є обов`язковість рішень суду.

Зобов`язання вчинити певні дії є похідною вимогою і як спосіб захисту порушених прав є можливим у випадку наявності протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень (тобто не вчинення дії або не виконання обов`язку, який покладено на суб`єкта владних повноважень).

Таким чином, спеціальні правові норми, зазначені (закони, правила, порядки), які регулюють діяльність Департаменту реєстрації Харківської міської ради, є нормами прямої дії. Вони чітко визначають однією з підстав проведення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання осіб відповідне судове рішення, яке є чинним та не оскарженим на момент звернення до органу реєстрації. Тобто таке рішення суду, яке набрало законної сили відповідно до вимог законодавства України.

У зв`язку з цим, рішення суду, яке набрало законної сили, та подане до Департаменту реєстрації як підстава проведення реєстраційної дії, є обов`язковим до виконання, тому не потребує додаткового зобов`язання щодо відповідного суб`єкта реєстраційних дій.

Відповідно до ст. 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступив стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

У судовому засіданні позивач та її представник, в разі задоволення позовних вимог, не наполягали на стягненні з відповідача на користь позивача судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.

При таких обставинах суд вважає необхідним при вирішенні питання про розподіл судових витрат по справі, не застосовувати приписи ст. 139 КАС України, якими передбачено відшкодування відповідачем позивачу понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, Конституції України, Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 №1382-1V, керуючись ст.ст. 2,6, 73,74,77-79,94,139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради « Про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії », - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 10.11.2016 відділу реєстрації місця проживання у Шевченківському районі м. Харкова Управління ведення реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та її неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою : АДРЕСА_1 .

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 23 вересня 2019року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було пода но. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: К.О. Омельченко